Постанова № 140991181, 22.10.2026, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/2537/26

Провадження № 3/366/1288/26

ПОСТАНОВА

Іменем УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року с-ще Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Відділення поліції № 3 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи не зазначено, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130 та ч.5 ст. 126 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 758830 від 30.08.2026: «30.08.2026 о 10:47 год. в м. Чорнобиль по вулю Кірова, поблизу буд.25 було зупинено транспортний засіб марки Опель з н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло блідість обличчя, порушення мови. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння закладі охорони здоров`я Іванківська ЦРЛ, водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.3 ст.130 КУпАП». Справа № 366/2537/26, провадження № 3/366/1288/26.

Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 758817 від 30.08.2026: 30.08.2026 о 10:44 год. в м. Чорнобиль по вулю Кірова водій керуючи ТЗ не мав при собі посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 А ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП. Справа № 366/2538/26, провадження № 3/366/1289/26.

18.09.2026 до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи відносно ОСОБА_1 звернулась адвокат Харитончук Є.В., яка вступила в справу на підставі договору про надання правової допомоги від 17.09.2026.

ОСОБА_1 у судове засідання за викликом суду тричі не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно, належним чином, шляхом направлення судової повістки за адресою, зазначеною у протоколі про адміністративне правопорушення та смс-повідомлень, що підтверджується довідками, наявними у матеріалах справи, причини неявки до суду не повідомив, із заявами по суті справи та клопотаннями про відкладення розгляду справи не звертався.

Суд зазначає, що оскільки ОСОБА_1 , з метою отримання професійної правничої допомоги в рамках розгляду даного провадження, звернувся до адвоката Харитончук Є.В., що свідчить про його обізнаність щодо наявності даної справи про адміністративне правопорушення у Іванківському районному суді Київської області, отже, останній про розгляд справи відносно нього, повідомлений належним чином.

Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 зазначено, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Враховуючи викладене, а також положення ст. 268 КУпАП, відповідно до яких присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП під час розгляду справи не є обов`язковою, беручи до уваги, що ОСОБА_1 добросовісно не виконав свої процесуальні обов`язки, суддя вважає за можливе розглянути справу без його участі за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч. 2 ст. 36 КУпАП, матеріали даних справ постановою судді Іванківського районного суду Київської області від 22.10.2026 об`єднані в одне провадження, якому присвоєно єдиний унікальний номер справи № 366/2537/26, провадження № 3/366/1288/26.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить до наступних висновків.

Частиною 1 статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог статей 7, 245, 280 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне та повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Як вбачається з протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 758830 від 30.08.2026 та серії ЕПР1 № 758817 від 30.08.2026, ОСОБА_1 у провину ставиться порушення вимог пункту 2.5 ПДР за що відповідальність передбачена ч.3 ст.130 КУпАП та порушення вимог п.2.1а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.126 КУпАП.

При вирішенні питання, щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, суддя враховує наступне.

Відповідальність за ч. 3 ст. 130 КУпАП настає за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Питання, пов`язані з проведенням огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції регламентовані у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС/МОЗ від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103.

Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з пунктами 2,3 розділу І Інструкції № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до пунктів 6, 7 розділу І зазначеної Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України Постанови Пленуму Верховного Суду України 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Частинами 1,2 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі Закон № 3353-XII) визначено, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Пункт 1 частини 5 статті 14 Закону № 3353-XII зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (стаття 52 цього Закону).

За змістом абзаців третього та п`ятого частини другої статті 16 указаного Закону водій зобов`язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до ст. 53 Закону № 3353-XII юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

З оглянутих у судовому засіданні відеозаписів, які долучені до матеріалів справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 , керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції на підставі п.7 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», про що йому було повідомлено. На вимогу поліцейського надати посвідчення водія, останній відмовився та на пропозицію поліцейського, який, вбачаючи у нього ознаки наркотичного сп`яніння (зіниці очей не реагують на світло), запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у Іванківській ЦРЛ, водій відповів відмовою. У подальшому поліцейські, за допомогою службового планшету, встановили, що ОСОБА_1 20.08.2026 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП, що свідчить про те, що ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортними засобами. У процесі спілкування, поліцейські неодноразово пропонують водієві проїхати до Іванківської ЦРЛ для підтвердження чи спростування його перебування у стані наркотичного сп`яніння, на що ОСОБА_1 відповідає відмовою, у зв`язку з чим, відносно нього було складено протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.5 ст.126 КУпАП та ч.3 ст.130 КУпАП. Від надання пояснень та підпису у цих протоколах ОСОБА_1 відмовився.

Таким чином, судом встановлено, що водій ОСОБА_1 на пропозицію поліцейських, які вбачали у нього ознаки наркотичного сп`яніння та повідомили про це, всупереч п.2.5 ПДР пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, відмовився.

Слід зауважити, що під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

Відмова водія від проходження огляду у тому числі на стан наркотичного сп`яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ст.130 КУпАП.

Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що постановою Вишгородського районного суду Київської області від 16.06.2026 у справі №363/1448/26, яка набрала законної сили 29.06.2026, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема за порушення вимог п.2.5 ПДР, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Крім того, постановою Вишгородського районного суду Київської області від 13.08.2026 у справі №363/2073/26, яка набрала законної сили 25.08.2026, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема за порушення вимог п.2.5 ПДР, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а тому дії останнього вірно кваліфіковано за ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Суддя, оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, доведена поза розумним сумнівом.

Вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 758830 від 30.08.2026, відеозаписами, долученими до матеріалів та оглянутими судом, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у Іванківській ЦРЛ, а також постановою Вишгородського районного суду Київської області від 16.06.2026 у справі №363/1448/26 та постановою Вишгородського районного суду Київської області від 13.08.2026 у справі №363/2073/26, які підтверджують повторність (двічі протягом року) вчиненого правопорушення.

При вирішенні питання, щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, суддя враховує наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Частинами 2-4 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за:

Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Так, пунктом п. 2.1 «а» ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

У відповідності до п.2.4а ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням цих правил, а також пред`явити документи, зазначені у пункті 2.1.

Частиною 9 ст. 15 Закону № 3353-XII передбачено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Положеннями абз. 1 частини 2 ст. 16 Закону № 3353-XII встановлено, що водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, підтверджується відеозаписами, дослідженими у судовому засіданні.

Факт притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП підтверджено постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 7753349 від 20.08.2026, з якої вбачається, що 20.08.2026 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, зокрема за порушення п.2.1а ПДР, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування.

Жодних відомостей про скасування вказаної постанови до суду не надано.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП як повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами 2-4 ст. 126 КУпАП, доведена поза розумним сумнівом

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Отже, ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, мав знати обов`язки щодо проходження огляду на стан алкогольного/наркотичного сп`яніння та наслідки відмови від його проходження, а також про необхідність мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Жодних заперечень щодо викладеної суті адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.130 КУпАП та ч.5 ст.126 КУпАП ОСОБА_1 у протоколах про адміністративне правопорушення не зазначив, пояснень не надав.

Судом враховується також те, що ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколах про адміністративне правопорушення та додатках до них до суду не скеровував.

Згадані вище відеозаписи, які оглянуті у судовому засіданні, надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколів про адміністративне правопорушення, отримані у встановленому законом порядку і здійснені працівниками поліції за допомогою наявних у них технічних засобів у відповідності до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 №1026, а тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративних правопорушень.

Суд також звертає увагу на те, що адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 126 та ч. 3 ст. 130 КУпАП, є найбільш тяжкими порушеннями у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Так, водій, який не має права керування транспортним засобом, є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб. Керування транспортним засобом у стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найтяжчим порушенням у сфері безпеки дорожнього руху.

Крім того, Суд ураховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема його рішення у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, де зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення з наявними в ній доказами, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності та взаємозв`язку, керуючись законом, суддя приходить до висновку, що протоколи про адміністративне правопорушення складені правильно, відомості, які у них відображені відповідають фактичним обставинам справи, правопорушення кваліфіковані вірно, а наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими і достатніми у своїй сукупності, та доводять наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП, ч. 3 ст. 130 КУпАП, а його вину у тому, що він повторно протягом року відмовився від проходження огляду на стан алкогольного/наркотичного сп`яніння, а також двічі протягом року керував транспортним засобом, не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії - доведено повністю.

Відповідно до ч.1 ст.8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно зі ст. 17 КУпАП, у справі не встановлено.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 КУпАП при накладені адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником такі іншими особами.

Положеннями ч.1 ст. 36 КУпАП передбачено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Санкцією ч. 3 ст. 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.

Відповідно до ст. 29 КУпАП конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.

З протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 758830 від 30.08.2026 та серії ЕПР1 № 758817 від 30.08.2026 вбачається, що транспортний засіб Opel Vectra д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , належить ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Вирішуючи питання про накладення на особу, яка вчинила правопорушення, адміністративного стягнення, суд враховує мету адміністративного стягнення, яка є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, суддя, з урахуванням положень ст. 36 КУпАП, вбачає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених (ч. 3 ст. 130 КУпАП), у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 10 (десять) років, без конфіскації транспортного засобу, оскільки, у відповідності до матеріалів справи, транспортний засіб Opel Vectra д.н.з. НОМЕР_1 , не належить ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо можливості накладення на ОСОБА_1 додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке передбачене санкціями, ч. 3 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки з матеріалів справи судом установлено, що він позбавлений права керування, то суд враховує позицію Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 04.09.2023 (справа № 702/301/20), де вказано, що внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями. Позбавляючи права мати посвідчення водія на право керування транспортними засобами як офіційного документу, що підтверджує спеціальний статус його власника, а саме права керувати транспортними засобами навіть у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення офіційно не отримала посвідчення водія, однак здійснювала керування транспортним засобом, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з положеннями ст. ст. 33, ч. 5 ст. 126 та ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч.9 ст.283 КУпАП, постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні про адміністративне правопорушення сплачується у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено стягнення.

У матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору, таким чином, у відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік», з нього на користь держави слід стягнути 665, 60 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 23, 24, 27, 30, 36, 40-1, 126, 130, 245, 251, 252, 266, 268, 283-285, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. та ч. 5 ст. 126 КУпАП, та, в силу ст.36 КУпАП, застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років, без конфіскації транспортного засобу.

реквізити для оплати штрафу - отримувач: ГУК у Київ. обл./м. Київ/21081300, банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ 37955989, рахунок отримувача UA488999980313030149000010001, код класифікації доходів 21081300, призначення платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, № протоколу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять грн, 60 коп.)

реквізити для оплати - отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106 , код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Відповідно до частини 1 статті 307, статті 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш, як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати, штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

Суддя Наталія СЛОБОДЯН