Рішення № 140974612, 27.10.2026, Городоцький районний суд Хмельницької області

Справа №672/11/26

Провадження №2/672/177/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м.Городок

Городоцький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючої судді Пономаренко Л.Е.,

за участю: секретаря судового засідання Моцної М.О.,

представника позивача-адвоката Яндоли Є.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Городку Хмельницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Городоцької міської ради Хмельницького району Хмельницької області про припинення права спільної часткової власності у зв`язку з фактичним припиненням існування об`єкта, що належав відповідачу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Городоцької міської ради Хмельницького району Хмельницької області, в якому просить провести поділ в натурі будинковолодіння в АДРЕСА_1 та змінити частку позивача ОСОБА_1 в праві власності на цей будинок з на 1/1, припинивши при такому поділі право спільної часткової власності та право власності ОСОБА_2 на частку будинковолодіння через знищення належної їй частки цього будинковолодіння. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до Договору купівлі-продажу від 20.10.1952 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 стали співвласниками будинковолодіння по АДРЕСА_2 (в подальшому адреса змінена на АДРЕСА_1 ) на земельній ділянці 600 м.кв. (посвідченого Городоцькою державною нотаріальною конторою, Городоцького району, Кам`янець-Подільської області, 21 листопада 1952 року за N 2366 та зареєстрованого в Кам`янець-Подільському міжміському бюро технічної інвентаризації 02 серпня 1953 року, за номером запису в реєстровій книзі № 16/14). Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.04.2019 року, позивач ОСОБА_1 стала власником 1/2 частки житлового будинку, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належало померлій ОСОБА_4 , на підставі Договору купівлі-продажу від 20.10.1952. Відразу з 52 року, склався сталий порядок користування цим будинком, оскільки він був відразу поділений на 2 сім`ї. На початку 1980-тих років, частина будинку що належала ОСОБА_2 прийшла в непридатність до проживання, і її родина з`їхала в інше місто на постійне проживання. На даний час частка майна, яка належала ОСОБА_2 , знищена, немає можливості її відновити, тому поділ у натурі можливий лише шляхом припинення спільної часткової власності та переведення права власності позивача на 1/1. За даних обставин ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та суду пояснила, що на момент придбання будинку вона ще була маленька. Знає, що мати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 разом придбали будинок, кошти за нього сплатила саме ОСОБА_2 , а мати потім віддавала їй свою частину оплати. Поділений будинок був за усною домовленістю між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . ОСОБА_3 разом з донькою постійно проживала в своїй частині будинку, а ОСОБА_2 використовувала свою частину періодично. Ніяких письмових угод про поділ будинку власниці не укладали. Частина, яку використовувала ОСОБА_2 , була непридатна для проживання і в подальшому вона її розібрала, будматеріали вивезла. Подальша доля ОСОБА_2 та її місцезнаходження їй не відомі.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити, провести поділ в натурі будинковолодіння в АДРЕСА_1 та змінити частку позивача ОСОБА_1 в праві власності на цей будинок з 1/2 на 1/1, припинивши при такому поділі право спільної часткової власності та право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку цього будинковолодіння через знищення належної її 1/2 частки цього будинковолодіння.

Відповідачка повідомлялася про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади України, але своїм правом на участь не скористалася, про причини неприбуття не повідомила, відзиву на позов не надала.

У зв`язку з неявкою відповідачки та не повідомленням про поважність причин такої неявки, в порядку, визначеному ст. 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд постановив провести розгляд справи за відсутності відповідачки та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Представник Городоцької міської ради в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав.

Допитана в судовому засіданні 14.07.2026 свідок ОСОБА_5 пояснила, що є подругою позивачки ОСОБА_1 . Була в гостях у подруги в спірному будинку, співвласників не бачила.

Допитана в судовому засіданні 14.07.2026 свідок ОСОБА_6 пояснила, що є знайомою позивачки ОСОБА_1 . З попередніми власниками спірного будинку не знайома, в будинку не була.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до Договору купівлі-продажу від 20.11.1952 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 придбали в рівних частках по частки кожній домоволодіння по АДРЕСА_2 на земельній ділянці 600 м.кв. (посвідченого Городоцькою державною нотаріальною конторою, Городоцького району, Кам`янець-Подільської області, 21 листопада 1952 року за N 2366 та зареєстрованого в Кам`янець-Подільському міжміському бюро технічної інвентаризації 02 серпня 1953 року, за номером запису в реєстровій книзі № 16/14).

В подальшому адреса спірного домоволодіння змінена на АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.04.2019 року, позивач ОСОБА_1 набула право власності на 1/2 частки житлового будинку, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належало померлій ОСОБА_4 , на підставі Договору купівлі-продажу від 20.10.1952 року.

09.04.2019 на ім`я ОСОБА_1 видано технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , розмір частки власності 1/1.

Згідно висновку про знищення/знесення майна №7 від 18.08.2025 виданого КП Городоцької міської ради «Городоцьке бюро технічної інвентаризації» встановлено, що житлового будинку по АДРЕСА_1 знищено.

Згідно довідки КП Городоцької міської ради «Городоцьке бюро технічної інвентаризації» № 428 від 26.08.2025 встановлено, що відповідно до матеріалів КП ГМР «Городоцьке бюро технічної інвентаризації» частина житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яка станом на 01.01.2013 належала співвласнику ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу №2366 від 21.11.1952 Р№16/14-знесена.

Встановити місце реєстрації або місце перебування власниці частини спірного будинку ОСОБА_2 не представилося можливим. Дані щодо її місцезнаходження, смерті, спадкоємців в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 5 ЦПК України визначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У відповідності до частини 1 статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.

Відповідно до статті 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Матеріалами справи підтверджується, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , перебував у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , частки яких становили відповідно 1/2 та 1/2 ідеальних часток.

Виділення частки жодного співвласника у натурі не здійснювалося, як і не укладалося жодної цивільно-правової угоди щодо визначення порядку користування спільним майном.

В ході судового розгляду позивачем заяв про призначення експертизи для поділу майна не заявлялось. Без спеціальних знань встановити технічну можливість поділу не представляється можливим. При цьому встановлено, що частина майна знищена, тому відсутній об`єкт, який можна поділити в натурі.

Позивачем не доведено існування між співвласниками будинку домовленості щодо поділу майна в натурі.

Відсутність висновку судової будівельно-технічної експертизи або інших належних доказів не дають змогу встановити технічну можливість поділу майна та встановити суду чи можливо утворити самостійні об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до положень ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Принцип непорушності права власності означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном закріплений у ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Підстави припинення права власності передбачені статтею 346 ЦК України, зокрема: у разі знищення майна (пункт 4 частина 1).

Водночас, відповідно до частини 1 статті 182 ЦК України, припинення права власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації.

Згідно зі статтею 349 ЦК України, право власності на майно припиняється в разі його знищення.

Під знищенням треба розуміти таке використання майна в результаті якого воно припиняє своє існування назавжди або повністю втрачає свою цінність.

Отже, таке знищення може бути результатом дій власника або інших осіб. Зокрема, це може бути таке використання майна, в результаті якого воно повністю і назавжди втрачає свої властивості, індивідуальні ознаки тощо. Знищення майна може трапитися і незалежно від волі власника, в результаті випадку, непереборної сили або неправомірних дій інших осіб.

Пунктом 75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затвердженим постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127) визначено, що для державної реєстрації припинення права власності на закінчений будівництвом об`єкт чи об`єкт будівництва у зв`язку з його знищенням подаються:

1) заява власника (співвласників) закінченого будівництвом об`єкта чи об`єкта незавершеного будівництва, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України "Про нотаріат". Якщо майно відповідно до закону належить на праві спільної сумісної власності подружжю (колишньому подружжю), заява підписується кожним з подружжя (колишнього подружжя) незалежно від наявності державної реєстрації права власності лише в одного з них;

2) документ, що посвідчує право власності на закінчений будівництвом об`єкт чи об`єкт незавершеного будівництва (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли такий документ відсутній у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно зі статтею 349 ЦК України, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі № 708/254/18, від 26 червня 2019 року у справі № 334/16303/15, від 25 вересня 2019 року у справі № 272/62/15-ц, від 25 березня 2021 року у справі № 588/249/20, від 01 серпня 2019 року у справі № 915/406/18, від 18 листопада 2020 року у справі № 04/5026/803/2012, від 10 січня 2024 року у справі № 520/5968/17.

У постанові Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі № 907/710/17 зазначено, що власник має право за своєю волею визначати фактичну та юридичну долю речі. Одним із видів визначення такої фактичної та юридичної долі речі є знищення майна, тобто обставина, яка припиняє існування у подальшому конкретного об`єкта права власності.

За загальним правилом право власності на майно припиняється в момент його знищення, проте на майно, права на яке підлягають державній реєстрації (наприклад, об`єкти нерухомості (стаття 181 ЦК України)), таке право припиняється з моменту внесення відповідним органом за заявою власника змін до державного реєстру.

Тобто, згідно з положеннями статті 349 ЦК України, умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру. Сама по собі наявність руйнувань без волевиявлення власника та за відсутності передбачених законом підстав для примусового позбавлення права власності (наприклад, ст. 365 ЦК) не може бути підставою для задоволення позову іншого співвласника.

Що стосується вимоги визнання за позивачем права власності на 1/1 частку спірного домоволодіння, слід зазначити, що встановлення факту знищення частки майна, яка, за твердженням позивача, належала відповідачу, само по собі не є підставою для переходу належної йому частки до позивача. За змістом статей 328, 355, 358 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, а спільна часткова власність передбачає належність кожному співвласнику визначеної частки. Заявлена вимога про визнання за позивачем права власності на 1/1 частину будинку спрямована на набуття ним права власності на частку, належну відповідачу, проте доказів правомірності переходу зазначеного прав до позивача суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заявлені вимоги не ґрунтуються на встановлених обставинах справи та нормах матеріального права, а тому задоволенню не підлягають.

За правилами ст. 141 ЦПК України в разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 280-282, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Городоцької міської ради Хмельницького району Хмельницької області про припинення права спільної часткової власності у зв`язку з фактичним припиненням існування об`єкта, що належав відповідачу - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Городоцького районного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Представник позивачки:адвокат Яндола Євген Леонідович, РНОКПП НОМЕР_3 , місце здійснення адвокатської діяльності (місце знаходження): АДРЕСА_4 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 .

Городоцька міська рада Хмельницької області, місце знаходження: вул.Грушевського, буд. 53, м.Городок Хмельницька область, 32000, код ЄДРПОУ: 04060708.

Суддя Л.Е.Пономаренко