Постанова № 14097916, 02.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2011 № 9/145-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Смірнової Л.Г.

суддів: Алданова С.О.

Тищенко О.В.

при секретарі: Кривошеї О.В.

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.11.2010

у справі № 9/145-10 (Сокуренко Л. В. .....)

за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

до Броварська міська рада Київської області

третя особа позивача

третя особа відповідача Головне управління Державного казначейства України у Київській області

про стягнення 984000,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Броварської міської ради Київської області про стягнення 984000,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки відповідачем грошові кошти, стягнуті згідно постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.02.2010р. не повернуто, позивач, посилаючись на положення ст. ст. 536, 625, 1048,1212, 1213, 1214 ЦК України, просить стягнути з Броварської міської ради Київської області проценти за користування грошовими коштами у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 17.09.2007р. по 22.06.2010р. в сумі 349 575,53 грн. та 633 714,53 грн. інфляційних, що нараховані на суму основної заборгованості в розмірі 1 197 948,08 грн. А також, просить стягнути проценти за користування грошовими коштами у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 04.02.2010р. по 22.06.2010р. в сумі 710,39 грн., що нараховано на суму стягнутих згідно постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.02.2010р. судових витрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.10.2010р. залучено до участі у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства України у Київській області.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.11.2010 р. (підписано 29.11.2010р.) у справі № 9/145-10 в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державного казначейства України у Київській області про стягнення 984000,45 грн. відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з наступного:

- рішення суду про стягнення відповідної грошової суми на користь тієї чи іншої договірної сторони не можна розглядати як підставу для виникнення грошового зобовязання;

- здійснені позивачем нарахування інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України на суму грошових коштів, які судовим рішенням зобовязано відповідача повернути позивачу як виконане за недійсним правочином внаслідок його недійсності (одностороння реституція) є необґрунтованими та безпідставними, оскільки за постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.02.2010р. у відповідача не виникли грошові зобовязання перед позивачем.

- положення Цивільного кодексу України, які регулюють договір позики не можуть застосовуватися до регулювання відносин, передбачених договором благодійного внеску, оскільки за своєю правовою природою вони регулюють різні за змістом цивільні відносини.

- застосування до даного виду правовідносин такого виду відповідальності як стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами є неможливим з огляду на юридичну природу благодійного внеску та характерні правові ознаки внесків (безкорисливість та добровільність)

- нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами на судові витрати чинним законодавством України не передбачено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 16.11.2010 р. у справі № 9/145-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Одночасно скаржником подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.

Звертаючись до апеляційного господарського суду зі скаргою позивач зазначає, що до спірних правовідносин в частині нарахування процентів за користування чужими коштами підлягає застосування положення ст. ст. 536, 1214, 1048 ЦК України та ст. 231 ГК України. Щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних позивач вказує на необґрунтованість висновків суду першої інстанції, оскільки наявність правомірної вимоги про стягнення з відповідача інфляційних базується на доведених обставинах справи та нормах законодавства.

На підставі апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Київської області від 16.11.2010 року, згідно ст. ст. 53, 93, 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 22.12.2010р. відновлено строк подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження.

Броварською міською радою Київської області подано відзив на апеляційну скаргу № 2-15/08 від 04.01.2011р., в якому відповідач зазначає про законність оскаржуваного рішення та вважає його таким, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому не може бути скасованим.

З метою повного, всебічного та обєктивного дослідження фактичних обставин справи, а також у звязку з неявкою представників позивача (скаржника) та третьої особи, розгляд апеляційної скарги відкладався.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2011р., на підставі клопотання сторін, продовжено строк розгляду апеляційної скарги у справі №9/145-10 на пятнадцять днів.

Представник скаржника в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив рішення господарського суду Київської області від 16.11.2010 р. скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення господарського суду Київської області від 16.11.2010 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники третьої особи в судове засідання 02.03.2011 року не зявились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).

Згідно з п. 3.6 розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте третя особа не скористалась своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження не визнавалася обовязковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників Головного управління Державного казначейства України у Київській області.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, заслухавши пояснення представників учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 02.12.2009 р. (суддя Ярема В. А.), повний текст якого підписаний 07.12.2009 р., у справі № 21/220-09 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунального підприємства Броварської міської ради "Бровариінвестбуд" про визнання договору благодійного внеску №БВ-001-6 від 08.10.2007р. недійсним та стягнення 1 247 948,08 грн. сплачених за ним, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду " від 04.02.2010 р. рішення господарського суду Київської області від 02.12.2009 р. у справі № 21/220-09 скасовано і прийнято нове рішення, яким позов задоволено та визнано недійсним з моменту укладення договір благодійного внеску № БВ-001-06 від 08.10.2007 р., укладений між Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та стягнуто з Броварської міської ради Київської області на користь позивача 1 197 948, 08 грн., 6 032, 24 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги, 12 064, 48 грн. державного мита і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання постанови апеляційного господарського суду 23.02.2010 р. місцевим господарським судом було видано відповідний наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2010 р. постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.02.2010 р. у справі № 21/220-09 залишено без змін.

З листа підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області від 22.09.2010 р. № 14969 вбачається, що наказ господарського суду Київської області від 23.02.2010 р. у справі № 21/220-09 про стягнення Броварської міської ради Київської області на користь позивача 1 197 948, 08 грн., 6 032, 24 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги, 12 064, 48 грн. державного мита і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, станом на 22.09.2010 р. Броварською міською радою Київської області не виконаний.

З огляду на наведене, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Броварської міської ради Київської області інфляційні збитки у сумі 633 714,53 грн., нараховані на суму заборгованості у розмірі 1 197 948,08 грн. за період з 17.09.2007 р. по 22.06.2010 р., відсотки за користування грошовими коштами у сумі 349575,53 грн., нарахованими на суму заборгованості у розмірі 1 197 948,08 грн. за період з 17.09.2007 р. по 22.06.2010 р. та відсотки за користування грошовими коштами у сумі 710,39 грн., нарахованими на державне мито за розгляд апеляційної скарги у розмірі 6032,24 грн., на державне мито у розмірі 120 064,48 грн. державного мита та на витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. за період з 04.02.2010 р. по 22.06.2010 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з Броварської міської ради Київської області інфляційних втрат в розмірі 633 714,53 грн., що нараховані на суму заборгованості в розмірі 1 197 948,08 грн. за період з 17.09.2007р. по 22.06.2010р., позивач посилається на положення ст. 625 ЦК України та встановлені в постанові Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.02.2010р. обставини користування з 17.09.1007р. відповідачем цими коштами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ст. 115 ЦК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Отже, з наведених норм права та обставин справи вбачається, що зобовязання між сторонами виникло з судового рішення, а саме постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.02.2010р. у справі № 21/220-09 визнано недійсним з моменту укладення договір благодійного внеску № БВ-001-6 від 08.10.2007р. Стягнуто з Броварської міської ради на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 1 197 948,08 грн. Зазначена суму підлягає поверненню позивачу з дня набрання судовим рішення законної сили, тобто з 4 лютого 2010р.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, у разі якщо зобовязання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обовязки, в тому числі передбачені ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України (Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року N 2343-ХІІ).

Згідно п. 5 резолютивної частини постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.02.2010р. з Броварської міської ради на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 стягнуто 1 197 948,08 грн., що були сплачені останнім за визнаним судом недійсним договором благодійного внеску.

Таким чином, у відповідача, на підставі судового рішення, виникло зобовязання сплатити (повернути) позивачу грошову суму в розмірі 1 197 948,08 грн.

З матеріалів справи вбачається, що наказ господарського суду Київської області від 23.02.2010р. у справі № 21/220-09 про стягнення з відповідача 1 197 948,08 грн., 6 032,24 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги, 12 064,48 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу Броварською міською радою виконаним не був (а.с. 78).

У звязку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки Броварською міською радою сплату грошових коштів згідно наказу господарського суду Київської області від 23.02.2010р. не проведено, зазначене є підставою для відповідальності відповідача та стягнення, на підставі ст. 625 ЦК України, інфляційних витрат. Водночас, з позовних матеріалів вбачається, що початком перебігу строку нарахування інфляційних позивачем визначено 17.09.2007р. Наведене колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки зобовязання сплатити грошові кошти виникло з дня набрання судовим рішенням законної сили, тобто з 04.02.2010р.

Згідно проведеного колегією суддів розрахунку розмір інфляційних за період з 04.02.2010р. по 22.06.2010р. становить 17 969,22 грн., сума яких підлягає стягненню з відповідача.

Звертаючись з позовною заявою позивач просить стягнути з Броварської міської ради відсотки за користування грошовими коштами у сумі 349 575,53 грн., нарахованими на суму заборгованості 1 197 948,05 грн. за період з 17.09.2007р. по 22.06.2010р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, посилаючись на положення ч. 2 ст. 536, ст. 1048 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 ЦК України).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 3 ст. 198 ГК України, що кореспондується з наведеною вище статтею, передбачено, що відсотки за грошовими зобовязаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Виходячи з положень вищенаведених статей розмір процентів за користування чужими грошовими коштами визначається договором, на підставі якого виникає грошове зобовязання, або актом цивільного законодавства. Таким чином, у разі відсутності встановлених у законі чи договорі розмірів відсотків, відсутні правові підстави для стягнення нарахованих сум.

Місцевим господарським судом було встановлено, що оскільки між сторонами відсутні договірні правовідносини і розміру процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлено, позивач вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосування положення ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні Подвійної облікової ставки НБУ.

Наведена норма встановлює розмір процентів на рівні Подвійної облікової ставки НБУ у відносинах, що випливають з договору позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Водночас, відповідно до вимог ст.1 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації " благодійництво - добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги.

У своєму рішенні від 28.10.09 р. № 28рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що благодійництво і благодійна діяльність мають єдину мету надання благодійної допомоги, різні форми благодійництва, у тому числі благодійні внески та пожертви, що характеризуються безкорисливістю та добровільністю.

Таким чином, правовідносини позики та благодійного внеску не є подібними, а різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин. Чинним законодавством не визначено, що до спірних правовідносин застосовуються положення про позику, як і не передбачено цього договором благодійного внеску та статтями 1046-1049 ЦК України, якими врегульовано відносини позики.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстави для застосування у даній справі до спірних правовідносин положень ч.1 ст.1048 ЦК України та стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Наведена правові позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.12.2010р. у справі № 9/67-38, Вищого господарського суду України від 27.01.2011р. у справі № 10/162, від 13.01.2011р. у справі № 22/625, від 27.01.2011р. у справі № 2/3.

Крім того, предметом позову у даній справі, також є вимога позивача про стягнення відсотків за користування грошовими коштами у сумі 710,39 грн., нарахованих на державне мито за розгляд апеляційної скарги у розмірі 6032,24 грн., на 120 064,48 грн. державного мита та на витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. за період з 04.02.2010 р. по 22.06.2010 р.

Наведені суми за своєю правовою природою належать до судових витрат, що врегульовано ст. ст. 44-49 ГПК України.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначається, що відповідно до розділу VI ГПК судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом:, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 710,39 грн. з огляду на те, що чинним законодавством України не передбачено нарахування відсотків за користування грошовими коштами на суму судових витрат.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення від 16.11.2010р. прийняте господарським судом Київської області з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Київської області від 16.11.2010 року у справі № 9/145-10 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 16.11.2010 року у справі № 9/145-10 скасувати частково.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Броварської міської ради Київської області (адреса: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Ю.Гагаріна, 15; ідентифікаційний код 26376375) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 17 969 (сімнадцять тисяч девятсот шістдесят девять) грн. 22 коп. інфляційних втрат, 179 (сто сімдесят девять) грн. 70 коп. державного мита та 4 (чотири) грн. 31 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Броварської міської ради Київської області (адреса: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Ю.Гагаріна, 15; ідентифікаційний код 26376375) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 89 (вісімдесят девять) грн. 84 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду Київської області видати відповідні накази.

6. Матеріали справи № 9/145-10 повернути господарському суду Київської області.

Головуючий суддяСмірнова Л.Г.

СуддіАлданова С.О.

Тищенко О.В.

09.03.11 (відправлено)