Постанова № 14097203, 11.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 лютого 2011 року 17:25 справа № 2а-1486/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Четвертак Я. І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Компанії Маскіо Гаспардо С.п.А.

до

Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: старший державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г.

про

скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 20.01.2011 р., зобов"язання вчинити дії

за участю представників сторін:

від позивача: Шенк О.Ю., довіреність № 14054 від 16.04.10 р.

від відповідача: не прибув;

від третьої особи: не прибув.

ВСТАНОВИВ:

Компанія Маскіо Гаспардо С.п.А. (надалі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (надалі - відповідач), третя особа - старший державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г. про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, зобов"язання відповідача відкрити виконавче провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при прийнятті оскаржуваної ним постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, відповідачем порушено вимоги ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», та, як наслідок цього, неправильно застосовано п. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.02.2011 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, дала посянення аналогічні тим, що викладені у позові. Просила позов задовольнити.

Відповідач та третя особа явку уповноважених представників до суду не забезпечили, про причини неявки не повідомили, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, що підтверджується матеріалами справи, клопотань чи заяв про розгляд справи без участі чи про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Керуючись вимогами частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

На виконання рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2010 р., 24 грудня 2010 року Господарський суд м. Києва видав відповідний наказ про примусове виконання рішення № 54/259 зі строком пред'явлення до виконання до 18 жовтня 2013 року (надалі - наказ).

Відповідно до вказаного наказу, Господарський суд м. Києва наказав стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі»(03038 м. Київ, вул. Ямська, 28А, ідентифікаційний код 35076670) на користь компанії «Маскіо Гаспардо С.п.А.» (Віа Марчелло 73, 35011 Камподарсего (Падова), Італія, ідентифікаційний код - відсутній) 585 743 (п'ятсот вісімдесят п'ять тисяч сімсот сорок три) євро 53 євроценти основного боргу, 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) гривень 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зазначений наказ про примусове виконання рішення № 54/259 24 грудня 2010 року є виконавчим документом і повністю відповідає вимогам, встановленим до виконавчого документа статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон).

14 січня 2011 року позивач подав до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві заяву про відкриття виконавчого провадження (вх. № 65/05-28 від 14.01.2011 р.).

21 січня 2011 року на адресу позивача від відповідача надійшла Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП №23793608 від 20 січня 2011 року (надалі - постанова), винесена старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г.

Як вбачається з оскаржуваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП № 23793608 від 20.01.2011 підставою для прийняття відповідного рішення є відсутність у виконавчому документі розрахунку боргу у національній валюті. При цьому, оскаржуване рішення прийнято на підставі пунктів 4,7 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" .

У відповідності до п. 7 ст. 26 вказаного Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

З вказаного наказу Господарського суду м. Києва про примусове виконання рішення та заяви про відкриття виконавчого провадження вбачається, що зазначений наказ поданий у строк передбачений для пред'явлення виконавчого документа до виконання та відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, зважаючи на те, що сума заборгованості за цим наказом є еквівалентом 6 033 158 грн. по курсу Національного Банку України станом на 12.01.2011 р., наказ пред'явлений до виконання відповідачу на підставі ч. 2 ст. 20-1 ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження», відповідно до якої на підрозділ примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції покладається виконання рішень, зокрема, за якими підлягає стягненню сума боргу від п'яти до десяти мільйонів гривень або еквівалентна сума в іноземній валюті, чим спростовується правомірність посилання відповідача на п. 4 ст. 26 вказаного Закону в оскаржуваній постанові.

Отже, суд констатує, що позивачем виконавчий документ пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Пунктом 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

Із зазначеного положення Закону вбачається, що умовою прийняття рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження повинно бути наявність відповідних обставини, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

У Постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №23793608 від 20 січня 2011 року, в якості обгрунтування підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження вказано визначення суми зобов’язання у іноземній валюті та не визначення суми зобов"язання в гривневому еквіваленті.

Суд звертає увагу на те. що ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено порядок звернення стягнення на майно боржника при обчисленні боргу у гривнях або іноземній валюті.

Тобто, порядок звернення стягнення на майно боржника при обчислені боргу як в національній так і в іноземній валюті встановлено Законом.

Так, статтею 51 Закону України "Про виконавче провадження" порядок звернення стягнення на майно боржника при обчисленні боргу у гривнях або іноземній валюті полягає в наступному.

У разі відсутності у боржника коштів у гривнях, достатніх для одночасного задоволення вимог стягувача, державний виконавець накладає стягнення на кошти боржника в іноземній валюті.

Якщо кошти боржника в іноземній валюті є на рахунках, внесках або на зберіганні у банку або іншій кредитній установі, які мають право продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, державний виконавець зобов'язує їх протягом семи днів продати іноземну валюту в розмірі, необхідному для погашення боргу.

Якщо такі кошти є у банку або іншій кредитній установі, які не мають права продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, державний виконавець зобов'язує їх протягом семи днів перерахувати ці кошти до банку або іншої кредитної установи, що мають таке право для їх реалізації відповідно до вимог частини другої цієї статті.

При цьому, Закон України "Про виконавче провадження", абзац 4 статті 51 прямо встановлює, що звернення стягнення на кошти боржника у гривнях та інше майно боржника при обчисленні боргу в іноземній валюті здійснюється в порядку, передбаченому цією статтею.

Зазначені норми вказаного Закону також продубльовані у пункті 5.2. "Інструкції про проведення виконавчих дій" (№74/5 від 05.12.1999), підпунктом 5.2.5. якої передбачено, що при обчисленні боргу в іноземній валюті звернення стягнення на кошти боржника у гривнях та інше майно боржника здійснюється в порядку, установленому пунктом 5.2 цієї Інструкції.

У відповідності до пункту 7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", у відповідності до зазначеної норми, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

Жодних таких обставин, які: 1) передбачені законом, 2) виключають здійснення виконавчого провадження державним виконавцем належним чином не встановлено та суду не доведено. Окрім того, стаття 51 Закону України "Про виконавче провадження" врегулювала порядок звернення стягнення на кошти боржника у гривнях та інше майно при обчислені боргу в іноземній валюті, яке здійснюється в порядку, встановленому зазначеною ж статтею закону. Вказана стаття закону передбачає можливість стягнення боргу вираженого в іноземній валюті за рахунок національної валюти та майна боржника.

Така операція відповідає положенням частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Судом не встановлено правомірності підстав, на які посилається відповідач в Постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №23793608 від 20 січня 2011 року, а саме чинним законодавством України не встановлено такої обставини, як не визначення суми зобов’язання у іноземній валюті в гривневому еквіваленті, як підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Таким чином, враховуючи вищезазначене у сукупності, судом не встановлено жодних обставин, підстав та умов у відповідності до норм пунктів 4,7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", які б виключали здійснення виконавчого провадження за наказом Господарського суду м. Києва № 54/259 від 24.12.2010 р.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду правомірності прийнятого рішення.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження була прийнята відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Компанії Маскіо Гаспардо С.п.А. задовольнити повністю.

2. Скасувати Постанову про відмову у відкритті провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) від 20.01.2011 року, прийняту старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві у виконавчому провадженні ВП № 23793608.

3. Зобов"язати відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві прийняти Постанову про відкриття провадження з примусового виконання рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2010 р. у справі № 54/259 на підставі наказу про примусове виконання рішення від 24.12.2010 р. № 54/259.

4. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Компанії Маскіо Гаспардо С.п.А. за рахунок Державного бюджету України.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 11.02.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова уповному обсязі складена та підписана 16 лютого 2011 року.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя

Ю.Т. Шрамко