Рішення № 140970908, 27.10.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 946/3794/26

Провадження № 2/463/2908/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді: Мармаша В.Я.,

з участю секретаря судового засідання: Цебрик Х.В.,

представника відповідача: Баюш Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України, -

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача збитків в якості відповідальності за несвоєчасне виконання рішення суду у справі №1304/2-2180/12 у розмірі 3 834,97 доларів США, а також судовий збір в розмірі 3 328,00 грн, просив вимоги задовольнити з підстав та мотивів викладених у позовній заяві.

Ухвалою судді від 28.08.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

22.09.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Баюш Л.В. на адресу суду надійшов відзив, у якому просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, з мотивів та підстав, викладених у ньому. Зазначила, що первинний кредитор та його правонаступники, в тому числі ТОВ «Цикл Фінанс», втратили право на примусове виконання судового рішення про стягнення боргу. Тобто у такому випадку основна вимога позивача про примусове стягнення боргу, підтверджена судовим рішенням, не може бути виконана в примусовому порядку, а тому до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не підлягають застосуванню правила частини другої статті 625 ЦК України. Саме такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 року у справі № 754/511/23 (посилання в ЄДРСР https://reyestr.court.gov.ua/Review/134456472 ). Додатково зазначила, що відповідач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Ухвалою суду від 30.09.2026 провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України закрито в частині позовних вимог до ОСОБА_2 .

Від представника позивача в судове засідання надійшло клопотання відповідно до якого позов підтримує в повному обсязі, розгляд справи просить проводи у відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила, з мотивів та підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30 листопада 2011 року у справі №1304/2-2180/11, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 14.05.2012 року, задоволено частково позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/08 5/12458-СК від 29.05.2006 року. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 16241,7 доларів США заборгованості за кредитом, 7437,5 доларів США заборгованості за відсотками, 33723,57 доларів США пені за несплату кредитних коштів та відсотків, а всього 57402,77 доларів США, що в еквіваленті станом на 29 липня 2011 року згідно офіційного курсу НБУ становить 457568 грн. 96 коп. (чотириста п`ятдесят сім тисяч п`ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.), а також 1700 грн. понесених витрат по оплаті судового збору та 120 грн. витрат з інформаційно-технічно забезпечення розгляду справи. У задоволенні решти позовних вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відмовлено.

Судами у вказаній справі встановлено, що 29 травня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/08-5/12458 СК. Для забезпечення виконання цього договору 29 травня 2006 року укладено договір поруки №014/08-5/12458-СК-1, за яким ОСОБА_2 поручився перед банком за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань, що витікають з кредитного договору.

18.07.2024 року між АТ «Райффайзен Банк» та АТ «ОКСІ БАНК» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-71, відповідно до якого АТ «ОКСІ БАНК» набуло права вимоги за кредитним договором № 014/08 5/12458-СК від 29.05.2006 року.

18.07.2024 року між АТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-71-1, відповідно до якого ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло права вимоги за кредитним договором № 014/08 5/12458-СК від 29.05.2006 року.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, станом на дату подання позову рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 листопада 2011 року боржником не виконано, тому позивач просить відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України стягнути три відсотки річних, а саме за період з 10.12.2017 року по 01.01.2020 року, в розмірі 3 834,97 доларів США.

Вирішуючи питання про можливість застосовування до відповідачів правил частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення з них трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд звертає увагу на наступне.

Можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено судом в установленому законом порядку.

Якщо зобов`язання зі сплати боргу, яке засвідчене судовим рішенням про його примусове стягнення, строк пред`явлення виконання за яким пропущено і в поновленні такого строку суд відмовив, а можливість його виконання втрачена, до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не можна застосовувати правила частини другої статті 625 ЦК України.

За таких обставин боржник уже не зобов`язаний повертати борг через примус і може посилатися на остаточну втрату можливості виконання рішення.

За протилежним (іншим) підходом буде складатися нерозумна ситуація, за якою після втрати права на примусове виконання судового рішення про стягнення основного боргу і припинення можливості його реалізації, зокрема у зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа для виконання, за обставин неможливості виконання захисту основної вимоги (про стягнення основної суми боргу) кредитор зберігатиме можливість постійно подавати вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на невиконувану вимогу, що суперечитиме принципу правової визначеності.

Такі висновки зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 року у справі №754/511/23.

Водночас Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19, від 03 жовтня 2023 року у справі № 366/203/21, від 09 листопада 2023 року у справі № 420/2411/19 виснувала, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання, тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

У цій справі судом встановлено, що розмір заборгованості визначений судовим рішенням від 30.11.2011 року у справі № 1304/2-2180/11, яке набрало законної сили 14.05.2012 року та яким, зокрема, стягнуто з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 57402,77 доларів США, що в еквіваленті станом на 29 липня 2011 року згідно офіційного курсу НБУ становить 457568 грн 96 коп., і саме на цю суму позивач, згідно з позовною заявою, нарахував три проценти річних за частиною другою статті 625 ЦК України за період з 10.12.2017 року по 01.01.2020 року.

Згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист у цій справі міг бути пред`явлений до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Позовна заява не містить відомостей про те, чи видавався у справі № 1304/2-2180/11 виконавчий лист та чи був він пред`явлений до примусового виконання. Будь-яких доказів, які підтверджують відкриття виконавчого провадження, позивачем суду не надано.

Факт не перебування виконавчого листа за основним борговим зобов`язанням на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України, оскільки вказана норма підлягає застосуванню судом лише за грошовим зобов`язанням, яке підлягає виконанню.

У зв`язку зі спливом трирічного строку (з 15.05.2012 року до 15.05.2015 року), наданого законом для пред`явлення виконавчого листа до виконання, немає і обов`язку відповідача у грошовому зобов`язанні, який би міг бути виконаний примусово, а отже, немає правової підстави для стягнення можливого похідного зобов`язання, передбаченого статтею 625 ЦК України.

Суд погоджується з доводами сторони відповідача, що при застосуванні норм права до спірних правовідносин слід врахувати висновки, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 року у справі №754/511/23.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України в разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 141, 265, 273, 274 ЦПК України, суд

ухвалив:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України відмовити.

Текст рішення складено та підписано суддею 27.10.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», місцезнаходження: 04112, м. Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 43453613.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя: Мармаш В. Я.