Рішення № 140973584, 27.10.2026, Сколівський районний суд Львівської області

ЄУНСС: 456/4130/26

НП: 2/453/1214/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2026 року місто Сколе

Сколівський районний суд Львівської області у складі головуючого - судді Микитина Володимира Ярославовича,

сторони у справі:

позивач - Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК»;

відповідач - ОСОБА_1 ;

зміст позовних вимог - про стягнення заборгованості за кредитним договором;

розглянувши дану цивільну справу у приміщенні суду, що по вул. Д. Галицького, 8, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, на підставі наявних у ній матеріалів, -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позицій сторін у справі.

Позивач АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» у порядку представництва, котре згідно довіреності здійснює Донцова Є.О., сформувавши документ у системі «Електронний суд», 20.07.2026 року подала у Стрийський міськрайонний суд Львівської області позовну заяву, що була зареєстрована в діловодстві вказаного суду за вх. № 14908, в якій просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за кредитним договором № 200329236544 вiд 06.07.2024 року, у загальному розмірі 29 231 грн. 66 коп.. Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті судового збору за пред`явлення вищевказаної позовної заяви із однією вимогою майнового характеру, у розмірі 2 662 грн. 40 коп., позивач АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» при ухваленні рішення просить стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_1 ..

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06.07.2024 року між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № 200329236544 (заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб) відповідачеві ОСОБА_1 видано кредитну картку з кредитним лімітом. Позивач АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» свої зобов`язання за договором виконав, натомість відповідач ОСОБА_1 свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк не виконує. Заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» станом на 19.03.2026 року складає 29 231 грн. 66 коп., з яких: 19 909 грн. 62 коп. - заборгованість за кредитом; 9 322 грн. 04 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 0 грн. 00 коп. - заборгованість за комісією. Умовами публічної пропозиції АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (пункт 4.3.6.4. частини 4) передбачено право банку змінювати клієнту кредитний ліміт за умови інформування клієнта шляхом направлення SMS-повідомлення на номер мобільного телефону; у випадку, якщо клієнт протягом 30 календарних днів не заявив про свою незгоду зі зміною розміру кредитного ліміту та/або здійснив першу платіжну операцію після отримання такого SMS-повідомлення, згода клієнта зі зміною умов договору вважається підтвердженою. Посилаючись на положення ст. 1050 ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів», позивач вказує, що як кредитодавець має право вимагати повернення усієї суми заборгованості, якщо позичальник прострочив сплату чергових платежів понад один місяць. Позивач АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» направив відповідачеві ОСОБА_1 письмову вимогу (повідомлення) на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість погашена не була. Також позивач АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» зазначає, що строки позовної давності ним дотримано, оскільки кредитний договір укладено 06.07.2024 року.

Відповідач ОСОБА_1 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором не подав, хоча в силу положень ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 10.09.2026 року вважається врученою йому ще 22.09.2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням за трекінгом R067277841018. Відповідно, відповідач ОСОБА_1 свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навів.

Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її сторін не надходило.

Заяви та клопотання учасників справи.

Заразом з позовною заявою, АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заявлено також клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Будь-яких інших заяв та/чи клопотань від сторін цієї справи, котрі б залишалися не вирішеними у визначеному чинним ЦПК України порядку, у тому числі й про розгляд цієї справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, або ж у загальному позовному провадженні, не надходило.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Оскільки відповідачем у вищевказаній позовній заяві зазначена фізична особа, який не має статусу підприємця, то суддею Стрийського міськрайонного суду Львівської області Шрамком Р.Т., у відповідності до положень ч. 8 ст. 187 ЦПК України, з метою визначення підсудності, 27.07.2026 року було вжито заходів для отримання інформації з Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи - відповідача ОСОБА_1 ..

Так, за даними сформованої засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» з Єдиного державного демографічного реєстру відповіді № 3082287 від 27.07.2026 року, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак, ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Шрамка Р.Т. від 27.07.2026 року справу за єдиним унікальним номером 456/4130/26 та номером провадження 2/456/2467/26, у зв`язку із встановленням необхідності пред`явлення вищевказаної позовної заяви з дотриманням правил загальної підсудності, визначених у ч. 1 ст. 27 ЦПК України, направлено у Сколівський районний суд Львівської області, тобто за зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_1 , який не має статусу підприємця.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 10.09.2026 року, після отримання у встановленому порядку матеріалів позовної заяви, переданої за підсудністю, з-поміж іншого, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Задоволено клопотання позивача АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд цієї справи визначено провести у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття у ній провадження. Відповідачеві запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали подати до суду відзив на позовну заяву.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належну оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо. При цьому, за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, № 303-A, пункт 29; рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine), заява № 4909/04, пункт 58).

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частинами 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За змістом частин 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, а кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергу, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказів регламентовані статтями 77-80 ЦПК України. Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постанові від 18.03.2020 року за єдиним унікальним номером судової справи 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), у цивільному процесі застосовується стандарт доказування «вірогідності доказів», за яким встановлення обставин справи здійснюється з урахуванням того, які докази є більш вірогідними - надані на підтвердження існування обставини чи на її спростування.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частинами 1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з частинами 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» за пред`явленими позовними вимогами цивільного характеру, як і причетність до порушення таких його прав відповідача ОСОБА_1 , встановив наступне.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів.

Судом встановлено, що 06.07.2024 року відповідачем ОСОБА_1 оформлено в позивача АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заяву № 200329236544 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі - ДКБО), якою відповідач ОСОБА_1 просив відкрити йому пакет послуг «ВСЕМОЖУ Online 2,99 (без страховки)» (кредитна картка), поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях з випуском кредитної картки № НОМЕР_2 та підключенням послуги «SMS-банкінг» на номер мобільного телефону НОМЕР_3 , а також встановити на вказаний поточний рахунок кредитний ліміт у сумі 20 000 грн. 00 коп.. У вказаній заяві визначено: розрахунковий день та платіжну дату - 30 число місяця; строк дії кредитного ліміту - 12 місяців з дня його надання з автоматичним продовженням кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із сторін; стандартну процентну ставку за користування коштами кредитного ліміту - 35,88 % річних (денна процентна ставка - 0,0611 %), тип процентної ставки - фіксована; реальну річну процентну ставку - 42,36 %; процентну ставку у разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом - 62 % річних; розмір штрафів за порушення строків платежів. У заяві також зазначені персональні дані відповідача ОСОБА_1 (дані документа, що посвідчує особу, РНОКПП, адреса реєстрації, номер мобільного телефону, адреса електронної пошти, відомості про джерела доходу). Зі змісту вказаної заяви вбачається, що її підписанням відповідач ОСОБА_1 беззастережно підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на укладення ДКБО, яка розміщена на сайті банку www.pumb.ua, в повному обсязі; що отримав картку № НОМЕР_2 та ПІН до неї; що до підписання заяви отримав ДКБО, тарифи банку та інформацію, передбачену законодавством про фінансові та платіжні послуги, а всі умови ДКБО йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Заяву підписано з боку відповідача ОСОБА_1 та з боку уповноваженої особи банку - директора Департаменту-Трайб некредитних продуктів Коваля Д.М. кваліфікованими електронними підписами (ID документа - 81 792 051). Матеріали справи також містять паспорт споживчого кредиту з інформацією, яка була надана споживачеві до укладення договору про споживчий кредит, згідно з яким тип кредиту - кредитна лінія; сума (ліміт) кредиту - 20 000 грн. 00 коп.; строк кредитування - 12 місяців з продовженням на такий самий строк; спосіб надання кредиту - шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії в межах кредитного ліміту на картковому рахунку; стандартна процентна ставка - 35,88 % річних, фіксована; порядок повернення - щомісячно не пізніше платіжної дати, в залежності від суми заборгованості на кінець звітного розрахункового періоду; наслідки прострочення - штрафи та процентна ставка 62 % річних (копії містяться у системі «Електронний суд»).

Згідно з довідкою про зміну кредитного ліміту за договором № 200329236544 від 06.07.2024 року, 06.07.2024 року відповідачеві ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт у сумі 20 000 грн. 00 коп., того ж дня його зменшено до 00 грн. 00 коп., 07.07.2024 року - збільшено до 20 000 грн. 00 коп., а 15.10.2024 року - зменшено до 19 909 грн. 62 коп.. Ставка за користування кредитом упродовж усього періоду становила 35,88 % річних. Суд зауважує, що зазначене у позовній заяві твердження про «збільшення» кредитного ліміту до 19 909 грн. 62 коп. не відповідає змісту цієї довідки, однак вказана неточність жодним чином не впливає на вирішення спору, оскільки розмір заборгованості за тілом кредиту не перевищує розміру кредитного ліміту, який відповідач ОСОБА_1 особисто погодив у підписаній ним заяві на приєднання до ДКБО, а питання правомірності одностороннього збільшення банком кредитного ліміту у цій справі не виникає (копія міститься у системі «Електронний суд»).

З наданої позивачем АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» виписки по особовому рахунку відповідача ОСОБА_1 за період з 06.07.2024 року по 19.03.2026 року вбачається, що починаючи з 08.07.2024 року відповідач ОСОБА_1 систематично здійснював за допомогою кредитної картки видаткові операції (оплата товарів і послуг через POS-термінали, перекази коштів з картки), тобто фактично отримав та використовував кредитні кошти, а також частково здійснював погашення заборгованості, останнє з яких мало місце 30.09.2024 року (копія міститься у системі «Електронний суд»).

Згідно з розрахунком заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 200329236544 від 06.07.2024 року станом на 19.03.2026 року (включно), після часткових погашень 31.07.2024 року (13 306 грн. 00 коп.), 31.08.2024 року (15 999 грн. 00 коп.) та 30.09.2024 року (1 693 грн. 16 коп.) залишок непогашеної заборгованості за тілом кредиту становить 19 909 грн. 62 коп., яка з 30.10.2024 року щомісячно рекласифікується у прострочену. Проценти за користування кредитом нараховані за період з 30.08.2024 року по 30.11.2025 року у загальній сумі 9 719 грн. 88 коп., з яких відповідачем 30.09.2024 року сплачено 397 грн. 84 коп., а непогашеною залишається сума 9 322 грн. 04 коп.. Загальний розмір заборгованості складає 29 231 грн. 66 коп., з яких: 19 909 грн. 62 коп. - заборгованість за кредитом; 9 322 грн. 04 коп. - заборгованість за процентами; 0 грн. 00 коп. - заборгованість за комісією (копія міститься у системі «Електронний суд»).

Перевіряючи правильність вказаного розрахунку, суд встановив, що, починаючи з 30.11.2024 року, щомісячні нарахування процентів здійснювались на залишок тіла кредиту в сумі 19 909 грн. 62 коп. за стандартною процентною ставкою 35,88 % річних, що становить 19 грн. 57 коп. за кожен день користування кредитом (19 909,62 ? 35,88 % / 365), а саме: 587 грн. 14 коп. - за розрахунковий період тривалістю 30 днів, 606 грн. 71 коп. - тривалістю 31 день, 567 грн. 57 коп. - тривалістю 29 днів (з 30.01.2025 року по 28.02.2025 року). Отже, позивач АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» не застосовував до відповідача ОСОБА_1 передбачену договором підвищену процентну ставку на прострочену заборгованість (62 % річних), не нараховував штрафів, пені, комісій, а також інфляційних втрат і трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. Арифметичну правильність розрахунку відповідачем не спростовано, власного контррозрахунку ним не надано.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, позивач АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» направив відповідачеві ОСОБА_1 письмову вимогу (повідомлення) за вих. № КНО-44.2.2/10135 від 20.03.2026 року про погашення заборгованості в загальному розмірі 29 231 грн. 66 коп. протягом тридцяти днів з моменту її отримання. Згідно зі списком згрупованих поштових відправлень (ф. 103а) «20260320 ПУМБ_774_4», така вимога 23.03.2026 року передана до пересилання рекомендованим поштовим відправленням (порядковий № 122, штриховий кодовий ідентифікатор 0505584522733) на зареєстроване місце проживання відповідача: АДРЕСА_2 (копії містяться у системі «Електронний суд»). Така вимога відповідачем ОСОБА_1 залишена без виконання.

Також згідно з списком згрупованих поштових відправлень (ф. 103а) «20260522 ПУМБ_позов СТ_19.09_629_2» від 24.05.2026 року (порядковий № 139, штриховий кодовий ідентифікатор 0505627584738), позивачем АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на виконання вимог пункту 1 ч. 1 ст. 177 ЦПК України надіслано відповідачеві ОСОБА_1 копію позовної заяви з додатками (копія міститься у системі «Електронний суд»).

Відтак, позивач АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» виконав свої зобов`язання, надавши відповідачеві ОСОБА_1 кредит у встановленому кредитним договором розмірі та на узгоджених між ними умовах, однак відповідач ОСОБА_1 з жовтня 2024 року повністю припинив виконання взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим допустив спірну заборгованість.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення.

Встановлені судом цивільні правовідносини щодо порушення грошового зобов`язання й застосування відповідних наслідків цього, у тому числі й за кредитними договорами, регулюються Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року й протоколами до неї, Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), Законами України «Про споживче кредитування», «Про захист прав споживачів», «Про електронну комерцію», «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», іншими актами цивільного законодавства.

Так, згідно з ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформлена в електронній формі. Згідно зі ст. 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису відповідно до законодавства про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги. Електронний правочин, вчинений з дотриманням вимог цього Закону, прирівнюється до правочину, вчиненого у письмовій формі. Статтею 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» визначено, що кваліфікований електронний підпис має рівнозначну юридичну силу з власноручним підписом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У свою чергу, системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Згідно зі ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання, як встановлено у ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Згідно з ч. 1 ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. За змістом ч. 1 ст. 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Аналогічне за змістом правило закріплене у ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якою у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачено договором про споживчий кредит; такі платежі здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі допущення боржником прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальником є фізична особа, такий боржник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

За змістом ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення.

Окрім того, суд при вирішенні цього спору враховує правові висновки Верховного Суду, які, у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, є обов`язковими до врахування.

Так, Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 року за єдиним унікальним номером судової справи 524/5556/19 (номер провадження: 61-16243св20) дійшов висновку, що електронний договір, укладений із дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами з використанням електронного підпису, за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року за єдиним унікальним номером судової справи 342/180/17 (номер провадження: 14-131цс19) зазначила, що умови про розмір процентів за користування кредитом та про відповідальність позичальника мають бути безпосередньо погоджені сторонами, і за відсутності підпису позичальника на документах, якими такі умови встановлені (зокрема, на Умовах та правилах надання банківських послуг, Тарифах банку), такі умови не можуть вважатися погодженими.

Щодо доказового значення виписок за рахунками Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 року за єдиним унікальним номером судової справи 200/5647/18 (номер провадження: 61-1990св20), зазначивши, що виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо встановлення наявності заборгованості та її розміру.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року за єдиним унікальним номером судової справи 444/9519/12 (номер провадження: 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Узагальнена оцінка доводів та аргументів за результатами розгляду цієї справи.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд виходить з того, що 06.07.2024 року між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 200329236544 в електронній формі шляхом приєднання відповідача до ДКБО. Заява на приєднання, в якій визначені усі істотні умови кредитування (розмір кредитного ліміту, строк його дії, процентна ставка та її тип, платіжна дата, наслідки прострочення), підписана обома сторонами кваліфікованими електронними підписами, що відповідно до ст. 207 ЦК України, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» свідчить про дотримання письмової форми кредитного договору, встановленої ч. 1 ст. 1055 ЦК України. Такий правочин створює презумпцію його правомірності (ст. 204 ЦК України), відповідачем ОСОБА_1 не оспорювався та недійсним у встановленому порядку не визнавався, у зв`язку з чим, згідно зі ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд звертає увагу, що обставини цієї справи істотно відрізняються від тих, які були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі за єдиним унікальним номером 342/180/17. На відміну від вказаної справи, стандартна процентна ставка (35,88 % річних, фіксована), розмір кредитного ліміту та строк кредитування визначені не лише в публічній пропозиції банку, а й безпосередньо у підписаній відповідачем ОСОБА_1 заяві на приєднання до ДКБО та у паспорті споживчого кредиту. Позивач АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» при цьому стягує проценти виключно за погодженою у такій заяві стандартною ставкою, не вимагаючи ні підвищених процентів, ні неустойки. Відтак, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 року, не лише не суперечить заявленим вимогам, а навпаки, підтверджує їх обґрунтованість, оскільки умова про розмір процентів у цій справі є безпосередньо погодженою сторонами.

Факт надання позивачем АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» кредитних коштів і їх фактичного використання відповідачем ОСОБА_1 підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача ОСОБА_1 за період з 06.07.2024 року по 19.03.2026 року, яка, з урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду, є належним і допустимим доказом руху коштів, а також узгоджується із розрахунком заборгованості та довідкою про зміну кредитного ліміту.

Перевіряючи правомірність нарахування процентів з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.03.2018 року за єдиним унікальним номером судової справи 444/9519/12, суд встановив, що кредитний ліміт надано відповідачеві ОСОБА_1 строком на 12 місяців, тобто до 06.07.2025 року, з автоматичним продовженням кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із сторін. Доказів того, що будь-яка зі сторін заперечувала проти продовження строку дії кредитного ліміту, матеріали справи не містять, а отже, строк кредитування продовжено до 06.07.2026 року. Проценти нараховані позивачем АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» лише по 30.11.2025 року включно, тобто в межах строку кредитування та до пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту від 20.03.2026 року. Відтак, нарахування процентів після спливу строку кредитування чи після пред`явлення вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, позивачем АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» не здійснювалось.

Щодо права позивача АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» вимагати повернення усієї суми заборгованості за кредитом, суд виходить з того, що останнє погашення заборгованості відповідачем здійснено 30.09.2024 року, а починаючи з 30.10.2024 року обов`язкові щомісячні платежі ним не вносилися взагалі, тобто прострочення сплати частини кредиту та процентів значно перевищило один календарний місяць. За таких умов позивач, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», набув права вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, і таке право ним реалізовано шляхом направлення відповідачеві письмової вимоги від 20.03.2026 року рекомендованим поштовим відправленням на його зареєстроване місце проживання, яке ним же зазначене у заяві на приєднання до ДКБО. Позовна заява подана до суду 20.07.2026 року, тобто значно пізніше спливу тридцятиденного строку, передбаченого ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування». Крім того, суд враховує, що з моменту направлення вимоги, а також з моменту надіслання відповідачеві копії позовної заяви з додатками (24.05.2026 року), він жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості, не вчинив.

Суд також зауважує, що позивачем АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», з дотриманням пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, не заявлено вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) чи сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також не застосовано підвищену процентну ставку на прострочену заборгованість, що свідчить про відсутність у заявлених вимогах складових, які б підлягали списанню чи на які не поширюється право кредитора в період дії воєнного стану. Питання позовної давності судом не досліджується, оскільки відповідач заяви про її застосування не робив (ч. 3 ст. 267 ЦК України); до того ж, з огляду на дату укладення договору (06.07.2024 року) та дату виникнення прострочення (30.10.2024 року), загальна трирічна позовна давність (ст. 257 ЦК України) на момент звернення до суду в будь-якому разі не сплинула.

Вочевидь, між сторонами у справі було досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, позивач свої зобов`язання щодо надання кредиту виконав, натомість відповідач ОСОБА_1 , в порушення вимог статей 525, 526, 530, 1049, 1054 ЦК України, не виконав зобов`язань за цим договором, допущену заборгованість ним у встановленому порядку не погашено. Розмір заборгованості відповідачем ОСОБА_1 не спростовано, своїх розрахунків чи доказів погашення боргу (повністю або частково) ним не наведено та суду не подано, тоді як докази, надані позивачем, з огляду на стандарт «вірогідності доказів», є більш вірогідними, ніж будь-які можливі заперечення відповідача, які ним не були заявлені.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позов АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відтак, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» підлягає до стягнення заборгованість за кредитним договором № 200329236544 від 06.07.2024 року в загальному розмірі 29 231 грн. 66 коп., з яких: 19 909 грн. 62 коп. - заборгованість за кредитом; 9 322 грн. 04 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду із вимогою майнового характеру у розмірі 2 662 грн. 40 коп., які підтверджується відповідною випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, отож на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають до стягнення на користь зазначеного позивача з відповідача ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог, - у повному обсязі.

Доказів понесення сторонами інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.

Керуючись статтями 4-5, 10, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 133, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» 29 231 (двадцять дев`ять тисяч двісті тридцять одну) грн. 66 коп. заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору.

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін у справі.

Позивач: Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», код у ЄДРПОУ: 14282829; місцезнаходження юридичної особи: вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070; адреса електронної пошти: info@fuib.com; електронний кабінет у ЄСІТС: наявний.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 (зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; електронний кабінет у ЄСІТС: відсутній.

Повне рішення суду складено: 27 жовтня 2026 року.

Суддя Володимир МИКИТИН