Рішення № 140985185, 14.10.2026, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 593/323/25

Провадження № 2/593/27/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2026 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої - судді Данилів О.М.

при секретарі Ольшанській Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Бережани цивільну справу за позовом, поданим адвокатом Гриб Олегом Васильовичем в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, -

В С Т А Н О В И В:

3 березня 2025 року адвокат Гриб Олег Васильович в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся в Бережанський районний суд з позовом до ОСОБА_2 , у якому в порядку ст.1212 ЦК України просив стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти у розмірі 90 000 грн., інфляційні втрати у сумі 13 101,10 грн., 3 % річних, що становить 4 216,44 грн. та понесені позивачем по справі судові витрати.

У поданому позові зазначив, що позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - сідельного тягача DAF SCHMITZCARGOBULL, із д.н.з. НОМЕР_1 та причепу ВО 1486ХF, яким відповідачем ОСОБА_2 , як водієм, здійснювалось перевезення вантажу за маршрутом Рава Руська (Україна) - Усті над Лабем (Чеська Республіка).

31 липня 2023року вищевказаний автомобіль під керування відповідача був зупинений поліцією Чеської Республіки у місці контролю Дєчін, Устецка 1/62 (Котва, Чехія), для проведення контролю за експлуатацією вантажного автотранспорту.

В ході проведення контролю інспектори поліції 31 липня 2023року склали протокол № KRPU- PR -2023-040206 у якому зазначили, що водій ОСОБА_2 вчинив наступні правопорушення:

- не вів облік часу керування транспортним засобом, кількості перерв на відпочинок та їх тривалості, чим порушив розділ 34/1 постанови Європейського Парламенту та Ради № 165/2014, щодо тахографів у автомобільному транспорті, розділ 12/2 додатку до Європейської угоди про роботу екіпажів автотранспортних засобів при міжнародних автоперевезеннях;

- не надав записи про облік часу керування автомобілем та про облік кількості перерв на відпочинок та їх тривалості, чим порушив розділ 36 постанови Європейського Парламенту та Ради № 165/2014 щодо тахографів у автомобільному транспорті, розділ 12/7 додатку до Європейської угоди про роботу екіпажів автотранспортних засобів при міжнародних автоперевезеннях;

- водій відійшов від автомобіля, не ввівши при цьому інформацію про це у цифровий тахограф, чим порушив розділ 34/3 постанови Європейського Парламенту та Ради № 165/2014, щодо тахографів у автомобільному транспорті, розділ 12/2 додатку до Європейської угоди про роботу екіпажів автотранспортних засобів при міжнародних автоперевезеннях.

Внаслідок проведення перевірки вищевказаного транспортного засобу інспекторами Чеської поліції було прийнято рішення про вилучення документів на автомобіль та документів, пов`язаних із здійсненням перевезення, а саме: свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , 397086 та міжнародної товарно-транспортної накладної CMR20072023-3.

Крім цього, було прийнято рішення про застосування запобіжного заходу - застави у сумі 50 000 чеських крон, а транспортний засіб DAF SCHMITZCARGOBULL Д.H.З. НОМЕР_1 із причепом з д.н.з. НОМЕР_3 о 9год.30хв. 31 липня 2023року не допущено до подальшого руху та примусово запарковано у м. Дєчін, вул. Устецка (Котва, Чеська Республіка), за допомогою використання блокувального технічного засобу, аж до моменту внесення застави.

Того ж дня, 31 липня 2023року ОСОБА_2 повідомив позивача, що належний йому автомобіль DAF SCHMITZCARGOBUL д.н.з. НОМЕР_1 , із причепом НОМЕР_4 є примусово зупиненим до внесення застави у сумі 50 000 чеських крон та повідомив, що таких коштів у нього немає і попросив щоб ОСОБА_1 , як власник автомобіля, допоміг йому із заставою на автомобіль.

Між ними була домовленість, що позивач ОСОБА_1 позичить відповідачу 90 000 грн.. тобто грошові кошти, які покриють розмір застави, які він надішле відповідачу на його на банківський рахунок, а останній здійснить оплату застави, забере автомобіль і завершить рейс, а після приїзду в Україну поверне кошти перераховані ним для внесення застави.

І хоч 31 липня 2023року позивач, перерахував відповідачу ОСОБА_2 90 000 грн. на банківський рахунок НОМЕР_5 , що підтверджується платіжною інструкцією P24A1514326881D6386 та відповідач отримав від позивача вказані кошти та вніс їх як заставу у розмірі 5 000 чеських крон, однак він після повернення в Україну кошти у розмірі 90 000 грн. не повернув.

А так як відповідач у добровільному порядку не повернув позивачу вказаних коштів, а тому він, в кінці вересня 2023року звернувся в Бережанський районний суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди у розмірі 90 000 грн., скільки вважав, що між ними було укладено договір позики.

І хоч за вищевказаним позовом ОСОБА_1 було відкрите провадження у цивільній справі № 607/18392/23 і судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено обставини, що 31липня 2023року ОСОБА_1 перерахував ОСОБА_2 90 000 грн. на банківський рахунок НОМЕР_5 , що підтверджено платіжною інструкцією Р24А1514326881D6386 та вказані кошти відповідачем було отримано та використано для внесення застави за автомобіль DAF SCHMITZCARGOBULL д.н.з. НОМЕР_1 із причепом НОМЕР_3 , які було примусово зупинено Чеською поліцією, до внесення застави у сумі 50 000 чеських крон., однак у задоволені позову про стягнення майнової шкоди ОСОБА_1 було відмовлено, бо суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір позики не укладався, бо не був оформленим у письмовій формі і розписка на передачу коштів не оформлялась.

Посилаючись на висновки судів, якими встановлено, що грошові кошти були отримані ОСОБА_2 від ОСОБА_1 без будь-якої правової підстави, тобто за відсутності укладеного правочину на передачу цих коштів у розмірі 90 000 грн. на керуючись ст. 82 ЦПК, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, є преюдиційним, тобто не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, сторона позивача, на підставі приписів ст. 1212 ЦК України, просили суд зобов`язати відповідача повернути позивачу вказані кошти у розмірі 90 000грн., як безпідставно набуте майно.

У поданому позові сторона позивача також зазначила, що оскільки при виникненні позадоговірного грошового зобов`язання на підставі ст. 1212 ЦК України та його порушення наступають наслідки, передбачені ст. 625 ЦК України, а поскільки сума безпідставно набутих відповідачем коштів за рахунок позивача ОСОБА_1 становить - 90 000 грн., тому просили із врахуванням вказаної суми стягнути із відповідача інфляційні втрати у розмірі 13 101,10 грн., 3% річних, що становить - 4 216,44 грн., а також стягнути із відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.

21 березня 2025 року за даними вимогами було відкрито провадження по справі та вирішено розглядати їх у порядку загального позовного провадження із викликом сторін.

Ознайомившись із позовною заявою із долученими до неї документами, представник відповідача адвокат Процик П.Б. позову не визнав, подав суду свої письмові пояснення (а.с. 90-92; 99-102) у яких зазначив, що відповідач без укладення трудового договору перебував у фактичних трудових відносинах із позивачем ОСОБА_1 і виконував міжнародний вантажний рейс за маршрутом Рава-Руська (Україна) - Усті над Лабем (Чеська Республіка) на належному ОСОБА_1 автомобілі. 31 липня 2023 року поліцією Чеської Республіки у зв`язку із виявленими порушеннями правил роботи тахографа було вилучено документи на автомобіль та для забезпечення виконання зобов`язань перевізником застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 50 000 чеських крон. Згідно із спеціальним законодавством Чеської Республіки, а саме параграф 35c Закону № 111/1994 «Про автомобільний транспорт» застава накладається саме на перевізника, яким у протоколі поліції чітко визначено ПП ОСОБА_1 , тоді як водій ОСОБА_2 під час її оформлення діяв виключно як представник перевізника.

Позивач, будучи повідомленим про зупинення автомобіля, 31 липня 2023 року добровільно перерахував на картковий рахунок відповідача 90 000,00 грн (гривневий еквівалент застави) з конкретно узгодженою метою скасування обмежень на рух транспортного засобу. Отримані кошти ОСОБА_2 того ж дня уповноважено передав працівникам поліції в якості застави за перевізника, внаслідок чого автомобіль з вантажем було звільнено з-під арешту, а рейс успішно завершено. Оскільки спірні кошти були цільовими, не залишилися у володінні відповідача, не були використані на його власні потреби чи збагачення, а пішли на забезпечення інтересів самого позивача, у діях відповідача повністю відсутній склад безпідставного збагачення в розумінні ст. 1212 ЦК України.

Крім того, представник відповідача наголосив на тому, що ОСОБА_1 вже звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення цієї ж суми 90 000 грн. як боргу за договором позики (справа № 2/593/76/2023), у задоволенні якого рішенням Бережанського районного суду від 28.08.2024 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 22.01.2025року, було відмовлено. Повторне звернення до суду з тотожними вимогами шляхом лише зміни їх правової кваліфікації з договірної на кондикційну є неприпустимою спробою перегляду вже встановлених судом обставин та суперечить принципу правової визначеності (Res Judicata), а також являє собою зловживання процесуальними правами щодо відповідача, який наразі проходити військову службу в лавах Збройних Сил України. Враховуючи зазначене просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог за їх безпідставністю.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Гриб О.В. повторно не з`явилися, хоч були належним чином повідомлені про день і час розгляду справи.

14 вересня 2026 року позивач подав письмову заяву у якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судове засідання також не з`явилися. Адвокат Процик П.Б. подав суду письмову заяву у якій просив провести судове засідання у відсутності відповідача і його представника та при постановленні рішення врахувати їх письмові пояснення у справі та відмовити позивачу у задовленні його вимог у повному обсязі.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників судового розгляду, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, взявши до уваги позицію сторін, викладену у позові та наданих суду письмових поясненнях, дослідивши долучені до справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги, подані адвокатом Гриб Олегом Васильовичем в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником вантажного сідельного тягача DAF (державний номерний знак НОМЕР_1 ) та причепа (д.н.з. НОМЕР_6 ), що свідчить долучене до позову ( а.с. 7) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

31 липня 2023 року зазначеним транспортним засобом під керуванням водія ОСОБА_2 здійснювалось міжнародне перевезення вантажу (соняшникової олії) за маршрутом Рава-Руська (Україна) Усті над Лабем (Чеська Республіка).

31 липня 2023 року у місці контролю Дєчін, Устецка 1/62 (Чеська Республіка) поліцією затримано керований відповідачем транспортний засіб та складено протокол № KRPU-PR-2023-040206 проведення контролю за експлуатацією вантажного автотранспорту у якому перевізником зазначено ПП ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), а водієм ОСОБА_4 .

Для забезпечення провадження у справі чеськими уповноваженими органами було застосовано запобіжний захід у вигляді застави у сумі 50 000 чеських крон із затриманням (блокуванням) транспортного засобу за допомогою технічного засобу.

Вищевказаний факт не заперечується стороною відповідача та підтверджується оглянутими в судовому засіданні документами, а саме: протоколом про проведення контролю за експлуатацією вантажного автотранспорту № KRPU-PR-2023-040206 від 31 липня 2023 року (а.с. 12-13), правовою інформацією (а.с. 14-15) про стягнення застави, а також (а.с. 18-19) підтвердженням про вилучення документів на автомобіль та документів, пов`язаних із здійснюваним перевезенням/ про недопущення руху автомобілем за допомогою використання блокувального технічного засобу, які належним чином перекладені із чеською на українську мову.

Судом також встановлено, що 31 липня 2023 року позивач ОСОБА_1 перерахував зі свого рахунку на картковий рахунок відповідача ОСОБА_2 кошти у сумі 90 000,00 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи (а.с. 20) платіжною інструкцією № P24A1514326881D6386 .

Отримані кошти відповідач ОСОБА_2 цього ж дня, а саме - 31.07.2023року вніс органу поліції Чеської Республіки як заставу, що свідчить (а.с. 22-23) підтвердження про отримання застави № 006918 від 31.07.2023року, після чого транспортний засіб було розблоковано та повернуто в Україну.

Із оглянутого в судовому засіданні (а.с. 25-48) рішення Бережанського районного суду від 28 серпня 2024 року у справі № 607/18392/23, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 22 січня 2025року, видно, що спір між сторонами вже був предметом судового розгляду і позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні його позовних вимог про стягнення ОСОБА_2 майнової шкоди, заподіяної не поверненням отриманих у позику грошових у коштів у розмірі 90 000 грн.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги та надаючи правову оцінку наявним у справі доказам та спірним правовідносинам, суд виходить із того, що за правилами ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Встановивши наявність порушеного чи оспорюваного права, суд з`ясовує чи належно обрано спосіб захисту його прав.

Подаючи до суду позов представник позивача посилаючись на ст. 1212 ЦК України просив стягнути із відповідача безпідставно набуте ним майно, а саме грошові кошти у сумі 90 000 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог про стягнення безпідставно набутих коштів суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 та постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 201/2956/19, від 20.09.2024 у справі № 628/1203/19 викладено сталі правові висновки щодо застосування ст. 1212 ЦК України.

Згідно з цією практикою, зобов`язання з безпідставного набуття (збереження) майна виникають за наявності сукупності таких юридичних фактів:

1.Набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2.Відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (або якщо така підстава згодом відпала);

3.Наявність факту реального збагачення набувача тобто збільшення обсягу його майна чи збереження власних коштів за рахунок потерпілого.

Зазначена норма застосовується лише тоді, коли між сторонами відсутні договірні чи інші зобов`язальні правовідносини, а майно набуто безпосередньо у власних інтересах набувача.

Даючи оцінки факту збагачення відповідача, суд зазначає наступне.

З аналізу матеріалів справи та долученого офіційного перекладу положень § 35c Закону Чеської Республіки № 111/1994 «Про автомобільний транспорт» слідує, що рішення про застосування застави у розмірі від 5 000 до 100 000 чеських крон приймається щодо перевізника, а водій під час цієї процедури діє виключно як представник перевізника.

Офіційним протоколом чеської поліції № KRPU-PR-2023-040206 від 31.07.2023 чітко зафіксовано, що суб`єктом перевірки та перевізником виступає саме ПП ОСОБА_3 , тобто позивач.

Отже, обов`язок із внесення застави за затриманий вантажний автомобіль DAF та причеп з метою зняття блокування процесуально покладався саме на перевізника (власника майна).

Перерахування позивачем коштів у розмірі 90 000 грн. на банківську картку відповідача ОСОБА_2 мало цільовий характер негайне внесення застави уповноваженим органам Чеської Республіки для розблокування транспортного засобу перевізника та завершення рейсу.

Як свідчить долучене до справи (а.с.22) Підтвердження № 006918 від 31.07.2023р. про отримання застави згідно закону №111 зводу законів за 1994 рік про автомобільний транспорт та автомобільні перевезення, відповідач того ж дня передав 50 000 чеських крон (еквівалент 90 000 грн.) працівникам поліції Чехії як заставу, внаслідок чого автомобіль з вантажем був звільнений.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач ОСОБА_2 отримані кошти на власну користь не утримував, у свою власність не обертав та особисто за їх рахунок не збагатився. Перерахування коштів мало характер виконання доручення та транзитного переказу в інтересах самого позивача для збереження його майна (автомобіля та вантажу, а тому суд дійшов висновку, що зі сторони відповідача відсутній склад кондикційного правопорушення, передбаченого ст. 1212 ЦК України.

Суд підкреслює, що преюдиційні обставини, встановлені рішенням Бережанського районного суду від 28.08.2024 у справі № 607/18392/23, свідчать лише про відсутність між сторонами письмового договору позики. Проте сам по собі факт відсутності договору позики за наявності цільового перерахування коштів на внесення застави за майно позивача не перетворює відповідача на особу, яка безпідставно збагатилася.

Верховний Суд у своїх рішеннях (зокрема, постанова Касаційного цивільного суду від 18.10.2023 у справі № 639/6422/21) зазначав, що суд не може застосовувати ст. 1212 ЦК України як універсальний спосіб захисту у випадках, коли цивільне право чи інтерес сторони підлягають захисту за допомогою інших норм (наприклад, норм про відшкодування шкоди чи матеріальну відповідальність).

Якщо позивач вважає, що дії водія ОСОБА_2 призвели до накладення застави або завдання йому збитків через порушення правил експлуатації транспортного засобу, такі вимоги мали вирішуватися в порядку ст. 1166 ЦК України або норм трудового законодавства щодо матеріальної відповідальності працівника, а не шляхом задоволення кондикційного позову за ст. 1212 ЦК України.

Що стосується вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, які є похідними від основного позову, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних виникає у разі прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки судом встановлено відсутність у відповідача основного грошового зобов`язання щодо повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 90 000,00 грн., акцесорні (похідні) вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 13 101,10 грн. та 3 % річних у сумі 4 216,44 грн. задоволенню також не підлягають.

За принципом «акцесорності» (похідності), висловленим у практиці Великої Палати Верховного Суду (постанова від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17), відсутність основного зобов`язання унеможливлює нарахування будь-яких заходів відповідальності чи компенсацій, передбачених ст. 625 ЦК України.

Вирішуючи питання судових витрат, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А так як суд відмовив у задоволенні заявлених позовних вимог, то відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, в тому числі витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76 82, 141, 211, 247, 259, 263265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 625, 1212 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 90 000,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 13 101,10 грн та 3 % річних у розмірі 4 216,44 грн. відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23 жовтня 2026 року.

Суддя Бережанського

районного суду Тернопільської області Данилів О.М.