Рішення № 140985238, 16.10.2026, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа №604/874/26

Провадження №2/604/647/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сташківа Н.Б.

за участю секретаря судового засідання Крупи А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в селищі Підволочиську Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» звернувся до Підволочиського районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 листопада 2025 року між сторонами в електронній формі було укладено кредитний договір (оферти) № 20.11.2025-100001814, за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 2000,00 грн на строк 217 днів, тобто до 11 липня 2026 року зі сплатою процентів за двома ставками: Процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі «чергові періоди»); Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням кредиту, становить 9% від суми кредиту та дорівнює 180,00 грн. У разі несвоєчасного повернення кредиту та/або несплати нарахованих відсотків та/або комісії, до позичальника може бути застосована неустойка згідно з п.17 кредитного договору.

В подальшому, 21 листопада 2025 року та 22 листопада 2025 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та відповідачем було укладено додаткові договори, відповідно до яких була збільшена сума кредиту та нараховано комісію за надання кредиту та за обслуговування.

Позивач на виконання умов договору свої зобов`язання виконав, зокрема, передав відповідачу у власність грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача.

Відповідач на порушення умов договору в обумовлений строк кредит та відсотки в повному обсязі не сплатив, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 14600,00 грн, яка складається з: 5000 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 4650,00 грн. - заборгованість по процентам; 450,00 грн. додаткова комісія (за обслуговуваннякредитної заборгованості); 4500,00 грн - відсотки, нараховані по ст.625 ЦК України.

Оскільки відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати зі сплати судового збору розміром 2662,40 грн. та витрати пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладання в розмірі 150,00 грн.

Ухвалою судді Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28 липня 2026 року було відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено дату судового засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в поданій до суду позовній заяві просив розгляд справи провести за відсутності представника позивача, вказав що не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилась повторно, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується конвертами з рекомендованими повідомленнями, які направлялись на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача та повернулись до суду із відміткою «адресат відсутній», що відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України є належним врученням виклику у судове засідання, у судове засідання повторно не з`явився, правом на подання відзиву не скористався, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не подав, а тому, враховуючи згоду представника позивача на ухвалення заочного рішення, суд вважає, що наявні умови для проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі даних та доказів, що відповідає вимогам частини 4 статті 223 та статті 280 ЦПК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

20 листопада 2025 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2020.11.2025-100001814 (кредитної лінії) шляхом звернення позичальника із заявою про укладення договору та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору.

Згідно з пропозицією про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), заявкою позичальника та відповіді позичальника про прийняття пропозиції, сума кредиту становить 2000,00 грн, строк кредиту 217 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 24 червня 2026 року, процентна ставка «Стандарт» 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів, процентна ставка «Економ» 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Комісія, пов`язана з наданням кредиту, становить 9% від суми кредиту та дорівнює 225,00 грн. Кредит надається шляхом переказу на рахунок № 4149-49XX-XXXX-8643

Відповідно до графіку платежів, всього сторонами узгоджено 7 чергових платежів, з яких 6 платежів у розмірі по 800 грн. та останній платіж в розмірі 335,39 грн.

У разі несвоєчасного повернення кредиту та/або несплати нарахованих відсотків та/або комісії, до позичальника може бути застосована неустойка згідно з п.7.6 кредитного договору, яким визначено, що розмір неустойки встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною оферти.

У п.17 заявки визначено розмір неустойки, яка складає 30,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

21 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» з пропозицією про укладення Додаткового договору (оферта) до Кредитного договору (кредитної лінії) від 20 листопада 2025 року за №20.11.2025-100001814, відповідно до якої пропонувала позивачу збільшити їй суму кредиту до 3700,00 грн, вказана пропозиція була акцептована позивачем. Таким чином, умови кредитного договору були змінені, а саме кредитодавець зобов`язався надати позичальнику 2-й Транш у сумі 1700,00 грн. шляхом переказу 21 листопада 2025 року на рахунок № 4149-49XX-XXXX-8643. Строк, на який надається кредит (а саме 2-й Транш) складає 216 днів з дати його надання. Комісія, пов`язана з наданням 2-го Траншу (частини Суми Кредиту) 9% від суми 2-го Траншу (частини Суми Кредиту), що дорівнює 153,00 грн. комісія за обслуговування з дати укладення даного Додаткового Договору встановлюється у розмірі 333,00 грн. Процентна ставка, Проценти, Комісія за надання, встановлені Договором, порядок їх нарахування не змінюються даним Додатковим Договором, однак сторонами було змінено графік платежів та встановлено 7 чергових платежів, з яких: 1-й у розмірі 1463,00 грн., 2-6 платежі у розмірі по 1480,00 грн та останній платіж в розмірі 620,47 грн.

22 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» з пропозицією про укладення Додаткового договору (оферта) до Кредитного договору (кредитної лінії) від 20 листопада 2025 року за №20.11.2025-100001814, відповідно до якої пропонувала позивачу збільшити їй суму кредиту до 5000,00 грн, вказана пропозиція була акцептована позивачем. Таким чином, умови кредитного договору були змінені, а саме кредитодавець зобов`язався надати позичальнику 3-й Транш у сумі 1300,00 грн. шляхом переказу 22 листопада 2025 року на рахунок № 4149-49XX-XXXX-8643. Строк, на який надається кредит (а саме 3-й Транш) складає 215 днів з дати його надання. Комісія, пов`язана з наданням 3-го Траншу (частини Суми Кредиту) 9% від суми 3-го Траншу (частини Суми Кредиту), що дорівнює 117,00 грн. комісія за обслуговування з дати укладення даного Додаткового Договору встановлюється у розмірі 450,00 грн. Процентна ставка, Проценти, Комісія за надання, встановлені Договором, порядок їх нарахування не змінюються даним Додатковим Договором, однак сторонами було змінено графік платежів та встановлено 7 чергових платежів, з яких: 1-й у розмірі 1957,00 грн., 2-6 платежі у розмірі по 2000,00 грн та останній платіж в розмірі 838,47 грн.

Отримання відповідачем кредитних коштів обумовлених спірним кредитним договром та додатковими договорами до нього підтверджується інформацію про грошові перекази, здійснені ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» на підставі договору про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року, укладеного між вказаним Товариством та позивачем, що підтверджується відповідними довідками (а.с. 17 17 зворот).

Спірний кредитний договір та додаткові угоди до нього між сторонами укладено в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, і з огляду на положення ч.1 ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію» до них мають бути застосовані приписи цього Закону.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як визначено ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України регламентує, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З аналізу вищевказаного законодавства слідує, що кредитний договір № 20.11.2025-100001814 від 20 листопада 2025 року укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів спростування презумпції дійсності укладеного кредитного договору матеріали справи не містять. Відповідач мала процесуальну можливість надати суду докази на спростування презумпції правомірності вказаного кредитного договору №20.11.2025-100001814 від 20 листопада 2025 року, однак таким правом не скористався, та будь-яких доказів, які б спростували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором до суду не подав.

Позичальник не виконав умови договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість, яка, відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 20.11.2025-100001814 від 20 листопада 2025 року, заборгованість відповідача, нарахована за період з 20 листопада 2025 року по 24 червня 2026 року, складає в загальному розмірі 14600,00 грн, яка складається з: 5000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 4650,00 грн. - заборгованість по процентам; комісії в сумі - 450,00 грн.; відсотків, нарахованих по ст.625 ЦК України в сумі 4500,00 грн.

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач в порушення умов укладеного між ним і позивачем ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» договору кредиту, свої зобов`язання належним чином не виконувала, внаслідок чого в неї утворилася заборгованість перед позивачем, чим порушені майнові права позивача.

Однак суд не погоджується з розрахунком заборгованості наданим позивачем.

Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 дійшов висновку, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Суд звертає увагу на те, що позивачем у загальну суму заборгованості включено суму нарахованих, непогашених відсотків за ст.625 ЦК України у розмірі 4500,00 грн.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до ч.1 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної у ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України й діє станом на день винесення рішення у даній справі.

Верховний Суд у постановах від 06 вересня 2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 910/8349/22 та від 18 жовтня 2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 706/68/23, вже робив висновки щодо застосування цього положення ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що дія пункту 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України розповсюджується, зокрема, на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) та на кредитний договір. Тлумачення цього пункту свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється (а) від відповідальності, визначеної у ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Приписами ч.4 ст.42 Конституції України визначено, що участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту. До того ж, як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг). Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013). У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Нікчемний правочин (ч.2 ст.215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду від 08 лютого 2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 359/12165/14-ц).

Водночас, умови кредитного договору №20.11.2025-100001814 від 20 листопада 2025 року, та додаткових угод до нього, про сплату відповідачем у період дії в Україні воєнного стану нарахованих процентів річних на підставі ст.625 ЦК України, котрі у подальшому нараховані позивачем ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» в розмірі 4500,00 грн, як міру відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань на користь кредитодавця, суперечать пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX, через що є нікчемними, а тому, у порядку, передбаченому положеннями ч.5 ст.216 ЦК України, суд застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи застосовуючи відповідну правову позицію сформовану у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 359/12165/14-ц, відтак в частині вимог про стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України в сумі 4500,00 грн. позов задоволенню не підлягає.

Крім того, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованості за договором кредиту №20.11.2025-100001814 від 20 листопада 2025 року за комісією в розмірі 450,00 грн., оскільки така вимога не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та досліджених доказах по справі

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання, обслуговування та повернення кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Частиною 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлюється, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Керуючись положеннями ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22), в якій суд касаційної інстанції зауважив, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником).

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (п.31.25 постанови).

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд звертає увагу, що спірним кредитним договором та додатковими угодами до нього встановлено сплату комісій, пов`язаних з наданням кредиту та комісій пов`язаних з обслуговуванням кредиту.

Однак кредитором в договорі та додаткових угодах не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, та за які позивачем встановлена комісія.

Оскільки позивач встановив плату за указані вище послуги, але не надав їх переліку і погодження зі споживачем при укладенні Договору, суд вважає, що положення щодо обов`язку відповідача сплачувати комісію за надання та обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

З розрахунку заборгованості наданого позивачем, вбачається що відповідачу нараховано комісії в загальному розмірі 1350,00 грн., при цьому при частковому погашенні відповідачем заборгованості в загальному розмірі 4457,00 грн, 900,00 грн. з них позивачем було зараховано на погашення комісії. Розмір даної комісії у загальній сумі 1350,00 гривень не міг бути включеним до розрахунку заборгованості, однак як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості, така сума була включена до розрахунку заборгованості та при частковому погашенні заборгованості відповідачем, позивачем було списано 900,00 грн. на погашення заборгованості, що відобразилось на неправильному обрахуванні суми заборгованості відповідача перед позивачем.

Крім того враховуючи, що позивачем на власний розсуд здійснено зарахування платежів відповідача на рахунок погашення заборгованості по разовій комісії за видачу кредиту, то вирахуванню із суми заборгованості підлягає вся сума неправомірно нарахованої комісії за видачу кредиту в загальному розмірі 900,00 грн. Крім того задоволенню не підлягає позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією у розмірі 450,00 грн.

Суд також не погоджується з розрахунком заборгованості з відповідача за тілом кредиту в сумі 5000,00 грн. та відсотків за користування кредитом в сумі 4650,00 грн

Суд вважає, що ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» 20 листопада 2025 року було надано відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 2000,00 грн. строком на 217 днів, тобто до 24 червня 2026 року зі сплатою відсотків за користування кредитом за процентною ставкою у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів, тобто до 21 лютого 2026 року (початок 4-го чергового періоду згідно графіку платежів) та в подальшому за процентною ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування кредитом.

21 листопада 2025 року між сторонами було укладено додатковий договір, згідно якого відповідачу було надано додаткові кошти в сумі 1700,00 грн. Тобто даним договором змінено положення про суму кредиту. Інші істотні умови договору залишено без змін. Крім того 22 листопада 2025 року між сторонами було укладено додатковий договір, згідно якого відповідачу було надано додаткові кошти в сумі 1300,00 грн. Тобто даним договором змінено положення про суму кредиту. Інші істотні умови договору залишено без змін

Однак з розрахунку заборгованості наданого позивачем, вбачається, що відповідачем було здійснено часткову оплати суми заборгованості за спірним кредитним договором, яку слід врахувати при обчисленні суми заборгованості.

Таким чином, враховуючи наведені вище істотні умови договору кредиту, при розрахунку суми заборгованості відповідача перед позивачем суд виходить з наступних міркувань.

20 листопада 2025 року (1 календарний день) проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню по денній ставці 1% від суми кредиту 2000,00 грн. і їх розмір становить 20,00 грн. Тобто станом на 20 листопада 2025 року включно заборгованість відповідача перед позивачем становила 2020,00 грн., з яких 2000,00 грн. тіло кредиту та 20,00 грн. відсотки за користування кредитом.

21 листопада 2025 року відповідачу було надано додаткові кредитні кошти в сумі 1700,00 грн. Таким чином за 21 листопада 2025 року (1 календарний день) проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню по денній ставці 1% від суми кредиту 3700,00 грн. і їх розмір становить 37,00 грн. Тобто станом на 21 листопада 2025 року включно загальна заборгованість відповідача перед позивачем становила 3757,00 грн., з яких 3700,00 грн. тіло кредиту та 57,00 грн. відсотки за користування кредитом

22 листопада 2025 року відповідачу було надано додаткові кредитні кошти в сумі 1300,00 грн. Таким чином за 22 листопада 2025 року (1 календарний день) проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню по денній ставці 1% від суми кредиту 5000,00 грн. і їх розмір становить 50,00 грн. Тобто станом на 22 листопада 2025 року включно заборгованість відповідача перед позивачем становила 5107,00 грн., з яких 5000,00 грн. тіло кредиту та 107,00 грн. відсотки за користування кредитом.

За період з 23 листопада 2025 року по 19 грудня 2025 року включно (27 календарних днів) проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню по денній ставці 1% від суми кредиту 5000,00 грн. і їх розмір становить 1350,00 грн. (5000грн. х 1% х 27 днів). Тобто станом на 19 грудня 2025 року включно заборгованість відповідача перед позивачем становила 6457,00 грн., з яких 5000,00 грн. - тіло кредиту, 1457,00 - сума нарахованих відсотків за користування кредитом.

20 грудня 2025 року відповідач здійснив часткове погашення суми заборгованості в сумі 1957,00 грн. Таким чином 20 грудня 2025 року розмір заборгованості відповідача перед позивачем становив 4500 грн. (6457,00 грн. 1957,00 грн.), таким чином тіло кредиту підлягає зменшенню до вказаної суми.

Отже за період з 20 грудня 2025 року по 05 лютого 2026 року (48 календарних днів) проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню по денній ставці 1% від суми кредиту 4500,00 грн. і їх розмір становить 2160,00 грн. (4500грн. х 1% х 48 днів). Тобто станом на 05 лютого 2026 року включно заборгованість відповідача перед позивачем становила 6660,00 грн., з яких 4500,00 грн. - тіло кредиту, 2160,00 - сума нарахованих відсотків за користування кредитом.

06 лютого 2026 року відповідач здійснив часткове погашення суми заборгованості в сумі 2500,00 грн. Таким чином 06 лютого 2026 року розмір заборгованості відповідача перед позивачем становив 4160 грн. (6660,00 грн. 2500,00 грн.), таким чином тіло кредиту підлягає зменшенню до вказаної суми.

Отже за період з 06 лютого 2026 року по 20 лютого 2026 року (15 календарних днів) проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню по денній ставці 1% від суми кредиту 4160,00 грн. і їх розмір становить 624,00 грн. (4160грн. х 1% х 15 днів). Тобто станом на 20 лютого 2026 року включно заборгованість відповідача перед позивачем становила 4784,00 грн., з яких 4160,00 грн. - тіло кредиту, 624,00 - сума нарахованих відсотків за користування кредитом.

21 лютого 2026 року (початок 4-го чергового періоду узгодженого сторонами) відсоткова ставка зменшилась до 0,5% від суми кредиту за кожен день користування кредитними коштами.

Таким чином за період з 21 лютого 2026 року по останній день строку кредитування, тобто по 24 червня 2026 року включно (124 календарних дні) проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню по денній ставці 0,5% від суми кредиту 4160,00 грн. і їх розмір становить 2579,20 грн. (4160грн. х 0,5% х 124 дні). Тобто станом на 24 червня 2026 року включно заборгованість відповідача перед позивачем становила 7363,20 грн., з яких 4160,00 грн. - тіло кредиту, 3203,20 грн. - сума нарахованих відсотків за користування кредитом (з яких 624,00 грн. нараховані за період з 06 лютого 2026 року по 20 лютого 2026 року включно та 2579,20 грн. - нараховані за період з 21 лютого 2026 року по 24 червня 2026 року включно).

Отже загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 7363,20 грн., з яких 4160,00 грн. - тіло кредиту, 3203,20 грн. - сума нарахованих відсотків за користування кредитом.

За вищевикладених обставин, враховуючи, що відповідач істотно порушив умови укладеного з позивачем кредитного договору, своєчасно кредит не погашав та не повернув позичені кошти в повному обсязі, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» слід стягнути заборгованість за кредитним договором №20.11.2025-100001814 від 20 листопада 2025 року, в загальному розмірі 7363,20 грн.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом задоволено позовні вимоги у сумі 7363,20 грн., що становить 50,43% від заявленої позовної вимоги, а отже з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у сумі 1342,65 грн. (2662,40 грн х 50,43%) та документально підтверджені витрати пов`язані із надсиланням позовної заяви у паперовій формі в сумі 69,68 грн. (138,18 грн. х 50,43%).

Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором №20.11.2025-100001814 від 20 листопада 2025 в сумі 7363 (сім тисяч шістдесят три) гривні 20 (двадцять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833) витрати зі сплати судового збору в сумі 1342 (одна тисяча триста сорок дві) гривні 65 (шістдесят п`ять) копійок та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 69 (шістдесят дев`ять) гривень 68 (шістдесят вісім) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Н.Б. Сташків