Рішення № 140977312, 27.10.2026, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/1394/26

Провадження № 2/349/979/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 жовтня 2026 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

в складі судді Могили Р.Г.

за участі секретаря судового засідання Матасової Н.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

У вересні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ( далі - ТОВ «Споживчий центр» ), інтереси якого представляє Лисенко О.С., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 26 100,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 14 січня 2026 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір № 14.01.2026-100001992, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 5 000,00 грн, строком на 189 днів, зі сплатою відсотків у розмірі - 1% вдень ( процентна ставка «Стандарт»), яка застосовується протягом перших 5 чергових періодів користуванння кредитом. В подальшому процентна ставка - 0,5% за день користування кредитними коштами (процентна ставка «Економ»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Також сторонами погоджено розмір комісій: за надання кредиту - 7 % від суми кредиту, що дорівнює 350 грн, за обслуговування кредитної заборгованості 350 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. За невиконання або ж неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за цим договором щодо сплати процентів, комісій відповідач зобов`язався на підставі ст. 625 ЦК України проценти за відсотковою ставкою 170 000 % річних.

18 січня 2026 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору №14.01.2026-100001992 , за умовами якого позичальнику додатково надано 1 300,00 грн кредиту, в зв`язку з чим сума кредиту становила 6 300,00 грн.

Сторонами погоджено, що денна процентна ставка - 0,79%, строк на який надається кредит 189 днів, комісія за надання додаткових коштів - 7% від суми додаткового отриманого кредиту, що дорівнює 91,00 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості по 441,00 грн у 2 та 3 чергових платежах.

Також 29 січня 2026 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору №14.01.2026-100001992, за умовами якого позичальнику додатково надано 1 700,00 грн кредиту, в зв`язку з чим сума кредиту становила 8 000,00 грн. Розмір процентної ставки 0,82% від сукупної суми отриманого кредиту, строк на який надається кредит 189 днів, комісія за надання додаткових коштів - 7% від суми додаткового отриманого кредиту, що дорівнює 119,00 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості по 560,00 грн у 2 та 3 чергових платежах.

11 лютого 2026 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в черговий раз укладено додатковий договір до кредитного договору №14.01.2026-100001992, за умовами якого позичальнику додатково надано 1 000,00 грн кредиту, в зв`язку з чим сума кредиту становила 9 000,00 грн. Розмір процентної ставки 0,74% від сукупної суми отриманого кредиту, строк на який надається кредит 189 днів, комісія за надання додаткових коштів - 7% від суми додаткового отриманого кредиту, що дорівнює 70,00 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості по 630,00 грн у 2 та 3 чергових платежах.

Позивач зазначає, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надало позичальнику кредит у розмірі 9 000,00 грн, що підтверджується довідками ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Однак відповідач свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим в нього утворилась заборгованість в розмірі 26 100,00 грн, з яких: 9 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11 270,00 грн - заборгованість за відсотками, 70,00 грн - заборгованість з комісії за надання кредиту, 1 260,00 грн - заборгованість з комісії за обслуговування кредитної заборгованості, 4 500,00 грн - заборгованість за відсотками річних нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь вище зазначену заборгованість за кредитним договором, понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн та понесені судові витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи в розмірі 145,38 грн.

Відповідач ОСОБА_1 не подав відзиву на позовну заяву.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, з ініціативи суду розгляд справи вирішено проводити в судовому засіданні з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача Лисенко О.С. не з`явилася, просила справу розглянути за її відсутності, про що зазначила у позовній заяві.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 3290844 від 09 вересня 2026 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні 09 жовтня 2026 року ОСОБА_1 був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання, призначене 27 жовтня 2026 року не з`явився, судову повістку повернуто до суду з відміткою "адресат відсутній ".

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явився повторно, відзиву на позовну заяву не подав, суд провів заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. ст.223,280 ЦПК України.

У зв`язку з тим, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи

14 січня 2026 року ОСОБА_1 підписав пропозицію позивача ТОВ «Споживчий центр» укласти електронний кредитний договір (оферту) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», та надав позивачу заявку, яка є невід`ємною частиною цієї пропозиції, з якою він ознайомився в цей же день за посиланням htpp://sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii згідно з ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ( 15-16 ).

Також, 14 січня 2026 року ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору Е497 підписав відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 14.01.2026-100001992, який є частиною електронного кредитного договору, укладеного у порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» ( а.с. 16 звор. - 19 ).

При укладенні вказаного кредитного договору ОСОБА_1 було пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи ВаnkID Національного Банку України ( а.с. 36 звор).

Згідно кредитного договору № 14.01.2026-100001992 від 14 січня 2026 року, сторони погодили наступні умови кредитування: дата видачі кредиту 14 січня 2026 року; сума кредиту - 5 000,00 грн; строк, на який надається кредит 189 днів з дати його надання; дата повернення кредиту 21 липня 2026 року; процентна ставка «Стандарт» -1% за один день користування кредитом,яка застосовується протягом перших 5 чергових періодів користуванння кредитом. Процентна ставка «Економ» - 0,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт»; комісія за надання кредиту ( «Комісія за надання») - 7 % від суми кредиту, що дорівнює 350,00 грн; комісія за обслуговування кредитної заборгованості («Комісія за обслуговування»)- 350,00 грн.

У кредитному договорі зазначено реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів 5232-44хх-хххх-8144. Також умовами кредитного договору встановлено та погоджено сторонами графік платежів, в розмір яких входять сума кредиту, відсотки та комісій.

18 січня 2026 року ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором К127 підписав відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) укладення додаткового договору до кредитного договору № 14.01.2026-100001992 ( а.с.20 звор. - 22).

Згідно умов додаткового договору до кредитного договору № 14.01.2026-100001992 сума кредиту становить 6 300,00 грн, яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту), зазначених у Договорі (1 транш) та в укладених сторонами додаткових договорах (чергові транші). 2 транш 1 300,00 грн. Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу - 5232-44хх-хххх-8144; строк на який надається кредит (2 транш) 185 дні з дати його надання; розмір денної процентної ставки з дати укладення додаткового договору 0,79%; комісія за надання 2 траншу - 7% від суми 2 траншу, що дорівнює 91 грн; комісія за обслуговування з дати укладення даного додаткового Договору у розмірі 441 грн починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом та сплачується у 2 та 3 чергові періоди.

29 січня 2026 року ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором К848 підписав відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) укладення додаткового договору до кредитного договору № 14.01.2026-100001992 ( а.с. 23 звор. -25).

Згідно умов додаткового договору до кредитного договору № 14.01.2026-100001992

сума кредиту становить 8 000,00 грн, яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту), зазначених у Договорі (1 транш) та в укладених сторонами додаткових договорах (чергові транші). 3 транш 1 700,00 грн. Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу - 5232-44хх-хххх-8144; строк на який надається кредит (3 транш) 174 дні з дати його надання; розмір денної процентної ставки з дати укладення додаткового договору 0,82%; комісія за надання 3 траншу - 7% від суми 3 траншу, що дорівнює 119,00 грн; комісія за обслуговування з дати укладення даного додаткового Договору у розмірі 560,00 грн, починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом та сплачується у 2 та 3 чергові періоди.

11 лютого 2026 року ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором К275 підписав відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) укладення додаткового договору до кредитного договору № 14.01.2026-100001992 ( а.с. 27 звор. -30).

Згідно умов додаткового договору до кредитного договору № 14.01.2026-100001992

сума кредиту становить 9 000,00 грн, яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту), зазначених у Договорі (1 транш) та в укладених сторонами додаткових договорах (чергові транші). 4 транш 1 000,00 грн. Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу - 5232-44хх-хххх-8144; строк на який надається кредит (4 транш) 161 день з дати його надання; розмір денної процентної ставки з дати укладення додаткового договору 0,74%; комісія за надання 4 траншу - 7% від суми 4 траншу, що дорівнює 70,00 грн; комісія за обслуговування з дати укладення даного додаткового Договору у розмірі 630,00 грн, починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом та сплачується у 2 та 3 чергові періоди.

Видача кредитних коштів підтверджується довідками ТОВ «Універсальні платіжні рішення», згідно яких: 14 січня 2026 року о 18 год 42 хв 49 с на платіжну карту НОМЕР_1 зараховано 5 000,00 грн, номер транзакції 978459908, призначення платежу - видача за договором кредиту №14.01.2026-100001992; 18 січня 2026 року о 15 год 11 хв 53 с на платіжну карту НОМЕР_1 зараховано 1 300,00 грн, номер транзакції 981931418, призначення платежу - видача траншу за додатковим договором до кредитного договору №14.01.2026-100001992; 29 січня 2026 року о 09 год 48 хв 13 с на платіжну карту НОМЕР_1 зараховано 1 700,00 грн, номер транзакції 991223505, призначення платежу - видача траншу за додатковим договором до кредитного договору №14.01.2026-100001992; 11 лютого 2026 року о 21 год 54 хв 47 с на платіжну карту НОМЕР_1 зараховано 1 000,00 грн, номер транзакції 1003649732, призначення платежу - видача траншу за додатковим договором до кредитного договору №14.01.2026-100001992 (а.с.31-32 звор.)

З розрахунку заборгованості за договором №14.01.2026-100001992 від 26 серпня 2026 року з врахуванням додаткових договорів, встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 26 100,00 грн, з яких: основний борг 9 000,00 грн, відсотки 11 270,00 грн, комісія 1 330,00 грн ( за надання кредиту 70,00 грн, за обслуговування кредитної заборгованості 1 260,00 грн), відсотки нараховані на підставі ст.625 ЦК України 4 500,00 грн ( а.с. 33-35.).

Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем умов кредитного договору та стягнення заборгованості.

Застосовані норми права та висновки суду за результатами розгляду справи

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ч. 1, 2 та ч. 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Позивачем надано належні та допустимі докази виникнення між сторонами правовідносин у зв`язку з укладенням споживчого кредиту за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, який вважається укладеним у письмовій формі, а також наявності зі сторони відповідача невиконаних зобов`язань.

Доказів погашення тіла кредиту матеріали справи не містять, тому наявні підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в сумі 9 000,00 грн.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року справа №444/9519/12 та від 31 жовтня 2018 року справа №202/4494/16-ц, яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року справа №910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року справа 910/17048/17, щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Окрім того доповнено Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 17, де передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % ; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року в справі № 552/672/23 висловив такі висновки про застосування цих норм права.

Норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure.

За загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року.

Судом встановлено, що відсотки, які передбачені договором не перевищують максимальний розмір денної процентної ставки, яка встановлена ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» .

Водночас, з метою повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, суд перевіряє правильність нарахування відсотків шляхом самостійного їх перерахування.

З розрахунку заборгованості судом встановлено, що в період з 14 січня 2026 року до 17 січня 2026 тіло кредиту становило 5 000,00 грн, щоденна відсоткова ставка 1%, тому розмір нарахованих відсотків за цей період ( 4 дні) становить 200,00 грн ( 5 000,00 грн х 1% = 50 грн в день х 4 днів).

З 18 січня 2026 року до 28 січня 2026 року тіло кредиту 6 300,00 грн, щоденна відсоткова ставка 1%, тому розмір нарахованих відсотків за цей період (11 днів) становить 693,00 грн ( 6 300,00 грн х 1% = 63 грн в день х 11 днів).

З 29 січня 2026 року до 10 лютого 2026 року тіло кредиту 8 000,00 грн, щоденна відсоткова ставка 1%, тому розмір нарахованих відсотків за цей період ( 13 днів) становить 1 040,00 грн ( 8 000,00 грн х 1% = 80,00 грн в день х 13 днів).

З 11 лютого 2026 року до 28 квітня 2026 року тіло кредиту 9 000,00 грн, щоденна відсоткова ставка 1%, тому розмір нарахованих відсотків за цей період ( 77 днів) становить 6 930,00 грн ( 9 000,00 грн х1% =90,00 грн в день х 77 днів).

З 29 квітня 2026 року до 21 липня 2026 року (189 день на який надавався кредит) тіло кредиту 9 000,00 грн, щоденна відсоткова ставка 0,50%, тому розмір нарахованих відсотків за цей період ( 84 дні ) становить 3 780,00 грн ( 9 000,00 грн х 0,50% = 45,00 грн в день х 84 дні).

Таким чином загальний розмір нарахованих відсотків становить 12 643,00 грн ( 200,00 грн + 693,00 грн + 1 040,00 грн + 6 930,00 грн + 3 780,00 грн).

З розрахунку заборгованості судом також встановлено, що 03 лютого 2026 року відповідачем сплачено 1 933,00 грн, з яких: 1 373,00 грн позивачем зараховано в рахунок погашення заборгованості за відсотками та 560,00 грн - в рахунок сплати комісії.

Отже розмір заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 становить 11 270,00 грн ( 12 643,00 грн 1 373,00 грн), тому позов в частині стягнення заборгованості за відсотками підлягає до задоволення у розмірі, заявленому позивачем.

Щодо стягнення комісії за надання кредиту

Згідно п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На підставі наведених вимог закону та роз`яснень Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку, що така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо сплати комісії не виконав, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з нього комісії за надання 4 траншу кредиту в розмірі 70,00 грн (1 000,00 грн х 7%).

Щодо стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи, що позивач не надав доказів надання відповідачу послуг, пов`язаних з обслуговуванням кредитної заборгованості, заявлена позивачем вимога по стягнення 1 260,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості не підлягає до задоволення.

Щодо стягнення відсотків річних нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України

Частиною 1 статті 1050 Кодексу передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч.2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання.

Згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», що набрав чинності 17 березня 2022 року, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18, за змістом якого в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та в тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено можливість нарахування сум за ст. 625 ЦК України з 24 лютого 2022 року.

Зазначена позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі №206/2984/23.

З огляду на вказане, відповідач звільняється від обов`язку сплати відсотків річних на підставі ст.625 ЦК України у період дії в Україні воєнного стану, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4 500,00 грн задоволенню не підлягають.

Таким чином загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 14.01.2026-100001992 року з врахуванням додаткових договорів становить 20 340,00 грн, з яких: 9 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 11 270,00 грн заборгованість за відсотками, 70,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи встановлено, що позовна заява подана через систему «Електронний суд» та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00141270 від 03 вересня 2026 року ( а.с. 48 ).

Враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог на загальну суму 20 340,00 грн, що становить 77,93 % від ціни позову ( 20 340,00 грн х 100% : 26 100,00 грн), тому розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2 074,81 грн ( 2 662,40 грн х 77,93% ).

Водночас відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.4 ч.2 ч.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підтвердження витрат пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, а саме: витрат пов`язаних з направленням відповідачу копії позовної заяви з копіями доданих до неї документів, суду надано квитанцію поштової служби "Е-Пост" № 2234601 від 02 вересня 2026 року (а.с. 45 звор.) , згідно якої загальна вартість поштового відправлення складає 145,38 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 133, 141, 263-265, 280-284 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №14.01.2026-100001992 від 14 січня 2026 року з врахуванням додаткових договорів в розмірі 20 340,00 гривень, з яких: 9 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 11 270,00 грн заборгованість за відсотками, 70,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати в розмірі 2 220,19 гривень, з яких: 2 074,81 гривень судового збору та 145,38 гривень витрат пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Рогатинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського,133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 27 жовтня 2026 року.

Суддя Р.Г. Могила