Рішення № 140962589, 27.10.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4242/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бусол-С» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бусол-С» звернулося в суд з позовом до Хмельницької митниці, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000216/2 від 17.09.2025 р.;

2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000576 від 17.09.2025 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання контракту від 03.11.2024 №1-25, укладеного з компанією «TAIZHOU KERONG TRADE CO., LTD», ввіз товар на умовах поставки CIF Gdansk (Інкотермс 2020) згідно з інвойсом від 09.07.2025 №2538. Доставку товару від порту Гданськ до митного кордону України позивач здійснив за власний рахунок за договором про транспортно-експедиторське обслуговування від 10.12.2024 №Б1.1, укладеним з ТОВ «Ламан Шипінг». Вартість доставки до митного кордону України становила 112485,63 грн. Страхування на цьому етапі перевезення не проводилось.

17.09.2025 позивач подав до Хмельницької митниці електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №25UA400040021921U2 і визначив митну вартість товару за основним методом - за ціною договору. На підтвердження митної вартості позивач подав усі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Відповідач заявлену митну вартість не визнав, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та оформив картку відмови в митному оформленні.

Позивач вважає ці рішення протиправними з таких підстав:

- різниця між заявленою митною вартістю і вартістю подібних товарів за даними автоматизованої системи митного органу сама по собі не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості;

- «підтвердження товару», замовлення та проформа-інвойс не належать до документів, що підтверджують митну вартість, а проформа-інвойс подається лише тоді, коли товар не є об`єктом купівлі-продажу;

- експедиторська винагорода не є витратами на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України, а тому не включається до митної вартості;

- за умовами поставки CIF витрати на страхування покладаються на продавця і включені до ціни товару;

- розбіжність щодо місця завантаження товару є технічною опискою в довідці про транспортні витрати, що підтвердив експедитор;

- рішення про коригування не містить обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості та фактів, які вплинули на коригування.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.03.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бусол-С» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. У відзиві відповідач зазначив, що заявлений рівень митної вартості товару (1,34 дол. США/кг) був нижчим за мінімальний рівень митної вартості подібних товарів, оформлених іншими митницями (1,6096 дол. США/кг). Крім того, автоматизована система управління ризиками згенерувала ризики можливого заниження митної вартості. Це стало підставою для ретельного опрацювання документів, у яких митний орган виявив розбіжності, зазначені в оскаржуваному рішенні. Позивач на вимоги митного органу додаткових документів не надав. На думку відповідача:

- проформа-інвойс та банківські документи про сплату авансу мали бути подані, оскільки їх передбачено контрактом;

- до митної вартості не включено витрати на страхування, обов`язкове за умовами поставки CIF;

- витрати на транспортно-експедиторські послуги, не розподілені експедитором до та після перетину митного кордону, мали бути включені до митної вартості у повному обсязі;

- до митної вартості не включено витрати на перевезення від порту Гданськ до місця завантаження товару, зазначеного в CMR;

- картка відмови є похідною від рішення про коригування митної вартості, а її скасування не тягне правових наслідків.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.04.2026 у задоволенні клопотання Хмельницької митниці про розгляд справи №560/4242/26 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

До суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити позовні вимоги ТОВ «Бусол-С» в повному обсязі. Позивач зазначив, що в оскаржуваному рішенні митну вартість скориговано за статтею 60 Митного кодексу України, тоді як у відзиві відповідач обґрунтовує застосування резервного методу; інвойсом від 09.07.2025 №2538 погоджено відстрочення платежу на 180 днів, що виключає обов`язок попередньої оплати; за умовами CIF ціна товару включає вартість товару, фрахту і страхування.

До суду надійшли заперечення, в яких відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Відповідач підтримав доводи відзиву.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

03.11.2024 між TAIZHOU KERONG TRADE CO.LTD. (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Бусол-С» (покупець) укладено контракт №1-25 (далі - Контракт).

Відповідно до пункту 1.1 Контракту постачальник зобов`язується поставити у власність Покупця Товар, а Покупець - прийняти у власність та оплатити Товар на умовах згідно «Підтвердження товару» (SALESCONFIRMATION).

Згідно з пунктом 2.1 Контракту ціна на Товар встановлена в іноземній валюті Долар США «US dollar» і розуміється на умовах поставки, що зазначаються в Інвойсах на кожну партію Товару, якщо інше не буде обумовлено в додаткових угодах до даного Контракту.

Відповідно до пункту 2.3 Контракту ціна Товару визначається на кожну партію та фіксується в Інвойсах, які становлять невід`ємну частину Контракту.

Згідно з пунктом 3.1 Контракту поставка Товару здійснюється на умовах, що вказуються в Інвойсах на кожну партію Товару, відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс", що зазначені в інвойсі.

Відповідно до пункту 4.1 Контракту порядок та умови оплати по даному Контракту визначаються Сторони у Інвойсах до кожної окремої поставки. Оплата здійснюється в іноземній валюті - Долар США «US dollar».

Згідно з пунктом 11.5 Контракту при тлумаченні даного Контракту мають силу правила ІНКОТЕРМС 2020 року.

На виконання Контракту продавець виставив інвойс від 09.07.2025 №2538. Згідно з ним умови поставки - CIF Gdansk, умови оплати - 180 днів з дати інвойсу. Інвойс містить найменування товарів, їх виробника, код УКТ ЗЕД, кількість, ціну за одиницю, вагу та загальну вартість, а також окремо вартість доставки (Fracht/Доставка) - 3750 дол. США. Зокрема, кондиціонери для білизни торгової марки FOX («Fresh Rose», «Natural Silk», «Pink Sakura», «Natural Freshness») виробництва NingBo AMA Weaving CO., LTD у загальній кількості 76000 шт. поставлено за ціною 0,27 дол. США за одиницю.

10.12.2024 між ТОВ «Ламан Шипінг» (експедитор) та позивачем (клієнт) укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування №Б1.1. До договору складено протокол узгодження розбіжностей від 11.12.2024.

Згідно з довідкою ТОВ «Ламан Шипінг» про транспортні витрати від 15.09.2025 №481195 вартість транспортно-eкспедиторського обслуговування за межами державного кордону Укрaїни в автомобілі АС 3900 ЕТ / АС 3900 XF по маршруту склад Гданськ, Польща - п/п Ягодин, згідно рахунку № LS-4678412 від 15.09.2025 р., становить 62 485 грн 63 коп. Міжнародне автоперевезення за межами державного кордону Укрaїни в автомобілі АС 3900 ЕТ / АС 3900 XF по маршруту склад Гданськ, Польща - п/п Ягодин, згідно рахунку № LS-4678412 від 15.09.2025 р., становить 50 000 грн 00 коп. У вартість транспортування входять вантажно-розвантажувальні роботи. Страхування вантажу не проводилося.

Відповідно до рахунку-фактури ТОВ «Ламан Шипінг» від 15.09.2025 №LS-4678412 позивачу виставлено до оплати:

- міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України - 50000,00 грн (ПДВ 0%);

- транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України - 62485,63 грн (не ПДВ);

- експедиторську винагороду - 1050,00 грн (ПДВ 20% - 210,00 грн);

- міжнародне автоперевезення по території України - 42914,37 грн (ПДВ 0%);

- разом з ПДВ - 156660,00 грн.

Перевезення здійснено за міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 15.09.2025 №481195 автомобілем НОМЕР_1 /АС3900XF. Місцем завантаження в CMR зазначено 80-180 Jankowo Gdaсskie, Magazynowa 40.

17.09.2025 позивач подав до Хмельницької митниці митну декларацію ІМ40ДЕ №25UA400040021921U2. Митну вартість товарів позивач визначив за основним методом - за ціною договору у загальному розмірі 1309551,63 грн. За товаром №1 (парфумовані гранули для прання торгової марки «Fox» - кондиціонер для білизни в асортименті, код УКТ ЗЕД 3402501000, вага нетто 19950 кг) митна вартість становила 1101921,00 грн.

До митної декларації позивач додав, зокрема:

- Контракт;

- доповнення до нього від 08.07.2025 №1 та від 01.09.2025 №2;

- інвойс від 09.07.2025 №2538;

- декларацію про походження товару від 09.07.2025 №2538;

- автотранспортну накладну (CMR) від 15.09.2025 №481195;

- договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 10.12.2024 №Б1.1 та протокол узгодження розбіжностей від 11.12.2024;

- рахунок-фактуру від 15.09.2025 №LS-4678412;

- калькуляцію (довідку про транспортні витрати) від 15.09.2025 №481195.

17.09.2025 о 14:50 відповідач надіслав позивачу повідомлення, яким запропонував відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України надати:

- банківські платіжні документи, якщо рахунок сплачено;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи;

- транспортні (перевізні) документи та документи про вартість перевезення;

- страхові документи, якщо здійснювалося страхування.

17.09.2025 відповідач надіслав позивачу повідомлення про те, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не підтверджують усіх складових митної вартості. У повідомленні відповідач запропонував надати додаткові документи, передбачені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, та зазначив: «Консультацію проведено».

Листом від 17.09.2025 б/н позивач повідомив, що на вимогу митного органу відповідно до ч.3 ст.53 усі основні документи, що підтверджують митну вартість товару, надано, а інших документів, що підтверджують митну вартість товару, надати немає змоги.

17.09.2025 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000216/2 (далі - Рішення). У графі 33 Рішення зазначено, зокрема:

При здійсненні аналізу поданих відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 53 МКУ документів, митним органом було встановлено, що вони містять розбіжності та не підтверджують усі числові значення складових митної вартості, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товарів. Зокрема:

- заявлений рівень митної вартості окремих товарів №1 не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби;

- до митного оформлення не надано «підтвердження товару», замовлення, проформу-інвойс, передбачені пунктами 1.1, 1.2, 1.4 зовнішньоекономічного контракту;

- особа, яка надає інформацію про вартість перевезення відповідно до договору транспортно-експедиторського обслуговування є експедитором та надає транспортно-експедиторські послуги, що свідчить про наявність експедиційної винагороди експедитора, яка хоча і передбачена рахунком на перевезення, але не включена до складових митної вартості товарів;

- заявлені умови поставки передбачають страхування товару, однак в поданих документах не відображено інформацію про включення вартості страхового платежу до ціни товару, що не дає можливості пересвідчитись у повноті включення усіх складових митної вартості;

- наявні розбіжності в частині місця завантаження товару на автомобільний транспортний засіб на території Польщі, зазначеного в товаро-транспортній накладній (CMR) та вказаного в довідці про транспортні витрати;

Також, подані до митного оформлення документи не містять усіх, визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень складових митної вартості, а саме експедиційної винагороди, належним чином підтвердженої вартості страхування.

У Рішенні також зазначено, що митну вартість визначено за другорядним методом відповідно до вимог статті 60 Митного кодексу України. Джерелом числового значення митної вартості товару №1 є митна декларація від 12.06.2025 №25UA400040013903U7 (1,6096 дол. США/кг), за якою здійснено митне оформлення подібних товарів походженням з Китаю на умовах поставки EXW. Цей рівень митної вартості, як зазначено в Рішенні, заявлявся ТОВ «БУСОЛ-С» самостійно. Коригування на умови поставки митний орган не здійснював.

17.09.2025 відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000576 (далі - Картка відмови). В картці зазначено причини відмови: Неподання до митного оформлення документів, які підтверджують числове значення складових митної вартості у відповідності до вимог п 2 ст.53 МКУ. Винесено Рішення про коригування митної вартості від 17.09.2025 №UA400000/2025/000216/2.Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України в митному оформленні відмовлено.

Товар випущено у вільний обіг за митною декларацією від 17.09.2025 №25UA400040022039U8. Різниця між сумою митних платежів, обчисленою за митною вартістю, визначеною митним органом, та сумою, обчисленою за митною вартістю, заявленою декларантом, становить 61237,08 грн (ввізне мито - 14318,02 грн, податок на додану вартість - 46919,06 грн).

29.09.2025 позивач і ТОВ «Ламан Шипінг» склали акт надання послуг №ЛШ00-011890. Платіжною інструкцією від 29.09.2025 №У1287-25 позивач сплатив ТОВ «Ламан Шипінг» 156660,00 грн згідно з рахунком №LS-4678412.

Листом від 24.02.2026 №23/2 ТОВ «Ламан Шипінг» повідомило, що під час формування довідки про транспортні витрати від 15.09.2025 №481195 допущено технічну описку в частині пункту відправлення вантажу. Надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування фактично розпочато в порту Гданськ (Польща), а завантаження автомобіля за адресою 80-180 Jankowo Gdaсskie, Magazynowa 40 було проміжним логістичним етапом. Вартість транспортно-експедиційного обслуговування за межами державного кордону України у розмірі 62485,63 грн охоплює повний маршрут перевезення від порту Гданськ до п/п Ягодин.

Позивач, вважаючи протиправними картку відмови та рішення про коригування митної вартості, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані з визначенням митної вартості товарів, регулює Митний кодекс України від 13 березня 2012 року №4495-VI (далі - МК України).

Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний:

1. заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом;

2. подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3. нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1. декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2. зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3. рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4. якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5. за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6. транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7. ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8. якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1. договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2. рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3. рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4. виписку з бухгалтерської документації;

5. ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6. каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7. копію митної декларації країни відправлення;

8. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1. невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості;

2. неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3. невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4. надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1. обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2. наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3. вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4. обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5. інформацію про: а) право декларанта на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються; б) право декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1. основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2. другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною дев`ятою статті 58 МК України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною десятою статті 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

1. витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

5. витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6. витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7. витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до абзацу першого частини одинадцятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Згідно з частиною першою статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідно до частин четвертої шостої статті 60 МК України ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

Згідно з частинами першою, другою статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Аналіз наведених норм свідчить, що обов`язок доведення митної вартості товарів покладено на декларанта. Митний орган може витребувати додаткові документи, передбачені частиною третьою статті 53 МК України, лише тоді, коли подані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Відмовити у визнанні заявленої митної вартості та прийняти рішення про її коригування митний орган може виключно у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МК України, і за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості. Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України, якщо митний орган не може аргументовано довести наявність таких підстав, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постановах від 25.02.2020 у справі №260/718/19 та від 27.04.2020 у справі №140/804/19 зазначив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.

Водночас у постановах від 04.08.2021 у справах №520/3421/19 та №520/4787/19 Верховний Суд погодився з тим, що наявність у ЄАІС ДФС інформації про іншу митну вартість подібних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 20.03.2020 у справі №480/4423/18 виснував, що саме по собі неподання документів, передбачених частинами другою - четвертою статті 53 МК України, не тягне негативних наслідків для декларанта. Коригування митної вартості можливе лише тоді, коли таке неподання призвело до неповноти чи недостовірності відомостей про митну вартість.

Оцінюючи підстави, з яких відповідач не визнав заявлену позивачем митну вартість, суд зазначає таке.

Щодо рівня митної вартості подібних товарів.

Нижчий рівень заявленої митної вартості порівняно з рівнем митної вартості подібних товарів за даними ЄАІС, а також спрацювання автоматизованої системи управління ризиками могли бути підставою для поглибленої перевірки поданих документів і витребування додаткових документів. Водночас самі по собі вони не свідчать про недостовірність заявленої митної вартості і не належать до випадків, передбачених частиною шостою статті 54 МК України. Відповідач у відзиві та запереченнях сам визнає, що нижчий рівень митної вартості був лише підставою для ретельного опрацювання документів.

Те, що позивач раніше декларував подібні товари за вищою ціною, також не спростовує ціни, погодженої сторонами Контракту для цієї партії і зафіксованої в інвойсі. Ціна товару залежить від умов конкретної поставки, а відповідач не встановив жодних обставин, які свідчили б, що ціна, зазначена в інвойсі від 09.07.2025 №2538, не відповідає ціні, що фактично підлягає сплаті за оцінювані товари.

Стосовно ненадання «підтвердження товару», замовлення, проформи-інвойсу.

«Підтвердження товару», замовлення та проформа-інвойс не належать до документів, передбачених частиною другою статті 53 МК України. Пунктом 3 частини другої статті 53 МК України рахунок-проформу визначено документом, що підтверджує митну вартість, лише тоді, коли товар не є об`єктом купівлі-продажу. Ввезений позивачем товар є об`єктом купівлі-продажу, тому документом, що підтверджує ціну товару, є інвойс.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.3, 4.1 Контракту ціна товару, умови поставки та умови оплати визначаються саме в інвойсах на кожну партію товару. Інвойс від 09.07.2025 №2538 містить посилання на Контракт, найменування і кількість товару, ціну за одиницю, загальну вартість, умови поставки та умови оплати. Відповідач у Рішенні не зазначив, які саме відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, відсутні в інвойсі або суперечать іншим документам. Не зазначив він і того, яким чином неподання «підтвердження товару», замовлення чи проформи-інвойсу вплинуло на числове значення митної вартості.

Доводи відзиву про неподання банківських документів, що підтверджують сплату авансу, суд відхиляє. Така підстава в Рішенні не зазначена. Крім того, інвойсом від 09.07.2025 №2538 погоджено оплату протягом 180 днів з дати інвойсу, а пункт 4 частини другої статті 53 МК України вимагає банківські платіжні документи лише тоді, коли рахунок сплачено. На день митного оформлення строк оплати за інвойсом не настав.

Щодо експедиторської винагороди.

Відповідно до рахунку-фактури від 15.09.2025 №LS-4678412, поданого до митного оформлення, експедиторську винагороду виділено окремою позицією в сумі 1050,00 грн з нарахуванням податку на додану вартість за ставкою 20%. Окремо в цьому рахунку виділено:

- вартість міжнародного автоперевезення за межами державного кордону України - 50000,00 грн;

- вартість транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону України - 62485,63 грн;

- вартість автоперевезення по території України - 42914,37 грн.

Позивач включив до митної вартості витрати на перевезення та транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України на загальну суму 112485,63 грн, що відповідає довідці про транспортні витрати від 15.09.2025 №481195.

Відповідно до статті 9 Закону України від 01 липня 2004 року №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. При цьому у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Отже, винагорода експедитора є платою за організацію перевезення і не є витратами на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України у розумінні пункту 5 частини десятої статті 58 МК України. Вона також не є комісійною чи брокерською винагородою у розумінні підпункту «а» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України. Відповідно до абзацу першого частини одинадцятої статті 58 МК України включення до митної вартості інших витрат, крім передбачених цією статтею, не допускається.

Крім того, розмір експедиторської винагороди зазначено в рахунку-фактурі, поданому до митного оформлення. Тому твердження відповідача про відсутність у поданих документах відомостей про її числове значення не відповідає дійсності.

Доводи відповідача, засновані на Методичних рекомендаціях з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65, суд відхиляє. Ці рекомендації визначають порядок формування собівартості перевезень перевізниками і не регулюють визначення митної вартості товарів.

Про витрати на страхування.

Відповідно до інвойсу від 09.07.2025 №2538 товар поставлено на умовах CIF Gdansk. Згідно з пунктом 11.5 Контракту при тлумаченні Контракту мають силу правила ІНКОТЕРМС 2020 року. За умовами поставки CIF (вартість, страхування і фрахт) продавець за власний рахунок укладає договір перевезення до порту призначення та договір страхування вантажу на користь покупця. Тому витрати на страхування на цьому етапі перевезення охоплюються ціною товару, що підлягає сплаті продавцю.

Пунктом 7 частини десятої статті 58 МК України передбачено додавання до ціни товару витрат на страхування лише тоді, коли вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, тобто коли такі витрати поніс покупець. Окреме зазначення в інвойсі вартості фрахту не свідчить, що вартість страхування за умовами CIF до ціни не включено. Доказів того, що позивач поніс будь-які витрати на страхування понад ціну, зазначену в інвойсі, відповідач не надав.

На етапі перевезення від Гданська до митного кордону України страхування не здійснювалося, що зазначено в довідці про транспортні витрати від 15.09.2025 №481195. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 МК України страхові документи подаються лише тоді, коли страхування здійснювалося.

Верховний Суд у постанові від 07.11.2019 у справі №160/1329/18 дійшов висновку, що за умовами поставки CIF витрати на страхування включені до ціни товару.

Щодо розбіжностей у місці завантаження товару.

Довідка про транспортні витрати від 15.09.2025 №481195 і CMR від 15.09.2025 №481195 мають однаковий номер, стосуються одного транспортного засобу ( НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ) та одного перевезення. У довідці початковим пунктом маршруту зазначено «склад Гданськ, Польща», а в CMR місцем завантаження - склад за адресою 80-180 Jankowo Gdaсskie, Magazynowa 40. Отже, обидва документи вказують на склад у Гданську (Польща), куди товар доставлено продавцем на умовах CIF Gdansk.

Відповідач у Рішенні не зазначив, у чому полягає вплив цієї розбіжності на правильність визначення митної вартості та які саме витрати внаслідок неї не включено до митної вартості. Доводи відзиву про те, що до митної вартості не включено витрати на перевезення від порту Гданськ до місця завантаження, в Рішенні не наведені. До того ж вони спростовуються листом ТОВ «Ламан Шипінг» від 24.02.2026 №23/2, відповідно до якого вартість транспортно-експедиційного обслуговування в сумі 62485,63 грн охоплює повний маршрут перевезення від порту Гданськ до п/п Ягодин.

Стосовно обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості.

У Рішенні митну вартість визначено за статтею 60 МК України на підставі вартості подібних товарів, ввезених на умовах поставки EXW. При цьому митний орган зазначив, що цей рівень митної вартості не залежить від кількості та комерційних рівнів, а коригування на умови поставки не здійснювалися. Водночас частинами четвертою - шостою статті 60 МК України передбачено, що подібні товари мають бути ввезені приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях або ж їх ціна підлягає коригуванню з урахуванням розбіжностей, у тому числі розбіжностей у витратах на транспортування.

Крім того, у відзиві та запереченнях відповідач обґрунтовує правомірність застосування резервного методу (стаття 64 МК України), тоді як у Рішенні зазначено метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (стаття 60 МК України). Така невідповідність свідчить про недотримання вимог пункту 4 частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості.

Суд зазначає, що правомірність рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється з урахуванням підстав, наведених у самому рішенні. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 55 МК України рішення про коригування митної вартості має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. Тому нові підстави, наведені відповідачем у відзиві та запереченнях, не можуть підтвердити правомірність Рішення.

Отже, подані позивачем до митного оформлення документи містили відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та ціну, яка підлягає сплаті за товар. Розбіжності, на які послався відповідач, або не впливають на правильність визначення митної вартості, або не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідач не довів наявності обґрунтованих підстав вважати, що позивач заявив неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, як того вимагають частина шоста статті 54 та частина перша статті 55 МК України. За таких обставин відповідно до частини сьомої статті 54 МК України заявлена позивачем митна вартість вважається визнаною.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач не довів правомірності оскаржуваного рішення, тому воно є протиправним і підлягає скасуванню.

Картку відмови оформлено у зв`язку з прийняттям Рішення, і вона містить вимогу задекларувати митну вартість, визначену в Рішенні. Отже, Картка відмови є похідною від Рішення. Оскільки Рішення визнано протиправним, Картка відмови також є протиправною і підлягає скасуванню.

Доводи відповідача про те, що скасування картки відмови не тягне правових наслідків, суд відхиляє. Відповідно до частини першої статті 256 МК України відмова у митному оформленні є письмовим вмотивованим рішенням митного органу, яке може бути оскаржене до суду, що прямо зазначено і в самій Картці відмови.

З огляду на викладене позов необхідно задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивач подав позов в електронній формі і сплатив судовий збір у загальному розмірі 5324,80 грн:

- 2662,40 грн - за вимогу про скасування рішення про коригування митної вартості товарів;

- 2662,40 грн - за вимогу про скасування картки відмови як вимогу немайнового характеру.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 серпня 2024 року у справі №120/15468/23 зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є взаємопов`язаними і стосуються тих самих правовідносин. У разі їх спільного оскарження вони розцінюються як одне ціле. Тому розрахунок судового збору за одночасне оскарження такого рішення та картки відмови має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, задекларованою позивачем, та митною вартістю, визначеною оскаржуваним рішенням про коригування, без додаткового визначення судового збору за оскарження картки відмови як окремої немайнової вимоги.

Суд враховує цю правову позицію відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України. Вимогу про скасування картки відмови від 17.09.2025 №UA400040/2025/000576 позивач заявив одночасно з вимогою про скасування пов`язаного з нею рішення про коригування митної вартості товарів від 17.09.2025 №UA400000/2025/000216/2. Отже, окремому обкладенню судовим збором вона не підлягала.

Ціна позову (різниця в митних платежах) становить 61237,08 грн. Судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову становить 918,56 грн, що менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328,00 грн). Тому судовий збір за подання позову належало сплатити в мінімальному розмірі 3328,00 грн із застосуванням коефіцієнта 0,8, тобто 2662,40 грн.

Оскільки позов задоволено, судовий збір у розмірі 2662,40 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Судовий збір у розмірі 2662,40 грн, сплачений за вимогу про скасування картки відмови, внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом, тому він не є судовими витратами, що підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону №3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 7 Закону №3674-VI у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Отже, позивач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення надміру сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бусол-С» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000216/2 від 17.09.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000576 від 17.09.2025.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бусол-С» судовий збір у розмірі 2662,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Бусол-С» (вул. Київська, 12А,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46023 , код ЄДРПОУ - 44154550)Відповідач:Хмельницька митниця (вул. Пілотська, 2,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29010 , код ЄДРПОУ - 43997560)

Головуючий суддя В.К. Блонський