Рішення № 140988244, 27.10.2026, Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

Єдиний унікальний номер №943/656/26

Провадження №2/943/1033/2026

27 жовтня 2026 року м.Буськ

Буський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Журибіда Б. М.,

при секретарі Пирка В.М..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника, адвоката КВАК Василя Миколайовича до Новосілківського старостинського округу Буської міської ради Золочівського району Львівської області, Буської міської ради Золочівського району Львівської області, 3-ї особи приватного нотаріуса Львівського міського територіального округу ПИЛИПЕНКО Христини Олегівни про визнання права користування земельною ділянкою в порядку спадкування, -

встановив:

Адвокат Квак В.М. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з означеним позом. Мотивує тим, що відповідно до Рішення виконавчого комітету Новосілківської сільської ради Буського району Львівської області від 21.01.1994 року ОСОБА_3 була передана у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства земельна ділянка площею 0,3346 в межах згідно з планом в с.Новосілки Буського району. На підставі вказаного Рішення ОСОБА_3 головою Новосілківської сільської ради було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ЛВ № 1437, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 38 від 16 квітня 1998 року Згідно з планом земельна ділянка площею 0,3346 складалась з трьох земельних ділянок площами 0.1274 га, 0.1257 га та 0.0815 га. Щодо земельних ділянок площами 0.1274 га, 0.1257 га позивач оформила спадкові права, земельна ділянка площею 0.0815 га залишилась неоформленою. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 30.03.2023 серії НОМЕР_1 . Спадкоємцем померлої ОСОБА_4 був її син ОСОБА_5 , який не встиг прийняти спадщину після смерті матері, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Позивач ОСОБА_2 була дружиною ОСОБА_5 , згідно свідоцтва про одруження від 09.09.2000. 07.05.2021 ОСОБА_5 змінив своє прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується Свідоцтвом про зміну імені Єдиним спадкоємцем згідно спадкової справи № 16/2023 заведеної приватним нотаріусом Львівського міського округу Пилипенко Х.О. 23.10.2023 після смерті ОСОБА_7 є позивач ОСОБА_2 , як дружина померлого ОСОБА_8 . Після смерті ОСОБА_8 позивач оформила свої права на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_7 окрім спадкових прав на право постійного користування вказаною земельною ділянкою, оскільки приватний нотаріус, некзважаючи на те, що до складу спадщини входить і право постійного користування земельною ділянкою, відмовляється оформляти в порядку спадкування вказане право на постійне користування земельною ділянкою. Тому просить суд визнати за позивачем право користування означеним спадковим майном.

Представник позивачки адвокат Квак В.М., до початку судового засідання, подав заяву з проханням справу слухати у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному об`ємі, просить позов задовольнити.

Представники відповідачів Новосілківського старостинського округу Буської міської ради та Буської міської ради, за викликом суду, не з`явилися, були належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, причини неявки суду не повідомили. Клопотань про розгляд справи у їх відсутності, пояснень, заперечень, відзив на позов, не подали.

Представник третьої особи також за викликом суду не з`явилася, була судом належним чином повідомлена про день та час розгляду справи, клопотання про розгляд справи у її відсутності, свої пояснення, міркування чи заперечення проти позову, не подала.

За змістом ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі сторін та представника третьої особи, суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів без фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши інші докази, зібрані в справі, суд приходить до висновку про підставність позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч.1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Свідоцтвом Серії НОМЕР_1 , виданим Буським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 30.03.2023 року, ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблено актовий запис № 188 від 30.03.2023 року.

Свідоцтвом про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_2 від 03.06.2014 року підтверджується зміна прізвища померлої з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_10 ».

Відповідно до Рішення виконавчого комітету Новосілківської сільської ради Буського району Львівської області від 21.01.1994 року ОСОБА_3 була передана у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства земельна ділянка площею 0,3346 в межах згідно з планом в с.Новосілки Буського району.

Згідно з планом земельна ділянка площею 0,3346 складалась з трьох земельних ділянок площами 0.1274 га, 0.1257 га та 0.0815 га.

На підставі вказаного Рішення ОСОБА_3 головою Новосілківської сільської ради було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ЛВ № 1437, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 38 від 16 квітня 1998 року.

Судом встановлено, що син померлої, ОСОБА_7 фактично прийняв спадщину після смерті матері, однак за життя, юридично не оформив прийняття такої спадщини.

Свідоцтвом серії НОМЕР_3 від 21.08.2023 року підтверджується факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 , про що зроблено актовий запис № 5014 від 21.08.2023 року.

Згідно Свідоцтва про зміну імені Серії НОМЕР_4 від 07.05.2021 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 07 травня 2021 року змінив прізвище на « ОСОБА_6 », про що зроблено актовий запис № 18.

Позивач була дружиною померлого ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом від 09.09.2000 року, та спадкоємцем першої черги спадкування по закону, фактично прийняла спадщину, вчасно звернулася до нотаріуса з відповідною заявою.

Єдиним спадкоємцем згідно спадкової справи № 16/2023 заведеної приватним нотаріусом Львівського міського округу Пилипенко Х.О. 23.10.2023 після смерті ОСОБА_7 є позивач ОСОБА_2 , як дружина померлого ОСОБА_8 .

Після смерті ОСОБА_8 позивач оформила свої права на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на земельні ділянки площею 0.1274 га, 0.1257 га, окрім спадкових прав на право постійного користування земельною ділянкою площею 0.0815 га в с. Новосілки Золочівського району Львівської області.

Згідно ч.1 ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивач була дружиною ОСОБА_8 , який помер через 4 місяці після смерті своєї матері ОСОБА_4 і не встиг прийняти спадщину то позивач є спадкоємцем першої черги, щодо спадщини, яку вона прийняла в установленому порядку.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 407 ЦК України та ч. 2 ст. 102 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

У постійне користування земля надається Радами із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства. Пунктом 6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України у редакції Закону від 25.10.2001, який діяв з 01.01.2002 (момент набрання чинності названим ЗК України) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, Конституційний Суд України рішенням № 5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Отже громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Тобто право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002, не втрачається внаслідок його не переоформлення користувачем, який за ЗК України не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 663/1738/16-ц.

У постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з передбачених у ст. 141 ЗК України від 25.10.2001 підстав, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених у ст. 141 ЗК України від 25.10.2001, є такими, що порушують це право.

Право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки. Тому право постійного користування земельними ділянками, яке перейшло у порядку спадкування, не припиняється ані через зміни у земельному законодавстві, ані через смерть осіб, яким це право належало. Такі висновки висловлено Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі № 681/1154/17 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020, справа № 179/1043/16-ц, у постанові від 23.06.2020, справа № 922/989/18.

Згідно ст.1268 ЦК України вважається що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління спадковим майном.

Суд приходить до переконання, що позивач фактично прийняла спадщину, вступила у володіння і розпорядження спадковим майном після смерті чоловіка, в порядку спадкової трансмісії, а саме на вказану вище земельну ділянку, які належала на праві користування матері чоловіка.

Обставин, які б спростовували твердження позивачки в позовній заяві, суд не знаходить, тому кладе їх в основу рішення.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позивач набула права користування на спадкове майно, на законних підставах, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 141, 247, 258-259, 264, 265, 280-282, 354 ЦПК України, ст. ст. 1216, 1220, 1222, 1223, 1225, 1258, 1261,1268, 1276 ЦК України, суд -

ухвалив :

Позов задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , жителькою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом право постійного користування земельною ділянкою площею 0.0815 га, кадастровий номер 4620684000:15:004:0107, в с. Новосілки Золочівського району Львівської області для ведення особистого підсобного господарства, згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЛВ № 1437 від 16.04.1998, виданого на підставі рішення Новосілківської сільської ради Буського району Львівської області від 21.01.1994, зареєстрований в Книзі записів актів на право постійного користування землею за № 38, яка належала на праві користування ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкової трансмісії, після смерті чоловіка ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: Б. М. Журибіда