Рішення № 140990598, 28.10.2026, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 161/7043/26

Провадження № 2-а/168/9/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року сел. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Малюти А.В.,

за участю: секретаря судового засідання Сулеви Н.С.,

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бортніка О.Ю. ( в режимі відеоконференції),

представника відповідача управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції України Крук О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Стара Вижівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього транспорту, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №6855503 від 18 березня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції України.

Просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6855503 від 18 березня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 121-3 та частиною 1 статті 122 КУпАП; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з УПП у Волинській області Департаменту патрульної поліції України судові витрати по сплаті судового збору 665,60 грн.

Адміністративний позов мотивований тим, що о 23.34 год. 18 березня 2026 року, у м.Луцьк. по вул. Гордіюка, 42, працівниками патрульної поліції було складено постанову серії ЕНА №6855503 та притягнуто його до адміністративної відповідальності. У даній постанові було зазначено, що водій здійснював рух на транспортному засобі з номерним знаком, який був не освітлений в темну пору доби. Окрім того, водій здійснив зупинку транспортного засобу ближче 30 м. від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів позначеного дорожнім знаком 5.45. Чим порушив п. 15.9 (е) ПДР України, та п.2.9 (в) ПДР - керування водієм ТЗ з номерним знаком, перевернутим чи неосвітленим.

Вважає, що відповідно до п. 15.9 «е» Правил дорожнього руху України, зупинка забороняється ближче ніж за 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а у разі їх відсутності - від дорожнього знаку 5.45.1. Разом з тим, для притягнення особи до відповідальності за вказане порушення обов`язковим є належне встановлення та доведення факту, що транспортний засіб знаходився саме на відстані менше ніж 30 метрів. У винесеній постанові відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували здійснення заміру відстані (зокрема: фото - чи відео фіксація з прив`язкою до місцевості, результати вимірювання, використання технічних засобів тощо).

У постанові працівником поліції зазначено, що водій порушив вимоги, пов`язані з дорожнім знаком 5.45. Однак, дорожній знак з позначенням 5.45 відсутній. А невірне зазначення дорожнього знаку у постанові виключає можливість належного встановлення події правопорушення.

Позивач ОСОБА_1 вважав, що будь-яких належних та допустимих доказів того, що у його діях наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 121-3 та частиною 1 статті 122 КУпАП, працівниками патрульної поліції надано не було.

Бо твердження щодо керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком є безпідставним, оскільки номерний знак фактично був освітлений, що забезпечувало можливість його ідентифікації в темну пору доби. Відтак, відсутній склад правопорушення, передбачений частиною 1 статті 121-3 КУпАП.

А щодо порушення вимог зупинки ближче 30 метрів до посадкового майданчика, працівниками поліції не надано жодних доказів фактичного вимірювання відстані між транспортним засобом та відповідним об`єктом. Висновки зроблені виключно на підставі суб`єктивного візуального сприйняття, що не відповідає вимогам доказування.

Тому вважає, вказану постанову незаконною і просив суд із зазначених всіх обставин скасувати оскаржувану постанову.

Представник відповідача управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції України Крук О.Д. подала відзив на позовну заяву. Просила суд у позові відмовити у повному обсязі.

Свою позицію про заявлені вимоги обґрунтувала таким. Представник відповідача - Крук О.Д. вважає, що викладені твердження позивача ОСОБА_1 є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача - Крук О.Д. зазначила, що у зв`язку із виявленими правопорушеннями ОСОБА_1 поліцейськими було подано законну вимогу про зупинку транспортного засобу на підставі статті 35 ЗУ «Про національну поліцію». Вважає, що Позивач ОСОБА_1 намагається уникнути адміністративної відповідальності. Бо хоча поліцейськими і не проводилися заміри від автомобіля до державного знака 5.45.1, однак із досліджених відеозаписів з автомобільного відеореєстратора 70 Маi та нагрудних відео реєстраторів поліцейських встановлено, що водій ОСОБА_1 , всупереч вимогам п.2.4 ПДР України, здійснив зупинку автомобіля під самим знаком 5.45.1 та керував автомобілем з неосвітленим заднім державним номерним знаком у темну пору доби.

Під час розгляду Позивачу ОСОБА_1 було роз`яснено його права відповідно до статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП.

Відеозапис №export-4clj0 від 18 березня 2026 року з портативних нагрудних відео реєстраторів поліцейських УПП у Волинській області ДПП №477828,№477983 та відеозаписи №IMG 5924 та №IMG 5925 з автомобільного відео реєстратора 70 Маi від 18 березня 2026 року підтверджують факт порушення Позивачем ОСОБА_1 вимог пункту 2.9 «в» та пункту 15.9 «е» ПДР України: 0:00:24 хв. відеозапису №export-4clj0 повідомили про причину зупинки; 0:01:25 хв. відеозапису №export-4clj0 зафіксовано місце зупинки транспортного засобу позивача; 0:01:32 хв. відеозапису №export-4clj0 зафіксовано відстань від дорожнього знаку 5.45.1 до автомобіля ОСОБА_1 ; 1:20:07 хв. відеозапису №export-4clj0 розпочали розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Окрім того, ОСОБА_2 зазначила, що у транспортному засобі KIA SPORTAGE, д.н.з НОМЕР_1 , яким керував позивач ОСОБА_1 , не працювала повністю підсвітка заднього державного номерного знака. Що було зафіксовано поліцейськими на відеозаписі №IMG 5924 від 18 березня 2016 року з автомобільного відео реєстратора 70 Маi (0:00:31 відеозапису). З даного відеозапису встановлено, що задній державний номерний знак не має жодної справної лампи у підсвідці, що унеможливлює його ідентифікацію у темну добу пори.

Представник відповідача вважає, що згідно з п.15.9 ПДР України зупинка транспортних засобів забороняється: ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.

Отже, законодавством чітко регламентовано заборону зупинки транспортного засобу ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків та не встановлено жодних винятків, що допускають зупинку транспортного засобу у даному місці. Що узгоджується із висновком ВААС від 03 червня 2026 року (Постанова по справі 608/2367/24).

Представник відповідача зазначила, що необхідність технічних замірів відстані від автомобіля до посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, виникає у випадках коли потрібно точно встановити чи перетнув водій 30 метрову межу під`їзду. Натомість згідно 0:01:32 хв. відеозапису №export-4clj0 зафіксовано факт того, що транспортний засіб KIA SPORTAGE д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_1 був зупинений не на під`їзді до зупинки, а безпосередньо біля дорожнього знаку 5.45.1 «Пункт зупинки автобуса». Що виключає необхідність заміру відстані рулеткою.

А що стосується зазначення поліцейським номерного знаку 5.45 замість правильного 5.45.1, то це не спростовує порушення ОСОБА_1 вимог ПДР України, зокрема,підпункту «е» пункту 15.9 ПДР України. Що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду ( постанова від 28 листопада 2018 року, справа 537/1214/17.

Тому представник відповідача управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції України Крук О.Д. вважає, що працівник поліції діяв виключно на підставі та в межах повноважень, у спосіб, що визначений чинним законодавством. А постанова винесена з дотриманням всіх вимог, встановлених чинним законодавством. А отже, позов не підлягає задоволенню.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Бортнік О.Ю. відповідь на відзив не подали.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 01 квітня 2026 року Луцького міськрайонного суду Волинської області адміністративну справу №161/7043/26 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови від 18 березня 2026 року серії ЕНА №6855503, передали за підсудністю до Старовижівського районного суду Волинської області.

Ухвалою від 20 травня 2026 року Старовижівського районного суду Волинської області адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишили без розгляду.

Постановою від 22 липня 2026 року Восьмого апеляційного адміністративного суду ухвалу Старовижівського районного суду Волинської області від 20 травня 2026 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 161/7043/26 скасували та направили справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою від 25 серпня 2026 року Старовижівського районного суду Волинської області прийняли до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Продовжили розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначили судове засідання на 09.00 год. 01 жовтня 2026 року. Одночасно повідомили позивача ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Копію даної ухвали надіслали учасникам справи.

Ухвалою від 01 жовтня 2026 року Старовижівського районного суду Волинської області відклали розгляд справи на 10.00 год. 28 жовтня 2026 року. Бо представник відповідача Крук О.Д. 30 вересня 2026 року подала клопотання про відкладення розгляду справи для забезпечення можливості суду дослідити позицію відповідача до ухвалення рішення по суті. Оскільки відзив відповідача перебуває в процесі доставки до суду та не може бути доставленим в строк до 01 жовтня 2026 року. Про що додала роздруківку відстеження поштового відправлення. В судове засідання викликати учасників справи.

Копію ухвали позивач ОСОБА_1 отримав 03 жовтня 2026 року. Що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Таким чином, судом вжиті належні заходи для повідомлення сторін про розгляд справи та реалізації ними права судового захисту своїх прав та інтересів. Тому суд вважає, що сторонам відомо про розгляд даної справи у суді.

Явка сторін по справі та їх позиції у судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Будь-яких заяв та клопотань суду не подавав. Про розгляд справи в суді повідомлявся належним чином. В тому числі оголошенням на офіційному вебсайті судової влади.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бортнік О.Ю. у судовому засіданні позов підтримав та просив суд його задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції України Крук О.Д. в судовому засіданні просила відмовити у позові з підстав зазначених у відзиві на позов.

Фактичні обставини встановлені Судом.

18 березня 2026 року о 23.34 год. у м. Луцьк, по вул.Гордіюка, 42, Волинської області позивач ОСОБА_1 здійснював рух на транспортному засобі KIA SPORTAGE, д.н.з НОМЕР_1 . Даний номерний знак автомобіля не був освітлений у темну добу пори. Окрім того, водій ОСОБА_1 здійснив зупинку транспортного засобу ближче 30 метрів від посадового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів позначеної дорожнім знаком 5.45.1. Чим порушив п. 15.9 (е) ПДР України, та п.2.9 (в) ПДР - керування водієм ТЗ з номерним знаком, перевернутим чи неосвітленим.

Факт непрацюючої однієї лампи для підсвіту номерного знаку автомобіля KIA SPORTAGE д.н.з НОМЕР_1 , визнається самим позивачем ОСОБА_1 у його позовній заяві. Однак при цьому позивач ОСОБА_1 вважав, що номерний знак його автомобіля був освітленим.

Разом з тим у судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 намагається уникнути адміністративної відповідальності. Бо хоча поліцейськими і не проводилися заміри від автомобіля до державного знака 5.45.1, однак із досліджених відеозаписів з автомобільного відео реєстратора 70 Маi та нагрудних відео реєстраторів поліцейських встановлено, що водій ОСОБА_1 , всупереч вимогам п.2.4 ПДР України, здійснив зупинку автомобіля під самим знаком 5.45.1 та керував автомобілем з неосвітленим заднім державним номерним знаком у темну пору доби.

З огляду відеозаписів у судовому засіданні встановлено, що у транспортному засобі KIA SPORTAGE д.н.з НОМЕР_1 , яким керував позивач ОСОБА_1 , не працювала повністю підсвітка заднього державного номерного знака. Що було зафіксовано поліцейськими на відеозаписі №IMG 5924 від 18 березня 2016 року з автомобільного відео реєстратора 70 Маi (0:00:31 відеозапису). З даного відеозапису встановлено, що задній державний номерний знак не має жодної справної лампи у підсвідці, що унеможливлює його ідентифікацію у темну добу пори.

Окрім того під час огляду відео файлів №IMG 5924,№IMG 5924 від 18 березня 2016 року з автомобільного відео реєстратора 70 Маi задній державний номерний знак не має жодної справної лампи у підсвідці: файл №IMG 5924 (запис з 00:56) та файл №IMG 5925 (запис з 00:39).

Аналогічно, визнається у позовній заяві та у судовому засіданні факт зупинки водієм ОСОБА_1 транспортного засобу KIA SPORTAGE, д.н.з НОМЕР_1 , біля посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а у разі їх відсутності - від дорожнього знаку 5.45.1. Однак при цьому адвокат Бортнік О.Ю. стверджує, що транспортний засіб знаходився саме на відстані більше ніж 30 метрів. А у винесеній постанові відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували здійснення заміру відстані (зокрема: фото - чи відеофіксація з прив`язкою до місцевості, результати вимірювання, використання технічних засобів тощо).

Зазначене твердження позивача спростовується матеріалами адміністративної справи та оглянутим у судовому засіданні відеозаписом з портативного відео реєстратора 477828, доданого до постанови серії ЕНА №6855503 від 18 березня 2026 року.

З оглянутих у судовому засіданні : відеозапис №export-4clj0 від 18 березня 2026 року з портативних нагрудних відео реєстраторів поліцейських УПП у Волинській області ДПП №477828, №477983 та відеозаписи №IMG 5924 та №IMG 5925 з автомобільного відео реєстратора 70 Маi від 18 березня 2026 року судом встановлено факт порушення Позивачем ОСОБА_1 вимог пункту 2.9 «в» та пункту 15.9 «е» ПДР України: 0:00:24 хв. відеозапису №export-4clj0 повідомили про причину зупинки; 0:01:25 хв. відеозапису №export-4clj0 зафіксовано місце зупинки транспортного засобу позивача; 0:01:32 хв. відеозапису №export-4clj0 зафіксовано відстань від дорожнього знаку 5.45.1 до автомобіля ОСОБА_1 ; 1:20:07 хв. відеозапису №export-4clj0 розпочали розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Суд зауважує, що необхідність технічних замірів відстані від автомобіля до посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, виникає у випадках коли потрібно точно встановити чи перетнув водій 30 метрову межу під`їзду.

Натомість судом у судовому засіданні встановлено, що згідно 0:01:32 хв. відеозапису №export-4clj0 зафіксовано факт того, що транспортний засіб KIA SPORTAGE д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_1 був зупинений не на під`їзді до зупинки, а безпосередньо біля дорожнього знаку 5.45.1 «Пункт зупинки автобуса». Що виключає необхідність заміру відстані рулеткою.

Окрім того у судовому засіданні встановили, що Позивач ОСОБА_1 визнав факт зупинки з порушенням вимог ПДР України та факт того що мав можливість проїхати далі ( запис з 23:59:34) і факт того, що зупинився і його транспортний засіб стоїть із порушенням ПДР України ( запис з 00:00:45). Однак при цьому позивач ОСОБА_1 вину покладає на поліцейських, адже вони його зупинили.

Судом у судовому засіданні встановлено, що у постанові серії ЕНА №6855503 від 18 березня 2026 року про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього транспорту,зафіксованого не в автоматичному режимі серії стосовно ОСОБА_1 правильно зазначено відповідачем посилання на пункти порушення Правил дорожнього руху та кваліфікацію правопорушення за статтями КУпАП: п.2.9 в частина 1 статті 122 КУпАП, п. 15.9.е ПДР України частина 1 статті 121-3 КУпАП.

Судом встановлено, що факт зупинки водієм ОСОБА_1 транспортного засобу KIA SPORTAGE, д.н.з НОМЕР_1 , біля посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а у разі їх відсутності - від дорожнього знаку 5.45.1 співпадає із обставинами події

о 23 год. 34 хв. 18 березня 2026 року, у м. Луцьк. Волинська область, на вулиці Гордіюка, 42, темну добу пори, у відеозаписах та матеріалах справи.

Тому твердження адвоката, що у постанові серії ЕНА №6855503 від 18 березня 2026 року помилково зазначений номерний знак 5.45 а не 5.45.1 суд до у ваги не бере через надмірний формалізм. Адже пункти порушення ОСОБА_1 ПДР та правова кваліфікація за статтями КУпАП відповідачем зроблена відповідно до вимог закону.

Бо відеозапис, наданий поліцейським у судове засідання, є безперервним, чітким та повністю відтворює всю хронологію, деталі та обставини зафіксованої події без перерв.

А що стосується зазначення Поліцейським номерного знаку 5.45 замість правильного 5.45.1, то це не спростовує порушення ОСОБА_1 вимог ПДР України, зокрема,підпункту «е» пункту 15.9 ПДР України. Що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду ( постанова від 28 листопада 2018 року, справа 537/1214/17.

У судовому засіданні також встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції України. Дана обставина жодною із сторін не оспорювалася.

Оцінка Суду.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення щодо визнання його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.

Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. Обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено частиною 2 статті 55 Конституції України та статтею 6 КАС України.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Суд зауважує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з пунктом 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим кодексом та іншими законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд враховує, що спір безумовно підлягає вирішенню у порядку частини 2 статті 77 КАС України, однак слід вказати, реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через не спростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували обставини, на які він посилається та доказів, зокрема з приводу виконання ним вимог ПДР.

Разом з тим, в силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2020 року по справі № 520/2261/19 визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача.

Зважаючи на вищевикладене, суддя виснував, що досліджений DVD-диск з відеозаписом події від 18 березня 2026 року, здійсненим відповідачем за допомогою службової нагрудної бодікамери у розумінні статті 251 КУпАП є належним та допустимим доказом, який підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП.

Так, відеозаписами підтверджується факт зупинення транспортного засобу під керуванням позивача у темну пору доби, тобто вже після заходу сонця. Також відеозаписами підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком.

Бо з огляду відеозаписів у судовому засіданні встановлено, що у транспортному засобі KIA SPORTAGE д.н.з НОМЕР_1 , яким керував позивач ОСОБА_1 ,не працювала повністю під світка заднього державного номерного знака. Що було зафіксовано поліцейськими на відеозаписі №IMG 5924 від 18 березня 2016 року з автомобільного відео реєстратора 70 Маi (0:00:31 відеозапису). З даного відеозапису встановлено, що задній державний номерний знак не має жодної справної лампи у підсвідці, що унеможливлює його ідентифікацію у темну добу пори.

Окрім того під час огляду відео файлів №IMG 5924,№IMG 5924 від 18 березня 2016 року з автомобільного відео реєстратора 70 Маi задній державний номерний знак не має жодної справної лампи у підсвідці: файл №IMG 5924 (запис з 00:56) та файл №IMG 5925 (запис з 00:39).

При цьому, рух автомобіля в освітленому чи неосвітленому ліхтарями населеному пункті та додатково з освітленим номерним знаком фарами патрульного автомобіля чи з освітленим фарами будь-якого іншого автомобіля, що рухається позаду жодним чином не скасовує заборони водієві керувати транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком з однією лампою.

Суд звертає увагу позивача ОСОБА_1 , що відповідальність за частиною 1 статті 121-3 КУпАП наступає саме за експлуатацію транспортного засобу не ставиться у залежність від такої вимоги, як можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів.

Що стосується порушення позивачем ОСОБА_1 пункту 15.9.е ПДР України частини 1 статті 121-3 КУпАП, то суд зазначає таке.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.5, 1.9, абз. 86 п. 1.10 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Учасник дорожнього руху особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.

Таким чином, позивач, будучи водієм транспортного засобу, тобто учасником дорожнього руху, зобов`язаний знати і неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху.

Підпункт «е» пункту 15.9 Правил дорожнього руху, порушення якого вміняється ОСОБА_1 , передбачає заборону зупинки ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.

Факт вчинення ОСОБА_1 вказаного вище адміністративного правопорушення доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами. Зокрема, з долученого до матеріалів справи та переглянутого в судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 здійснив зупинку транспортного засобу ближче 30 м від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, позначеного дорожнім знаком 5.45.1.

Бо судом у судовому засіданні встановлено, що згідно 0:01:32 хв. відеозапису №export-4clj0 зафіксовано факт того, що транспортний засіб KIA SPORTAGE д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_1 був зупинений не на під`їзді до зупинки, а безпосередньо біля дорожнього знаку 5.45.1 «Пункт зупинки автобуса». Що виключає необхідність заміру відстані рулеткою.

Окрім того у судовому засіданні встановили, що Позивач ОСОБА_1 визнав факт зупинки з порушенням вимог ПДР України та факт того що мав можливість проїхати далі ( запис з 23:59:34) і факт того, що зупинився і його транспортний засіб стоїть із порушенням ПДР України ( запис з 00:00:45). Однак при цьому позивач ОСОБА_1 вину покладає на поліцейських, адже вони його зупинили.

А факт зупинки, на якому був закріплений вказаний вище дорожній знак, не заперечив і сам позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Бортнік О.Ю. як у позовній заяві так і при розгляді справи.

Враховуючи викладене вище, суд не знаходить підстав вважати, що відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення допущені такі істотні порушення, які б ставили під сумнів законність оскаржуваної постанови.

Що стосується твердження адвоката, що у постанові серії ЕНА №6855503 від 18 березня 2026 року помилково зазначений номерний знак 5.45 а не 5.45.1, який суд до у ваги не бере через надмірний формалізм. Бо пункти порушення ОСОБА_1 ПДР та правова кваліфікація за статтями КУпАП відповідачем зроблена відповідно до вимог закону.

При цьому суд зазначає таке.

Так, у постанові Верховного Суду від 26 березня 2020 року у справі № 2а-475/09/1370 застосовані релевантні для цієї справи висновки та практика ЄСПЛ, за якими не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки.

Пуризм у загальноприйнятому розумінні є надмірним прагненням до чистоти, переваги форми над змістом. Правовий пуризм може мати як добровільний характер і виявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб`єктів правозастосування, недопущення відступу від правових приписів.

Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.

Не кожен дефект певного адміністративного акта робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Такий вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий».

При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування певного акта з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.

Суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Право органів патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції України вимагати від водія не керувати транспортним засобом з неосвітленим номерними знаком та здійснювати зупинку транспортного засобу у забороненому місці превалює над технічною опискою відповідача у постанові серії ЕНА №6855503 від 18 березня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 121-3 та частиною 1 статті 122 КУпАП. Зокрема, щодо неправильного зазначення у постанові дорожнього знаку 5.45 замість правильного 5.45.1 .

Бо судом встановлено, що факт зупинки водієм ОСОБА_1 транспортного засобу KIA SPORTAGE д.н.з НОМЕР_1 , біля посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а у разі їх відсутності - від дорожнього знаку 5.45.1 співпадає із обставинами події

о 23 год. 34 хв. 18 березня 2026 року, у м. Луцьк. Волинська область, на вулиці Гордіюка, 42, темну добу пори, у відеозаписах та матеріалах справи.

Тому суд висновує, що зазначення поліцейським номерного знаку 5.45 замість правильного 5.45.1, то це не спростовує порушення ОСОБА_1 вимог ПДР України, зокрема,підпункту «е» пункту 15.9 ПДР України. Що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду ( постанова від 28 листопада 2018 року, справа 537/1214/17.

У судовому засіданні також встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції України. Дана обставина жодною із сторін не оспорювалася. Окрім того судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Бортнік О.Ю. будь-яких заяв, клопотань до суду щодо залучення у якості відповідача Департаменту патрульної поліції України не подавали.

Положеннями частини 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частина 1 стаття 4 КАС України).

За приписами пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію", у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно із статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: як зокрема порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Використання у зазначених вище нормах формулювань "від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення", "розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях222 - 244-20 КУпАП" вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі №742/2298/17 та від 26 грудня 2019 року у справі за №724/716/16-а.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого Наказом Національної поліції України від 06 листопада 2015 року № 73, Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законом порядку.

Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції (далі - підрозділи Департаменту патрульної поліції).

Департамент патрульної поліції організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення.

Із матеріалів справи встановлено, що відповідачем у даній справі визначено Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції.

Разом з тим, при розгляді справ про адміністративні правопорушення управління патрульної поліції, які є структурними підрозділами Департаменту патрульної поліції без створення окремої юридичної особи, діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, тобто Департаменту патрульної поліції.

Відповідно до частини 3 статті 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Суд зазначає, що оскільки УПП у Волинській області Департаменту патрульної поліції є територіальним (структурним) підрозділом ДПП та не є окремою юридичною особою, тому відповідно до статті 43 КАС України не мають адміністративної процесуальної правосуб`єктності та не можуть виступати самостійними відповідачами по справі.

Натомість, належним відповідачем, рішення якого оскаржує позивач, у даній справі має бути Департамент патрульної поліції, тобто, відповідний суб`єкт владних повноважень від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, проте останній не був визначений позивачем як відповідач у розгляді цієї адміністративної справи.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 29 червня 2021 року у справі № 460/2903/20, від 14 грудня 2020 року у справі № 826/17787/14, від 09 липня 2020 року у справі № 2040/5355/18, від 26 серпня 2020 року у справі № 500/2972/17, від 23 червня 2020 року у справі № 540/2269/18 та від 30 вересня 2019 року у справі № 140/72/19.

Відповідно до статей 25, 26 КАС України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

З клопотаннями чи заявою про заміну відповідача належним відповідачем (залучення співвідповідача), яким є саме Департамент патрульної поліції, ні позивач ОСОБА_1 , ні його представник адвокат Бортнік О.Ю. до суду не зверталися.

Поряд з цим, за вимогами закону за відсутності відповідного клопотання позивача, суд позбавлений можливості залучити належного відповідача - Департамент патрульної поліції.

Суд звертає увагу, що згідно з частин 3, 4 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

З огляду на те, що суд, з урахуванням принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, не може без згоди або клопотання позивача самостійно замінити одного відповідача на іншого або залучити співвідповідача, тому заявлені позовні вимоги до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції підлягають залишенню без задоволення, оскільки їх пред`явлено до неналежного відповідача, тобто не до тієї особи, яка має відповідати за ними (в даному випадку належним відповідачем у справі має бути Департамент патрульної поліції, як суб`єкт владних повноважень який має виступати відповідачем у зазначеній категорії справ).

Зважаючи на вищенаведене, суд доходить висновку, що вимоги ОСОБА_1 заявлено до неналежного відповідача, відтак, у позові відмовляє.

За викладених обставин, враховуючи, що відповідачем винесено постанову з дотримання вимог закону, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Позивачем понесені та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 665,60 грн.

Враховуючи, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, тому судові витрати, які понесені позивачем, не відшкодовуються і залишаються за ним.

З цих підстав, керуючись статтями

5-9, 14, 19, 72, 77, 90, 139, 242,245, 246, 250, 286 КАС України,

статтями 9, 121-3,122, 245,246, 251,252,254,268, 280 КУпАП,

суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього транспорту, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №6855503 від 18 березня 2026 року, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення ухвалене і надруковане 28 жовтня 2026 року, перебуваючи в нарадчій кімнаті, в єдиному екземплярі.

Ім`я (найменування) сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; паспорт: НОМЕР_3

Представник позивача: Бортнік Олег Юрійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №1305 від 02.04.2021 року.

Відповідач: Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, адреса: вул. Залізнична, 15, м.Луцьк, Волинська область,43000, Код ЄДРПОУ: 40108604.

Представник позивача: Крук Ольга Дмитрівна, м.Луцьк, вул.Залізнична,15, Волинська область.

Суддя А.В.Малюта