Рішення № 140982187, 26.10.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.10.2026 Справа №607/19657/26 Провадження №2-о/607/510/2026м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Вийванка О. М.

за участю секретаря судового засідання Дудченко Ю. Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , заінтересована особа Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю заінтересованої особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, звернулася в суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування заяви заявниками викладено обставини, що кожен з них володіє на праві спільної часткової власності в рівних частинах по 1/4 частки квартирою АДРЕСА_1 .

Заявники звернулися до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради із заявою про державну реєстрацію права власності на вищезазначену квартиру, надавши державному реєстратору оригінали правовстановлюючих документів на квартиру, однак у здійсненні реєстраційних дій їм було відмовлено, оскільки відділенням АТ «Укрпошта» повернуто запит державного реєстратора через відсутність технічної можливості доставки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2022 року № 305.

Підставою звернення заявників із даною заявою до суду є об`єктивна неможливість державного реєстратора перевірити та підтвердити факт реєстрації речового права на вказане майно у Єнакієвському міському комунальному господарстві «Бюро технічної інвентаризації».

Відсутність об`єктивної можливості підтвердити факт реєстрації права власності за заявниками на нерухоме майно, у зв`язку з відсутністю технічної можливості доставки запиту державного реєстратора до Єнакієвського міського комунального господарства «Бюро технічної інвентаризації», а також відмова державного реєстратора провести реєстрацію права власності на належне заявникам майно, створили ситуацію, при якій вони не можуть реалізовувати свої правомочності як власники майна, зокрема, щодо розпорядження цим майном та здійснити державну реєстрацію речових прав на належне їм нерухоме майно відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Факт володіння заявниками на праві спільної власності в рівних частках у праві власності на квартиру породжує юридичні наслідки, а саме, від нього залежить можливість внесення відомостей про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та подальша реалізація правомочностей власників, зокрема, права розпорядження майном і права на отримання передбаченої законодавством компенсації за пошкоджене (знищене) нерухоме майно.

З підстав, наведених у заяві, оскільки заявники позбавлені можливості підтвердити сам факт володіння майном на праві власності в позасудовому порядку саме через неможливість отримання відомостей від органу, що здійснив реєстрацію права до 01 січня 2013 року, просять суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт володіння ОСОБА_1 на праві власності 1/4 (однією четвертою) часткою квартири АДРЕСА_2 ; факт володіння ОСОБА_2 на праві власності 1/4 (однією четвертою) часткою квартири АДРЕСА_2 ; факт володіння ОСОБА_3 на праві власності 1/4 (однією четвертою) часткою квартири АДРЕСА_2 ; факт володіння ОСОБА_4 на праві власності 1/4 (однією четвертою) часткою квартири АДРЕСА_2 .

У судове засідання заявники не з`явилися, однак подали заяви про розгляд справи за їх відсутності на підставі наявних у справі матеріалів та доказів, заяву підтримують та просять її задовольнити.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, однак про місце, час та дату розгляду даної справи повідомлявся належним чином, заяву про розгляд справи без його участі не подав.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, через неявку всіх учасників справи.

При розгляді справи судом, учасниками справи подано заяви, клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Кожна особа, як слідує зі змісту ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах встановлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

В ч. 1 ст. 315 ЦПК України наведено перелік фактів, що мають юридичне значення, які суд може розглянути. У вказаному переліку не зазначено, що суд розглядає справи про встановлення факту володіння будинком.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р., згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №761/16799/15-ц, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. установлено, що суди повинні мати на увазі, що факт володіння громадянином жилим будинком на праві власності встановлюється судом, якщо у заявника був правовстановлюючий документ на цей будинок, але його втрачено і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку. В таких справах заявник має подати докази про відсутність можливості одержання чи відновлення відповідного документу про право власності та про те, що на підставі цього документа жилий будинок належав йому на праві власності.

Заяви про встановлення факту володіння будинком на праві власності не підлягають розгляду в порядку окремого провадження, якщо будівництво не було закінчено і будинок не був прийнятий в експлуатацію або його було збудовано самовільно чи зареєстровано за іншою особою.

В листі Верховного Суду України від 1 січня 2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» також роз`яснено, що встановлення судом факту володіння будівлею на праві власності можливе, якщо у заявника загублено або втрачено правовстановлюючий документ на будівлю та зазначений факт не може бути підтверджений у позасудовому порядку. На підтвердження цього факту заявник подає докази щодо неможливості одержання ним відповідного документа або його поновлення.

Слід розрізняти судовий порядок встановлення факту володіння будівлею на праві приватної власності від судового порядку визнання права власності на будівлю. У першому випадку справи розглядаються в порядку окремого провадження, у другому - у позовному провадженні за нормами ЦК.

Матеріалами справи встановлено, що згідно із довідки № 6117-217 від 03.11.2014 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , взято на облік як внутрішньо переміщену особу, і її фактичним місцем проживання є АДРЕСА_4 .

Із довідки № 6117001067 від 11.07.2016 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , взято на облік як внутрішньо переміщену особу, і його фактичним місцем проживання є АДРЕСА_6 .

Відповідно до довідки № 6117001130 від 08.09.2016 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , взято на облік як внутрішньо переміщену особу, і її фактичним місцем проживання є АДРЕСА_6 .

Згідно з довідки № 1330-48 від 20.10.2014 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 , взято на облік як внутрішньо переміщену особу, і її фактичним місцем проживання є АДРЕСА_8 .

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 03.11.1994, яке видане згідно з розпорядженням (наказом) від 24.10.1994 за № 1170 та зареєстроване Єнакієвським міським комунальним господарством «Бюро технічної інвентаризації» в реєстровій книзі за № 4171, вбачається, що квартира АДРЕСА_2 , дійсно належить на праві спільної власності гр. ОСОБА_2 (1/4) та членам його сім`ї ОСОБА_1 (1/4), ОСОБА_3 (1/4), ОСОБА_4 (1/4).

Також суду надано копію технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 , виготовлений 09.12.1993 Єнакієвським БТІ, в якому вказані технічні характеристики жилих і підсобних приміщень даної квартири, зокрема, загальна площа якої становить 67,90 кв. м.

08 липня 2026 року заявники звернулися до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради із заявою про державну реєстрацію права власності на вищезазначену квартиру, надавши державному реєстратору оригінали правовстановлюючих документів на квартиру, а саме: Свідоцтво про право власності на житло від 03 листопада 1994 року з вчиненим Єнакієвським міським комунальним господарством «Бюро технічної інвентаризації» з реєстраційним написом про право власності за реєстраційним за № 4171 та технічний паспорт на зазначену квартиру.

Однак, рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно № 86418392 від 21.08.2026 у здійсненні реєстраційних дій заявникам було відмовлено. Причиною відмови у внесенні до Державного реєстру речових прав на зазначену квартиру стало те, що відділенням АТ «Укрпошта» повернуто запит державного реєстратора через відсутність технічної можливості доставки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2022 року № 305.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

При вирішенні питання про виникнення у особи права власності на нерухоме майно потрібно розмежовувати час і підстави його виникнення, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності, що визначаються зокрема на час вчинення правочину, а також згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до ЦК УРСР, Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Встановлення судом часу укладення правочину, на підставі якого виникає право власності у особи, визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У ст. 334 ЦК України визначено момент набуття права власності за договором.

Так, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. (ч. 1 ст. 334 ЦК). Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. (ч. 3 ст. 334 ЦК). Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. (ч. 4 ст. 334 ЦК).

Відповідно до ч. 1, ч. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

01 липня 2004 року було прийнято Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», який визначав правові, економічні, організаційні засади створення єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Згідно із пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України від 1 липня 2004 року №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на момент його прийняття) до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об`єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Отже, при дослідженні судом обставин існування в особи права власності на нерухомість необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).

23.02.2023 було прийнято Закон України № 2923-ІХ «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України». Вказаним законом передбачено право громадян, які є власниками пошкодженого/зруйнованого нерухомого майна, звертатись до державних уповноважених органів з метою отримання компенсації за пошкоджене/зруйноване майно.

Встановлення факту володіння заявникам на праві власності квартири має для них юридичне значення і впливає на їх права та законні інтереси, оскільки дає можливість впорядкувати документи на право власності згідно чинного законодавства з метою отримання в майбутньому компенсації за пошкоджене/зруйноване житло.

За таких обставин, беручи до уваги той факт, що відсутність об`єктивної можливості підтвердити факт реєстрації права власності за заявниками на нерухоме майно, у зв`язку з відсутністю технічної можливості доставки запиту державного реєстратора до Єнакієвського міського комунального господарства «Бюро технічної інвентаризації», а також відмова державного реєстратора провести реєстрацію права власності на належне заявникам майно, унеможливлюють реалізовувати права заявників як власників майна, зокрема, щодо розпорядження цим майном та здійснити державну реєстрацію речових прав на належне їм нерухоме майно відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а факт володіння заявниками на праві спільної власності в рівних частках у праві власності на квартиру породжує юридичні наслідки, а саме, від нього залежить можливість внесення відомостей про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та подальша реалізація правомочностей власників, зокрема, права розпорядження майном і права на отримання передбаченої законодавством компенсації за пошкоджене (знищене) нерухоме майно, а законом не визначено іншого порядку встановлення даного факту, суд дійшов висновку, що заява є підставною, обґрунтованою, а факт володіння заявниками на праві власності вищевказаної квартири підтверджено належними та допустимими доказами, а тому підлягає до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись статтями 4, 12, 263-265, 293, 352, 354, 315, 316, 318, 319 Цивільного процесуального кодексу України суд,

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , заінтересована особа Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення.

Встановити факт володіння ОСОБА_1 на праві власності 1/4 (однією четвертою) часткою квартири АДРЕСА_2 .

Встановити факт володіння ОСОБА_2 на праві власності 1/4 (однією четвертою) часткою квартири АДРЕСА_2 .

Встановити факт володіння ОСОБА_3 на праві власності 1/4 (однією четвертою) часткою квартири АДРЕСА_2 .

Встановити факт володіння ОСОБА_4 на праві власності 1/4 (однією четвертою) часткою квартири АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

заявники:

1. ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_4 ;

2. ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_6 ;

3. ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_6 ;

4. ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_8 ;

заінтересована особа Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 34334305, місцезнаходження м. Тернопіль бул. Т.Шевченка, 3.

Рішення суду складено та підписано 26 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя О. М. Вийванко