Рішення № 140978461, 27.10.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/6701/26

Провадження № 2-о/638/214/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючої судді Яковлевої В.М.;

за участю секретаря судового засідання Сікорського А.С.,

заявниці ОСОБА_1 ,

представника заявниці Лизогуба Р.Ю.

учасники справи:

заявник ОСОБА_1 ;

заінтересована особа Сьома Харківська державна нотаріальна контора,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду міста Харкова за правилами окремого провадження цивільну справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Сьома Харківська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин

встановив:

31 березня 2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Лизогуб Роман Юрійович звернувся до Шевченківського районного суду міста Харкова із заявою про встановлення факту родинних відносин, заінтересована особа Сьома Харківська державна нотаріальна контора.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулась до заінтересованої особи Сьомої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про спадщину за законом після померлої ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Постановою від 08.10.2024 № 612/02-31 заінтересованою особою було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій на підставі ненадання заявником документів, що підтверджують родинні відносини між нею та ОСОБА_2 .

Щодо наявності родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначив, що в Курській області на початку 1900 років мешкала родина ОСОБА_3 , за згадками старшого покоління, в родині було 6 дітей. В родині були також дві сестри: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 .

Щодо сестри ОСОБА_4 , представник заявниці вказав, що документи про реєстрацію її народження в родині не зберіглись, витребувати у органів російської федерації відповідні документи щодо реєстрації її народження з зазначенням матері та батька на даний час є неможливим в зв`язку з початком 24.02.2022 військової агресією російської федерації проти України та оголошенням в нашій країні військового стану, шо є загальновідомим фактом і не потребує доказування.

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126 133, 135 Сімейного кодексу України (надано на запит ОСОБА_1 ) за витягом №00050792421 наявна реєстрація органом державної реєстрації Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану актового запису про народження № 9103 від 30 грудня 1946 року про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , матір`ю якої вказана ОСОБА_4 .

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу (надано на запит ОСОБА_1 ) за витягом №00050476536 наявна реєстрація Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції актового запису про шлюб (актовий запис № 3064 від 18 червня 1971 року) між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , яка після реєстрації шлюбу взяла прізвище « ОСОБА_9 ».

У шлюбі у ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась донька ОСОБА_11 , про що в книзі реєстрації актів про народження Палацу новороджених м. Харкова зроблений актовий запис 1606 та видане свідоцтво про народження НОМЕР_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища (надано на запит ОСОБА_1 ) за витягом № 00051212726 наявна реєстрація Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції актового запису про шлюб (актовий запис № 2312 від 31 жовтня 1992 року) між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , яка після реєстрації шлюбу взяла прізвище « ОСОБА_14 », яка і є заявником у даній справі.

ОСОБА_10 (мати заявниці) померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції зроблено відповідний запис в Книзі реєстрації смерті за № 10533 09 серпня 2011 року та видане свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 .

Представник заявниці вказав, що сестра ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що в книзі записів актів цивільного стану Свободнінським ЗАГС Курської області зроблений відповідний запис № 259 та видане свідоцтво про народження № НОМЕР_3 .

ОСОБА_5 та ОСОБА_15 (1917 року народження) одружились 29 вересня 1947 року, про що в книзі реєстрації актів цивільного стану Жовківським Райбюро ЗАГС Львівської області зроблено актовий запис за № 106 та видане свідоцтво про одруження НОМЕР_4 (повторне), після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_16 ».

В той же день 29 вересня 1947 року у ОСОБА_5 та ОСОБА_15 Жовківським Райбюро ЗАГС Львівської області була проведена реєстрація доньки ОСОБА_17 за актовим записом №221, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що видане свідоцтво про народження НОМЕР_5 .

ОСОБА_17 та ОСОБА_18 22 серпня 1970 року уклали шлюб, про що у Палаці одруження м. Харкова зроблений актовий запис за № 4990 та видане свідоцтво про шлюб НОМЕР_6 , після укладення шлюбу ОСОБА_17 змінила прізвище на « ОСОБА_19 ».

У ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 народився син ОСОБА_20 , про що у Палаці новороджених м.Харкова 21 березня 1972 року зроблений актовий запис за №2588 та видане свідоцтво про народження НОМЕР_7 .

ОСОБА_18 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , про що в Книзі реєстрації актів про смерть 30 вересня 2004 року зроблений запис за № 2142 міським відділом реєстрації актів цивільного стану №4-1Харківського обласного управління юстиції та видане свідоцтво про смерть НОМЕР_8 .

ОСОБА_20 помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , про що 26 квітня 2021 року зроблений актовий запис № 8325 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та видане свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_9 .

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_11 , про що 12 березня 2024 року Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного регіонального управління Міністерства юстиції зроблений відповідний актовий запис за № 3478 та видане свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_10 .

Таким чином, ОСОБА_1 , є двоюрідною племінницею померлої ОСОБА_2 яка її матері ОСОБА_21 була двоюрідною сестрою по матері.

В зв`язку з наведеним, заявниця та її представник просять суд встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати, що ОСОБА_1 є двоюрідною племінницею ОСОБА_2 .

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 06 квітня 2026 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Сьома Харківська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин. Призначено дату судового засідання.

21 вересня 2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника заявниці до суду надійшло клопотання про долучення доказів.

Клопотання мотивовано тим, що в родині заявниці документи про реєстрацію народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є бабусею ОСОБА_1 не зберіглись, витребувати у органів російської федерації відповідні документи щодо реєстрації її народження є неможливим, оскільки з дати зупинення дії Мінської конвенції з 27.12.2022 року, на підставі Закону України від 01.12.2022року № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» не здійснюється співробітництво компетентних органів України з відповідними органами російської федерації.

Вказав, що самостійно витребувати свідоцтво про народження ОСОБА_4 , яке було зареєстровано Свободнінським ЗАГС Курської області російської федерації також неможливо, оскільки офіційний перевізник України Укрпошта не здійснює приймання відправлень адресованих до росії, що підтверджується скріншотом з офіційного сайту Укрпошта - список країн, в які не здійснюється доставка.

Зазначив, що 04 вересня 2026 року представником заявниці направлено до Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції адвокатський запит щодо перевірки наявності інформації в державному реєстрі актів цивільного стану про державну реєстрацію народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповіддю Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові №3172/23.15-29/4603/26/ВС23.15 від 15.092026 зазначено, що перевіркою облікових даних архівного фонду відділу актових записів про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виявлено.

Враховуючи вищенаведене, заявниця здійснила усі можливі дії щодо отримання свідоцтва про народження бабусі ОСОБА_4 та немає можливості поновити актовий запис про народження у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, оскільки факт народження відбувся у Курській області, російська федерація і у зв`язку із військовою агресією росії щодо України будь-яку комунікацію України із росією припинено. Неможливість отримання свідоцтва про народження бабусі, яке було зареєстровано Свободнінським ЗАГС Курської області російської федерації, позбавляє заявницю можливості реалізувати право на прийняття спадщини.

Тому, просив суд долучити до матеріалів справи докази, які підтверджують зазначені обставини.

В судовому засіданні заявниця та її представник заяву підтримали та просили задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи, повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши та перевіривши письмові докази по справі, суд дійшов такого висновку.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідност.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Судом встановлено, що відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 14 травня 2025 року № 00051212726, 31 жовтня 1992 року між ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_12 та ОСОБА_13 укладено шлюб. Прізвище дружини після укладення шлюбу ОСОБА_14 (а.с. 14).

ОСОБА_1 ( дівоче прізвище - ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_12 , є донькою ОСОБА_7 та ОСОБА_10 . Вказане підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 18.02.1972 (а.с. 13).

Згідно даних Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 05 квітня 2025 року № 00050476536 ОСОБА_10 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_13 , 18 червня 1971 року уклала шлюб з ОСОБА_7 , після одруження прізвище дружини ОСОБА_9 , до укладення шлюбу ОСОБА_3 (а.с. 12).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статтей 126, 133, 136 Сімейного Кодексу України, батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , є: батько ОСОБА_23 , мати ОСОБА_4 (а.с. 11).

ОСОБА_10 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 62 років, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 15).

Таким чином, судом встановлено та документально підтверджено, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_24 та онукою ОСОБА_4 .

Згідно копії Свідоцтва про народження № НОМЕР_3 , ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 16).

Відповідно до, наявної в матеріалах справи, копії Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 , виданого повторно 29 вересня 1947 року, ОСОБА_5 , 1923 року народження та ОСОБА_15 , 1917 року народження, уклали шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_16 (а.с. 17).

Згідно копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 29 вересня 1947 року, ОСОБА_17 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьки: ОСОБА_15 та ОСОБА_5 (а.с. 18).

Відповідно даних Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_6 , виданого 22 серпня 1970 року, 22 серпня 1970 року укладено шлюб між ОСОБА_17 , 1947 року народження та ОСОБА_18 , 1945 року народження, після реєстрації шлюбу, прізвище дружини ОСОБА_19 (а.с. 19).

Згідно даних Свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , виданого 21 березня 1972 року, ОСОБА_20 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьки: ОСОБА_18 та ОСОБА_2 (а.с. 20).

Отже, документально підтверджено, що ОСОБА_20 є сином ОСОБА_25 , а ОСОБА_25 є дочкою ОСОБА_5 .

Відповідно до копії, наявної в матеріалах справи, Свідоцтва просмерть серії НОМЕР_8 , виданого 30 вересня 2004 року, ОСОБА_18 , тобто, чоловік ОСОБА_25 , помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , про що зроблено актовий запис 2142 (а.с. 21).

Відповідно копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9 , виданого 26 квітня 2021 року, ОСОБА_20 , тобто, сини ОСОБА_25 , помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , про що зроблено відповідний актовий запис 8325 (а.с. 22).

Згідно даних копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_10 , виданого 12 березня 2024 року Першим відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_11 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , про що зроблено відповідний актовий запис 3478 (а.с. 23).

На виконання ухвали Шевченківського районного суду міста Харкова 30 червня 2026 року, 07 серпня 2026 року Сьомою Харківською міською державною нотаріальною конторою надано до суду копію спадкової справи № 1782024, заведену після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Відповідно до матеріалів спадкової справи, заяву про прийняття спадщини подала лише заявниця (а.с. 72-79).

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08 жовтня 2024 року Сьомою Харківською міською державною нотаріальною конторою, заявниці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_11 , у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують факт родинних відносин між нею та ОСОБА_2 (а.с. 79).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_26 пояснив, що був сусідом ОСОБА_2 ..

Повідомив, що йому достеменно відомо, що заявниця та ОСОБА_2 перебували у родинних відносинах, а саме: тітка та племінниця.

Вказав, що даний факт йому відомий зі слів ОСОБА_2 ..

Зазначив, що в останні дні життя ОСОБА_2 , ОСОБА_1 знаходилася з нею вдома та піклувалася, після смерті ОСОБА_2 . ОСОБА_1 займалася її похованням.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_27 пояснив, що заявниця є подругою свідка з дитинства.

Вказала, що з дитинства знала бабусю заявниці, оскільки, жили по сусідству та бабуся заявниці розповідала про своє дитинство та родинні зв`язки.

Свідок наголосила, що бабуся заявниці розповідала про свою сестру ОСОБА_28 .

Свідок зазначила, що ОСОБА_2 є племінницею ОСОБА_29 бабусі заявниці, оскільки, є донькою ОСОБА_30 .

Також, зазначила, що знала ОСОБА_20 .

Зазначила, що після смерті від коронавірусної хвороби ОСОБА_20 , заявниця постійно навідувала ОСОБА_2 , доглядала її, оскільки була її племінницею.

Також, похованням ОСОБА_2 займалася заявниця.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15,16 ЦК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (частина перша статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі).

Відповідно до статей 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях1261, 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Частина перша статті 1268 ЦК України кореспондує, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 викладено правовий висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Позитивні юридичні факти, тобто ті, які повинні існувати на час відкриття спадщини і можуть зумовлювати, за передбачених у ЦК України умов, виникнення права на спадкування за законом, можуть бути встановлені судом.

Аналіз положень глави 86 ЦК України дозволяє стверджувати, що для спадкування за законом мають існувати чітко визначені юридичні факти, що підтверджують наявність: родинних відносин (певний ступінь споріднення зі спадкодавцем); квазіродинних відносин (усиновлення спадкоємця чи спадкодавця); сімейних відносин (шлюб зі спадкодавцем; проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини); відносин з утримання (перебування на утриманні спадкодавця спадкоємцем не менш як 5 років до часу відкриття спадщини) (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 березня 2021 року в справі № 643/14592/18).

Суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові, наприклад, для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України - у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно роз`яснень викладених у постанові пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії свідоцтва про право на спадщину".

Виникнення особистих, майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон пов`язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами, які підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо), тому допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.

Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

При вирішенні питання про встановлення факту родинних відносин, суд виходить з фактичних, встановлених в судовому засіданні обставин. Суд враховує, що законодавчо питання врегульовано положеннями Цивільного кодексу України щодо сприяння у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для підтвердження такого факту. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України на сторони покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша ст.77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша ст.80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд підкреслював, що у справах про встановлення фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів, суд може брати до уваги всі передбачені законом засоби доказування, серед яких показання свідків, що пояснюється відсутністю письмових доказів, які б посвідчували такі факти (постанова Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі № 705/928/23).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У постанові Верховного Суду від 11 лютого 2022 року у справі №947/22756/19 сформульовано висновки про те, що доказами, що підтверджують факт родинних відносин, можуть бути документи, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником. Зважаючи на викладене, необґрунтованими є доводи заявника про можливість підтвердження факту родинних відносин виключно письмовими доказами, оскільки такі обставини відповідно до норм процесуального права можуть бути встановлені і на підставі інших доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування і в своїй сукупності доводять обставини, на які посилається сторона.

У справі №947/22756/19 визнаючи подані позивачем письмові докази (свідоцтва про шлюб, свідоцтво про народження, свідоцтва про смерть, свідоцтво про право на спадщину після смерті, фотографії, на яких зображені члени родини позивача декількох поколінь, відеозаписи зі святкування сімейних подій, показання свідків достатніми та достовірними доказами, суд надав їм оцінку в їх сукупності, які в своєму взаємозв`язку згідно з практикою ЄСПЛ щодо урахуванням принципу "балансу вірогідностей" підтверджують правдивість обставин, на які посилався позивач на обґрунтування своїх позовних вимог, а тому суди дійшли правильних висновків про доведеність родинних відносин між позивачем та померлою особою.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) та в постанові від 21.06.2023 року у справі №916/3027/21.

В своїй постанові від 21.06.2023 року у справі №916/3027/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Частина перша статті 69 ЦПК України вказує, що свідком може бути кожна особа. Використання слова "кожна" означає, що закон не встановлює жодних обмежень для особи свідка. При цьому слід враховувати норму статті 70 ЦПК України, яка передбачає перелік осіб, які не можуть бути допитані в якості свідка. Закон не встановлює мінімальний вік особи, яка може бути свідком. Однак слід враховувати психологічну зрілість особи для правильного сприйняття обставин та їх переказу. Не має обмежень також щодо участі у справі як свідків близьких родичів сторін. Такі особи можуть бути свідками, не зважаючи на те, що вони часто зацікавлені у результаті справи. Це обов`язково враховується судом під час оцінки доказів.

Свідок зобов`язаний давати правдиві показання. Цей обов`язок забезпечується встановленням кримінальної відповідальності за відмову давати показання або завідомо неправдиві показання.

У зв`язку з тим, що свідки в результаті збігу обставин або безпосередньо сприймають події, що є обставинами справи, або отримують ці відомості від інших осіб - їх показання є важливим засобом доказування.

Показання свідків, допитаних у судовому засіданні, оцінені судом у сукупності з іншими письмовими доказами, поданими сторонами, згідно з вимог статті 89 ЦПК України.

Свідок - це учасник процесу, основна функція якого - дати правдиві показання щодо відомих йому обставин. Показання свідка - це одне з найважливіших джерел доказів в цивільному процесі, із якого суд одержує відомості про наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Показання свідків - це свідчення, повідомлені особами, яким можуть бути відомі які-небудь обставини, що мають значення для розгляду і вирішення справи. Свідком є особа, якій ці обставини відомі. Свідок є носієм відомостей про факти в результаті збігу обставин або безпосередньо сприймаючи події, що є обставинами даної справи, або одержавши відомості про них від інших осіб.

У цивільному процесі потреба у показаннях свідка виникає, зокрема у таких випадках: для встановлення фактів, які не можна документально закріпити; для з`ясування обставин, які були у свій час документально оформлені, але документи втрачені і відновити їх неможливо; для дослідження вірогідності засобів доказування.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №543/271/20 (провадження №61-14744св20).

Поняття «родинність» розглядається як родинні зв`язки між людьми, що ґрунтуються на походженні однієї особи від іншої чи кількох осіб від спільного пращура; кровний зв`язок осіб, що походять один від одного чи від спільного пращура. Родинна лінія може бути прямою чи боковою та поділяється на висхідну та низхідну. При прямій лінії родинність ґрунтується на походженні однієї особи від другої.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням принципу "балансу вірогідностей", що підтверджують правдивість обставин, на які посилався заявник на обґрунтування своїх вимог, доказами, що знаходяться в матеріалах справи та обставинами встановленими під час розгляду даної цивільної справи, судова колегія не погоджується з висновком суду про недоведеність позовних вимог та вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є племінницею ОСОБА_2 , суд проаналізував безперервний ланцюг спорідненості, що складається з трьох поколінь:

Перша ланка ОСОБА_4 , 1918 року народження та ОСОБА_5 , 1923 року народження.

Друга ланка ОСОБА_31 та ОСОБА_32 .

Третя ланка ОСОБА_9 ( у шлюбі ОСОБА_1 ) та ОСОБА_20 .

Оцінка доказів через призму неможливості іншого порядку встановлення факту суд бере до уваги, що заявник позбавлений можливості підтвердити вказаний факт через органи ДРАЦС, оскільки архівні фонди за місцем народження сестер ОСОБА_3 збереглися лише частково. Крім того, отримання документів з місця їх Народження (Курська область, РФ) є об`єктивно неможливим через введення воєнного стану в Україні, розірвання дипломатичних відносин та припинення поштового сполучення з країною-агресором, що підтверджується загальновідомими обставинами.

Застосування принципів верховенства права та судової практики Європейський суд з прав людини у справі «Golder v. the United Kingdom» наголошує, що право на доступ до суду включає не лише право ініціювати провадження, а й право на отримання вирішення спору судом. У даній справі встановлення юридичного факту є єдиним механізмом для заявника реалізувати своє право на спадкування, гарантоване ст. 41 Конституції України та ст. 1216 ЦК України. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 р., суддя вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що факт спорідненості підтверджений сукупністю непрямих, але взаємопов`язаних архівних доказів, які не викликають сумніву у своїй достовірності.

Мета встановлення факту є правомірною - оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

За таких обставин, враховуючи, що іншим шляхом, окрім судового, встановити цей факт неможливо, суд приходить до переконання про необхідність повного задоволення заяви ОСОБА_1 , оскільки це забезпечить правову визначеність та дозволить заявнику розпочати процедуру оформлення спадщини після смерті її тітки.

Покази свідків узгоджуються з письмовими доказами, додученими до матеріалів.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обгрунтованість заяви ОСОБА_1 у зв`язку з чим заява згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 83, 263-265, 315, 318, 319 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Сьома Харківська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин задовольнити.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати, що ОСОБА_1 є двоюрідною племінницею ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи.

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_11 , АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа: сьома Харківська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ 24342337, м. Харків, вул. Євгенія Єніна, буд. 1.

Повний текст судового рішення складено та проголошено 27 жовтня 2026 року.

Суддя В.М. Яковлева