Рішення № 140977466, 27.10.2026, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/1153/26

Провадження № 2/353/962/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої - судді Луковкіної У.Ю.,

з участю: секретаря судового засідання Мороз М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ «Бізнес Позика» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 578946-КС-001 про надання кредиту від 28.01.2026 року, що становить 40530,0 грн. та складається з: 14000,0 грн. прострочених платежів по тілу кредиту, 19600,0 грн. прострочених платежів по процентах, 6080,0 грн. заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України, 850,0 грн. прострочених платежів по комісії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконувала, у зв`язку з чим станом на 08.09.2026 року допустила виникнення заборгованості по кредитному договору в загальній сумі 40530,0 грн., яку слід стягнути на користь кредитодавця. Також просить стягнути з відповідачки понесені судові витрати та справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження та за відсутності представника позивача. Крім цього у позовній заяві представник позивача просив витребувати докази, а саме витребувати в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю, в т.ч. інформацію про видачу ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_1 та інформацію про рух коштів по вказаній банківській картці за період з 28.01.2026 року по 18.08.2026 року включно.

Відповідно до частин 2-6 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 01.10.2026 року вирішено прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд якої провести в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Крім цього, даною ухвалою було встановлено відповідачці п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання нею відзиву на позовну заяву та п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання нею заперечення, а позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив. Також вказаною ухвалою було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» надати суду належним чином посвідчені документи, які містять інформацію видачу та належність ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_1 та руху коштів по ній за період з 28.01.2026 року по 18.08.2026 року включно з відображенням часу зарахування коштів на загальну суму 14000,0 грн., здійснену декількома платежами (4000,0 грн. + 5000,0 грн. + 5000,0 грн.).

20.10.2026 року АТ КБ «ПриватБанк» на виконання вимог ухвали суду направило на адресу суду витребувану інформацію.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Згідно ч.1 ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

У відповідності до ч.ч. 1, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Представник позивача ТзОВ «Бізнес Позика» в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просив розгляд справи провести без його участі. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилась, відзиву на позовну заяву суду не надала, причин неявки суду не повідомила, хоча була неодноразово належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи в порядку ст. 128 ЦПК України, в тому числі шляхом вручення поштового відправлення з судовою повісткою та шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

У відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ч. 1 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 Заочний розгляд справи.

Тому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 280 ЦПК України, та того, що відповідачка про причини неявки не повідомила, відзиву на позовну заяву суду не надала, а позивачем подано достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Проаналізувавши викладені в позовній заяві доводи позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, врахувавши також правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України щодо зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України «Кредит».

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи http://my.bizpozyka.com/ від 08.09.2026 року ОСОБА_1 (відповідачка) 28.01.2026 року звернулась до ТзОВ «Бізнес Позика» (позивач) з анкетою клієнта, в якій зазначила про необхідність отримання бажаного кредиту в сумі 4000,0 грн. (а.с. 69 зворот).

У зв`язку з цим 28.01.2026 року ТзОВ «Бізнес Позика» (позивач) було направлено ОСОБА_1 (відповідачка) пропозицію укласти Договір (оферта) № 579846-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) (а.с. 28 зворот -39).

Відповідно до умов вищезазначеної Оферти, ТзОВ «Бізнес Позика» (позивач) пропонує ОСОБА_1 (відповідачка) укласти Договір про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Умови кредитування: тип кредиту - «кредит»; строк кредиту 24 тижні; процентна ставка 1 % в день фіксована; комісія за видачу кредиту 800,0 грн.; загальний розмір наданого кредиту 4000,0 грн.; строк дії договору - до 15.07.2026 року; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 9892,93 грн.; загальні витрати за кредитом 5892,93 грн.; орієнтовна реальна річна процентна ставка 6918,35 %; денна процентна ставка 0,87 %.

28.01.2026 року ОСОБА_1 (відповідачка) прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) ТзОВ «Бізнес Позика» (позивач) щодо укладення Договору № 579846-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) на вищевказаних умовах, підписавши даний акцепт електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-1250. Також підтвердила своє ознайомлення з умовами, викладеними в Паспорті споживчого кредиту шляхом введення одноразового ідентифікатора UA-9350, у відповідності до п. 3.2.10 кредитного договору (а.с. 15 зворот 18 зворот, 40-49).

У зв`язку з цим 28.01.2026 року між ТзОВ «Бізнес Позика» (позивач) та ОСОБА_1 (відповідачка) було укладено Договір № 579846-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 4000,0 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТзОВ «Бізнес Позика» (а.с. 19-28).

Підписанням цього договору позичальник підтвердила, що ознайомлена з договором та правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно достримуватись їх та відповідно, уклала договір з вільним волевиявленням (п. 11.4.4 Договору) (Правила надання споживчих кредитів а.с. 71 зворот 83 зворот).

Згідно підписаного сторонами Договору про надання споживчого кредиту, який визначає умови кредитування, сторони погодили, що строк кредитування складає 24 тижні (169 днів), сума кредиту становить 4000,0 грн., тип процентної ставки - фіксована, комісія - 800,0 грн., загальні витрати за кредитом 5892,93 грн.; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 9892,93 грн., орієнтовна реальна річна процентна ставка 6918,35 %, денна процентна ставка 0,87%.

Відповідно до візуальної форми послідовності дій клієнта щодо укладення 28.01.2026 року Договору № 579846-КС-001 про надання кредиту, ОСОБА_1 (відповідачка) за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі ознайомилась з умовами споживчого кредиту, підписала паспорт споживчого кредиту та Договір про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаними одноразовими ідентифікаторами (UA-1250 та UA-9350) у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію» (а.с. 66 зворот-67).

12.02.2026 року між ТзОВ «Бізнес Позика» (позивач) та ОСОБА_1 (відповідачка) було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 579846-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) (а.с. 52 зворот-57 зворот). Відповідно до умов вищезазначеної Додаткової угоди № 1, сторони домовились про наступне: кредит збільшується на 5000,0 грн.; загальний розмір отриманого та неповернутого кредиту 9000,0 грн.; комісія за надання додаткової суми кредиту 1000,0 грн; продовжено строк кредитування на 15 днів (загальний строк 184 дні), а саме до 30.07.2026 року; денна процентна ставка 0,85%; орієнтовна вартість наданого кредиту 21941,42 грн.; загальні витрати за кредитом 12941,42 грн. Також відповідачка ознайомилась з умовами, викладеними в оновленому Паспорті споживчого кредиту (а.с. 49 зворот 51 зворот).

Відповідно до візуальної форми послідовності дій клієнта щодо укладення 12.02.2026 року Додаткової угоди № 1 до Договору № № 579846-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) ОСОБА_1 (відповідачка) за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі ознайомилась з умовами додаткової угоди, підписала оновлений паспорт споживчого кредиту та Додаткову Угоду № 1 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаними одноразовими ідентифікаторами (UA-9479 та UA-4062) у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію» (а.с. 67 зворот - 68).

03.03.2026 року між ТзОВ «Бізнес Позика» (позивач) та ОСОБА_1 (відповідачка) було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 579846-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) (а.с. 61-66). Відповідно до умов вищезазначеної Додаткової угоди № 2, сторони домовились про наступне: кредит збільшується на 5000,0 грн.; загальний розмір отриманого та неповернутого кредиту 14000,0 грн.; комісія за надання додаткової суми кредиту 1000,0 грн; продовжено строк кредитування на 19 днів (загальний строк 203 дні), а саме до 18.08.2026 року; денна процентна ставка 0,85%; орієнтовна вартість наданого кредиту 34047,36 грн.; загальні витрати за кредитом 20047,36 грн. Також відповідачка ознайомилась з умовами, викладеними в оновленому Паспорті споживчого кредиту (а.с. 58-60).

Відповідно до візуальної форми послідовності дій клієнта щодо укладення 03.03.2026 року Додаткової угоди № 2 до Договору № № 579846-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) ОСОБА_1 (відповідачка) за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі ознайомилась з умовами додаткової угоди, підписала оновлений паспорт споживчого кредиту та Додаткову Угоду № 2 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаними одноразовими ідентифікаторами (UA-8350 та UA-7894) у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію» (а.с. 68 зворот - 69).

28.01.2026 року, 12.02.2026 року та 03.03.2026 кредитні кошти в розмірі 4000,0 грн., 5000,0 грн. та 5000,0 грн. були перераховані відповідачці на її картковий рахунок № НОМЕР_1 , зазначений у Договорі № № 579846-КС-001 про надання кредиту, про що свідчать підтвердження ТзОВ «ПрофітГід» про здійснення переказу грошових коштів (а.с. 70-71) та виписка по особовому рахунку ОСОБА_1 , відкритому у АТ КБ «ПриватБанк», за період з 28.01.2026 року по 18.08.2026 року (а.с. 139-143).

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Так відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Частиною 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 12.01.2021р. у справі №524/5556/19.

Оскільки у копії Договору № 578946-КС-001 про надання кредиту від 28.01.2026 року з Додатковими угодами до нього наявні всі істотні умови кредитного договору, зокрема: сума кредиту, строк користування кредитом, процентна ставка за користування кредитом, комісія, графік платежів, а ці документи підписані власноручним електронним підписом відповідачки (одноразовими ідентифікаторами), суд вважає, що відсутні підстави вважати, що відповідачка не підписувала кредитний договір з додатковими угодами до нього та не була проінформований про всі істотні умови кредитного договору.

Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, ст. 13 Закону України «Про споживчий кредит»).

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому за змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачка не виконала своїх договірних зобов`язань за Договором № 578946-КС-001 про надання кредиту від 28.01.2026 року та станом на 08.09.2026 року допустила перед позивачем заборгованість, яка нарахована за період з 28.01.2026 року по 18.08.2026 року (в межах строку кредитування) і становить 40530,0 грн., яка складається з: 14000,0 грн. заборгованості за тілом кредиту, 19600,0 грн. заборгованості за відсотками, 850,0 грн. заборгованості за комісією, 6080,0 грн. заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України, що підтверджується розрахунком заборгованості та довідкою про стан заборгованості (а.с. 13-15).

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором, відповідачкою по справі суду не представлено.

Щодо нарахованої позивачем заборгованості за відсотками річних на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 6080,0 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Відповідно до розрахунку позивача нараховання заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України розраховано за період з 18.03.2026 року по 11.04.2026 року.

Беручи до уваги наведене, в умовах воєнного стану позичальник (боржник) за кредитним договором не несе відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, з нього не може бути стягнуто нараховану заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України за укладеним договором, тобто у період воєнного стану.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і є безпідставними, а тому в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за відсотками річних на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 6080,0 грн. слід відмовити.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19 зазначено, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Згідно ст. 16 ЦК України однією з форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані сторонами докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 578946-КС-001 про надання кредиту від 28.01.2026 року з Додатковими угодами до нього в загальному розмірі 34450,0 грн., яка складається з: 14000,0 грн. прострочених платежів по тілу кредиту, 19600,0 грн. прострочених платежів по процентах, 850,0 грн. прострочених платежів по комісії. В решті вимог позову слід відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

При такому вирішенні позову з відповідачки слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2263,04 грн. (платіжна інструкція № 28124 від 15.09.2026 року, а.с. 109).

В ч. 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Також відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20), в якій вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,0 грн. представником позивача було додано копії договору про надання професійної правничої допомоги від 15.05.2026 року, укладеного між ТзОВ «Бізнес Позика» та Адвокатським об`єднанням «Правовий баланс», рахунку-фактури № 05-578946-КС-001 від 15.05.2026 року, свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю та витягу з Єдиного реєстру адвокатів України (а.с. 102 зворот -107).

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що позивачем не надано платіжних документів, що свідчать про оплату гонорару адвокату в сумі 10000,0 грн. (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Однак Верховним Судом сформовано підхід, який є усталеним та відповідає критеріям ЄСПЛ, про те, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи (постанова Верховного Суду від 20.10.2021 року справа № 757/29103/20-ц).

В свою чергу у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Суд зазначив, що Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, яка є незначною. Справа є малозначною в силу закону і не є складною. Суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,0 грн. є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, беручи до уваги часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,0 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 13, 19, 43, 76, 81, 89, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 280-282 354-355 ЦПК України, на підставі ст.ст. 11, 16, 202, 205, 207, 525, 526, 530, 610-612, 625, 626, 629, 638, 639, 1049, 1050, 1054 ЦК України, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», юридична адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239, р/р НОМЕР_3 в АТ «ОТП БАНК», 21685166, МФО 300528, заборгованість за Договором № 578946-КС-001 про надання кредиту від 28.01.2026 року з Додатковими угодами до нього, яка станом на 08.09.2026 року становить 34450,0 грн. (тридцять чотири тисячі чотириста п`ятдесят гривень 00 копійок) та складається з: 14000,0 грн. (чотирнадцять тисяч гривень 00 копіок) прострочених платежів по тілу кредиту, 19600,0 грн. (дев`ятнадцять тисяч шістсот гривень 00 копійок) прострочених платежів по процентах, 850,0 грн. (вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок) прострочених платежів по комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», юридична адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239, р/р НОМЕР_3 в АТ «ОТП БАНК», 21685166, МФО 300528, - 2263,04 грн. (дві тисячі двісті шістдесят три гривені 04 копійки) понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору та 3000,0 грн. (три тисячі гривень 00 копійок) понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийУ. Ю. ЛУКОВКІНА