Рішення № 140962620, 27.10.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4362/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 222030037262 від 04.03.2026 р. щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період його роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.07.1991 року з 25.03.1990 по 06.07.1991 з 13.09.2001 по 10.12.2001; та періоди роботи відображені в трудовій книжці НОМЕР_2 від 06.08.2008 року з 04.05.2005 по 03.07.2008, з 06.08.2008 по 10.08.2009, з 11.08.2009 по 14.05.2010, з 17.05.2010 по 27.02.2011, з 01.04.2011 по 17.02.2012, з 05.04.2012 по 20.02.2013, з 30.04.2013 по 31.122013, з 17.01.2014 по 28.03.2014, з 06.04.2015 по 30.03.2016, з 11.04.2016 по 06.04.2017, з 28.04.2017 по 26.03.2018, з 12.07.2018 по 04.02.2020, з 17.02.2020 по 14.09.2020, з 16.10.2020 по 25.11.2020 в російській федерації та призначити дострокову пенсію за віком , відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 25.02.2026 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 25.02.2026 року дострокову пенсії за віком, із врахуванням довідок № 5 від 21.06.2022 року про заробітну плату за період роботи з квітня 2015 року по грудень 2015 року виданої ТзОВ «Енергомонтаж», № 4 від 21.06.2022 року за період роботи з січня 2016 року по грудень 2016 року виданої ТзОВ «Енергомонтаж», № 454 від 21.06.2022 за період роботи з січня 2017 року по грудень 2017 року виданої ТзОВ «Енергомонтаж», № б/н від 21.06.2022 року за період роботи з січня 2018-року по березень 2018 року ТзОВ «Енергомонтаж», № б/н від 21.06.2022 року за період роботи з липня 2018 року по грудень 2018 року виданої ТзОВ «Енергомонтаж», № б/н від 05.02.2020 року за період роботи з січня 2019 року по грудень 2019 року виданої ТзОВ «Енергомонтаж», № б/н від 21.06.2022 за період роботи з січня 2020 року по лютий 2020 року виданої ТзОВ «Енергомонтаж», № б/н від 14.09.2020 за період роботи з лютого 2020 року по вересень 2020 року виданої ТзОВ «ОСК 1520», № б/н від 03.08.2021 за період роботи з жовтня 2020 року по грудень 2020 року виданої AT «Транселектромонтаж», № б/н від 03.08.2021 за період роботи з січня 2021 року по червень 2021 року виданої AT «Транселектромонтаж».

Позивач зазначає, що 25.02.2026 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.03.2026 № 222030037262 йому відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу, який відповідач обчислив у 18 років 07 місяців 17 днів. До страхового стажу не зараховано три групи періодів: період роботи в колгоспі з 25.03.1990 по 06.07.1991, оскільки в трудовій книжці колгоспника немає відомостей про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів; період роботи з 13.09.2001 по 10.12.2001, оскільки записи трудової книжки не відображені в даних персоніфікованого обліку; періоди роботи на території російської федерації з 2005 по 2020 рік.

На думку позивача, таке рішення протиправне. Щодо роботи в колгоспі позивач вважає, що до стажу зараховується робота на підставі членства в колгоспі незалежно від її характеру й тривалості. Єдиною підставою не враховувати час роботи за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі без поважних причин. Відповідальність за ведення трудових книжок колгоспників покладено на голову колгоспу, а не на працівника. Щодо періоду роботи у 2001 році позивач посилається на те, що обов`язок сплачувати страхові внески покладено на роботодавця. Тому відсутність відомостей у системі персоніфікованого обліку не може позбавляти працівника права на зарахування стажу. Щодо роботи в російській федерації позивач вважає, що до спірного стажу підлягають застосуванню три міжнародні договори, які були чинними на момент набуття стажу: Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992; Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993; Угода про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994.

Позивач також посилається на пункт 2 статті 13 Угоди від 13.03.1992, за яким пенсійні права громадян держав-учасниць, що виникли відповідно до її положень, не втрачають сили і в разі виходу держави з Угоди.

Ухвалою суду від 23.03.2026 відкрито провадження в адміністративній справі. Постановлено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження. Витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області належним чином засвідчені копії пенсійної справи ОСОБА_1 . Витребувані докази надати суду протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали. Надати відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач зазначає, що під час розгляду заяви позивача його страховий стаж визначено в 18 років 07 місяців 17 днів. Цього недостатньо для призначення пенсії за пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який вимагає для чоловіків не менше 25 років страхового стажу. Щодо роботи в колгоспі відповідач посилається на Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310. Відповідно до них трудова книжка колгоспника повинна містити засвідчені підписами та печатками відомості про встановлений мінімум і кількість відпрацьованих вихододнів. Щодо роботи в російській федерації відповідач зазначає, що з 01.01.2023 російська федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді від 13.03.1992, а з 02.12.2022 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 про вихід з цієї Угоди. Тому на осіб, які працювали в російській федерації після 01.01.1992, норми Угоди щодо врахування стажу роботи та заробітку на її території не поширюються. Стаж, набутий на території російської федерації, на думку відповідача, враховується лише по 31.12.1991.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області ухвалу про відкриття провадження у справі отримало 23.03.2026. Проте у встановлений судом строк відзиву на позов не подало, витребуваних судом копій пенсійної справи позивача не надало і про поважні причини цього не повідомило.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з наказу командувача оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по стройовій частині) від 26.09.2022 № 86, солдат ОСОБА_1 , механік радіорелейної станції центру зв`язку командного пункту військової частини НОМЕР_3 , прибув 26.09.2022 до складу сил та засобів оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_4 від 14.03.2025 № 2126 солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 15.02.2025 по 14.03.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Сумській області, Сумському районі. 20.06.2025 позивачу видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_5 .

25.02.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком. Заяву та документи зареєстровано за № 2909, про що видано розписку-повідомлення. До заяви позивач долучив, зокрема, трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_1 , трудову книжку серії НОМЕР_6 , трудову книжку серії НОМЕР_7 , військовий квиток, посвідчення учасника бойових дій та довідку від 14.03.2025 № 2126.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та прийняло рішення від 04.03.2026 № 222030037262 про відмову в призначенні пенсії. Згідно з цим рішенням загальний страховий стаж позивача становить 18 років 07 місяців 17 днів. До стажу не зараховано:

- період роботи в колгоспі з 25.03.1990 по 06.07.1991 згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 від 06.07.1991, оскільки відсутні відомості про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів;

- період роботи за трудовим договором з 13.09.2001 по 10.12.2001, оскільки записи трудової книжки не мають відображення в даних персоніфікованого обліку;

- періоди роботи на території Російської Федерації з 04.05.2005 по 25.11.2020 (чотирнадцять періодів, зазначених у рішенні), оскільки при призначенні пенсії громадянам, які працювали на території держав СНД, стаж можливо зарахувати по 31.12.1991, а з Російською Федерацією двосторонній договір відсутній.

Рішенням відмовлено гр. ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії за віком згідно статті 115 Закону 1058, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленого законодавством порядку.

Відповідно до розрахунку стажу (форма РС-право) до страхового стажу позивача зараховано, зокрема, періоди з 05.01.1990 по 11.01.1990, з 12.01.1990 по 12.03.1990, з 04.02.1991 по 18.02.1991, з 16.07.1991 по 24.07.1991, з 25.07.1991 по 06.03.1998, з 01.01.2002 по 19.03.2002, а також з 04.03.2022 по 31.01.2026.

Вважаючи протиправним рішення відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Належність позивача до категорії осіб, визначених пунктом 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV, та досягнення ним 55-річного віку відповідачі не заперечують. Спірним є лише питання тривалості страхового стажу.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон № 1058-IV набрав чинності з 1 січня 2004 року. До цього питання стажу роботи регулював Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).

Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з частиною другою статті 56 Закону № 1788-XII при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), у пункті 1 встановлює: Основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Щодо періоду роботи в колгоспі з 25.03.1990 по 06.07.1991.

Цей період передує набранню чинності Законом № 1058-IV. Згідно з частиною четвертою статті 24 цього Закону він зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Частина перша статті 56 Закону № 1788-XII прямо передбачає зарахування до стажу роботи на підставі членства в колгоспі незалежно від характеру й тривалості роботи.

Членство позивача в колгоспі з 25.03.1990 по 06.07.1991 підтверджено записами в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 . Ці записи містять дати прийняття та вибуття, підстави їх внесення, засвідчені підписом і печаткою. Самого факту членства позивача в колгоспі в цей період відповідач не заперечує. Підставою для відмови він визначив лише відсутність у трудовій книжці відомостей про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів.

Суд вважає таку підставу необґрунтованою з огляду на таке.

Так, частина друга статті 56 Закону № 1788-XII пов`язує з невиконанням встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві без поважних причин лише один наслідок: врахування часу роботи за фактичною тривалістю, а не повне незарахування періоду членства в колгоспі. По-друге, обов`язок вести трудові книжки колгоспників, у тому числі вносити до них відомості про трудову участь, покладався на колгосп, а не на його члена. Неповнота записів, яку допустив колгосп, не може бути підставою для обмеження права особи на пенсійне забезпечення. Відповідач не надав доказів того, що позивач у спірний період без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі. Не вжив він і заходів для перевірки цих відомостей, передбачених пунктом 3 Порядку № 637.

Верховний Суд у постанові від 21 червня 2019 року у справі № 727/384/17 погодився з висновками судів попередніх інстанцій у справі, де пенсійний орган не зарахував період роботи в колгоспі через відсутність уточнюючої довідки про встановлений мінімум трудоднів та кількість відпрацьованих вихододнів (трудоднів). Суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій проаналізували вимоги Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, Закону № 1058-ІV, Закону України від 14 лютого 1992 року № 2114-ХІІ «Про колективне сільськогосподарське підприємство», Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, належним чином дослідили докази у справі, зокрема, трудову книжку позивача, архівні довідки про заробітну плату за весь спірний період роботи помісячно, згідно з якими з усіх включених в довідки сум здійснені утримання страхових внесків, та, дійшовши висновку про те, що відомості, що містяться в трудовій книжці та архівних довідках про період роботи позивача у Колгоспі з 29 березня 1979 року по 11 лютого 1993 року є правильними і точними, достовірність яких не оспорюється і відповідачем, обґрунтовано визнали дії ГУ ПФУ щодо непризначення позивачу пенсії за віком протиправними.

Суд враховує, що частину спірного періоду, а саме з 04.02.1991 по 18.02.1991, відповідач уже зарахував до страхового стажу позивача згідно з розрахунком стажу (форма РС-право).

Отже, відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи в колгоспі з 25.03.1990 по 06.07.1991.

Щодо періоду роботи з 13.09.2001 по 10.12.2001.

Цей період також передує набранню чинності Законом № 1058-IV. Робота позивача в цей період за трудовим договором підтверджена записами № 7 і № 8 трудової книжки серії НОМЕР_1 . Записи належно оформлені, засвідчені підписом і печаткою роботодавця і містять відомості про реєстрацію трудового договору. Відповідач не встановив у них виправлень, неточностей чи інших недоліків і не поставив під сумнів їх достовірність.

Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2025 року у справі № 300/6020/23 зазначив, що відповідно до положень статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Єдиною підставою незарахування цього періоду відповідач визначив відсутність відомостей у даних персоніфікованого обліку. Однак обов`язок подавати відомості до системи персоніфікованого обліку та нараховувати і сплачувати страхові внески законодавство покладає на роботодавця (страхувальника), а не на працівника. Неналежне виконання цього обов`язку роботодавцем не може мати наслідком позбавлення застрахованої особи права на зарахування до стажу періоду, протягом якого вона фактично працювала.

Відповідач у самому оскаржуваному рішенні зазначив, що за період з 01.07.2000 по 31.12.2003 записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки. Проте жодних заходів для такої перевірки він не вжив.

Отже, відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 13.09.2001 по 10.12.2001.

Щодо періодів роботи на території російської федерації з 04.05.2005 по 25.11.2020.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Законом України від 25 квітня 2024 року № 3674-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 3674-IX) Закон № 1058-IV доповнено статтею 24-1 та пунктами 5-1, 5-2 розділу XV «Прикінцеві положення».

Відповідно до частини першої статті 24-1 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 5-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності з 1 січня 1992 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" за межами України в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР, зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з пунктом 5-2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV пенсії, призначені в Україні з урахуванням положень Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року до дати припинення її дії для України, продовжують виплачуватися з урахуванням положень цієї Угоди.

Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2025 року у справі № 300/6020/23 щодо змісту міжнародних договорів, які регулюють зарахування стажу, набутого на території російської федерації, зазначив: відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин; далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Приписами статті 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Частиною 2 статті 4 Угоди Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.

Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» Кабінет Міністрів України постановив: 1. Вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Верховний Суд у постанові від 18 листопада 2024 року у справі № 340/4436/23 зазначив, що листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 року № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 року № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.

Законом України від 29 червня 2023 року № 3192-IX «Про зупинення у відносинах України з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дії Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів та Протоколу про внесення змін і доповнень до Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року» (далі - Закон № 3192-IX) встановлено: 1. Зупинити у відносинах України з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, вчиненої в місті Москва 15 квітня 1994 року та ратифікованої Законом України від 11 липня 1995 року № 290/95-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 29, ст. 221), та Протоколу про внесення змін і доповнень до Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, вчиненого в місті Москва 25 листопада 2005 року та ратифікованого Законом України від 16 березня 2007 року № 757-V (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 23, ст. 300). 2. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Закон № 3192-IX опубліковано в газеті «Голос України» 20.07.2023.

У постанові від 30 жовтня 2025 року у справі № 300/6020/23 Верховний Суд навів позицію Конституційного Суду України: У Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Із встановлених обставин справи видно, що весь спірний стаж позивач набув з 04.05.2005 по 25.11.2020 на підприємствах, розташованих на території російської федерації. У цей період для України були чинними: Угода від 13.03.1992; Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації від 14.01.1993; Угода про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України Законом України від 11 липня 1995 року № 290/95-ВР.

Стаття 6 Угоди від 13.03.1992, абзаци другий і третій статті 6 Угоди від 14.01.1993 та частина друга статті 4 Угоди від 15.04.1994 передбачали врахування (взаємне визнання) трудового стажу, набутого на території іншої держави-учасниці.

Дія Угоди від 13.03.1992 припинилася для України 19.06.2023. Дію Угоди від 15.04.1994 у відносинах з російською федерацією зупинено з дня набрання чинності Законом № 3192-IX, тобто з 21.07.2023. Обидві події настали після того, як позивач набув спірний стаж. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України до події, факту застосовується той нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Тому стаж, набутий позивачем у період дії зазначених міжнародних договорів, підлягає зарахуванню відповідно до їх положень.

Такий висновок узгоджується і з пунктом 5-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV. Ця норма пов`язує зарахування періодів трудової діяльності з 01.01.1992 у державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР, з тим, що таке зарахування передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Для спірних періодів роботи позивача таке зарахування передбачене, зокрема, частиною другою статті 4 Угоди від 15.04.1994. Ця Угода ратифікована Верховною Радою України і діяла у відносинах з російською федерацією протягом усього спірного періоду.

Пункт 5-2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV регулює продовження виплати пенсій, уже призначених з урахуванням положень Угоди від 13.03.1992. Він не встановлює заборони зараховувати до страхового стажу періоди роботи, набуті під час дії міжнародних договорів, особам, які звернулися за призначенням пенсії пізніше.

Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2025 року у справі № 300/6020/23 вказав, що так само не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивача до стажу, який враховується для призначення пенсії і припинення участі рф в Угоді, адже такий стаж ним набутий до прийняття відповідних нормативних актів.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 28 січня 2025 року у справі №620/3530/22. Окрім цього, Верховним Судом у справі №620/3530/22 було сформовано наступний висновок: відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на підприємствах російської федерації, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Періоди роботи позивача на території російської федерації з 04.05.2005 по 25.11.2020 підтверджено записами № 11 і № 12 трудової книжки серії НОМЕР_1 та записами трудової книжки серії НОМЕР_7 з вкладишем серії НОМЕР_8 . Записи містять дати прийняття та звільнення, найменування роботодавців, посилання на накази, засвідчені підписами відповідальних осіб і печатками підприємств. Відповідач достовірності цих записів не заперечив.

Посилання відповідача на те, що стаж, набутий на території російської федерації, можна зарахувати лише по 31.12.1991, суд відхиляє. Воно суперечить наведеним положенням міжнародних договорів, які діяли на час набуття позивачем спірного стажу, та правовим висновкам Верховного Суду. Посилання відповідача на припинення участі російської федерації в Угоді від 13.03.1992 з 01.01.2023 суд відхиляє з тих самих підстав.

Таким чином, відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи на території російської федерації з 04.05.2005 по 03.07.2008, з 06.08.2008 по 10.08.2009, з 11.08.2009 по 14.05.2010, з 17.05.2010 по 27.02.2011, з 01.04.2011 по 17.02.2012, з 05.04.2012 по 20.02.2013, з 30.04.2013 по 31.12.2013, з 17.01.2014 по 28.03.2014, з 06.04.2015 по 30.03.2016, з 11.04.2016 по 06.04.2017, з 28.04.2017 по 26.03.2018, з 12.07.2018 по 04.02.2020, з 17.02.2020 по 14.09.2020, з 16.10.2020 по 25.11.2020.

Щодо призначення дострокової пенсії за віком та її обчислення з урахуванням довідок про заробітну плату.

Страховий стаж, який відповідач зарахував позивачу, становить 18 років 07 місяців 17 днів. До нього належить додати протиправно незараховані періоди роботи на території України (з 25.03.1990 по 06.07.1991 та з 13.09.2001 по 10.12.2001) і на території російської федерації (з 04.05.2005 по 25.11.2020). З їх урахуванням страховий стаж позивача перевищує 25 років, необхідних чоловікам для призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV.

Позивач досяг 55-річного віку 02.09.2024 і належить до категорії осіб, визначених пунктом 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV. Відповідачі цього не заперечують. Вказане підтверджують посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_5 та довідка військової частини НОМЕР_4 від 14.03.2025 № 2126. Отже, на день звернення із заявою, 25.02.2026, позивач мав право на призначення дострокової пенсії за віком.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків. Позивач звернувся за пенсією пізніше ніж через три місяці з дня досягнення 55-річного віку. Тому пенсія підлягає призначенню з дня звернення, тобто з 25.02.2026.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Верховний Суд у постанові від 18 листопада 2024 року у справі № 340/4436/23, наводячи зміст статті 6 Угоди від 13.03.1992, зазначив, що обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У постанові від 30 жовтня 2025 року у справі № 300/6020/23, з урахуванням висновків, сформованих у справі № 620/3530/22, Верховний Суд визнав обґрунтованою вимогу здійснити перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати, отриманої на території російської федерації, підтвердженої довідками підприємств.

Позивач надав довідки про доходи фізичної особи, видані ООО «Энергомонтаж», ООО «ОСК 1520» та АО «Трансэлектромонтаж», за періоди роботи з квітня 2015 року по грудень 2020 року. Довідки містять помісячні відомості про суми нарахованого доходу та утриманого податку, відомості про особу працівника, підписи посадових осіб і відбитки печаток підприємств. Відповідач їх змісту не спростував. Ці довідки стосуються періодів роботи, які підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача. Тому пенсія позивача підлягає обчисленню з урахуванням заробітної плати (доходу), зазначеної в цих довідках.

Водночас позивач просить врахувати також довідку АТ «Транселектромонтаж» № б/н від 03.08.2021 за період роботи з січня 2021 року по червень 2021 року. Згідно із записами вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_8 позивача звільнено з АТ «Транселектромонтаж» 25.11.2020. Відомостей про його роботу після цієї дати матеріали справи не містять. Отже, період з січня 2021 року по червень 2021 року не є періодом роботи позивача, підтвердженим належними доказами, і не входить до його страхового стажу.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу. Відтак дохід, зазначений у довідці за період, який не входить до страхового стажу, не може враховуватися при обчисленні пенсії позивача. Позовна вимога в частині зобов`язання здійснити нарахування пенсії з урахуванням довідки АТ «Транселектромонтаж» № б/н від 03.08.2021 за період роботи з січня 2021 року по червень 2021 року задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Усі визначені законом умови для призначення позивачу дострокової пенсії за віком виконано. Таким чином, суд вважає належним способом захисту зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію.

Відповідно до абзацу чотирнадцятого пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Верховний Суд у постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі №240/16372/23 дійшов висновку, що дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії.

Заяву позивача від 25.02.2026 за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Воно сформувало електронну пенсійну справу і прийняло оскаржуване рішення. Тому, для ефективного захисту прав позивача саме на нього має бути покладено обов`язок зарахувати спірні періоди до страхового стажу позивача, призначити йому дострокову пенсію за віком та обчислити її з урахуванням довідок про заробітну плату.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відзиву не подало і витребуваних судом копій пенсійної справи позивача не надало, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами. Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області правомірності свого рішення не довело.

Оцінивши докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», за яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Доказів понесення інших судових витрат сторони не надали, тому підстав для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.03.2026 № 222030037262 про відмову ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу:

- періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 06.07.1991 з 25.03.1990 по 06.07.1991 та з 13.09.2001 по 10.12.2001;

- періоди роботи на території Російської Федерації, відображені в трудових книжках серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_7 , з 04.05.2005 по 03.07.2008, з 06.08.2008 по 10.08.2009, з 11.08.2009 по 14.05.2010, з 17.05.2010 по 27.02.2011, з 01.04.2011 по 17.02.2012, з 05.04.2012 по 20.02.2013, з 30.04.2013 по 31.12.2013, з 17.01.2014 по 28.03.2014, з 06.04.2015 по 30.03.2016, з 11.04.2016 по 06.04.2017, з 28.04.2017 по 26.03.2018, з 12.07.2018 по 04.02.2020, з 17.02.2020 по 14.09.2020, з 16.10.2020 по 25.11.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 25.02.2026, з урахуванням довідок про заробітну плату:

- № 5 від 21.06.2022 за період роботи з квітня 2015 року по грудень 2015 року, виданої ТзОВ «Енергомонтаж»;

- № 4 від 21.06.2022 за період роботи з січня 2016 року по грудень 2016 року, виданої ТзОВ «Енергомонтаж»;

- № 454 від 21.06.2022 за період роботи з січня 2017 року по грудень 2017 року, виданої ТзОВ «Енергомонтаж»;

- № б/н від 21.06.2022 за період роботи з січня 2018 року по березень 2018 року, виданої ТзОВ «Енергомонтаж»;

- № б/н від 21.06.2022 за період роботи з липня 2018 року по грудень 2018 року, виданої ТзОВ «Енергомонтаж»;

- № б/н від 05.02.2020 за період роботи з січня 2019 року по грудень 2019 року, виданої ТзОВ «Енергомонтаж»;

- № б/н від 21.06.2022 за період роботи з січня 2020 року по лютий 2020 року, виданої ТзОВ «Енергомонтаж»;

- № б/н від 14.09.2020 за період роботи з лютого 2020 року по вересень 2020 року, виданої ТзОВ «ОСК 1520»;

- № б/н від 03.08.2021 за період роботи з жовтня 2020 року по грудень 2020 року, виданої AT «Транселектромонтаж».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_9 )Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66,м. Полтава,Полтавська обл., Полтавський р-н,36014 , код ЄДРПОУ - 13967927)

Головуючий суддя В.К. Блонський