Рішення № 140984510, 23.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 521/18441/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Іванова А.П., за участі секретаря судового засідання Боти О.І., представника відповідача - адвоката Ільчука І.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором № 477621-КС-001 про надання кредиту від 11.10.2023 у розмірі 86 321,62 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 20 990,66 грн; суми прострочених платежів по процентах 62 262,06 грн; суми заборгованості по штрафах 0,00 грн; суми прострочених платежів за комісією 3 068,90 грн, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що 11.10.2023 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 477621-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою одноразового ідентифікатора UA-2260, направленого на номер телефону НОМЕР_1 . Відповідно до пункту 2.1 договору позичальнику надано грошові кошти в розмірі 29 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності. Кошти перераховано на банківську картку відповідача № НОМЕР_2 , вказану ним в особистому кабінеті.

Згідно з пунктом 2.4 договору знижена процентна ставка становить 1,14918207 % за кожен день користування кредитом, стандартна - 2,00000000 % за кожен день; проценти нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, наявний на початок календарного дня. Пунктом 2.5 договору встановлено комісію за надання кредиту в розмірі 4 350,00 грн. Пунктом 3.2.3 договору та Додатком № 1 визначено графік платежів.

Позивач стверджує, що відповідач належним чином зобов`язань не виконав, сплативши лише 15 324,17 грн, у зв`язку з чим станом на 09.10.2025 утворилась заборгованість у заявленому розмірі. Позивач зазначає, що неустойку (пеню, штраф) не нараховував, а проценти після закінчення строку дії договору 27.03.2024 не нараховувались.

Ухвалою суду від 03.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

30.12.2025 від представника відповідача - адвоката Ільчука І.М. до суду надійшов відзив, в якому вказав ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, у зв`язку з окупацією м. Нова Каховка у 2022 році був змушений виїхати до м. Одеси, потім до м. Дрогобича та м. Чернівців, а з листопада 2023 року проживає в м. Ужгороді, де змінив п`ять місць проживання, що потребувало значних витрат. Не маючи постійного місця проживання та стабільного заробітку, він 11.10.2023 отримав від позивача кредит у сумі 29 000,00 грн на картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 . Зазначив, що фактично просив кредит у сумі 20 000,00 грн.

16.11.2023 перерахував позивачу 10 000,00 грн, однак позивач зарахував на погашення тіла кредиту лише 6 719,34 грн. Крім того, відповідач здійснив платежі: 17.11.2023 - 784,17 грн; 13.12.2023 - 1 000 грн; 17.12.2023 - 500 грн; 22.12.2023 - 450 грн; 06.01.2024 - 400 грн; 08.01.2024 - 300 грн; 11.01.2024 - 200 грн; 16.01.2024 - 606 грн; 07.02.2024 - 100 грн; 13.02.2024 - 190 грн; 08.03.2024 - 1 000 грн, а всього 5 530 грн.

За підрахунками відповідача, заборгованість за тілом кредиту становить 13 470 грн (29 000 - 10 000 - 5 530), яку він спроможний погасити одним платежем. Також зазначив, що з першого дня війни займається волонтерською діяльністю в БО «Благодійний фонд «Крила відродження України», на що витрачено значні кошти, у зв`язку з чим втратив платоспроможність. Просив відмовити у стягненні 62 262,06 грн процентів та 3 068,90 грн комісії, а також стягнути 13 470 грн заборгованості.

07.01.2026 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що відповідач не заперечує факту укладення договору, отримання кредитних коштів, здійснення платежів та наявності заборгованості. Зазначив, що номер картки було зазначено самим позичальником в анкеті клієнта. Перерахування коштів підтверджується довідкою платіжної системи «Platon», наданою посередником ТОВ «ПрофітГід», оскільки позивач не є банківською установою. Проценти за користування кредитом, є платою за правомірне користування коштами, а не неустойкою, тому суд не має права їх зменшувати з посиланням на принципи розумності та добросовісності. Комісія за надання кредиту є правомірною відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Зазначив, що розрахунок заборгованості враховує всі платежі відповідача, який власного розрахунку не надав. Надані відповідачем виписки не містять відомостей про отримувача та призначення платежів..

06.04.2026 представник відповідача подав заяву про розстрочення виконання рішення суду на один рік у разі часткового чи повного задоволення позову, посилаючись на статтю 435 ЦПК України, статус внутрішньо переміщеної особи, відсутність постійного місця проживання та стабільного заробітку, складне матеріальне становище та воєнний стан. У ній відповідач також зазначив про сплату 5 000 грн після подання позову.

10.07.2026 представник позивача подав заперечення проти цієї заяви, в яких вказав, що що відповідачем не надано доказів сплати 5 000 грн 13.01.2026 та доказів скрутного матеріального становища. Зазначив, що заява подана до ухвалення рішення, а відтак передчасно. Просив у задоволенні заяви відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про розгляд справи

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав поданий відзив та заяву про розстрочення рішення

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 11.10.2023 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 477621-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Бізнес позика» 11.10.2023 направило відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір, а відповідач у той же день прийняв (акцептував) її шляхом введення одноразового ідентифікатора UA-2260, направленого на номер телефону НОМЕР_1 , зазначений ним в анкеті в особистому кабінеті.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною і вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію, відповіді про її прийняття. Електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Статтями 526, 527, 530, 610, 612, 629 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відзиві відповідач підтвердив, що 11.10.2023 на підставі цього договору отримав від позивача кредит у сумі 29 000 грн на свою банківську картку № НОМЕР_2 .

З огляду на викладене факт укладення договору та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 29 000,00 грн суд вважає встановленим.

Згідно з розрахунком заборгованості, доданим до позовної заяви, відповідач здійснив часткову оплату за договором на загальну суму 15 324,17 грн, яку позивач розподілив так: у погашення тіла кредиту 8 009,34 грн, у погашення комісії 1 281,10 грн, решту 6 033,73 грн у погашення процентів.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі недостатності суми здійсненого споживачем платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитодавця в такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом, а неустойка (штраф, пеня) сплачується в останню чергу.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що зарахування позивачем значної частини сплачених ним коштів, зокрема 10 000,00 грн від 16.11.2023, у погашення процентів та комісії, а не тіла кредиту, не відповідає ані наведеній нормі, ані інтересам споживача. За таких обставин усі здійснені відповідачем платежі на загальну суму 15 324,17 грн підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, у зв`язку з чим заборгованість за тілом кредиту, що підлягає стягненню, становить 13 675,83 грн (29 000,00 - 15 324,17).

Крім того, до матеріалів справи за клопотанням представника відповідача від 19.01.2026 долучено квитанцію про сплату відповідачем на користь позивача 5 000,00 грн. Даний платіж здійснено вже після пред`явлення позову і він не врахований у розрахунку позивача станом на 09.10.2025.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» ці кошти також підлягають зарахуванню в рахунок погашення тіла кредиту, у зв`язку з чим заборгованість за тілом кредиту, що підлягає стягненню, становить 8 675,83 грн (13 675,83 - 5 000,00).

Позивач просить стягнути заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 3 068,90 грн.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком кредитодавця, виконання якого не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок кредитодавця, така дія не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12.04.2022 у справі № 640/14229/15, від 21.04.2021 у справі № 677/1535/15, від 15.12.2021 у справі № 209/789/15, від 21.07.2021 у справі № 751/4015/15.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, що не є послугою у визначенні Закону, є нікчемною (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», стаття 228 ЦК України). У постанові від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 Верховний Суд виснував, що за відсутності у кредитному договорі переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, умова про сплату комісії за надання кредиту є нікчемною.

Договір № 477621-КС-001 не містить переліку додаткових і супутніх послуг, які надаються споживачу за комісію, а позивач не надав доказів наявності таких послуг та погодження їх зі споживачем. Не є підставою для іншого висновку й те, що відповідач вносив платежі за графіком, який передбачав комісію, адже нікчемність умови не залежить від визнання її споживачем і діє незалежно від рішення суду (стаття 215 ЦК України).

З огляду на викладене, умова пункту 2.5 договору № 477621-КС-001 від 11.10.2023 про сплату комісії за надання кредиту є нікчемною, а позовна вимога про стягнення 3 068,90 грн комісії необґрунтованою. У задоволенні цієї частини позову слід відмовити.

Позивач просить стягнути 62 262,06 грн процентів за користування кредитом.

Заборгованість за тілом кредиту, що підлягає стягненню, становить 8 675,83 грн, а заявлена сума процентів перевищує її більш ніж у 7 разів. Стандартна процентна ставка за договором (2,00 % за кожен день) у розрахунку на рік перевищує 700 відсотків, знижена (1,14918207 %) - понад 400 відсотків.

Позивач просить стягнути 62 262,06 грн процентів за користування кредитом. Заборгованість за тілом кредиту, що підлягає стягненню, становить 13 675,83 грн, а заявлена сума процентів перевищує її більш ніж у 4,5 раза. Стандартна процентна ставка за договором (2,00 % за кожен день) у розрахунку на рік перевищує 700 відсотків, знижена (1,14918207 %) - понад 400 відсотків.

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування в частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими; умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Свобода договору (стаття 627 ЦК України) обмежується вимогами справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Підписання договору в електронній формі з типовими умовами, які споживач не мав змоги змінювати, саме по собі не усуває цих вимог. Тому суд не вважає, що наявність погодженого розміру ставки виключає оцінку наслідків її застосування для споживача, особливо коли розмір нарахувань у рази перевищує суму наданих коштів.

Суд вважає, що нараховані позивачем суми процентів не відповідають вимогам законодавства про захист прав споживачів. Передбачення в електронних договорах такого високого розміру процентів порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач як споживач, є явно завищеним, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, становить непомірний тягар для відповідача та джерело отримання кредитором невиправданих додаткових прибутків, а можливість стягувати зі споживача надмірні суми процентів спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

При вирішенні питання про стягнення процентів суд, встановивши співрозмірність нарахованих сум невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає, що розмір процентів слід зменшити до 100 % від суми заборгованості за тілом кредиту, тобто до 8 675,83 грн.

На переконання суду, саме такий розмір забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин. Вимоги відповідача про повну відмову у стягненні процентів суд відхиляє, оскільки отримання кредиту є платним, а відповідач користувався коштами.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором № 477621-КС-001 від 11.10.2023 у розмірі 17 351,66 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 8 675,83 грн (29 000,00 - 15 324,17 - 5 000,00); заборгованість за процентами 8 675,83 грн. У решті позовних вимог слід відмовити.

Щодо розстрочення виконання рішення.

У порядку статей 267, 435 ЦПК України відповідач просить розстрочити виконання рішення на один рік.

Згідно з частиною першою статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, про що зазначає в рішенні. Підставою для розстрочення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим; суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, матеріальний стан фізичної особи та інші надзвичайні події, а розстрочення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення (частини третя - п`ята статті 435 ЦПК України).

При цьому суд враховує інтереси обох сторін, зокрема стягувача.

Доводи позивача про те, що заява подана до ухвалення рішення і тому є передчасною, суд відхиляє, оскільки частина перша статті 267 та пункт 2 частини сьомої статті 265 ЦПК України прямо допускають надання розстрочення в самому рішенні.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , 1966 року народження, є внутрішньо переміщеною особою, місце його реєстрації м. Нова Каховка Херсонської області, яка перебуває в зоні бойових дій чи окупації, тимчасово проживає в хостелі в м. Ужгороді, багаторазово змінював місце проживання, не має постійного заробітку, здійснює волонтерську діяльність.

З огляду на викладене суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення суду строком на один рік рівними щомісячними платежами в межах суми заборгованості, присудженої до стягнення.

Щодо судових витрат.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволено на 20,10 % (17 351,66 з 86 321,62 грн), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 486,93 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 526, 527, 530, 612, 627, 629, 1048, 1049, 1050, 1054, 10561 ЦК України, статтями 12, 19 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», статтями 4, 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 267, 268, 274-279, 435 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором № 477621-КС-001 про надання кредиту від 11 жовтня 2023 року в розмірі 17 351 (сімнадцять тисяч триста п`ятдесят одна) гривня 66 копійок, яка складається : 8 675,83 грн - заборгованості за тілом кредиту, 8 675,83 грн заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судовий збір у розмірі 486 (чотириста вісімдесят шість) гривень 93 копійки.

Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості в сумі 17 351 (сімнадцять тисяч триста п`ятдесят одна) гривня 66 копійок строком на один рік шляхом сплати 12 щомісячних платежів: перших 11 платежів у розмірі 1 445 (одна тисяча чотириста сорок п`ять) гривень 97 копійок кожний та останнього платежу в розмірі 1 445 (одна тисяча чотириста сорок п`ять) гривень 99 копійок, щомісяця до 23 числа, починаючи з 23 листопада 2026 року та закінчуючи 23 жовтня 2027 року, починаючи з дати набрання цим рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов