Рішення № 140976059, 26.10.2026, Чемеровецький районний суд Хмельницької області

№ справи687/1102/26

№2/687/877/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року селище Чемерівці Чемеровецький районний суд Хмельницької області у складі головуючого судді Борсука В.О., розглянувши цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У серпні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 17.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (далі - ТОВ «Кошельок») та ОСОБА_1 укладено договір № 3244413282-494775 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Кошельок» взяло на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 5250,00 грн; початковий строк кредитування становить 12 днів; дисконтна відсоткова ставка становить 0,01% на добу за початковий строк кредитування (лояльний період); базова процентна ставка становить 2,2% на добу за продовжений строк користування кредитом.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору та перерахував грошові кошти на картковий рахунок відповідача. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим на момент подання даної позовної заяви у позичальника виникла заборгованість у розмірі 15651,30 грн, яка складається із заборгованості за сумою кредиту 5250,00 грн та заборгованості за відсотками за користування позикою 10401,30 грн.

З урахуванням викладеного, ТОВ «Кошельок» просить стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за договором, а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

01.09.2026 року відкрито провадження у даній справі та розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.

23.09.2026 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, у зв`язку із чим відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі. Вказує, що перебіг трирічного строку позовної давності за даним кредитним договором розпочався 27.01.2022 року та повністю сплив 26.01.2025 року, а тому, оскільки строк позовної давності для тіла кредиту сплив, вимоги про стягнення відсотків у розмірі 10401,30 грн також не підлягають задоволенню. Окрім того, зазначає, що зупинення строків позовної давності, що діяло під час воєнного стану, було повністю скасовано на підставі Закону України № 4434-IX, яким у вересні 2025 року законодавчо поновлено відлік позовної давності. Оскільки строк позовної давності за цим кредитом повністю закінчився ще до прийняття та набрання чинності цим Законом (а саме 26.01.2025 року), строк вважається пропущеним безповоротно, а права позивача на судовий захист - втраченими.

29.09.2026 року від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких просить відмовити у задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності, визнати доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вказує, що позовна заява ТОВ «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором від 17.10.2021 року подана до суду в межах строку позовної давності, оскільки строк позовної давності у період з 27.01.2022 року по 23.02.2022 року продовжується внаслідок запровадження карантинних обмежень, а строк позовної давності з 24.02.2022 року по 04.09.2025 року були зупинені внаслідок повномасштабного вторгнення рф на територію України. Щодо нарахування відсотків зазначає, що відповідач до спливу лояльного періоду не повернула кредит, тобто продовжила користуватися кредитом, а тому строк користування кредитом був подовжений не на підставі п. 2.2. договору, а як наслідок настання цієї відкладальної обставини, і саме про це домовились сторони договору у п.п. 3.6, 3.7, 3.8 договору. Після спливу лояльного періоду строк користування кредитом за договором був подовжений до 26.01.2022 року, а тому позивач правомірно нарахував проценти за користування кредитом у період з 29.10.2021 року до 26.01.2022 року.

30.09.2026 року від представника відповідача до суду надійшли заперечення на додаткові пояснення, згідно з якими просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі, а також повністю відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу позивача у розмірі 10000,00 грн або зменшити їх щонайменше до 3000,00 грн. Вказує, що позивач сформував та подав позов до суду лише 28.08.2026 року, тобто майже через рік після того, як Закон України № 4434-IX набрав чинності (04.09.2025 року) та повністю поновив відлік строків позовної давності. Позивач мав достатньо часу для звернення до суду, проте безповажно пропустив цей строк, оскільки трирічний строк за основним зобов`язанням сплив ще 26.01.2025 року. Окрім того, вважає, що встановлення у договорах приєднання умов про автоматичне збільшення відсоткової ставки до 2,2% на добу (803% річних) у разі неповернення коштів у первісний лояльний строк, за своєю правовою природою є прихованою штрафною санкцією (неустойкою) та несправедливою умовою договору в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів». Водночас зазначає, що дана справа є малозначною, розглядається в спрощеному провадженні, а позовна заява є абсолютно типовим (шаблонним) документом, що масово подається даною фінансовою установою, а тому стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн є абсолютно нерозумним, завищеним та неспівмірним із ціною позову.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір № 3244413282-494775 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 17.10.2021 року.

Так, відповідно до п. п. 1.1, 1.3 договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 5250,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором. Тип кредиту споживчий кредит.

Кредит надається строком на 12 днів (лояльний період) початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця. Сторони погодили, що встановлений в п. 2.1 договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом (п.п. 2.1, 2.2. договору).

Згідно з п. п. 1.3.3, 1.3.3.1 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом на строк лояльного періоду.

Кредит надається позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у заявці (п. 2.4 договору).

Окрім того, відповідно до п. п. 3.6, 3.7, 3.8 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду. З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803% річних, що становить 2,2% в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

З візуальної форми послідовності дій клієнта ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» щодо укладення електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі вбачається, що 17.10.2021 року договір підписаний позичальником електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора 1159.

Як вбачається з повідомлення про підтвердження платежу ТОВ «ТАС ЛІНК» повідомив позивача ТОВ «Кошельок» про успішне перерахування кредитних коштів 17.10.2021 року о 12:07:59 год в сумі 5250,00 грн на картку № НОМЕР_1 .

Як встановлено з витребуваних доказів із АТ «Райффайзен Банк» на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 та згідно з випискою по даному рахунку 17.10.2021 року на дану картку проведено зарахування коштів в сумі 5250,00 грн.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором про надання коштів у позику за період з 17.10.2021 року по 26.01.2022 року заборгованість відповідача по вказаному договору становить 15651,30 грн, яка складається із заборгованості за сумою кредиту 5250,00 грн та заборгованості за відсотками за користування позикою 10401,30 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

На день винесення судом рішення жодного доказу оплати відповідачем на рахунок позивача заборгованості в повному обсязі чи її частини за вищевказаним кредитом суду не надано.

Щодо нарахування відсотків за користування позикою суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що після закінчення лояльного періоду, тобто після 28.10.2021 року, відповідач не повернула кредитні кошти та продовжила користуватися ними, а тому відбулася пролонгація строку користування кредитом на 90 днів (до 26.01.2022 року), що визначено п. 3.7 договору. До того ж позивачем здійснено нарахування відсотків в період з 29.10.2021 року по 26.01.2022 року за ставкою 2,2% в день, що відповідає умовам кредитного договору.

А тому, щодо доводів сторони відповідача про неправомірність нарахування процентів поза межами строку кредитування, несправедливі умови договору щодо нарахування відсотків, а також щодо тверджень про те, що автоматичне збільшення відсоткової ставки до 2,2% на добу (803% річних) у разі неповернення коштів у первісний лояльний строк, за своєю правовою природою є прихованою штрафною санкцією (неустойкою), слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідач, діючи згідно принципу свободи договору, у п. 9.4 кредитного договору підтвердила, що ознайомилася, повністю зрозуміла, погодилася та зобов`язалася неухильно дотримуватися Правил, текст яких знаходиться на сайті кредитодавця: https://koshelok.ua/net/.

Отже, вказані твердження сторони відповідача суд до уваги не бере, оскільки позивачем нараховані проценти за користування кредитними коштами, а не за порушення (відповідальність) умов договору.

Щодо доводів сторони відповідача про пропуск строку позовної давності суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Законом України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 року установлено карантин.

Однак, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 року Законом № 540-IX. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин відмінено з 24 год 00 хв 30.06.2023 року на всій території України.

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 року до 30.06.2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 год 30 хв 24.02.2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України.

Законом України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022 року.

Надалі Законом України від 08.11.2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024 року, а після 30.01.2024 року перебіг такого строку зупинився.

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Відповідно до положень Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», зупинення строку позовної давності припинилося 04.09.2025 року.

Отже, враховуючи вищенаведене позивач звернувся в суд з позовом до відповідача в межах строку позовної давності, а тому підстави для застосування наслідків спливу позовної давності у цій справі відсутні.

За таких обставин, дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, з врахуванням засад розумності і справедливості, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованості за кредитним договором № 3244413282-494775 від 17.10.2021 року в розмірі 15651,30 грн, з яких: 5250,00 грн заборгованість за сумою кредиту; 10401,30 грн - заборгованість за відсотками за користування позикою.

Сукупність наведених доказів, наданих позивачем та їх належна оцінка дають суду підстави для задоволення заявлених позивачем вимог повністю.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача також понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2662,40 грн.

Позивачем заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено здійснення розподілу судових витрат на підставі поданих сторонами доказів.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених ТОВ «Кошельок» витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено: копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025 року, додаток до вказаного договору від 10.10.2025 року, акт № 1 приймання-передачі правової допомоги від 20.01.2026 року, згідно з якими загальна вартість наданих послуг становить 10000,00 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Так, 30.09.2026 року представником відповідача до суду подано заперечення на додаткові пояснення, згідно з якими просить повністю відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу позивача у розмірі 10000,00 грн або зменшити їх щонайменше до 3000,00 грн, оскільки вважає, що дана справа є малозначною, розглядається в спрощеному провадженні, позовна заява є абсолютно типовим (шаблонним) документом, що масово подається даною фінансовою установою, а тому стягнення витрат на професійну правничу допомогу у визначеному розмірі є абсолютно нерозумним, завищеним та неспівмірним із ціною позову.

Суд враховує, що справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є невеликим, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн.

Саме такий розмір витрат є розумним, співмірним та справедливим з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 3244413282-494775 від 17.10.2021 року в розмірі 15651,30 грн, з яких: 5250,00 грн - заборгованість за сумою кредиту; 10401,30 грн - заборгованість за відсотками за користування позикою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок», місцезнаходження: вул. Антонова, 8А с. Чайки Бучанського району Київської області, 08135, код ЄДРПОУ 40842831.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована АДРЕСА_1 .

Суддя Борсук В.О.