Рішення № 140991987, 28.10.2026, Багачевський міський суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Ватутінський міський суд Черкаської області)

Справа № 694/2372/26

Провадження № 2/690/586/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року м. Багачеве

Багачевський міський суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Здоровила В.А.

з участю секретаря Мельник С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Усенко М.І. в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 97811917000 від 26.06.2021 в розмірі 26 724, 51 грн. на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а також сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000, 00 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26.06.2021 між ОСОБА_1 та АТ «Укрсиббанк» був укладений договір про споживчий кредит № 97811917000, згідно з умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 29 255, 41 грн. для придбання товару, зазначеного в п. 3.3 договору, шляхом здійснення банком оплати платіжних документів отримувача з позичкового рахунку позичальника. Умовами договору визначено процентну ставку за кредитом у розмірі 0,00001% річних, а також передбачено можливість нарахування комісії відповідно до умов договору. Відповідач, укладаючи зазначений договір, прийняв на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі повернути отримані кредитні кошти, а також здійснювати оплату за користування кредитом, у тому числі сплачувати проценти, комісії та інші платежі, передбачені умовами договору та правилами надання кредиту. Відповідач зобов`язався виконувати свої обов`язки у строки, порядку та на умовах, визначених договором і правилами, з якими був належним чином ознайомлений та погодився під час укладення договору. На виконання умов договору банк у повному обсязі виконав покладені на нього зобов`язання, а саме надав відповідачу кредитні кошти у сумі та на умовах, передбачених договором. Кредитні кошти були надані відповідачу у встановлені договором строки, чим банк належним чином виконав свої договірні зобов`язання.

21.06.2023 АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір факторингу № 248. Згідно вищевказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Укрсиббанк», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 97811917000 від 26.06.2021.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань та відсутністю добровільного погашення заборгованості, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вимушене звернутися до суду з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення своїх порушених майнових прав та законних інтересів, а саме повернення кредитних коштів, нарахованих процентів, комісій та інших платежів, передбачених умовами кредитного договору.

Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем становить 26 724, 51 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 18 965, 41грн. та заборгованість за комісією 7 759, 10 грн..

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою судді від 18.09.2026 справу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ ФК «Кредит-Капітал», позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, а тому суд вважає, що відповідач в судове засідання не з`явився без поважних причин та вважає за можливе розглядати справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів, при цьому виносить заочне рішення. Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав, жодних заяв чи клопотань не надіслав.

Ухвалою суду від 28.10.2026 постановлено провести заочний розгляд вказаної цивільної справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

26.06.2021 року між АТ «Укрсиббанк та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 97811917000 (а.с.17 на звороті 20).

Згідно з умовами договору відповідачу було надано кредит у розмірі 29 255, 41 грн. для придбання товару, зазначеного в п. 3.3 договору, шляхом здійснення банком оплати платіжних документів отримувача з позичкового рахунку позичальника.

Умовами договору визначено процентну ставку за кредитом у розмірі 0,00001% річних, а також передбачено можливість нарахування комісії відповідно до умов договору.

Відповідач, укладаючи зазначений договір, прийняв на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі повернути отримані кредитні кошти, а також здійснювати оплату за користування кредитом, у тому числі сплачувати проценти, комісії та інші платежі, передбачені умовами договору та правилами надання кредиту. Відповідач зобов`язався виконувати свої обов`язки у строки, порядку та на умовах, визначених договором і правилами, з якими був належним чином ознайомлений та погодився під час укладення договору.

На виконання умов договору банк у повному обсязі виконав покладені на нього зобов`язання, а саме надав відповідачу кредитні кошти у сумі та на умовах, передбачених договором. Кредитні кошти були надані відповідачу у встановлені договором строки, чим банк належним чином виконав свої договірні зобов`язання, що підтверджується виписками з рахунку.

Відповідно до висновку Вищого господарського суду України, наведеному у постанові Вищого господарського суду України від 06.04.2017 року у справі № 905/2009/15, висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, наведеному у Постанові від 30.08.2019 року № 353/614/15-ц - банківські виписки - є належними доказами на підтвердження видачі кредиту.

Відповідно до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

У порушення положень договору та вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач користуючись коштами наданими йому банком не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання не вносив платежі, передбачені умовами договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов договору у відповідача утворилася заборгованість за вищезазначеним договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 Цивільного кодексу України. Відповідно до абз.1 ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Враховуючи вищезазначені норми, основними умовами надання кредиту є безумовне його повернення, строковість, платність, цільова спрямованість і забезпеченість. Водночас, кредитний договір не може змінюватись в односторонньому порядку, і позичальник несе відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відстоків за його користування.

Отже, всупереч умовам укладеного кредитного договору, відповідач протягом тривалого часу належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання, а саме не здійснює своєчасного та повного внесення платежів у рахунок погашення кредитної заборгованості, сплати процентів та інших передбачених договором платежів. Такі дії (бездіяльність) відповідача є істотним порушенням умов договору та призвели до виникнення простроченої заборгованості.

Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем становить 26 724, 51 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 18 965, 41грн. та заборгованість за комісією 7 759, 10 грн..

21.06.2023 АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір факторингу № 248 (а.с.30-32). Згідно вищевказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Укрсиббанк», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 97811917000 від 26.06.2021.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За таких обставин, з урахуванням того, що відповідач ОСОБА_1 не скористався своїми процесуальними правами на подання відзиву на позов та доказів на спростування заявлених позовних вимог, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає за необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 97811917000 від 26.06.2021 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в розмірі 18 965, 41 грн..

Щодо стягнення заборгованості за комісією в розмірі 7 759, 10 грн., суд зазначає наступне.

Щодо стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, суд зазначає, що у вищезазначеному кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту. Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення пункту 9 заявки кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Визнання нікчемного правочину (чи окремих його умов) недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

До вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2023 року у справі №181/384/21 при розгляді справи за аналогічних правовідносин. У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідні висновки містяться у постанові Великої палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) та від 13 липня 2022 року у справі 363/1834/17 (провадження №14-53цс21).

А тому суд вважає, що встановлення комісії за надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту є нікчемною умовою кредитного договору, оскільки не зрозуміло, які саме послуги надавались відповідачу, як часто проводились консультаційні та інформаційні послуги з клієнтом, чи проводились вони за вимогою клієнта частіше одного разу на місяць, аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21). Позовна вимога про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення комісії за видачу кредиту, суд виходить з наступного. Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України « Про споживче кредитування» кредитору забороняється встановлювати у договорі про споживчий кредит, комісії за дії, які він вчиняє на власну користь (надання кредиту, ведення справи). Така умова договору є незаконною, оскільки зазначені дії не є послугами, що надаються споживачу, а є внутрішніми процесами кредитора. Таким чином, нарахування комісії за надання кредиту є безпідставним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №363/1834/17 дійшла висновку, що обов`язок кредитора надання кредиту не є додатковою послугою, за яку зі споживача може стягуватися комісія.

Враховуючи нікчемність умов договору щодо нарахування комісії, позовна вимога про стягнення комісії пов`язаної з наданням кредиту не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Наведена правова позиція є чинною і станом на день ухвалення судом рішення у справі №711/10120/24, доказом чому є постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №386/136/21 (провадження № 61-10886св24).

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правничої допомоги, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет»; 2) акту надання послуг; 3) детального опису наданих послуг за договором про надання правничої допомоги, в якому міститься перелік наданих правових та юридичних послуг, 4) ордер про надання правничої допомоги.

У зв`язку із дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги у справі щодо стягнення заборгованості із відповідача ОСОБА_1 суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.

Проте у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) звернено увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим («East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Ч. 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку із цим, суд визначає вартість наданих правових послуг в розмірі 4 000, 00 грн., який відповідає критерію реальності адвокатських витрат (лише усна консультація, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складання позовної заяви, подання заяви до суду), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є незначним), а відповідно такі витрати в означеному розмірі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено на загальну суму 18 965, 41 грн., що складає 70, 97% від загальної ціни позову 26 724, 51 грн. (18 965, 41 : 26 724, 51 х 100%), то із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 889, 51 грн. (2 662, 40 х 70, 97%) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 938, 80 грн. (4 000, 00 х 70, 97%).

На підставі Закону України «Про електронну комерцію», ст. 1, 3, 11, 205, 207, 509, 512, 525, 526, 610-612, 615, 626 - 628, 629, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 8, 42, 61 Конституції України та керуючись ст. 4, 12, 77, 81, 83, 89, 95, 126, 141, 258, 259, 263 - 265, 279, 284, 285, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Христинівським РС УДМС України в Черкаській області 03 лютого 2015 року, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса місця знаходження: 79029, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_3 , банк отримувача АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614 заборгованість за кредитним договором № 97811917000 від 26 червня 2021 року в розмірі 18 965 гривень 41 копійка, понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 889 гривень 51 копійка та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 938 гривень 80 копійок, а всього 23 793 (двадцять три тисячі сімсот дев`яносто три) гривні 72 копійки.

У решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Багачевським міським судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Багачевського міського суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення зазначених строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Черкаським апеляційним судом, якщо таке не буде скасовано.

Головуючий В.А. Здоровило