Рішення № 140987739, 27.10.2026, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/1844/26

2/0187/356/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2026 р.

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Соловйова І.М.,

за участі секретаря судового засідання Столяренко Н.П.,

за участі представника позивача Івчик В.А.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Бортенко О.А.,

прокурора Сухомлина В.В.,

розглянувши в селищі Петриківка у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради

до ОСОБА_1

до ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Петриківської селищної ради

про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

1. Стислий виклад позовних вимог позивача

27.01.2026 Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради як орган опіки та піклування (далі позивач) звернулася до суду в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) із позовом про позбавлення батьківських прав відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо усіх чотирьох дітей, а також зобов`язання органу опіки та піклування за місцем реєстрації дітей вирішити питання щодо їх подальшого влаштування.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що діти родини ОСОБА_7 з 2024 року перебувають на обліку служб у справах дітей як такі, що опинилися в складних життєвих обставинах. Біологічний батько дітей ОСОБА_2 тривалий час із сім`єю не проживає, від виконання батьківських обов`язків повністю ухилився, вихованням і утриманням дітей не займається. Мати дітей ОСОБА_1 разом із дітьми та своїм чоловіком ОСОБА_8 проживала за адресою: АДРЕСА_1 . У сім`ї систематично виникали конфлікти, діти перебували в незадовільних санітарно-гігієнічних умовах, залишалися без належного догляду, харчування та піклування. 20.01.2026 розпорядженням голови адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради дітей було терміново відібрано від матері ОСОБА_1 через безпосередню загрозу їхньому життю та здоров`ю. Згідно з рішенням комісії з питань захисту прав дитини та висновком органу опіки та піклування, позбавлення відповідачів батьківських прав є доцільним та відповідає найкращим інтересам дітей.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_9 позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

2. Позиція відповідачів та інших учасників справи

Відповідачка ОСОБА_1 правом на подання відзиву не скористалася. У судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, зазначивши, що є належною матір`ю та отримує виплати на дітей. Заперечила факти неналежного догляду за дітьми та морення їх голодом. Також заперечила інформацію про можливе сексуальне чи фізичне насильство стосовно дітей у помешканні в м. Дніпрі. Просила відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позовну заяву не подав.

Представниця третьої особи Бортенко О. А. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, зазначивши, що позбавлення обох батьків батьківських прав відповідає найкращим інтересам малолітніх дітей. Не заперечувала проти покладення на орган опіки та піклування за місцем перебування дітей обов`язку щодо подальшого вирішення питання про їх влаштування, оскільки за обставин, що склалися, наявні нагальні питання, зокрема подальшу організацію освітнього процесу, лікування, не можуть бути вирішені без участі законного представника дітей.

Прокурор Сухомлин В.В. просив задовольнити позов, оскільки за обставин справи це відповідатиме найкращим інтересам дітей.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05.02.2026 справу передано за підсудністю до Петриківського районного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Петриківського районного суду від 15.04.2026 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 12.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час розгляду справи суд допитав свідків зі сторони позивача - ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_11 зі сторони відповідачки, а також заслухано думку малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Думка інших дітей з огляду на їхній вік та особливості за згодою учасників справи не з`ясовувалася.

Інтереси відповідачки у справі представляв адвокат Анохін В.О. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2752 від 30.08.2013). Надалі у зв`язку з припиненням дії договору з адвокатом, який надавав безоплатну вторинну правничу допомогу, він припинив участь у справі. Відповідачка вважала за можливе продовжити розгляд справи за відсутності її представника.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

1. Фактичні обставини справи, встановлені судом

07.06.2013 згідно з інформацією Шевченківського відділу ДРАЦС у м. Дніпрі, стосовно відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_12 складено актовий запис про шлюб № 51.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася малолітня ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (актовий запис № 166 від 08.08.2013, складений відділом ДРАЦС Петриківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області); батьками дитини записано відповідачів.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася малолітня ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (актовий запис № 124 від 09.07.2014, складений відділом ДРАЦС Петриківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області); батьками дитини записано відповідачів.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася малолітня ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (актовий запис № 1434 від 17.07.2018, складений Соборним районним у м. Дніпрі відділом ДРАЦС); батьками дитини записано відповідачів.

Малолітня ОСОБА_5 є дитиною з інвалідністю по слуху та потребує особливого догляду й інклюзивного середовища.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася малолітня ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 (актовий запис № 560 від 21.05.2020, складений Шевченківським районним у м. Дніпрі відділом ДРАЦС); батьками дитини записано відповідачів.

17.03.2022 згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , виданим Царичанським відділом ДРАЦС у Дніпровському районі Дніпропетровської області, відповідачка ОСОБА_13 змінила прізвище на « ОСОБА_14 » у зв`язку з укладенням шлюбу з ОСОБА_8 .

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 16.04.2024 у справі № 187/312/24 у задоволенні позовної заяви Органу опіки та піклування Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, який діє в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відмовлено.

Попереджено ОСОБА_1 про необхідність змінити своє ставлення до виховання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Покладено на Орган опіки та піклування Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області контроль за виконанням ОСОБА_1 батьківських обов`язків відносно її дітей.

Згідно з інформацією Нацполіції (ВП № 4 Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області), стосовно відповідачки ОСОБА_15 органами поліції неодноразово складалися адміністративні протоколи за ст. 184 КУпАП (ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей), а саме: 06.11.2021, 02.12.2022, 22.05.2023, 23.06.2023, 04.01.2024, 18.01.2024, 21.02.2024, 25.03.2024 та 10.10.2025.

Щодо її чоловіка ОСОБА_8 складалася серія протоколів за ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства в сім`ї, зокрема 04.10.2025 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння у нічний час вигнав дружину з дітьми а вулицю.

Згідно з наказами Управління-служби у справах дітей адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради від 14.06.2024 (№ 40-43) малолітніх дітей взято на офіційний облік дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах (СЖО), як дітей, які виховуються в сім`ї, де батьки ухиляються від виконання батьківських обов`язків. Підставою для прийняття наказів слугувало те, що мати не створювала належних умов для проживання, виховання та утримання дітей, а батько із сім`єю не проживав та повністю ухилився від виховання.

24.12.2024 згідно з колективною заявою мешканців будинку АДРЕСА_2 (зареєстрована за вх. № 11/267-06-24), мешканці звернулися до Управління-служби у справах дітей про те, що з квартири АДРЕСА_3 постійно чути плач, крики дітей та неналежне поводження, у під`їзді стоїть стійкий зловонний сморід, а батьки не реагують на зауваження й не забезпечують догляд за дітьми.

05.01.2026 згідно з повідомленням/інформацією № 2/13-06-24 Управління-служби у справах дітей адміністрації Шевченківського району ДМР до Дніпровського міського центру соціальних служб, ініційовано спільний комісійний вихід для обстеження умов проживання дітей.

06.01.2026 відповідно до Акта обстеження житлово-побутових умов проживання (Додаток 9), складеного спеціалістами Управління-служби у справах дітей за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено незадовільні санітарно-гігієнічні умови проживання дітей, квартира потребує ремонту, зафіксовано відсутність належних умов для виховання та розвитку дітей. Згідно цього акта батько дітей з ними не проживає. Діти проживають, зокрема з ОСОБА_8

07.01.2026 згідно з протоколом позачергового засідання комісії з питань захисту прав дитини адміністрації Шевченківського району ДМР, прийнято рішення про відібрання дітей у матері ОСОБА_1 у зв`язку із наявністю безпосередньої загрози їхньому життю та здоров`ю.

Згідно з довідкою ГО «МАРТІН-клуб» № 01-01/8 МК від 14.01.2026 (складеною практичним психологом ОСОБА_16 за результатами роботи з малолітньою ОСОБА_17 ): за результатами проведених консультацій встановлено, що дитина має ознаки відставання у фізичному, когнітивному та психоемоційному розвитку (пише лише друкованими літерами прості слова, має виявлене сиве волосся). У спілкуванні дитина була налякана, відповіді надавала односкладні та завчені, пожвавлювалася лише під час розповідей про перебування в інтернатному закладі та була засмучена тим, що її забрали звідти і доведеться повертатися додому. У розповідях деталі можуть бути ознаками сексуального розбещення щодо старшої з дівчат. У дитини наявні ознаки психотравмування внаслідок постійного психологічного (крики з «матюками вітчима та відсутність реакції матері), економічного (дитина має недостатнє харчування) насильства.

Згідно з довідкою ГО «МАРТІН-клуб» від 14.01.2026 (складеною практичним психологом ОСОБА_18 за результатами роботи з малолітньою ОСОБА_19 ): встановлено, що дитина є замкненою, скутою, має підвищений рівень тривожності (наявне візуальне обкусування нігтів та постійне їх колупання). За результатами діагностики підтверджено факти вчинення щодо дітей систематичного фізичного та психологічного насильства в сім`ї, у зв`язку з чим психологом рекомендовано негайно обмежити спілкування дітей з вітчимом до роз`яснення усіх обставин. Зі слів дитини зафіксовано чисельні факти домашнього насильства (крики, лайка, побиття, харкання, жбурляння речами) та економічного тиску з боку вітчима.

20.01.2026 згідно з Розпорядженням голови адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради № 2-р «Про негайне відібрання дітей від матері», малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 негайно відібрано від матері ОСОБА_1

21.01.2026 згідно з медичними довідками та висновками про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дітей (Додатки 4), наданими КНП «Регіональний медичний центр родини та дитини» Дніпропетровської обласної ради, за результатами первинного медичного огляду у вилучених дітей виявлено затримку розвитку, а у малолітньої ОСОБА_20 підтверджено діагноз нейросенсорної приглухуватості.

22.01.2026 за інформацією ВП № 4 Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12026042150000110 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України (щодо фактів можливого сексуального насильства стосовно малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ).

Згідно з офіційними листами-відповідями слідчого СВ ВП № 4 Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області (вих. № 117895-2026 від 17.03.2026, № 126417-2026 від 20.03.2026, № 179186-2026 від 20.04.2026) на процесуальні запити суду, у кримінальному провадженні № 12026042150000110 від 22.01.2026 за ч. 4 ст. 152 КК України досудове розслідування наразі триває, підозру жодній особі не повідомлялось, обвинувальний акт до суду не направлявся.

Згідно з повідомленням КНП «Регіональний медичний центр родини та дитини» ДОР від 22.01.2026 та висновками про стан здоров`я дітей: 21.01.2026 чотирьох малолітніх дівчат було доставлено до медичного закладу разом із матір`ю з підозрою на сексуальне насильство. Мати залишила заклад охорони здоров`я ще до завершення повного медичного огляду дітей. За наслідками огляду у малолітньої ОСОБА_5 підтверджено діагноз нейросенсорної приглухуватості, а у дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виявлено затримку психічного та мовленнєвого розвитку й фізичного стану.

Відповідно до письмового висновку від 23.01.2026 Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав, орган опіки та піклування вважає за необхідне позбавити батьківських прав відповідачів стосовно всіх чотирьох малолітніх дітей, оскільки батьки свідомо ухиляються від виконання обов`язків та піддають дітей небезпеці.

2. Результати безпосереднього опитування малолітніх дітей судом

Під час опитування дівчата розповіли, що коли вони мешкали разом із матір`ю ОСОБА_1 та вітчимом у місті Дніпро, їх закривали на холодному балконі, довгий час не годували, а їжу їм інколи підгодовували сусіди. На запитання суду, чи хочуть вони повернутися до матері, дівчата відповідали категорично «НІ». На запитання, які стосувалися їхнього минулого життя, дівчата плакали та не хотіли відповідати. На запитання чи хочуть вони, щоб мама підійшла і заспокоїла їх, діти категорично відмовлялися та намагалися сховатися за директоркою закладу, де вони зараз перебувають. Про біологічного батька ОСОБА_2 дівчата сказали, що нічого про нього не знають і ніколи його не бачили. Також діти вказали, що інші сестри також не хочуть повертатися додому.

3. Оцінка показань свідків

Допитана свідок ОСОБА_10 (сестра відповідача ОСОБА_2 , тітка дітей) показала, що відповідачі абсолютно не цікавляться дітьми, їхнє виховання є повністю запущеним, відповідачка не давала бачитися з дітьми та не пускала до помешкання. Від сусідів у м. Дніпро їй відомо, що діти постійно були голодними. Свідок зазначила, що забрала б дітей під опіку, але не має можливості, оскільки дітей четверо. Коли вона ще бачила дітей, вони не по віку ходили в памперсах та виглядали заляканими. Крім того, свідку стало відомо про покази дітям відео сексуального характеру, водночас детально про час та обставини цього свідок повідомити не змогла.

Допитана з боку відповідача свідок ОСОБА_11 (мати відповідачки ОСОБА_1 , бабуся дітей) показала, що відповідачка є «нормальною матір`ю», отримує виплати на дітей, вона (свідок) допомагає продуктами але не часто. Водночас свідок визнала, що у м. Дніпро до них за місцем проживання не їздила, а забрати дітей до себе не може.

Суд сприймає покази свідка ОСОБА_11 критично, оскільки в ході допиту особа фактично повідомила, що не відвідувала місце проживання своєї доньки та онуків у м. Дніпро, а спілкувалася з ними лише ситуативно та епізодично, що не мало систематичного характеру. За таких обставин покази свідка ОСОБА_11 не можуть свідчити про створення відповідачкою ОСОБА_1 належних, безпечних та достатніх умов для виховання й проживання дітей.

4. Норми права, якими керується суд, та оцінка доказів

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 150, ст. 152, ст. 155 Сімейного кодексу України (СК України), батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття нею освіти. Забороняються будь-які форми експлуатації дитини, її фізичне та психологічне покарання, а також застосування інших видів покарань, які принижують людську гідність.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною.

У справі «A. and Others v. Iceland» (заяви № 25133/20, 31856/20) ЄСПЛ підкреслив ключовий висновок: високий стандарт доказування («поза розумним сумнівом»), який застосовується у кримінальному провадженні, НЕ застосовується до цивільних справ щодо захисту дітей. Оцінка суду в сімейному спорі має ґрунтуватися виключно на визначенні найкращих інтересів дітей, а не на встановленні кримінальної вини особи.

В Україні законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Декларації ООН з прав дитини (1959 р.), Конвенції ООН про права дитини (1989 р.), міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, Сімейному кодексі України, а також інших нормативно правових актах, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Згідно зі статтею 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Як зазначено в Декларації ООН з прав дитини (1959 р.) «дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості».

Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За положеннями частин першої, другої статті 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Закон України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на достатній життєвий рівень. При цьому виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи які їх заміняють, мають право і зобов`язанні виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У статті 7 Сімейного кодексу України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

У статті 150 Сімейного кодексу України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 Сімейного кодексу України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до частини першої статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Позивач, як на підставу позбавлення батьківських прав посилається на пункти 2, 3, 4 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків може виявлятися, зокрема, у тому, що вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання та підготовку до самостійного життя; не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду та лікування; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її розвитку, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу та не створюють умов для здобуття нею освіти.

Такі обставини, як кожна окремо, так і в сукупності, можуть свідчити про ухилення від виховання дитини за умови винної поведінки батьків і свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом втручання у право на повагу до сімейного життя, наслідки якого визначені статтею 166 СК України. Застосування такого заходу потребує встановлення передбачених законом підстав та оцінки його необхідності й пропорційності з урахуванням конкретних обставин справи, поведінки кожного з батьків і найкращих інтересів кожної дитини.

Між інтересами дитини та інтересами батьків має бути дотримана справедлива рівновага. При цьому особлива увага приділяється найкращим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю можуть переважати над інтересами батьків.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.11.2022 року у справі «A та інші проти Ісландії» («A and Others v. Iceland», заяви № 25133/20 і № 31856/20, § 87) зазначив, що високий стандарт доказування, застосовний у кримінальному провадженні, загалом не застосовується поза його межами. У справах про захист дітей завдання відповідних органів полягає в оцінюванні ризиків для найкращих інтересів дітей, а не у встановленні елементів кримінальної вини.

Водночас необхідність захисту дитини не звільняє суд від обов`язку оцінити докази у справі та встановити передбачені законом підстави для втручання у сімейне життя.

Оцінюючи заперечення відповідачки щодо належного виконання нею материнських обов`язків, суд зазначає, що самі по собі заперечення проти позову не спростовує установлених судом обставин систематичного і злісного неналежного виконання нею батьківських обов`язків, зокрема залишення дітей без їжі, замикання їх на балконі та створення атмосфери страху.

З`ясовуючи думку малолітніх дітей, суд урахував їхню поведінку: діти плакали, категорично відмовлялися повертатися до матері та намагалися сховатися за сторонньою особою, яка не є членом їхньої родини. Така поведінка свідчить про стійке небажання дітей повертатися до матері та страх перед нею.

Повідомлення дітей про бажання інших сестер суд оцінює як відомості, передані з їхніх слів, а не як безпосередньо висловлену суду думку цих дітей. Їхня думка з огляду на вік та особливості розвитку за згодою учасників справи судом не з`ясовувалася.

Довідки психологів суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими доказами. Зазначені психологом можливі ознаки сексуального розбещення суд бере до уваги під час визначення потреби дітей у захисті. Водночас таке формулювання в довідці саме по собі не є підтвердженням факту вчинення сексуального насильства конкретною особою.

Пояснення дітей щодо умов проживання, їхня поведінка під час заслуховування, відомості з довідок психологів та інші досліджені судом докази в сукупності свідчать про неналежне виконання батьками обов`язків щодо піклування про дітей, їхню неспроможність забезпечити безпечні умови проживання та захист дітей від насильства.

Суд також ураховує, що питання про позбавлення матері батьківських прав уже вирішувалося судом. У подальшому виникли нові обставини, які стали підставою для звернення з цим позовом, зокрема відомості про неналежні умови проживання дітей, їхній психоемоційний стан та можливі ознаки насильства.

Незважаючи на попередження суду про необхідність належного виконання батьківських обов`язків, відповідачка не забезпечила таких умов виховання і захисту дітей, які б запобігли їхньому психотравмуванню та відібранню.

Щодо батька дітей суд ураховує пояснення дітей про те, що вони нічого не знають про свого біологічного батька та ніколи його не бачили. Ці пояснення суд оцінює в сукупності з іншими доказами у справі.

Неявка батька в судове засідання та неподання ним відзиву самі по собі не є підставою для позбавлення його батьківських прав. Водночас тривала відсутність батька в житті дітей за відсутності доказів створення матір`ю чи іншими особами перешкод у здійсненні ним батьківських прав свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов`язків та самоусунення від виховання дітей.

Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав щодо малолітніх дітей суд оцінює в сукупності з іншими доказами у справі та доходить висновку, що він є обґрунтованим, відповідає встановленим обставинам і узгоджується з найкращими інтересами дітей.

Матеріалами справи не підтверджено, що відповідачі є хронічними алкоголіками або наркоманами. Тому суд не встановив підстави для позбавлення їх батьківських прав, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України.

З огляду на встановлені обставини щодо умов проживання дітей, неналежного виконання відповідачами батьківських обов`язків, а також потребу дітей у безпечному середовищі суд доходить висновку, що позбавлення відповідачів батьківських прав є необхідним і пропорційним заходом захисту найкращих інтересів дітей.

Попередній захід, застосований щодо матері, не забезпечив належної зміни її поведінки та ставлення до виховання дітей. Тому за встановлених у цій справі обставин застосування менш суворого заходу є недостатнім для захисту дітей.

За наведених обставин позовні вимоги про позбавлення відповідачів батьківських прав щодо малолітніх дітей підлягають задоволенню.

Водночас суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачам, що в разі зміни їхньої поведінки та ставлення до виховання дітей, підтверджених належними та допустимими доказами, батьківські права можуть бути поновлені в порядку, передбаченому статтею 169 Сімейного кодексу України.

Оцінюючи вимогу позивача в частині зобов`язання органу опіки та піклування вирішити питання щодо подальшого влаштування малолітніх дітей, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України та статті 4 Цивільно-процесуального кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спором про право є предмет позову, що виникає з цивільних правовідносин у разі наявності між сторонами конфлікту щодо належності, здійснення або захисту суб`єктивного цивільного права.

Водночас, положеннями частин третьої та п`ятої статті 167 Сімейного кодексу України імперативно встановлено, що якщо дитина не може бути передана другому з батьків, бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, вона передається на опікування органу опіки та піклування. Вказана норма закону є прямою дією і встановлює обов`язковий законний наслідок позбавлення батьківських прав обох батьків за відсутності родичів, які виявили бажання та мають правові підстави прийняти дітей на виховання.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» та пунктами 13, 18 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, обов`язок щодо взяття такої дитини на первинний облік, надання їй статусу та вирішення питання її подальшого влаштування (під опіку/піклування, у прийомну сім`ю, ДБСТ чи дитячий заклад) покладено безпосередньо на орган опіки та піклування в силу закону, як владно-управлінську функцію держави із соціального захисту дітей.

За таких обставин, клопотання/вимога про зобов`язання органу опіки та піклування вчинити дії щодо влаштування дітей не є самостійною позовною вимогою у розумінні цивільного процесуального закону, оскільки між позивачем та органом опіки та піклування відсутній приватноправовий спір про право. Вказане формулювання є лише процесуальним зверненням до порядку виконання імперативних приписів частини п`ятої статті 167 СК України.

Суд зазначає, що задоволення позову про позбавлення батьківських прав із застосуванням наслідків, передбачених статтею 167 СК України (шляхом передачі дітей органу опіки та піклування за місцем їх перебування/реєстрації), безпосередньо покладає на орган опіки та піклування обов`язок вжити всіх передбачених законодавством заходів щодо захисту прав дітей та їх влаштування, що не потребує додаткового примусового зобов`язання в судовому порядку як окремої позовної вимоги.

З огляду на викладене, суд вирішує питання передачі дітей органу опіки та піклування для подальшого влаштування безпосередньо в порядку виконання приписів ст. 167 СК України під час ухвалення рішення по суті спору.

5. Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до пункту 14 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову в інтересах малолітніх дітей.

Згідно з частиною шостою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідачів в дохід держави.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подається юридичною особою, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 328,00 грн.

За таких обставин, з відповідачів у рівних частках на користь держави підлягає стягненню судовий збір, тобто у розмірі 1 664,00 грн з кожного.

Керуючись статтями 4, 12, 81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268 Цивільно процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради (як органу опіки та піклування) в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 задовольнити повністю.

2. Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 щодо її малолітніх дітей:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

3. Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо його малолітніх дітей:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 664,00 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири гривні 00 копійок) гривень на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 664,00 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири гривні 00 копійок) гривень на користь держави.

Передати малолітніх дітей ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) Органу опіки та піклування за місцем їх перебування (реєстрації) для вирішення питання щодо їх подальшого влаштування відповідно до вимог частини п`ятої статті 167 Сімейного кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 44017322, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. М.Грушевського, 70.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_6 ; зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання АДРЕСА_4 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , (паспорт громадянина України НОМЕР_7 виданий Петриківським РС ГУДМС України в Дніпропетровській області 10.07.2013); останнє відоме, місце проживання: АДРЕСА_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Петриківської селищної ради, місцезнаходження: пр. Петра Калнишевського 69, селище Петриківка, Дніпровський район, Дніпропетровської області, 51800.

Прокурор Слобожанської окружної прокуратури, місцезнаходження селище Слобожанське, вул. Героїв України, 7, Дніпровський район, Дніпропетровська область.

Повне судове рішення складено 27.10.2026.

Суддя І.М. Соловйов