Рішення № 140986926, 27.10.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/6073/25

Провадження № 2-а/932/135/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Малінова О.С.,

при секретарі: Ликової А.В.,

за участі представника відповідача Малєжик Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання згідно позовної заяви: АДРЕСА_1 ) в інтересах якого діє адвокат Дарчук Дмитро Вікторович (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 37806243, м. Дніпро, вул. В.Липинського, 7) про визнання дій неправомірними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Дніпра з адміністративним позовом до Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про визнання дій неправомірними та скасування рішення. Просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства від 24.05.2025 року за № 1215100100000413, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняте відділом № 6 у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, зупинити дію рішення про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства від 24.05.2025 року за № 1215100100000413, а саме ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняте відділом № 6 у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби..

Свої позовні вимоги мотивує тим, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , у м. Чистополь республіки Татарстан російської федерації. Батько позивача, ОСОБА_2 огли, помер 1994 р., мати ОСОБА_3 кіз була позбавлена батьківських прав, після чого ОСОБА_1 із рідною сестрою ОСОБА_4 , був поміщений до дитячого будинку у м. Чистополь республіки Татарстан російської федерації, де знаходився з 1995 р. по 2008 р.. Старша сестра позивача ОСОБА_4 переїхала до свого майбутнього чоловіка в Україну та оселилась разом з ним у АДРЕСА_2 . Після чого, 29.03.2006 р. ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 . Позивач періодично приїжджав до неї в Україну, та планував залишитись на постійне місце проживання у м.Дніпро та створити сім`ю. ІНФОРМАЦІЯ_2 сестра позивача ОСОБА_4 , померла. У 2012 р. позивач познайомився з ОСОБА_6 та планував створити з нею сім`ю. У 2014 р. почалася військова агресії російської федерації проти України, що призвело до не визначеного становища позивача, оскільки повертатись в країну походження йому не було куди, а в Україні у нього була наречена. ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивача та ОСОБА_6 народився син ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився друга спільна дитина, син ОСОБА_8 . ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася дочка ОСОБА_9 .

Після початку першої фази війни російської федерації проти України були внесені зміни до вимог щодо документів для громадян російської федерації для перебування їх на території держави, зокрема наявність закордонного паспорту російської федерації. Позивач ОСОБА_1 , заїхав на територію України по внутрішньому (російському) паспорту, тому він не зміг оформити шлюб з ОСОБА_6 та в подальшому оформити батьківство на своїх дітей, через що, батько в свідоцтвах про народження дітей, був вказаний, зі слів матері, а саме ОСОБА_10 . Всі ці роки позичав проживав разом зі своєю сім`ю за адресою АДРЕСА_1 .

24.05.2025 відділом № 6 у м. Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області прийнято рішення № 1215100100000413 про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства, а саме позивача ОСОБА_1 Громадянин рф ОСОБА_1 . Позивач не погоджується з даним рішенням, оскільки воно було прийнято з порушенням вимог законодавства та як таке, що прийнято без врахування всіх обставинам справи, тому він вимушений звернутись до суду для захисту свої порушених прав та членів його сім`ї.

Позивач ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Дарчук Д.В. у судове засідання, призначене на 27 жовтня 2026 року не з`явилися, подали клопотання про розгляд справи у їх відсутність, позов просили задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову. Відповідно наданого відзиву, суду пояснила, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортний документ іноземця (паспорт громадянина російської федерації № НОМЕР_2 виданий 16.12.2011 відділом УФМС росії по Республіці Татарстан в Чистопольському районі. За інформацією наданою позивачем в письмових пояснень від 24.05.2025, позивач здійснив в`їзд на територію України 11.12.2011 інформація щодо перетинання державного кордону України громадянином російської федерації ОСОБА_1 , відсутня. В`їзд в Україну та подальше перебування на території України, здійснювалися позивачем без оформлення візи, на підставі передбаченій частиною 16 статті 4 Закону № 3773-VI. Згідно до положень частини 16 статті 4 Закону № 3773-VI, статті 1 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації, підписаної 16.01.1997 р., яка набрала чинності 10.03.1997 р. та була чинною на час в`їзду позивача в Україну, та підпункту 2 пункту 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. № 150, позивач мав право тимчасово перебувати на території України не більш як 90 днів протягом 180 днів. З клопотанням щодо продовження терміну перебування на території України, позивач до ГУ ДМС у Дніпропетровській області, не звертався. За тривалий час перебування на території України, позивач не звертався у встановленому законодавством порядку з питань отримання дозволу на імміграцію, посвідки на постійне проживання або посвідки на тимчасове проживання, тощо. Позивач не вчинив належних та необхідних дій для легалізації свого подальшого перебування на території України. Після закінчення визначеного законодавством та міжнародним договором України дозволеного строку тимчасового перебування на території України без оформлення візи (не більш як 90 днів протягом 180 днів), позивач, ухилився від виїзду з України, чим порушив правила перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні, та перейшов на нелегальне положення в Україні. Факт порушення позивачем правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні, виявлено 12.04.2022 Чечелівським відділом у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, та зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення від 12.04.2022 серії ПР МДН номер 003242. 12.04.2022 за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення, за вчинення якого передбачена відповідальність згідно до частини 1 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Чечелівським відділом у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, відносно громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 гривень. Копію постанови про накладення адміністративного стягнення від 12.04.2022 серії ПН ДН номер 003234 позивач отримав того ж дня, а саме 12.04.2022, що підтверджується власноручним підписом громадянина російської федерації ОСОБА_1 про отримання ним копії цієї постанови, вчиненим на постанові. Постанова про накладення адміністративного стягнення від 12.04.2022 серії ПН МДН номер 003234, не оскаржена та є чинною. Враховуючи викладені вище обставини, з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства (у громадянина російської федерації ОСОБА_1 відсутні підстави для перебування на території Україні, виключний перелік яких визначено статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»), та в зв`язку з порушенням позивачем законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, керуючись положеннями статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», 16.04.2022 Чечелівським відділом у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області відносно громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, яким позивача зобов`язано залишити територію України не пізніше 16.05.2022. Відповідач з рішенням Чечелівського відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 16.04.2022 № 3, порядком його оскарження, та наслідками невиконання ознайомлений під власноручний підпис, копію рішення отримав. Рішення Чечелівського відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 16.04.2022 № 3, не оскаржене та є чинним. Позивач ухилився від виконання прийнятого відносно нього рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 16.04.2022 № 3, територію України не покинув. Позивач перебуває на території України не маючи дійсного паспортного документа, що є порушенням вимог абзацу першого частини 22 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також, зазначена обставина є окремою підставою для прийняття рішення про примусове видворення іноземця або особи без громадянства, відповідно до положень абзацу першого частини 8 статті 26 та абзацу першого частини 1 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». 24.05.2025 Позивача виявлено працівниками відділу № 6 у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області, та зафіксовано факт вчинення позивачем порушення правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні, у протоколі про адміністративне правопорушення від 24.05.2025 серії ПР МДН номер 007007. 24.05.2025 за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення, за вчинення якого передбачена відповідальність згідно до частини 2 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відділом № 6 у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області, відносно громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 гривень. Копію постанови про накладення адміністративного стягнення від 24.05.2025 серії ПН МДН номер 006997 позивач отримав того ж дня, а саме 24.05.2025, що підтверджується власноручним підписом громадянина російської федерації ОСОБА_1 про отримання ним копії цієї постанови, вчиненим на постанові. Постанова про накладення адміністративного стягнення від 24.05.2025 серії ПН МДН номер 006997, не оскаржена та є чинною. Враховуючи зазначені вище обставини, керуючись вимогами статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», 24.05.2025 прийнято рішення про примусове видворення з України громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Того ж дня, 24.05.2025 позивача ознайомлено з прийнятим відносно нього рішенням про примусове видворення з України, що підтверджується власноручним підписом позивача вчиненим ним у цьому рішенні. Враховуючи викладені обставини та положення законодавства, Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області вважає, рішення про примусове видворення з України від 24.05.2025 №1215100100000413, прийняте відділом № 6 у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області відносно громадянина російської федерації ОСОБА_1 , є законним та обґрунтованим рішенням компетентного суб`єкта владних повноважень, таким, що прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 надала пояснення, що дійсно мешкає з позивачем по справі ОСОБА_1 однією родиною, від спільного проживання мають 3 (трьох) неповнолітніх дітей. Діти зареєстровані в органах РАЦС зі слів матері.

Вислухавши позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_11 , представника відповідача Малєжик Т.А, свідка ОСОБА_6 , та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортний документ іноземця (паспорт громадянина російської федерації № НОМЕР_2 виданий 16.12.2011 відділом УФМС росії по Республіці Татарстан в Чистопольському районі.

Батько позивача, ОСОБА_2 огли, помер 1994 р., мати ОСОБА_3 кіз була позбавлена батьківських прав.

За інформацією наданою позивачем в письмових пояснень від 24.05.2025, позивач здійснив в`їзд на територію України 11.12.2011 р., інформація щодо перетинання державного кордону України громадянином російської федерації ОСОБА_1 , відсутня.

Позивач ОСОБА_1 періодично приїжджав до рідної сестри ОСОБА_4 в Україну. ІНФОРМАЦІЯ_2 сестра позивача ОСОБА_4 , померла.

У 2012 р. позивач познайомився з ОСОБА_6 та планував створити з нею сім`ю. ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивача та ОСОБА_6 народився син ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився друга спільна дитина, син ОСОБА_8 . ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася дочка ОСОБА_9 . Всі ці роки позичав проживав разом зі своєю сім`ю за адресою АДРЕСА_1 .

В`їзд в Україну та подальше перебування на території України, здійснювалися позивачем без оформлення візи, на підставі передбаченій частиною 16 статті 4 Закону № 3773-VI. Згідно до положень частини 16 статті 4 Закону № 3773-VI, статті 1 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації, підписаної 16.01.1997 р., яка набрала чинності 10.03.1997 р. та була чинною на час в`їзду позивача в Україну, та підпункту 2 пункту 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. № 150, позивач мав право тимчасово перебувати на території України не більш як 90 днів протягом 180 днів.

З клопотанням щодо продовження терміну перебування на території України, позивач до ГУ ДМС у Дніпропетровській області, не звертався.

За тривалий час перебування на території України, позивач не звертався у встановленому законодавством порядку з питань отримання дозволу на імміграцію, посвідки на постійне проживання або посвідки на тимчасове проживання, тощо.

Факт порушення позивачем правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні, виявлено 12.04.2022 Чечелівським відділом у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, та зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення від 12.04.2022 серії ПР МДН номер 003242.

12.04.2022 за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення, за вчинення якого передбачена відповідальність згідно до частини 1 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Чечелівським відділом у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, відносно громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 гривень. Копію постанови про накладення адміністративного стягнення від 12.04.2022 серії ПН ДН номер 003234 позивач отримав того ж дня, а саме 12.04.2022, що підтверджується власноручним підписом громадянина російської федерації ОСОБА_1 про отримання ним копії цієї постанови, вчиненим на постанові.

Постанова про накладення адміністративного стягнення від 12.04.2022 серії ПН МДН номер 003234, не оскаржена та є чинною.

16.04.2022 Чечелівським відділом у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області відносно громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, яким позивача зобов`язано залишити територію України не пізніше 16.05.2022.

Відповідач з рішенням Чечелівського відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 16.04.2022 № 3, порядком його оскарження, та наслідками невиконання ознайомлений під власноручний підпис, копію рішення отримав.

Рішення Чечелівського відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 16.04.2022 № 3, не оскаржене та є чинним.

Позивач ухилився від виконання прийнятого відносно нього рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 16.04.2022 № 3, територію України не покинув.

Позивач перебуває на території України не маючи дійсного паспортного документа. 24.05.2025 позивача виявлено працівниками відділу № 6 у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області, та зафіксовано факт вчинення позивачем порушення правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні, у протоколі про адміністративне правопорушення від 24.05.2025 серії ПР МДН номер 007007.

24.05.2025 за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення, за вчинення якого передбачена відповідальність згідно до частини 2 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відділом № 6 у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області, відносно громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 гривень. Копію постанови про накладення адміністративного стягнення від 24.05.2025 серії ПН МДН номер 006997 позивач отримав того ж дня, а саме 24.05.2025, що підтверджується власноручним підписом громадянина російської федерації ОСОБА_1 про отримання ним копії цієї постанови, вчиненим на постанові.

Постанова про накладення адміністративного стягнення від 24.05.2025 серії ПН МДН номер 006997, не оскаржена та є чинною.

Надаючи оцінку доводам сторін та аналізуючи матеріали справи, суд враховує, що згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 ч. 1 ст.92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.

Згідно п.п. 1, 2 «Положення про Державну міграційну службу України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 360 від 20.08.2014 року, Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Підпунктами 3, 4, 8, 9, 14, 19 п. 4 зазначеного Положення передбачено, що ДМС відповідно до покладених на неї завдань: здійснює у межах компетенції провадження з питань прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України та подає відповідні документи на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства, а також забезпечує виконання рішень Президента України з питань громадянства; приймає відповідно до законодавства рішення про встановлення належності до громадянства України, оформлення набуття громадянства України та їх скасування; здійснює оформлення і видачу документів для тимчасового або постійного проживання в Україні, а також виїзду за її межі, вилучає такі документи та проставляє в документах, що посвідчують особу іноземців та осіб без громадянства, відмітки про заборону в`їзду в Україну в передбачених законодавством випадках; приймає рішення про продовження (скорочення) строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країн їх громадянської належності або країн походження, звертається до судів з позовами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, здійснює заходи, пов`язані з примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянства з України; приймає рішення про визнання іноземців та осіб без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про втрату, позбавлення статусу біженця або додаткового захисту і про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; здійснює оформлення і видачу посвідчення біженця, посвідчення особи, якій надано додатковий захист в Україні, а також інших документів, передбачених законодавством для даних категорій осіб.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правовий статус іноземців та осіб без громадянства, юридичних осіб іноземних держав, які перебувають на території України під час дії воєнного стану, визначається Конституцією та законами України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно діючого законодавства України, правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначено Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI.

Частинами 1, 3 ст. 9 вказаного вище Закону встановлено, що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначений виключний перелік підстав для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України. Зокрема, відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування або укладення гіг-контракту або під час перебування на законних підставах на території України у випадку, передбаченому частиною тринадцятою цієї статті, отримали дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні та посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.

Згідно до частини 3 статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п`ятнадцятій, вісімнадцятій, двадцятій і двадцять четвертій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Разом з цим, відповідно до ч. 16 ст. 4 вищевказаного Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором.

Постановою Кабінету Міністрів України №150 від 15.02.2012 року затверджено «Порядок продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України».

Підпунктом 2 п. 2 вказаного Порядку встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Згідно ч.1, 5 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем правомірно, відповідає вимогам ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі за їх безпідставністю та недоведеністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 6, 9, 72-78, 241-248, 194, 205, 229, 250, 268, 271, 288 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання згідно позовної заяви: АДРЕСА_1 ) в інтересах якого діє адвокат Дарчук Дмитро Вікторович (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 37806243, м. Дніпро, вул. В.Липинського, 7) про визнання дій неправомірними та скасування рішення, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.С.Малінов