Рішення № 140962605, 27.10.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4753/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 шляхом застосування з 01.01.2026 обмежувальних коефіцієнтів, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» під час виплати встановленої мені пенсії.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2026 призначеної пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та з 2003 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Розмір його пенсії, перерахованої на виконання рішень Хмельницького окружного адміністративного суду, становить 26815,62 грн, проте з 01.01.2026 відповідач на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 обмежив розмір пенсії до виплати сумою 25950,00 грн. Позивач вважає, що законом про Державний бюджет України та постановою Кабінету Міністрів України не можна змінювати обсяг прав і гарантій, передбачених спеціальним законом. Також посилається на Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та на висновки Верховного Суду щодо неприпустимості обмеження пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", максимальним розміром. Просить позов задовольнити.

Ухвалою від 25.03.2026 суддя відкрив провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Вирішив розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує. Зазначає, що позивач отримує пенсію з 01.01.2003 за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Згідно зі статтею 43 цього Закону та статтею 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, що з 01.01.2026 становить 25950,00 грн. Відповідач вказує, що Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 12.10.2022 №7-р(ІІ)/2022 визнано неконституційними приписи статті 2 Закону №3668-VI, що поширюють свою дію на Закон №2262-ХІІ, однак без обмеження максимальним розміром пенсії підлягають виплаті лише особам, які під час служби збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України, у разі звернення за призначенням пенсії починаючи з 12.04.2023. Оскільки виплата пенсії позивачу здійснюється в розмірі 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, норми статті 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та постанови №1778 до пенсії позивача не застосовуються. Відповідач також посилається на рішення Конституційного Суду України та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави. Просить у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на позов відповідач просить провести розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін та повідомити про час та місце розгляду справи з метою участі в судовому засіданні представника управління.

Вирішуючи це клопотання, суд враховує, що відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 6 статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Справа є незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання. Тому в задоволенні клопотання суд відмовляє.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 01.01.2003 та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Позивач є особою з інвалідністю II групи.

Згідно з протоколами перерахунку пенсії позивача (пенсійна справа №887988), розмір пенсії позивача, обчисленої з 76 відсотків сум грошового забезпечення в розмірі 23448,31 грн (вислуга років 27), з урахуванням індексації становить 24815,62 грн, а з урахуванням щомісячної доплати до 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 (згідно з рішенням суду) - 26815,62 грн. З урахуванням максимального розміру пенсії з 01.03.2025 позивачу виплачувалася пенсія в розмірі 23610,00 грн, а з 01.01.2026 - в розмірі 25950,00 грн. Підставою перерахунку зазначено: перерахунок з 01.01.2026 ЗУ про бюджет України 2026.

03.02.2026 позивач звернувся до відповідача із запитом (вх.№193/11) щодо перерахунку пенсії з 01.01.2026 без обмеження максимальним розміром та без застосування обмежувальних коефіцієнтів.

Листом від 09.02.2026 №2200-0203-8/9981 відповідач повідомив позивача, що максимальний розмір пенсії з урахуванням норм статті 43 Закону №2262-ХІІ не повинен перевищувати з 01.01.2026 - 25950,00 грн. Станом на 01.01.2026 призначений розмір пенсії позивача становить 26815,62 грн, до виплати з урахуванням статті 43 Закону №2262-ХІІ - 25950,00 грн. Оскільки розмір пенсії позивача до виплати станом на 01.01.2026 не перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, норми статті 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та постанови №1778 щодо пенсії позивача не застосовуються. Підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.01.2026 без обмеження максимальним розміром та без застосування норм статті 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та постанови №1778, як зазначив відповідач, немає.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною 2 статті 64 Конституції України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (далі - Указ №64/2022), у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Строк дії режиму воєнного стану продовжено і до теперішнього часу.

Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом №64/2022, конституційні права і свободи людини і громадянина, які встановлені статтею 46 Конституції України, обмежень не зазнали.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ).

Згідно з положеннями частин 1, 3 статті 1-1 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Однак статтею 30 Закону України від 10.12.2025 №4695-ІХ "Про Державний бюджет України на 2026 рік" (далі - Закон №4695-ІХ) установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", 13.10.1995 № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" (далі - Постанова №1778) встановлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України Про державну службу, Про прокуратуру, Про статус народного депутата України, Про Національний банк України, Про Кабінет Міністрів України, Про дипломатичну службу, Про службу в органах місцевого самоврядування, Про судову експертизу, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів, Про наукову і науково-технічну діяльність, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 № 379/95-ВР Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Водночас з матеріалів справи встановлено, що станом на 01.01.2026 призначений розмір пенсії позивача становить 26815,62 грн, до виплати позивачу визначено 25950,00 грн, тобто десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Як зазначив відповідач у листі від 09.02.2026 №2200-0203-8/9981 та у відзиві на позовну заяву, оскільки розмір пенсії позивача до виплати станом на 01.01.2026 не перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, норми статті 30 Закону №4695-ІХ та Постанови №1778 щодо пенсії позивача не застосовуються.

Протоколами перерахунку пенсії позивача також підтверджується, що з 01.01.2026 пенсія позивача виплачується з урахуванням максимального розміру пенсії, а не із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів, визначених пунктом 1 Постанови №1778. Доказів застосування відповідачем до пенсії позивача коефіцієнтів, передбачених Постановою №1778, матеріали справи не містять.

Отже, відповідач не вчиняв дій щодо обмеження пенсії позивача шляхом застосування з 01.01.2026 обмежувальних коефіцієнтів, встановлених Постановою №1778, а тому права позивача у цій частині не порушені. За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження пенсії позивача шляхом застосування з 01.01.2026 обмежувальних коефіцієнтів, встановлених Постановою №1778, та про зобов`язання здійснити нарахування та виплату пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою №1778, задоволенню не підлягають.

Разом з тим, з 01.01.2026 пенсія позивача, розмір якої становить 26815,62 грн, виплачується в розмірі 25950,00 грн, тобто з обмеженням максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з посиланням на статтю 43 Закону №2262-ХІІ та статтю 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон №3668-VI).

Щодо Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, на яке посилається позивач, суд зазначає таке. Цим рішенням були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону №2262-XII зі змінами, а саме: частина 7 статті 43 вказаного Закону, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

У постановах від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20, від 17.03.2023 у справі №340/3144/21 Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного Закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій (встановлення коефіцієнтів до відповідних сум перевищення) є протиправним.

Таким чином, посилання відповідача на статтю 43 Закону №2262-ХІІ як на підставу обмеження пенсії позивача максимальним розміром є безпідставним, оскільки положення частини 7 статті 43 цього Закону щодо максимального розміру пенсії Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнані неконституційними.

Посилання відповідача на статтю 2 Закону №3668-VI суд також відхиляє, оскільки, як зазначає сам відповідач у відзиві та у листі від 09.02.2026 №2200-0203-8/9981, Законом №3668-VI передбачалося, що обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється на осіб, яким призначено пенсію до 01.10.2011. Пенсія позивачу призначена з 01.01.2003.

Згідно з положеннями частини 3 статті 1-1 Закону №2262-ХІІ зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Доводи відповідача про те, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, а також посилання на практику Європейського суду з прав людини щодо допустимості зменшення соціальних виплат суд відхиляє. Ці міркування не можуть братися до уваги за умови, що застосоване обмеження встановлено з порушенням вимог частини 3 статті 1-1 Закону №2262-ХІІ, яка є спеціальною нормою у спірних правовідносинах та прямо забороняє зміну умов і норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, інакше ніж шляхом внесення змін до цього Закону.

Отже, дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії позивача з 01.01.2026 максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, є протиправними.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності своїх дій щодо обмеження розміру пенсії позивача з 01.01.2026 максимальним розміром.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Підсумовуючи викладене та обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд доходить висновку, що для ефективного захисту прав позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії позивача з 01.01.2026 максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Також суд зобов`язує відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу з 01.01.2026 призначеної пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Позивач є особою з інвалідністю II групи, тому звільнений від сплати судового збору. Інших судових витрат позивач не заявив. Отже, підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2026 призначеної пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя В.К. Блонський