Рішення № 14097776, 28.02.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2011 р.

Справа № 15/191-10-5480

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Діасамідзе А.Д.

За участю представників:

від позивача - Парух О.А.,

від відповідача - Лужанський П.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Одеського регіонального відділення до Спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Татра-Юг” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості в сумі 7 065 712,95 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 16.02.2011 р. оголошувалась перерва до 28.02.2011 р. в порядку п. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Одеського регіонального відділення звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Татра-Юг” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості в сумі 7 677 659,70 грн., посилаючись на наступне.

20.04.1995 р. між Державним інноваційним фондом та Спільним підприємством з іноземними інвестиціями „Татра-Юг” у вигляді ТОВ був укладений інноваційний договір № 78/КМ5-95 для виконання інноваційного проекту „Виготовлення трамвайних вагонів”. Так, за вказаним договором Державний інноваційний фонд зобов'язався перерахувати підприємству грошові кошти у розмірі 1100000,00 грн. у вигляді безвідсоткової інноваційної позики, а Спільне підприємство з іноземними інвестиціями „Татра-Юг” зобов'язалось реалізувати інноваційний проект та повернути грошові кошти до 20.05.1997р.

Також 20.04.1995 р. між Державним інноваційним фондом та Спільним підприємством з іноземними інвестиціями „Татра-Юг” у вигляді ТОВ було укладено додаткову угоду № 1 до інноваційного договору № 78/КМ5-95 від 20.04.1995 р., згідно якої Державний інноваційний фонд додатково профінансував підприємство на 2 000 000,00 грн. Таким чином, загальна сума грошових коштів, перерахованих підприємству, склала 3 100 000,00 грн. Пунктом 2 додаткової угоди було встановлено строк повернення - 12.07.1997р.

30.05.1996 р. між Державним інноваційним фондом та Спільним підприємством з іноземними інвестиціями „Татра-Юг” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю була укладена додаткова угода № 2 до інноваційного договору № 78/КМ5-95 від 20.04.1995 р., згідно якої Державний інноваційний фонд зобов’язався додатково профінансувати підприємство на 2 000 000,00 грн. Таким чином, сума грошових коштів, перерахованих підприємству, склала 5 100 000,00 грн. Пунктами 2 та 3 додаткової угоди № 2 був встановлений графік повернення грошових коштів, отриманих підприємством: 1 100 000,00 грн. - 12.07.1997 р., 2000000,00 грн. - 20.11.1997 р., 2 000 000,00 грн. - 30.06.1998 р.

Як вказує позивач, у 1997 році було прийнято рішення про передачу всіх інноваційних договорів, супроводжених центральним апаратом Державного інноваційного фонду за юридичною адресою позичальника. У зв'язку з цим 25.03.1997 р. між Державним інноваційним фондом та Одеським регіональним відділенням Державного інноваційного фонду було підписано договір уступки вимоги № 57у/78-97, згідно якого Державний інноваційний фонд повністю уступає Одеському регіональному відділенню права, які випливають з інноваційного договору № 78/КМ5-95 від 20.04.1995р., укладеного між Державним інноваційним фондом та Спільним підприємством з іноземними інвестиціями „Татра-Юг” у вигляді ТОВ. Загальна сума цесії у відповідності з пунктом 1.3 договору уступки права вимоги складає 5 100 000,00 грн.

На виконання Постанови КМУ № 680 від 03.10.1994 р. та доручень Кабміну України 09.09.1997 р. між Одеським регіональним відділенням Державного інноваційного фонду та Спільним підприємством з іноземними інвестиціями „Татра-Юг” у вигляді ТОВ була підписана додаткова угода, згідно якої для завершення інноваційного договору об'єм фінансування збільшився на 6 000 000,00 грн. та складає 11 100 000,00 грн.

Так, позивач зазначає, що 20.11.1997 р. платіжним дорученням № 207 Одеське регіональне відділення Державного інноваційного фонду перерахувало відповідачу 6 000 000,00 грн. При цьому згідно додаткової угоди був встановлений наступний графік повернення інноваційних коштів: 1 100 000,00 грн. - 12.07.2001 р., 2 000 000,00 грн. - 20.11.2001 р., 2 000 000,00 грн. - 30.06.2002 р., 6 000 000,00 грн. - 31.12.2001 р.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 13.04.2000 р. у зв’язку з ліквідацією Державного інноваційного фонду правонаступником майнових прав та обов'язків ліквідованого Фонду визначено Українську державну інноваційну компанію, яка виступила правонаступником майнових прав і обов'язків Державного інноваційного фонду та його регіональних відділень за договорами про надання інноваційних позик.

В подальшому 17.09.2000 р. між СП „Татра-Юг” та Одеським регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії була укладена додаткова угода № 22, за якою відповідач визнав свою заборгованість перед Одеським регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії в сумі 11 100 000,00 грн.

Рішенням кредитної ради Української державної інноваційної компанії № 16 від 18.06.2001 р. було прийнято рішення про пролонгацію строку погашення кредиту до 31.12.2006 року зі сплатою 3% річних від суми непогашеної заборгованості.

18.04.2006 р. Одеське регіональне відділення Української державної інноваційної компанії та СП „Татра-Юг” здійснили звірку взаємних розрахунків та фінансових зобов'язань сторін за інноваційним договором №78/КМ5-95 від 20.04.1995 р., в результаті якої було встановлено заборгованість СП „Татра-Юг” перед Українською державною інноваційною компанією в сумі 9 148 992,65 грн.

18.04.2006 р. між Українською державною інноваційною компанією в особі Одеського регіонального відділення та відповідачем була укладена додаткова угода № 5 до інноваційного договору від 20.04.1995 р. № 78/КМ5-95, згідно якої було пролонговано строк виконання проекту до грудня 2010 р. Пунктом 3 вказаної додаткової угоди № 5 встановлено, що станом на дату підписання цієї додаткової угоди заборгованість позичальника за договором, на яку нараховується відсотки та пеня, складає 9 148 992,65 грн., у тому числі 9 063 333,01 грн. - заборгованість із сплати кредиту, 36 533,19 грн. - заборгованість по відсоткам, 49 126,45 грн. - заборгованість по пені. Крім того, сторонами було викладено у новій редакції графік повернення коштів та сплати відсотків СП „Татра-Юг”, а додаток № 1 до додаткової угоди № ПР-4 від 25.06.2001 р. визнано таким, що втратив свою дію.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2007 р. № 1007 Українську державну інноваційну компанію перейменовано в Державну інноваційну фінансово-кредитну установу. З огляду на перейменування Української державної інноваційної компанії, 15.04.2008 року між Державною інноваційною фінансово-кредитною установою в особі Одеського регіонального відділення та Спільним підприємством з іноземними інвестиціями „Татра-Юг” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю була укладена інноваційна угода № 6 до інноваційного договору № 78/КМ5-95 від 20.04.1995р. та додаткових угод до нього від 20.04.1995 р. № 1, від 30.05.1996 р. № 2, від 07.08.2000 р. № 22, від 25.01.2001 р. № ПР-4 та від 18.04.2006 р. № 5. Згідно вказаної додаткової угоди № 6 були викладені у новій редакції найменування та реквізити сторін.

Так, позивач вказує, що у відповідності до умов п. 1 інноваційного договору № 78/КМ5-95 від 20.04.1995 р. з урахуванням змін, внесених додатковими угодами № 1 від 20.04.1995 р., № 2 від 30.05.1996 р., № 3 від 09.10.1997 р., № Д22 від 17.08.2000 р., № ПР-4 від 25.01.2001 р., № 5 від 18.04.2006 р., № 6 від 15.04.2008 р., СП „Татра-Юг” у вигляді ТОВ зобов'язалось своєчасно та у повному обсязі повернути Одеському РВ ДІФКУ фінансовий кредит та щомісячно сплачувати кредитні відсотки за користуванням кредитом у розмірах, вказаних у графіку погашення фінансового кредиту та розрахунку платежів за користування фінансовим кредитом. При цьому згідно з додатком № 1 до додаткової угоди № 5 від 18.04.2006 р. до інноваційного договору № 78/КМ5-95 від 20.04.1995 р., яким встановлений графік повернення коштів та сплати відсотків, СП „Татра-Юг” прийняло на себе зобов'язання перерахувати основний борг: 31.10.2008 р. - 180 000,00 грн.; 30.11.2008 р. - 180 000,00 грн., 31.12.2008 р. - 180000,00 грн., 31.01.2009 р. - 200 000,00 грн., 28.02.2009 р. - 200 000,00 грн.; 31.03.2009 р. - 200000,00 грн.; 30.04.2009 р. - 200 000,00 грн.; 31.05.2009 р. - 200 000,00 грн.; 30.06.2009 р. - 200000,00 грн.; 31.07.2009 р. - 200 000,00 грн.; 31.08.2009 р. - 200 000,00 грн.; 30.09.2009 р. - 200000,00 грн.; 31.10.2009 р. - 200 000,00 грн.; 30.11.2009 р. - 200 000,00 грн.; 31.12.2009 р. - 200000,00 грн.; 31.01.2010 р.- 265 000,00 грн.; 28.02.2010 р. - 265 000,00 грн.; 31.03.2010 р. - 265000,00 грн.; 30.04.2010 р. - 265 000,00 грн.; 31.05.2010 р. - 265 000,00 грн.; 30.06.2010 р. - 265000,00 грн.; 31.07.2010 р. - 265 000,00 грн.; 31.08.2010 р. - 265 000,00 грн.; 30.09.2010 р. - 265000,00 грн.; 31.10.2010 р. - 265 000,00 грн.; 30.11.2010 р. - 265 000,00 грн. Загальна сума заборгованості складає - 5 855 000,00 грн.

До того ж позивач посилається на п. 8.3 договору № 78/КМ5-95 від 20.04.1995 р. (в редакції додаткової угоди № ПР-4), згідно якого у разі порушення строків погашення фінансового кредиту, визначеного графіком погашення кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору пеню, яка нараховується за несвоєчасну погашену частину кредиту у розмірі 0,1% від суми несвоєчасно погашеної частини кредиту за кожен календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Так, за розрахунками позивача, розмір пені за 26 місяців прострочення сплати основного боргу станом на 01.12.2010 р. складає - 1 068 175,52 грн., розмір пені за несвоєчасно сплачені відсотки складає 814,95 грн.

Крім того, позивач зазначає, що СП „Татра-Юг” у вигляді ТОВ повинно сплатити збитки від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу в сумі - 586015,00 грн. та 3% річних в сумі 167 654,23 грн.

Відтак, загальна сума заборгованості СП „Татра-Юг” у вигляді ТОВ, заявлена Одеським регіональним відділенням Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до стягнення, складає 7 677 659,70 грн., у т.ч. заборгованість по основному боргу - 5 855 000,00 грн., збитки від інфляції - 586 015,00 грн., 3% річних - 167 654,23 грн., пеня за несвоєчасно сплачені відсотки - 814,95 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.12.2010 р. порушено провадження у справі № 15/191-10-5480 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги (заява вих. № 22 від 17.01.2011 р. (а.с. 65-66) з урахуванням розрахунку пені станом на 01.01.2011 р., а.с. 95) та просив суд стягнути з відповідача заборгованість по основному боргу в сумі 6 120 000,00 грн., проценти за користування кредитом за грудень місяць в сумі 18 000,00 грн., збитки від інфляції за в сумі 649 625,00 грн., 3% річних в сумі 182 572,45 грн., пеню в сумі 95 515,50 грн., що разом складає 7065712,95 грн.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 81-82).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.

20 квітня 1995 року між Державним інноваційним фондом та Спільним підприємством з іноземними інвестиціями „Татра-Юг” у вигляді ТОВ був укладений інноваційний договір № 78/КМ5-95 для виконання інноваційного проекту „Виготовлення трамвайних вагонів”. Предметом договору є реалізація зазначеного проекту по впровадженню нових технологій та створенню виробництва конкурентноспроможної продукції, в результаті чого підприємством створюється прибуток та досягається соціальний ефект. Для цього Державний інноваційний фонд зобов'язався внести для здійснення проекту цільовий вклад у вигляді інноваційної позики у строки і розмірах, що визначені у календарному плані робіт (додаток 2), а Спільне підприємство з іноземними інвестиціями „Татра-Юг” зобов'язалось виконати всі роботи по реалізації проекту і повернути Фонду його вклад у строки і розмірах, що вказані і плані повернення платежів (додаток 4).

Згідно п. 2.2 договору загальна вартість проекту становить 110 000 000 000 карбованців. Строки виконання: з початку квітня 1995 року по травень 1997 року.

При цьому за умовами п. 3.1, п. 3.2 вказаного договору Державний інноваційний фонд зобов’язався внести у реалізацію проекту цільовий вклад у розмірі 110 000 000 000 карбованців та перерахувати його у встановлені договором строки. В свою чергу СП „Татра-Юг” зобов’язалось використовувати вклад виключно на виконання проекту (п. 4.2 договору) та повернути його інвестору (Фонду) у строк по 25 травня 1997 року (п. 4.9 договору).

Також 20.04.1995 р. між Державним інноваційним фондом та Спільним підприємством з іноземними інвестиціями „Татра-Юг” у вигляді ТОВ було укладено додаткову угоду № 1 до інноваційного договору № 78/КМ5-95 від 20.04.1995 р., згідно якої було збільшено вартість проекту на 200 млрд. карбованців, що загалом склала 310 млрд. карбованців. Пунктом 2 додаткової угоди було встановлено строк повернення коштів - 12.07.1997 р.

30.05.1996 р. між Державним інноваційним фондом та Спільним підприємством з іноземними інвестиціями „Татра-Юг” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю була укладена додаткова угода № 2 до інноваційного договору № 78/КМ5-95 від 20.04.1995 р., згідно якої вартість проекту було збільшено на 200 млрд. карбованців, що загалом складає 510 млрд. карбованців. Пунктами 2 та 3 цієї додаткової угоди № 2 був встановлений графік повернення грошових коштів, отриманих підприємством: 110 млрд. карбованців - 12.07.1997 р., 200 млрд. карбованців - 20.11.1997 р., 200 млрд. карбованців - 30.06.1998 р.

Як вказує позивач, у 1997 році було прийнято рішення про передачу всіх інноваційних договорів, супроводжених центральним апаратом Державного інноваційного фонду за юридичною адресою позичальника. У зв'язку з цим 25.03.1997 р. між Державним інноваційним фондом Міністерства України у справах науки і технологій та Одеським регіональним відділенням Державного інноваційного фонду був укладений договір уступки вимоги № 57у/78-97, згідно якого Державний інноваційний фонд повністю уступає Одеському регіональному відділенню права, які витікають з умов інноваційного договору № 78/КМ5-95 від 20.04.1995р., укладеного між Державним інноваційним фондом та СП „Татра-Юг” по реалізації інноваційного проекту „Виробництво трамвайних вагонів”. Загальна сума цесії у відповідності з пунктом 1.3 договору уступки права вимоги складає 5 100 000,00 грн.

З метою виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 680 від 03.10.1994 р. та доручень Кабміну України, 09 жовтня 1997 р. між Одеським регіональним відділенням Державного інноваційного фонду та СП „Татра-Юг” була укладена додаткова угода № 3, згідно якої для завершення інноваційного проекту вартість проекту було збільшено на 6 000 000,00 грн. та складає разом 11 100 000,00 грн. При цьому згідно п. 2-5 вказаної додаткової угоди № 3 був встановлений наступний графік повернення інноваційних коштів: 1 100 000,00 грн. - 12.07.2001 р., 2 000 000,00 грн. - 20.11.2001 р., 2 000 000,00 грн. - 30.06.2002 р., 6 000 000,00 грн. - 31.12.2002 р.

Як зазначає позивач, на виконання вказаної додаткової угоди № 3 Одеське регіональне відділення Державного інноваційного фонду перерахувало відповідачу 6 000 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 207 від 20.11.1997 р.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 13.04.2000 р. була утворена Українська державна інноваційна компанія на базі ліквідованих Державного інноваційного фонду і його регіональних відділень. При цьому згідно п. 2 вказаної Постанови правонаступником майнових прав та обов'язків, у т.ч. за договорами про надання інноваційних позик, Державного інноваційного фонду та його регіональних відділень визначено Українську державну інноваційну компанію, яка є небанківською фінансово-кредитною установою.

Так, у зв’язку з ліквідацією Одеського регіонального відділення Державного інноваційного фонду 17 серпня 2000 р. між Одеським регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії та СП „Татра-Юг” була укладена додаткова угода № Д22, за якою відповідач підтвердив свою заборгованість перед інвестором - Одеським регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії в сумі 11 100 000,00 грн.

Рішенням кредитної ради Української державної інноваційної компанії № 16 від 18.06.2001 р. було прийнято рішення про пролонгацію дії інноваційного договору від 20.04.1995 р. № 78/КМ5-95 та додаткових угод до нього від 20.04.1995 р. № 1, від 30.05.1996 р. № 2, від 09.10.1997 р. і від 07.08.2000 р. № Д22 на суму 11 100 000,00 грн. При цьому було рекомендовано Одеському регіональному відділенню Української державної інноваційної компанії укласти з СП „Татра-Юг” кредитний договір до інноваційного договору від 20.04.1995 р. № 78/КМ5-95 зі сплатою відсотків за користування кредитом, в якому передбачити щомісячну сплату вказаних відсотків та погашення заборгованості по кредиту згідно з графіком. Строк погашення кредиту було визначено до 31.12.2006 року.

На підставі вказаного рішення кредитної ради 25 червня 2001 року між Українською державною інноваційною компанією в особі голови Одеського регіонального відділення та СП „Татра-Юг” була укладена додаткова угода № ПР-4 до інноваційного договору № 78/КМ5-95 від 20.04.1995 р. та додаткових угод до нього від 20.04.1995 р. № 1, від 30.05.1996 р. № 2, від 09.10.1997 р. і від 07.08.2000 р. № Д22. Згідно вказаної додаткової угоди № ПР-4 інвестор - Українська державна інноваційна компанія виступила кредитором перед СП „Татра-Юг”, у зв’язку з чим були внесені зміни в розділ 1 інноваційного договору. Так, кредитор зобов’язався внести для здійснення проекту цільовий вклад у вигляді фінансового кредиту у строки і розмірах, що визначені у календарних планах робіт інноваційного договору та зазначених додаткових угод, а позичальник –СП „Татра-Юг” зобов'язалось виконати всі роботи по реалізації проекту і повернути кредитору фінансовий кредит та щомісячно сплачувати кредитні відсотки за користування кредитом у розмірах, що вказані у графіку погашення фінансового кредиту та розрахунку платежів за користування фінансовим кредитом (додаток № 1 до додаткової угоди).

18.04.2006 р. Одеське регіональне відділення Української державної інноваційної компанії та СП „Татра-Юг” склали акт звірки взаємних розрахунків та фінансових зобов'язань за інноваційним договором № 78/КМ5-95 від 20.04.1995 р., яким сторони встановили заборгованість СП „Татра-Юг” перед Українською державною інноваційною компанією в сумі 9 148 992,65 грн., у тому числі 9 063 333,01 грн. - заборгованість із сплати кредиту, 36 533,19 грн. - заборгованість по відсоткам, 49 126,45 грн. - заборгованість по пені.

До того ж 18.04.2006 р. між Українською державною інноваційною компанією в особі Одеського регіонального відділення та Спільним підприємством з іноземними інвестиціями „Татра-Юг” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю була укладена додаткова угода № 5 до інноваційного договору від 20.04.1995 р. № 78/КМ5-95, згідно якої було пролонговано строк виконання проекту до грудня 2010 р. Пунктом 3 вказаної додаткової угоди № 5 встановлено, що станом на дату підписання цієї додаткової угоди заборгованість позичальника за договором, на яку нараховується відсотки та пеня, складає 9 148 992,65 грн., у тому числі 9 063 333,01 грн. - заборгованість із сплати кредиту, 36 533,19 грн. - заборгованість по відсоткам, 49 126,45 грн. - заборгованість по пені. Крім того, сторонами було викладено у новій редакції графік повернення коштів та сплати відсотків СП „Татра-Юг”, а додаток № 1 до додаткової угоди № ПР-4 від 25.06.2001 р. визнано таким, що втратив свою дію.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2007 р. № 1007 Українську державну інноваційну компанію було перейменовано в Державну інноваційну фінансово-кредитну установу. У зв’язку з цим 15.04.2008 року між Державною інноваційною фінансово-кредитною установою в особі Одеського регіонального відділення та Спільним підприємством з іноземними інвестиціями „Татра-Юг” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю була укладена інноваційна угода № 6 до інноваційного договору № 78/КМ5-95 від 20.04.1995р. та додаткових угод до нього від 20.04.1995 р. № 1, від 30.05.1996 р. № 2, від 09.10.1997 р., від 07.08.2000 р. № Д22, від 25.01.2001 р. № ПР-4 та від 18.04.2006 р. № 5. Згідно вказаної додаткової угоди № 6 були викладені у новій редакції найменування та реквізити сторін.

Отже, виходячи з вищенаведеного, між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, в яких відповідач виступив позивальником перед позивачем та зобов’язався своєчасно та у повному обсязі повернути Одеському РВ ДІФКУ фінансовий кредит, а також щомісячно сплачувати кредитні відсотки за користуванням кредитом у розмірах, вказаних у графіку погашення фінансового кредиту та розрахунку платежів за користування фінансовим кредитом.

Відповідно до ч. 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Укладений між позивачем та відповідачем договір є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Разом з тим на день розгляду справи, згідно умов договору № 78/КМ5-95 від 20.04.1995 р. з урахуванням змін, внесених до нього додатковими угодами від 20.04.1995 р. № 1, від 30.05.1996 р. № 2, від 09.10.1997 р., від 07.08.2000 р. № Д22, від 25.01.2001 р. № ПР-4, від 18.04.2006 р. № 5, від 15.04.2008 р. № 6, СП „Татра-Юг” у вигляді ТОВ зобов'язалось перерахувати позивачу основний борг (згідно графіку, встановленого додатковою угодою № 5 від 18.04.2006 року - додаток № 1): 31.10.2008 р. - 180 000,00 грн.; 30.11.2008 р. - 180 000,00 грн., 31.12.2008 р. - 180000,00 грн., 31.01.2009 р. - 200 000,00 грн., 28.02.2009 р. - 200 000,00 грн.; 31.03.2009 р. - 200000,00 грн.; 30.04.2009 р. - 200 000,00 грн.; 31.05.2009 р. - 200 000,00 грн.; 30.06.2009 р. - 200000,00 грн.; 31.07.2009 р. - 200 000,00 грн.; 31.08.2009 р. - 200 000,00 грн.; 30.09.2009 р. - 200000,00 грн.; 31.10.2009 р. - 200 000,00 грн.; 30.11.2009 р. - 200 000,00 грн.; 31.12.2009 р. - 200000,00 грн.; 31.01.2010 р.- 265 000,00 грн.; 28.02.2010 р. - 265 000,00 грн.; 31.03.2010 р. - 265000,00 грн.; 30.04.2010 р. - 265 000,00 грн.; 31.05.2010 р. - 265 000,00 грн.; 30.06.2010 р. - 265000,00 грн.; 31.07.2010 р. - 265 000,00 грн.; 31.08.2010 р. - 265 000,00 грн.; 30.09.2010 р. - 265000,00 грн.; 31.10.2010 р. - 265 000,00 грн.; 30.11.2010 р. - 265 000,00 грн., 31.12.2010 р. –265 000,00 грн. Загальна сума заборгованості складає - 6 120 000,00 грн.

Однак, як з’ясовано судом та не спростовано відповідачем, відповідач в порушення умов договору не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості по кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом за грудень місяць 2010 року, у зв'язку з чим заборгованість відповідача станом на 14.01.2011 року склала: по кредиту –6 120 000,00 грн., по відсоткам за користування кредитом за грудень місяць 2010 року –18 000,00 грн.

Відповідач факт наявності заборгованості не оспорює, проте посилається на те, що невиконання ним зобов’язань щодо повернення кредитних коштів обумовлено відповідними обставинами. Зокрема, на виконання Державної програми розвитку міського електротранспорту на 2007 - 2015 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2006 року № 1855, до участі в якій був залучений відповідач, державним бюджетом щорічно передбачалось виділення субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на придбання трамвайних вагонів вітчизняного виробництва. Проте в умовах економічної кризи в Україні кошти з державного бюджету не виділялись, внаслідок чого виготовлені підприємством трамвайні вагони не були придбані місцевими органами виконавчої влади (або комунальними підприємствами), які є єдиними покупцями даної продукції. До того ж, в бюджетах на 2009-2010 рр. взагалі не було передбачено грошових коштів для реалізації Державної програми розвитку міського електротранспорту на 2007-2015 роки. Крім того, відповідач вказує, що 22.08.2008 року було прийнято Державну цільову програму підготовки та зведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 107 від 22.08.2008 року, якою передбачено фінансування заходів щодо оновлення парку трамвайних вагонів у містах, в яких відбуватимуться матчі чемпіонату, в обсязі 742,97 млн. гривень. Однак, вказана програма в 2009-2010 рр. не фінансувалася. Відтак, за ствердженнями відповідача, через не виконання з боку держави своїх зобов'язань щодо виділення вищевказаних коштів за Програмами виникла спірна заборгованість перед позивачем. При цьому відповідач надав листи, згідно яких останній звертався в різні владні інституції з проханням здійснити реструктуризацію існуючої заборгованості.

Між тим доводи відповідача щодо неможливості виконання ним прийнятих на себе за договором зобов’язань судом до уваги не приймаються, оскільки такі обставини не звільняють відповідача від обов’язку повернути кредитні кошти.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, відмовою сплатити позивачу суму основного боргу за вище вказаним договором відповідач порушив умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України та є підставою для стягнення цієї суми у судовому порядку. Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної заборгованості.

До того ж в силу приписів ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Разом з тим невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), в силу ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За приписами ст. 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, договором № 78/КМ5-95 від 20.04.1995 р. (в редакції додаткових угод від 20.04.1995 р. № 1, від 30.05.1996 р. № 2, від 09.10.1997 р., від 07.08.2000 р. № Д22, від 25.01.2001 р. № ПР-4, від 18.04.2006 р. № 5, від 15.04.2008 р. № 6) був встановлений строк повернення фінансового кредиту до 31.12.2010 р.

Так, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за договором № 78/КМ5-95 від 20.04.1995 р. щодо своєчасного повернення фінансового кредиту згідно встановленого графіку повернення коштів позивачем були нараховані відповідачу 3% річних в сумі 182572,45 грн., що вбачається з доданого до заяви про уточнення позовних вимог розрахунку 3% річних (а.с. 74-77).

Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Проте, враховуючи те, що ні законом, ні договором поставки не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. Дослідивши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає вказаний розрахунок правильним. Відтак, з огляду на існування у відповідача заборгованості по договору № 78/КМ5-95 від 20.04.1995 р. у відповідні періоди та допущення прострочення щодо повернення коштів, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення 3% річних від простроченої суми, що складають 182 572,45 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

У зв’язку з наведеним суд вважає правомірним нарахування позивачем інфляційних втрат за порушення строків повернення позивачу фінансового кредиту, що складають згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 70-73) 649 625,00 грн.

Крім того, відповідно до п. 8.3 договору № 78/КМ5-95 від 20.04.1995 р. (в редакції додаткової угоди № ПР-4 від 25.06.2001 р. та додаткової угоди № 5 від 18.04.2006 р.) у разі порушення строків погашення фінансового кредиту та сплати відсотків, визначених графіком повернення коштів та сплати відсотків гашення кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору пеню. Пеня нараховується на несвоєчасну погашену частину кредиту у розмірі 0,1% від суми несвоєчасно погашеної частини кредиту за кожен календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідач, заперечуючи проти нарахування йому пені, послався на те, що позивачем нараховано пеню без урахування положень ст. 258 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України та положень додаткової угоди № ПР-4 до інноваційного договору від 20.04.1995 р. № 78/КМ5-95 та додаткових угод до нього від 20.04.1995 р. № 1, від 30.05.1996 р. № 2, від 09.10.1997 р. № б/н та від 17 серпня 2000 року № Д22. Так, відповідач вказує, що до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України.

В свою чергу з огляду на вказані заперечення відповідача позивачем був здійснений відповідний розрахунок пені (а.с. 95), згідно якого нарахована позивачем пеня складає 95515,50 грн.

Так, враховуючи те, що відповідачем не виконані зобов’язання у встановлений договором № 78/КМ5-95 від 20.04.1995 р. (в редакції додаткових угод від 20.04.1995 р. № 1, від 30.05.1996 р. № 2, від 09.10.1997 р., від 07.08.2000 р. № Д22, від 25.01.2001 р. № ПР-4, від 18.04.2006 р. № 5, від 15.04.2008 р. № 6) строк, а саме до 31.12.2010 р., на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню.

Між тим пунктом 3 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем вчинялись певні дії щодо можливості проведення реструктуризації заборгованості за договором №78/КМ5-95 від 20 квітня 1995 року, що в свою чергу свідчить про вжиття ним заходів, направлених на усунення несприятливих правових наслідків. З огляду на таке відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України суд зменшує розмір пені до 9551,55 грн. (10 % від заявленої до стягнення суми пені).

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за вказаним договором складає 6 979 749,00 грн. (6 120 000,60 грн. + 18 000,00 грн. + 182 572,45 грн. + 649 625,00 грн. + 9551,55 грн.).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Одеського регіонального частково обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Одеського регіонального відділення до Спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Татра-Юг” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості в розмірі 7 065 712,95 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Татра-Юг” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (м. Одеса, вул. Водопровідна, 9; код ЄДРПОУ 20038572) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Одеського регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (65014, м. Одеса, вул. Базарна, 1; код ЄДРПОУ 25831699; р/р 265030101114708 в АТ „Укрексімбанк” м. Одеса, МФО 328618) основний борг в сумі 6120000/шість мільйонів сто двадцять тисяч/грн. 00 коп., проценти за користуванням кредитом в сумі 18000/ вісімнадцять тисяч/грн., 3% річних в сумі 182572/сто вісімдесят дві тисячі п’ятсот сімдесят дві/грн. 45 коп., інфляційні втрати в сумі 649625/шістсот сорок дев’ять тисяч шістсот двадцять п’ять/грн., пеню в сумі 9551/дев’ять тисяч п’ятсот п’ятдесят одна/грн. 55 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25000/двадцять п’ять тисяч/грн. 00 коп.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 233/двісті тридцять три/грн. 13 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 04.03.2011 р.