Рішення № 140962736, 27.10.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/5741/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у призначені позивачу пенсії за вислугу років відповідно до заяви від 31.01.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити пенсію за вислугу років ОСОБА_1 , з урахуванням вимог чинного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05.06.2024 він досяг 55-річного віку і, згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 та наказом Херсонського центру позашкільної роботи Херсонської міської ради № 107-к/тр, має повних 30 років спеціального стажу роботи як працівник освіти. 31.01.2026 він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, однак відповідач відмовив з посиланням на відсутність необхідного спеціального стажу (26 років 6 місяців) станом на 11.10.2017. Позивач вважає таку відмову протиправною. На його думку, постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 передбачено призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти після досягнення 55 років за наявності спеціального стажу з 1 квітня 2024 року не менше 30 років, і такий стаж у нього є.

Ухвалою від 09 квітня 2026 року суд відкрив провадження у справі, вирішив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження та витребував у відповідача належним чином засвідчені копії пенсійної справи позивача.

Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 10.04.2026, проте відзиву на позов та витребуваних доказів до суду не подав і про поважність причин цього не повідомив.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 з 17.02.1994 позивач працював на посаді керівника гуртків у закладі позашкільної освіти, який згодом перейменовано на Херсонський центр позашкільної роботи Херсонської міської ради. Наказом цього закладу від 14.11.2025 № 107-к/тр позивача звільнено з посади керівника гуртка 14.11.2025 за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України.

31.01.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Рішенням від 09.02.2026 № 084750011152 відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за вислугу років. Він зазначив, що відповідно до пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та абзацу другого пункту 16 цього розділу право на пенсію за вислугу років мають особи, які станом на 11.10.2017 мали вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Необхідний спеціальний стаж, визначений пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», станом на 11.10.2017 становить 26 років 6 місяців. Страховий стаж позивача становить 38 років 9 місяців 12 днів, у тому числі станом на 11.10.2017 - 31 рік 1 місяць 12 днів, а спеціальний стаж, визначений пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», - 23 роки 7 місяців 25 днів. За доданими документами до страхового та спеціального стажу зараховано всі періоди. У рішенні також зазначено, що право на пенсію за віком позивач матиме з 06.06.2029.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 51 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно з абзацом дев`ятим статті 52 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Згідно з абзацами першим - одинадцятим пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII (у редакції Законів України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України») право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII. Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначив Конституційний Суд України в цьому Рішенні, у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-XII передбачалося, що право на пенсію за вислугу років мали працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - постанова № 909) затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. До цього Переліку віднесено, зокрема, позашкільні навчальні заклади та посади керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи в них.

Згідно з абзацом другим постанови № 909 пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я і соціального захисту призначаються після досягнення 55 років за наявності спеціального стажу роботи станом на 1 квітня 2015 р. не менше 25 років і після цієї дати.

Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII), який набрав чинності 11.10.2017, внесено зміни до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до абзацу першого пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з абзацом другим пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 у справі № 440/1286/20 зазначив, що з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII. Отже, з 04 червня 2019 року при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років. Водночас, враховуючи положення п.2-1 та п.16 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, пенсія за вислугу років згідно положень пункту «е» статті 55 Закону України № 1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11 жовтня 2017 року. У справі, що переглядалася, Верховний Суд погодився з висновками судів, що на момент звернення з заявою про призначення пенсії позивач не мала права на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України №1788-ХІІ, оскільки станом на 11 жовтня 2017 року її робочий стаж був меншим ніж 25 років.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз наведених норм та висновків Верховного Суду свідчить, що з 11.10.2017 право на пенсію за вислугу років відповідно до статей 52, 55 Закону № 1788-XII зберігається лише за особами, які станом на цю дату вже мали вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 змінило вимоги до тривалості такого стажу. Пункт 2-1 та абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, запроваджені Законом № 2148-VIII, предметом конституційного контролю в цьому Рішенні не були і є чинними. Тому спеціальний стаж, набутий після 11.10.2017, для набуття права на пенсію за вислугу років правового значення не має. Отже, вирішальною обставиною у цій справі є не тривалість спеціального стажу позивача на день звернення до відповідача, а його тривалість станом на 11.10.2017.

Застосовуючи наведені норми до обставин справи, суд зазначає таке. Робота позивача на посаді керівника гуртків закладу позашкільної освіти належить до роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Переліку, затвердженого постановою № 909, і відповідач зарахував її до спеціального стажу. Спеціальний стаж позивача обчислюється з 17.02.1994 і станом на 11.10.2017 становив 23 роки 7 місяців 25 днів, що підтверджується рішенням відповідача від 09.02.2026 № 084750011152 і відповідає записам трудової книжки. Позивач не стверджує про наявність інших періодів роботи, які підлягають зарахуванню до спеціального стажу і не були враховані відповідачем, а в рішенні відповідача зазначено, що за доданими документами зараховано всі періоди.

Такого стажу недостатньо для набуття права на пенсію за вислугу років. Відповідно до наведеного висновку Верховного Суду після Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 для призначення пенсії за вислугу років працівнику освіти необхідний спеціальний стаж від 25 до 30 років незалежно від віку, однак такий стаж має бути набутий станом на 11.10.2017. Спеціальний стаж позивача станом на 11.10.2017 становив 23 роки 7 місяців 25 днів, тобто менше 25 років. Відтак позивач не мав права на пенсію за вислугу років, хоча на день звернення до відповідача тривалість його спеціального стажу становила понад 30 років.

Посилання позивача на те, що на день звернення до відповідача його спеціальний стаж становив повних 30 років, і на абзаци постанови № 909, відповідно до яких з 1 квітня 2024 року або після цієї дати вимагається спеціальний стаж не менше 30 років, суд відхиляє. Ці положення відтворюють абзаци другий - одинадцятий пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII у редакції Закону № 213-VIII. Вони можуть застосовуватися лише в межах, визначених пунктом 2-1 та абзацом другим пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, тобто до осіб, які станом на 11.10.2017 мали необхідний спеціальний стаж. Постанова Кабінету Міністрів України як підзаконний акт не може надавати права на пенсію за вислугу років особам, які згідно із законом такого права не набули. Спеціальний стаж позивача за період після 11.10.2017 для набуття права на пенсію за вислугу років не враховується.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.07.2022 у справі № 440/1286/20, стосується аналогічних правовідносин і не змінювався.

Отже, відповідач дійшов правильного висновку про відсутність у позивача права на пенсію за вислугу років і правомірно відмовив у її призначенні. Це не позбавляє позивача права на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (абзац перший частини другої статті 77 КАС України).

Відповідач не подав відзиву, проте правомірність оскаржуваного рішення підтверджується наявними в справі доказами, поданими самим позивачем. Позивач не заперечує розміру свого спеціального стажу станом на 11.10.2017, визначеного відповідачем, а його доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права.

З огляду на викладене в задоволенні позову потрібно відмовити.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, у тому числі сплаченого позивачем судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до статті 139 КАС України немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій областіпро визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя В.К. Блонський