Рішення № 140972936, 26.10.2026, Ренійський районний суд Одеської області

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Провадження № 2/510/1906/26

Справа № 510/751/26

26 жовтня 2026 року м. Рені Одеської області

Ренійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.,

за участю секретаря Фурсової А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -

встановив:

Представник позивача звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором кредиту, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 04 серпня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», правонаступником якого є ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71932783.

За даним договором відповідачу надані кредитні кошти в сумі 3 000 грн., узгоджені умови про порядок та графік повернення кредиту, сплати процентів, комісії та інше.

Відповідач в свою чергу, зобов`язалась повернути грошові кошти, сплатити проценти та виконати інші умови передбачені договором.

02 вересня 2025 року та 02 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено додаткові угоди, про продовження строку кредитування, змінивши п.п. 2.2.2. п. 2.2. Договору в новій редакції: «2.2.2. Строк кредитування/Строк Договору 60 днів», а потім 90 днів.

Згідно проведеного платежу № 5cfce25b-0ccf-4ee2-9d05-53f3ea0417c4 від 04 серпня 2025 року, на картковий рахунок ОСОБА_1 , який вказаний у договорі, здійснено переказ коштів у розмірі 3 000 грн., що також підтверджується платіжною інструкцією.

Так, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало умови договору, надавши грошові кошти відповідачу, а остання не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання з повернення коштів, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість у розмірі 10 350 грн., яка складається з: заборгованості за тілом позики 3 000 грн. заборгованості за процентами 900 грн., заборгованості за комісією 450 грн., заборгованості за штрафами (пенею/неустойкою) 6 000 грн.

Заборгованість в добровільному порядку відповідачем не погашена.

З огляду на вищенаведене, представник позивача з зазначених підстав звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості, витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 662 грн. 40 коп. та 4 500 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача у судове засідання не з`явилась, направила до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, наполягала на задоволенні позовних вимог, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце його проведення сповіщалась належним чином, про причини неявки не повідомила. Відзив у встановлений судом строк не надходив.

Відповідно до ч. 4 ст. 44 ЦПК України, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги неодноразове неприбуття у судові засідання належним чином повідомленого відповідача, задля недопущення порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності відповідача, за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що причини неявки відповідача є неповажними та є підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

Дійсно, як встановлено судом, 04 серпня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 дійшли згоди з укладення договору надання коштів у кредит № 71932783, відповідно до умов якого останній надано суму кредиту 3 000 грн. (п. 2.2.1 Договору) на строк 30 днів (п. 2.2.2 Договору) шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 зобов`язалась повернути ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту (п. 2.1 Договору).

Водночас, сторонами погоджені умови про: фіксовану процентну ставку за день - 0,278 % (п. 2.2.3 Договору), комісію за надання кредиту - 15,00 %, що складає 450 грн. (п. 2.2.4 Договору), дату повернення кредиту 02 вересня 2025 року, пеню 4,00 % за день та ін.

Перед укладенням договору відповідача ознайомлено із його умовами, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальною річною процентною ставкою за договором про споживчий кредит.

02 вересня 2025 року та 02 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено додаткові угоди, про продовження строку кредитування, змінивши п.п. 2.2.2. п. 2.2. Договору в новій редакції: «2.2.2. Строк кредитування/Строк Договору 60 днів», а потім 90 днів.

Згідно положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, що визначено ч. 1 ст. 638 ЦК України.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (утому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Таким чином, 04 серпня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» був укладений договір надання коштів у кредит № 71932783.

Згідно витребуваної інформації у АТ КБ «ПриватБанк», 04 серпня 2025 року на емітовану відповідачу картку перераховані грошові кошти у розмірі 3 000 грн.

Так, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на виконання умов договору та відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, надало грошові кошти відповідачу у користування, на умовах встановлених договором, а відповідач в свою чергу зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування ним, а також виконати інші умови передбачені договором.

Таким чином ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» належним чином виконало свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 .

Однак, з причини неналежного виконання умов договору у відповідача виникла заборгованість в розмірі 10 350 грн., яка складається з: заборгованості за тілом позики 3 000 грн. заборгованості за процентами 900 грн., заборгованості за комісією 450 грн., заборгованості за штрафами (пенею/неустойкою) 6 000 грн.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості за процентами, платежами від 02 вересня 2025 року у розмірі 247 грн. 50 коп. та 02 жовтня 2025 року в розмірі 900 грн.

25 лютого 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 25/02/26, предметом якого є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах заборгованості.

Згідно витягу з реєстру прав вимог № 1, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» прийняло від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» право вимоги за договором надання коштів у кредит № 71932783 від 04 серпня 2025 року, відносно боржника ОСОБА_1 на заборгованість у розмірі 10 350 грн. 71 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 3 000 грн.; заборгованості за процентами 900 грн.; заборгованості за комісією 450 грн.; заборгованості за штрафами (пенею/неустойкою) 6 000 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Так, судом встановлено, що ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» у відповідності до ст. 512 ЦК України, набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», включно і до ОСОБА_1 за договором надання коштів у кредит № 71932783 від 04 серпня 2025 року.

Частиною 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Представником позивача у повній мірі доведені обставини, на які вона посилається у позові, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

Натомість, заявлена заборгованість відповідачем не спростована, контр розрахунку не надано.

Разом із тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Позивачем здійснено нарахування неустойки за прострочення зобов`язань за договором надання коштів у кредит № 71932783 від 04 серпня 2025 року в розмірі 6 000 грн., після 24 лютого 2022 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану.

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є ЦК України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та ст.ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд зазначає, що на договір про споживчий кредит, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, а нарахована кредитодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню кредитодавцем.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки у зазначеному розмірі задоволенню не підлягають.

За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягненню виниклої у відповідача заборгованості на користь позивача, за виключенням нарахованої неустойки, у загальному розмірі 4 350 грн.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких входять витрати на професійну правничу допомогу (ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача, під час пред`явлення позову до суду, сплачено судовий збір у належному розмірі 2 662 грн. 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 579946197.1 від 17 квітня 2026 року.

Отже, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача у відшкодування судових витрат зі сплати судового збору підлягає 1 118 грн. 74 коп. (4 350 / 10 350 = 42,02 * 2 662,40 / 100).

Щодо вирішення питання про витрати, пов`язані із професійною правовою допомогою.

За положеннями ст. ст. 133, 137 ЦПК України, учасник справи має право на відшкодування лише професійної правової допомоги, наданої адвокатом.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг правничої допомоги. Так, на підтвердження понесених позивачем витрат у справі надано договір № 25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25 серпня 2025 року, а загальна вартість наданих послуг за договором складає 4 500 грн., що підтверджується витягом з акту № 9ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги від 02 березня 2026 року.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу ч. 3 ст. 141 ЦПК України, можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про їх задоволення та стягнення з відповідача на користь позивача у розмірі 1 890 грн. 90 коп. (42,02 % від розміру задоволених позовних вимог), на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом враховується, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 58, 81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, -

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (місцезнаходження за адресою: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, ЄДРПОУ 43311346, рах. № НОМЕР_2 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку 334851) заборгованість за договором надання коштів у кредит № 71932783 від 04 серпня 2025 року в розмірі 4 350 (чотири тисячі триста п`ятдесят) грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 3 000 (три тисячі) грн.; заборгованості за процентами 900 (дев`ятсот) грн., заборгованості за комісією 450 грн.

В задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (місцезнаходження за адресою: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, ЄДРПОУ 43311346, рах. № НОМЕР_2 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку 334851) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 118 (одна тисяча сто вісімнадцять) грн. 74 коп. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 1 890 (одна тисяча вісімсот дев`яносто) грн. 90 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова