Постанова № 14097220, 18.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 лютого 2011 року 14:14 № 2а-17798/10/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Женір»

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень

Суддя Смолій І.В.

Секретар судових засідань Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача: Мельник Н.С. (дов.від 01.12.10р. № б/н);

Від відповідача: Огородник С.В. п/к(дов.від 19.08.10р. № 4481/9/10-114)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.02.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 09.12.10року по справі відкрито провадження та призначено праву до розгляду по суті на 17.12.10року.

Розгляд справи 17.12.10р. відкладався до 27.12.10р. у звязку із неявкою в судове засідання представника позивача.

В судових засіданнях 27.12.10р., 18.01.11р. та 03.02.11р. оголошувалось перерви для витребування та приєднання до матеріалів справи додаткових доказів а також для забезпечення явки в судове засідання всіх учасників.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позовних вимог не подав. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень зіслався на обставини викладені у акті перевірки та поданих письмових запереченнях.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва 06.10.10р. проведено перевірку за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. За результатами перевірки складено акт від 06.10.10р. за № 0573/26/52/23/22859119 який в подальшому був зареєстрований за місцем державної реєстрації субєкта господарювання 28.10.10р. за №1525/26/59/23/22859119 (надалі акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушення п.13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07 1995 р.№265/95-ВР, а саме встановлено що сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків не відповідає сумі, яка зазначена в поточному звіті РРО. невідповідність складає 281,60 грн. ; порушення ст.15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового. алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме в кіоску куріння заборонене, але будь-яка наочна інформація про заборону куріння та текст змісту «Куріння Заборонено»відсутнє; порушення п.п. 2.6.п .2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. № 637, а саме позивачем не було оприбутковано готівкових коштів в сумі 5780,29 грн. за період з 26.08.2010р. по 05.10.2010р. в книзі ОРО №2659018722/1.

У звязку із встановлення зазначених вище порушень Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Києва винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.11.10р. № 0013842305 яким за відсутність інформації про заборону куріння в приміщенні на позивача накладено штраф у розмірі 3400,00грн., №0013822305 від 10.11.10р. яким за невідповідність готівки на місці розрахунку на позивача накладено штраф у розмірі 1408,00грн. та рішення про застосування штрафних санкцій від 10.11.10р. № 0013832305 яким на позивача накладено штраф за не оприбуткування готівки, в розмірі 28901,45грн.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, норми чинного на момент перевірки законодавства та пояснень сторін суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

Актом перевірки встановлено, що позивачем в супереч вимог п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні в період з 26.08.10р. по 05.10.10р. в книзі ОРО у 2 Розділі «Облік руху готівки та сум розрахунків»відсутні будь які записи, а отже не забезпечено оприбуткування готівкових коштів.

Відповідно до акту перевірки позивачем використовує КОРО що зареєстрована 02.08.10р. з № 2659018722/1, копія якої надана позивачем до матеріалів справи.

З оглянутої в судовому засіданні КОРО вбачається, що перший запис у 2 Розділі вчинено працівниками ДПІ у Дніпровському районі 06.10.10р., тобто під час проведення перевірки.

Крім того до матеріалів справи надано копію письмових пояснень директора ТОВ «Фірма Женір»ОСОБА_1 з яких вбачається, що нею у період з 26.08.10р. по 05.10.10р. включно не зроблено відповідних записів до 2-го Розділу КОРО на загальну суму 5780,29грн. у звязку із не знанням законодавства.

Згідно з п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Оприбуткування готівки, відповідно до п. 1.2 глави 1 вказаного Положення, - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2004 р., використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає:

- наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;

- підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО;

- щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо;

- у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій;

- ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що оприбуткуванням готівки для позивача є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО; в свою чергу облік зазначених коштів у книзі обліку розрахункових операцій передбачає підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках такої книги та щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, а тому доводи позивача щодо оприбуткування готівки шляхом лише вклеювання звітних чеків РРО є безпідставними.

Також до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1408,00грн, оскільки позивачем не було забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначається в фіскальному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Актом перевірки зафіксовано, що на момент проведення перевірки сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків становила 481,50грн., а сума готівкових коштів, яка зазначена в поточному денному Х звіті РРО 199,90грн. Таким чином невідповідність сум становить 281,60грн.

З наявних матеріалів та пояснень представника позивач, судом встановлено, що позивач не погоджується з рішенням про застосування про застосування штрафних санкцій оскільки стверджує, що кошти які перевіряючими в акту визначені як такі що були в касі насправді були особистими коштами продавця.

Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» N265/95-ВР від 06.07.1995 (надалі Закон N265/95-ВР) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Статтею 2 Закону України «Про визначено, що місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637 (надалі - Положення).

Відповідно до п. 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно з п. 4.2 Положення усі надходження і видачу готівки в національній валюті необхідно відображати у касовій книзі.

Таким чином оприбуткування готівки в касі підприємства, яке проводить готівкові розрахунки із застосуванням РРО (використанням РК), є здійснення обліку такої готівки у книзі обліку розрахункових операцій саме на підставі фіскальних звітних чеків РРО або даних РК та відображення надходжень цієї готівки у касовій книзі підприємства, що і підтверджує проведення процедури оприбуткування.

Отже, нормами права регламентовано виключний порядок видачі готівки з каси (або навпаки), у звязку з чим не вбачається законних підстав для оприбутковування коштів в іншій спосіб або з порушенням встановленого порядку.

Так з акту перевірки вбачається що під час здійснення перевірки перевіряючими встановлено невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків даним Х-звіту на загальну суму 199,90грн.

Позивачем на момент проведення перевірки не було надано жодних документів на підтвердження оприбуткування грошових коштів.

Крім того в матеріалах справи наявні пояснення ОСОБА_2 яка працює продавцем у кіоску ТОВ «Фірма «Женір»за адресо. м. Києїв, пр-т Броварський. Із вказаних пояснень вбачається, що під час здійснення перевірки нею власноручно перераховано кошти що знаходились на місці здійснення розрахунків які склали 281,50грн. та 200 грн. власних коштів. Жодних пояснень, що до неї примінялась фізична сила чи здійснювався обшук її особистих речей гр. ОСОБА_2 не надано.

Суд акцентує увагу на тому, що продавцем магазину ОСОБА_2 місце знаходження усіх готівкових кошів значиться як «місце здійснення розрахункових операцій», а не в її особистих речах чи кишенях.

З цього приводу, слід відзначити, що судом встановлене доведення Позивачем суперечливих фактів поряд з іншими доказами у справі, що на думку суду є однією з підстав вважати про недостовірне їх викладення з метою уникнення відповідальності, передбаченої законодавством України.

Крім того до позивача застосовано штрафні санкції за порушення ст.15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме в кіоску розташованому за адресою : АДРЕСА_1 куріння заборонене, але будь-яка наочна інформація про заборону куріння та текст змісту «Куріння Заборонено»відсутнє.

Суд за доводами позивача з приводу не обовязковості розміщення такої інформації в приміщенні кіску не може погодитись.

Статтею 15-2 зазначеного вище Закону визначено, що забороняється куріння тютюнових виробів: 1) у ліфтах і таксофонах; 2) у закладах охорони здоров'я; 3) у навчальних та освітньо-виховних закладах; 4) на дитячих майданчиках; 5) на спортивних майданчиках; 6) у під'їздах жилих будинків; 7) у підземних переходах; 8) у громадському транспорті (включаючи транспорт міжнародного сполучення).

Забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів: 1) у закладах громадського харчування; 2) у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ; 3) у приміщеннях закладів культури; 4) у приміщеннях закритих спортивних споруд; 5) у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності.

У місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!".

Як вбачається з акту перевірки, така здійснювалась у приміщенні торгівельного кіоску субєкту господарювання ТОВ «Фірма Женір»,а отже є приміщенням підприємства, за таких обставин положення ст. 15-2 Закону на вказане приміщення поширюється.

Крім того судом не можуть бути взяті до увагит доводи позивача з приводу відсутності повноважень у відповідача щодо притягнення до відповідальності за вказане порушення.

Так зокрема відповідальність за необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 152 цього Закону визначається ч. 2 ст.17 цього ж Закону.

При цьому ч. 3 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів»визначено , що рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами державної податкової служби та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Отже з наведеною нормою прямо передбачено право державних податкових органів притягувати субєктів господарювання до відповідальності за нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 152 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Також судом не можуть бути прийняті як достовірні доводи з приводу наявності на момент проведення перевірки таблички «Куріння заборонено!»в «куточку захисту прав споживача»в підтвердження яких позивачем до матеріалів справи надано фотознімки приміщення кіоску що перевірявся.

Як вбачається з наявної матеріалах справи копії письмових пояснень директора ТОВ «Фірма Женір»ОСОБА_1 в яких вона власноруч зазначає : «В приміщенні кіоску (в тому числі на фронтальній вітрині ) не розміщено інформаційну табличку паління в кіоску заборонено.»(а.с.48)

Поряд з цим суд не приймає до уваги доводи позивача з приводу порушень відповідачем порядку проведення перевірки, керуючись наступним.

Порядок здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) передбачений ст. 15 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», якою встановлено, що такий контроль здійснюється податковими органами шляхом проведення планових або позапланових перевірок.

Згідно з ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про державну податкову службу», державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені ст. 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у п. 2, 3, 11, 12, 13, 16, а також п. 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору.

Пунктом 1 ст. 8 ЗУ «Про державну податкову службу», передбачені такі функції, як здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Відповідно до п. 2 ст. 11 ЗУ «Про державну податкову службу», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Статтею 111 ЗУ «Про державну податкову службу»передбачено, що перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», вважаються позаплановими перевірками.

При цьому, ЗУ «Про державну податкову службу»не ототожнює вказані перевірки за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) з плановими і позаплановими виїзними перевірками своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів) ні в частині визначення підстав їх проведення, ні в частині встановлення процедури їх здійснення.

Тому, визначені вказаним Законом підстави та порядок проведення перевірок поширюються виключно на правовідносини з проведення планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), і жодним чином не стосуються правових відносин, що складаються з приводу перевірки щодо здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги).

Оскільки ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є спеціальним законодавчим актом у питаннях проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), то інші нормативні акти, у тому числі ЗУ «Про державну податкову службу», на дані правовідносини поширюються тільки в частині, не врегульованій ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

При проведенні перевірок за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій податкові органи керуються наказами ДПА України від 27.05.2005р. № 355 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків»та від 12.08.2008р. № 534 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій».

Таким чином, Окружний адміністративний суд м. Києва приходить до висновку, що перевірка позивача здійснювалася в межах компетенції та порядку, визначених законодавством.

Аналізуючи наведені докази та норми законодавства суд керуючись внутрішнім переконанням прийшов до висновків про необґрунтованість позовних вимог.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом встановлено, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій винесені у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій