Рішення № 140982911, 16.10.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/8088/26 2/335/4181/2026Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., за участю секретаря судового засідання Добрянського Н.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунальної установи «Пологівський ліцей «Основа» Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області» про визнання дій протиправними та зобов`язання спростувати інформацію, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовом до Комунальної установи «Пологівський ліцей «Основа» Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області», у якому просив:

визнати протиправними та вчиненими з перевищенням посадових обов`язків дії адміністрації - директора Комунальної установи «Пологівський ліцей «Основа» Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області Приходько Лілії Юріївни щодо встановлення та призначення вини ОСОБА_1 у завданні тілесних ушкоджень (травм) його синові ОСОБА_2 , зокрема твердження про те, що позивач зламав своєму сину ребро та клювоподібний відросток лівої лопатки;

зобов`язати адміністрацію - директора Комунальної установи «Пологівський ліцей «Основа» Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області Приходько Л.Ю. письмово спростувати поширену ними недостовірну інформацію про вину ОСОБА_1 у завданні травм синові ОСОБА_2 (перелом ребра та клювоподібного відростка лівої лопатки) та визнання його винним у злочині, якого він не вчиняв, шляхом надіслання відповідного документа зі спростуванням на офіційну електронну адресу позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1

На обґрунтування заявлених вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що директор КУ «Пологівський ліцей «Основа» Приходько Л.Ю., користуючись службовим становищем, зареєструвала низку документів, що містять відомості, які не відповідають дійсності. У документах, виданих навчальним закладом за підписом директора, стверджується, що комісія під її головуванням установила вину позивача у завданні травм його неповнолітньому синові ОСОБА_2 , який навчається у цьому ліцеї. Зокрема, у матеріалах зазначалося, що позивач 15 листопада 2021 року зламав сину клювоподібний відросток лівої лопатки та ребро.

Позивач наголошує, що наведена інформація є повністю недостовірною та неправдивою. Правоохоронні органи не висували йому жодних підозр у вчиненні кримінального правопорушення, а будь-які рішення судів про притягнення його до відповідальності чи встановлення його винуватості відсутні.

Крім того, позивач зазначає, що до посадових обов`язків директора ліцею та створеної нею комісії не належить і не може належати встановлення вини особи у вчиненні злочину, оскільки це є виключною компетенцією правоохоронних органів та суду. Позивач вважає, що відповідач діяв з перевищенням покладених обов`язків, влаштувавши розгляд без його відома та без отримання від нього пояснень.

Позивач також вказує на заангажованість дій посадових осіб відповідача, зазначаючи, що директор ліцею діяла в інтересах його колишньої дружини ОСОБА_3 , яка працює у цьому ж ліцеї. За твердженням позивача, саме на підставі цих матеріалів та висновків ліцею було винесено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо його неповнолітніх дітей.

Позивач зазначив, що звертався до керівництва ліцею з вимогою добровільно спростувати недостовірну інформацію, проте йому було відмовлено. Оскільки звернення до правоохоронних органів результатів не дали, позивач звернувся до суду. Також позивач повідомив, що зареєстрований та фактично перебуває за адресою: АДРЕСА_1 , тобто на тимчасово окупованій території України, у зв`язку з чим має нестабільний доступ до мережі Інтернет та системи «Електронний суд», позбавлений можливості особисто взяти участь у судовому засіданні, не має роботи та доходів.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Стеценка А.В. від 03 серпня 2026 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче судове засідання, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Позивач ОСОБА_1 у підготовче судове засідання, а також у судові засідання, призначені для розгляду справи по суті, не з`явився. У поданих до суду заявах позивач просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, посилаючись на перебування на тимчасово окупованій території України (м. Пологи Запорізької області) та відсутність об`єктивної можливості прибути до суду.

Відповідач - Комунальна установа «Пологівський ліцей «Основа» Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області», який зареєстрований у системі та має офіційний електронний кабінет, про відкриття провадження у справі, дату, час і місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду та судових повісток до його електронного кабінету.

У встановлений судом строк та станом на момент розгляду справи по суті відповідач відзив на позовну заяву не подав, причин неявки свого представника в судові засідання не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 26 серпня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 вересня 2026 року.

З огляду на неявку всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, а розгляд справи здійснено за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд установив такі фактичні обставини.

Позивач ОСОБА_1 є батьком неповнолітнього ОСОБА_2 (2010 року народження), який навчається у КУ «Пологівський ліцей «Основа» Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області».

З матеріалів справи вбачається, що директором КУ «Пологівський ліцей «Основа» Лілією Приходько та класним керівником ОСОБА_14 26 листопада 2024 року складено психолого-педагогічну характеристику учня ліцею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У психолого-педагогічній характеристиці, складеній 26 листопада 2024 року, зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є учнем 9 класу КУ «Пологівський ліцей «Основа» Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області. Склад сім`ї: мати - ОСОБА_3 , сестра - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , студентка; сестра - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , учениця 6 класу Пологівського ліцею «Основа»; брат - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5

«Родина має статус багатодітної, члени родини мають статус ВПО, мешкають в орендованій квартирі у місті Запоріжжі. Батьки ОСОБА_2 розлучені.

Батько, ОСОБА_1 , перебуває на ТОТ, участі у вихованні й утриманні дітей не бере. Мати завжди готова до діалогу. Протягом навчання ОСОБА_2 в ліцеї «Основа» батько жодного разу не контактував із класними керівниками, не брав участі у житті класу, роботі батьківського самоврядування. Крім того, адміністрацією ліцею на підставі усних звернень дітей цієї родини неодноразово направлялися повідомлення до відділу ювенальної превенції Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області та служби у справах дітей Пологівської міської ради про факти домашнього насильства (фізичного, морального і економічного) з боку батька стосовно дітей. Саме батько застосовував фізичне насильство, внаслідок цього 15 листопада 2021 року ОСОБА_2 отримав травму, а саме перелом ділянки росту клювоподібного відростка лівої лопатки. Факт побутового травматизму був зафіксований у навчальному закладі згідно з Положенням про розслідування нещасних випадків у побуті та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 р. № 270 зі змінами та доповненнями від 23 вересня 2020 року № 884 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру». Згідно з Порядком розслідування навчальний заклад надіслав повідомлення про нещасний випадок, що трапився у побуті з учнем 6-А класу КУ «Пологівський ліцей «Основа» ОСОБА_2 , до відділу освіти, молоді та спорту Пологівської міської ради. Наказом по навчальному закладу була створена комісія з розслідування нещасного випадку, яка провела два засідання.

На першому засіданні комісії були розглянуті медичні документи, а саме ксерокопія опису КТ-діагностики, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Діасервіс» (69076, м. Запоріжжя, вул. Козака Бабури, 9, код ЄДРПОУ 33175666, ліцензія МОЗ АЕ № 539780 від 03.06.2010, акредитаційний сертифікат МЗ № 013148 від 27.09.2016), з висновком: КТ-ознаки перелому ділянки зони росту клювоподібного відростка лівої лопатки. На друге засідання були запрошені: ОСОБА_2 , його сестра ОСОБА_4 , яка була свідком події, що призвела до отримання травми, та мати ОСОБА_2 ОСОБА_3 . Взявши до уваги інформацію, надану ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , дослідження копій медичних документів, обставини та причини отримання травми невиробничого характеру, комісія дійшла рішення:

Нещасний випадок, що стався з учнем 6-А класу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , вважати таким, що стався у побуті, невиробничого характеру.

Членами комісії встановлено, що винною особою є батько ОСОБА_1 .

Встановлено, що причиною нещасного випадку є незадовільний психофізіологічний стан батька ОСОБА_1 , який завдав удару міжкімнатними дверима. Відповідно до Постанови № 884 від 23.09.2020 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру».

Подією, що призвела до нещасного випадку, є удар міжкімнатними дверима, постраждалого затиснуло між дверима та корпусними меблями. Внаслідок нещасного випадку ОСОБА_2 отримав травму - перелом ділянки зони росту клювоподібного відростка лівої лопатки.

Складено акт № 10 від 29 грудня 2021 року за формою НТ (травмування у побуті).

Матеріали розслідування наявні в е-форматі, зберігаються у спеціаліста з охорони праці КУ «Пологівський ліцей «Основа» ПМР ОСОБА_14.

Психологом ліцею проводилися психологічні дослідження і надавалися відповідні висновки про те, що ці діти є постраждалими від домашнього насильства. Психолог ліцею має відповідну сертифікацію для подібної роботи. Ці документи були втрачені під час виїзду родини з ТОТ. Психолог ОСОБА_12 перебуває на ТОТ, тому поновити ці документи наразі можливості немає.».

Зазначену інформацію позивач просить суд визнати недостовірною та зобов`язати відповідача спростувати її.

Відповідно до Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України). Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68 Конституції України).

Відповідно до статті 297 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

При вирішенні спору про визнання недостовірною та спростування інформації підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору має бути встановлено не лише наявність підстав для визнання недостовірною та спростування інформації, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 910/1255/20).

Розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (пункт 6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18).

Це означає, що достовірна інформація, тобто така, що відповідає дійсності та викладена правдиво, не може бути спростована, навіть у випадку, коли вона порушує особисті немайнові права.

Відповідно до частини четвертої статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Отже, частина четверта статті 277 ЦК України за своїм правовим регулюванням визначає особливості спростування інформації залежно від її поширювача, а також встановлює окремий порядок спростування, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома.

Ця норма не регулює і не встановлює презумпцію недостовірності поширеної інформації щодо особи. Стаття 277 ЦК України встановлює єдину особливість: спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила (абзац третій частини шостої).

Водночас доказування позивачем обґрунтованості свого позову, зокрема недостовірності, неточності поширеної відповідачем інформації, має відбуватися у загальному порядку. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 910/17819/17, від 17 липня 2019 року у справі № 757/49189/16-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/13556/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 165/2559/15-ц та від 14 листопада 2023 року у справі № 910/8562/22.

За загальним правилом, відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зокрема, Верховний Суд виснував, що для позивача діє загальний тягар доведення позову: 1) факту поширення інформації та 2) недостовірності цієї інформації (постанова від 11 жовтня 2023 року у справі № 758/13555/21).

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як передбачено вимогами статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Це означає, що поширена інформація не вважається автоматично недостовірною, і позивач несе тягар доведення обґрунтованості свого позову за загальним правилом, включаючи підтвердження недостовірності поширеної інформації. Натомість відповідач в обґрунтування своїх заперечень, щоб спростувати аргументи позивача про недостовірність, має обов`язок довести, які заходи вчинялися, щоб переконатися в достовірності інформації (перше речення частини другої статті 302 ЦК України), та надати відповідні докази, які, на його переконання, свідчать про достовірність поширеної інформації.

З наданої позивачем копії висновку органу опіки та піклування вбачається, що вищезазначена психолого-педагогічна характеристика, інформацію в якій позивач просить визнати недостовірною, була надана районній адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району для вивчення та складання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , стосовно дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в цивільній справі № 335/8078/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав.

Отже, позивачем доведено факт поширення вищезазначеної інформації та те, що поширена інформація стосується позивача.

Обґрунтовуючи недостовірність інформації, відображеної у документах навчального закладу, позивач ОСОБА_1 обмежився лише власними міркуваннями та посиланням на те, що органи Національної поліції не вручали йому підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а суд не ухвалював щодо нього вироку.

Позивач не надав суду жодного належного доказу (зокрема висновків судово-медичних експертиз, медичних документів, які б спростовували наявність тілесних ушкоджень у дитини, або судових рішень, якими б дії ліцею щодо проведення розслідування побутового травматизму визнавалися незаконними, показань свідків), що за стандартом більшої переконливості спростовувало б фактичну основу виданих відповідачем документів.

Надані відповідачем характеристики й висновки складені посадовими особами КУ «Пологівський ліцей «Основа» у межах виконання ними службових обов`язків з реагування на випадки травматизму здобувачів освіти та захисту прав неповнолітніх. Позивач не довів наявності у відповідача умислу завдати шкоди його особистим немайновим правам чи законим інтересам.

Таким чином, проаналізувавши зміст наданих позивачем доказів, суд констатує, що позивач ОСОБА_1 не довів недостовірності поширеної відповідачем інформації.

Ураховуючи, що недостовірність інформації є обов`язковим елементом юридичного складу цивільного правопорушення, відсутність підтвердження цього факту є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 03 серпня 2026 року позивачу ОСОБА_1 було відстрочено сплату судового збору у розмірі 2 129,92 грн до ухвалення судового рішення у справі.

З огляду на відмову в задоволенні позовної заяви у повному обсязі, сума судового збору у розмірі 2 129,92 грн підлягає стягненню з позивача ОСОБА_1 в дохід держави.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунальної установи «Пологівський ліцей «Основа» Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов`язання спростувати інформацію - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 2 129 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) гривень 92 копійки.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 26 жовтня 2026 року.

Суддя А. В. Стеценко