Вирок № 140969234, 27.10.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/7840/26

Провадження № 1-кп/331/1100/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

представника

потерпілого ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №12026082020000563 від 14.07.2026 року стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Вовчанськ, Вовчанського району, Харківської області, українець, громадянин України, який має середню освіту, працює в КНП "Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» медбратом таракального відділення, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

13.07.2026 о 18 год. 57 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи біля ТРЦ "Аврора" за адресою: м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 83/85, використовуючи власний мобільний телефон з абонентським номером НОМЕР_1 , у месенджері «Telegram» отримав дзвінок від невстановленої в ході досудового розслідування особи, яка використовувала обліковий запис з ім`ям « ОСОБА_7 », представилася співробітником Служби безпеки України та під приводом надання допомоги Службі безпеки України у виконанні нібито спеціального завдання, запропонував здійснити підпал відділення № 5 AT «ПУМБ», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 44, а також надала детальні інструкції щодо способу його вчинення.

Після цього, 13.07.2026 о 19 год. 43 хв., виконуючи отримані від невстановленої особи вказівки, ОСОБА_6 направився до відділення № 5 AT «ПУМБ», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 44, де здійснив фотозйомку фасаду та прилеглої території зазначеного відділення банку. Надалі, використовуючи власний мобільний телефон марки «Хіаоmі Redmi Note 14 Pro» (IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 ) та обліковий запис « ОСОБА_8 » у месенджері «Telegram», переслав отримані фотознімки користувачу з ім`ям « ОСОБА_7 », який, у свою чергу, надав ОСОБА_6 подальші вказівки щодо підготовки та безпосереднього здійснення підпалу зазначеного відділення банку.

Після отримання зазначених вказівок ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, 13.07.2026 о 20 год. 19 хв. прибув до автозаправної станції «ОККО», розташованої за адресою: м.Запоріжжя, вул. Домаха, буд. 13-Г, де придбав пластикову каністру об`ємом 10 літрів та бензин марки А-95 об`ємом 5 літрів, які підготував для використання як засіб вчинення підпалу.

Продовжуючи реалізацію свого умислу, спрямованого на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, 13.07.2026 близько 22 год. 36 хв. ОСОБА_6 , маючи при собі пластикову каністру з бензином, прибув до відділення № 5 AT «ПУМБ», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 44, де вилив бензин на асфальтне покриття перед центральним входом до відділення банку та за допомогою запальнички підпалив його, внаслідок чого виникла пожежа.

У результаті вказаних умисних дій ОСОБА_6 пошкоджено вхідні двері відділення № 5 AT «ПУМБ», чим AT «ПУМБ» заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 17 376 грн. 73 коп.

Цивільний позов АТ « Перший український міжнародний банк» заявлено на суму 17 376,73 грн.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.194 КК України визнав у повному обсязі, суду пояснив, що всі обставини кримінального правопорушення які вказані в обвинувальному акті він визнає повністю. На запитання учасників процесу відповів, що дійсно 13.07.2026 о 18 год. 57 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи біля ТРЦ "Аврора" за адресою: м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 83/85, використовуючи власний мобільний телефон у месенджері «Telegram» отримав дзвінок від « ОСОБА_9 », який представився співробітником Служби безпеки України та під приводом надання допомоги Службі безпеки України у виконанні нібито спеціального завдання, а саме затримати правопорушника, запропонував здійснити підпал відділення № 5 AT «ПУМБ», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 44. Потім надав детальні інструкції щодо способу його вчинення. Після отримання зазначених вказівок він прибув до автозаправної станції «ОККО», придбав пластикову каністру з бензином об`ємом 5 літрів, прибув до відділення № 5 AT «ПУМБ», де вилив бензин на асфальтне покриття перед центральним входом до відділення банку та за допомогою запальнички підпалив його, внаслідок чого виникла пожежа. Щиро кається, шкоду потерпілому відшкодував у повному обсязі.

Представник потерпілий АТ «ПУМБ» ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що матеріальну шкоду на суму 17 376,73 грн. обвинувачений ОСОБА_6 відшкодував у повному обсязі, прохав суд призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі.

На підставі положень ч. 3 ст.349 КПК України, з урахуванням повного визнання вини обвинуваченого ОСОБА_6 , думки обвинуваченого, який повідомив, що бажає закінчити судове слідство по справі без дослідження доказів, що містяться в матеріалах кримінального провадження, думки прокурора, захисника, представника потерпілого, докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, не досліджувалися. Судом роз`яснено обвинуваченому обмеження у праві на апеляційне оскарження вироку суду посилаючись на невизнання обставин, які не оспорювалися під час розгляду справи. Обвинувачений також підтвердив, що йому зрозуміло, що він обвинувачується у умисному пошкодженні чужого майна, вчинене шляхом підпалу , також підтвердив, що повністю розуміє наслідки своїх дій, повного визнання вини та відмови від дослідження усіх доказів по справі.

При цьому суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium) держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, представника потерпілого, дослідивши матеріали, які характеризують особу обвинуваченого,висновки експертиз, прийшов до висновку, що винуватість у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведені повністю.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.2 ст. 194 КК України як умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує відповідно до ст.ст.65-67 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості цього злочину, суд повинен виходити із усіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву та мети, способу і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали, тощо.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до ст.66 КК України, судом встановлені наступні пом`якшуючі обставини покарання обвинуваченого ОСОБА_6 - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, щире каяття, відшкодування потерпілому матеріальної шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено і в обвинувальному акті не зазначено.

Крім того, при обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до тяжкого злочину, обставини вчинення кримінального правопорушення, наслідки від вчиненого злочину, його відношення до вчиненого, визнання своєї вини, дані про його особу, те що раніше не судимий , не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, характеризується позитивно за місцем роботи, до адміністративної відповідальності не притягувався, враховуючи думку прокурора щодо покарання і його виду, який прохав суд призначити покарання в межах санкції статті із застосуванням ст.ст.75,76 КК України. За таких обставин, суд вважає недоцільним призначити ОСОБА_6 відбування покарання у вигляді позбавлення волі та приходить до переконання про можливість його звільнення від відбування покарання з випробуванням у відповідності до ст. ст. 75, 76 КК України.

Призначення ОСОБА_6 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду». Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

До початку судового розгляду представник потерпілого ОСОБА_5 долучив до матеріалів справи клопотання про відмову від цивільного позову у кримінальному провадженні на суму 17 376,73 грн. у зв`язку із повним відшкодуванням обвинуваченим їм завданих битків.

За правилами ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові. У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього кодексу, суд залишає позов без розгляду.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи зміст принципу диспозитивності цивільного судочинства, те, що клопотання про залишення без розгляду цивільного позову заявлено цивільним позивачем до початку його дослідження судом, а також те, що вказане клопотання не суперечить вимогам закону, не порушує права чи інтереси осіб, які беруть участь у справі, суд вважає за необхідне клопотання задовольнити та залишити цивільний позов без розгляду відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Питання про речові докази вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження під час судового розслідування не застосовувалися.

Під час досудового розслідування кримінального провадження проводилися експертні дослідження, вартість яких складає загальну суму 46 210 гривень 56 копійок, процесуальні витрати в силу ст. 124 КПК України на залучення експерта, підлягають стягненню із обвинуваченого.

Керуючись ст.ст.368, 370, 374КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України і призначити йому покарання у виді 3(трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на один рік.

Згідно ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; періодично з`являтися для реєстрації до органу з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні у розмірі 46 210 гривень 56 копійок.

Цивільний позов AT «ПУМБ» залишити без розгляду.

Арешти майна, накладені ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м.Запоріжжя від 16.07.2026 - скасувати.

Речові докази:

- мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 14 Pro» в корпусі чорного кольору в чохлі чорного кольору, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , з встановленими сім-картами операторів мобільного зв`язку «Водафон» з номером НОМЕР_4 , «Київстар» з номером НОМЕР_1 ; футболку білого кольору з логотипом «Puma»; шорти чорного кольору ; кросівки чорного кольору з логотипом «Puma» - повернути обвинуваченому ОСОБА_6

- фіскальний чек з заправки «ОККО» щодо придбання бензину та каністри на суму 1193 грн 50 коп. від 13.07.2026; запальничка чорного кольору, змив з обох рук підозрюваного ОСОБА_6 , полімерна каністра червоного кольору об`ємом 10л, полімер зі слідами горіння, змиви з частини двері, змиви з асфальтного покриття, недопалок, предмет схожий на кришку з під каністри чорного кольору - знищити.

- відеозаписи з камер відео спостереження ТОВ « Розетка ЮА», КП « Центру управління інформаційними технологіями», відеозапис з мобільного телефону , який був добровільно виданий ОСОБА_10 , СД диск на якому маються відеозаписи з камер відео спостереження - залишити у справі.

Заходи забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_6 під час судового розслідування не застосовувалися.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя протягом 30 днів з моменту його проголошення. Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1