Ухвала суду № 140962181, 27.10.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/19425/24

Провадження № 6/752/880/26

У Х В А Л А

Іменем України

27.10.2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

за участю секретаря судового засідання Ільніцької І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню,

заінтересована особа ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

27.06.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання судового наказу Голосіївського районного суду міста Києва від 20.09.2024 у справі №752/19425/24 таким, що не підлягає подальшому виконанню. Заінтересованою особою зазначено стягувача за судовим наказом ОСОБА_2 .

Заявниця посилалася на те, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 05.02.2026 у справі № 754/11988/24 місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено разом із нею. Ухвалою цього ж суду від 19.02.2026 виправлено описку щодо дати виготовлення повного тексту рішення без зміни його змісту. Постановою Київського апеляційного суду від 23.06.2026 рішення в частині визначення місця проживання ОСОБА_3 з матір`ю залишено без змін.

У первісній заяві ОСОБА_1 просила визнати судовий наказ від 20.09.2024 таким, що не підлягає подальшому виконанню, та після набрання ухвалою законної сили направити її копію до органу державної виконавчої служби, у провадженні якого перебуває виконавче провадження № 78767722.

25.10.2026 заявниця подала заяву про уточнення раніше заявлених вимог і долучення додаткових доказів. ОСОБА_1 уточнила, що просить визнати судовий наказ від 20.09.2024 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення аліментних платежів за період починаючи з 07.07.2026 та за всі наступні періоди.

На обґрунтування уточненої вимоги ОСОБА_1 зазначила, що хоча рішення про визначення місця проживання дитини з нею набрало законної сили 23.06.2026, фактична передача ОСОБА_3 від батька матері відбулася лише 07.07.2026. До цієї дати дитина фактично залишалася з батьком, який не передавав її матері, у зв`язку з чим заявниця зверталася до органів поліції. Після передачі дитина стала постійно проживати з матір`ю та перебувати на її утриманні.

Дослідивши подану заяву ОСОБА_1 та матеріали цивільної справи №752/19425/24 суд встановив такі обставини.

Судовим наказом Голосіївського районного суду міста Києва від 20.09.2024 у справі №752/19425/24 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі однієї четвертої частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.09.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 05.02.2026 у справі №754/11988/24, залишеним у відповідній частині без змін постановою Київського апеляційного суду від 23.06.2026, місце проживання ОСОБА_3 визначено разом із матір`ю ОСОБА_1 . Ухвалою від 19.02.2026 виправлено описку щодо дати виготовлення повного тексту рішення; зміст рішення не змінено.

З матеріалів, поданих заявницею, вбачається, що 07.07.2026 вона зверталася на спеціальну лінію «102» з метою фіксації передачі дитини. У письмовій розписці від 07.07.2026 ОСОБА_1 підтвердила прийняття від ОСОБА_2 сина ОСОБА_3 .

Відповіддю Деснянського управління поліції ГУНП у місті Києві № 248441-2026 від 07.07.2026 підтверджено, що на виконання постанови Київського апеляційного суду від 23.06.2026 ОСОБА_2 передав заявниці сина, його речі, дитяче ліжко, візок, копії медичних документів, реєстраційний номер облікової картки платника податків та свідоцтво про народження.

Факт подальшого проживання дитини з матір`ю підтверджується актом № 1 від 13.07.2026 про фактичне проживання громадян у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . В акті зазначено, що у квартирі фактично проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Витяг з Реєстру територіальної громади, сформований 17.07.2026, підтверджує реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 за вказаною адресою з 15.07.2026.

Акт обстеження умов проживання від 16.07.2026, складений за участю представників Служби у справах дітей Мукачівської міської ради та комунальної установи «Центр надання соціальних послуг», містить відомості про житлові умови сім`ї, наявність у дітей окремих кімнат, меблів, ліжок, одягу, взуття, засобів гігієни, ліків та продуктів харчування. За результатами обстеження умови проживання визначені задовільними; в акті зазначено, що матір`ю створено належні умови для виховання, навчання, утримання та розвитку дітей. В акті також зазначено, що ОСОБА_6 є дитиною з інвалідністю та забезпечений медичним супроводом.

Судовим наказом Деснянського районного суду міста Києва від 14.07.2026 у справі №754/12498/26 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі однієї четвертої частини заробітку (доходу) батька, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.07.2026. Заявницею подано примірник цього наказу з відмітками про його видачу 23.07.2026 та набрання ним законної сили 24.07.2026.

На підставі зазначеного наказу 29.07.2026 відкрито виконавче провадження №81612941, у якому боржником є ОСОБА_2 , а стягувачем ОСОБА_1 . Банківські виписки підтверджують надходження заявниці 05.10.2026 коштів у сумі 3 644,08 грн та 21.10.2026 коштів у сумі 4 039,36 грн у межах цього виконавчого провадження.

ОСОБА_1 зазначила, що не просить повернути кошти, стягнуті за попередні періоди, та просить вирішити питання лише щодо аліментних платежів починаючи з 07.07.2026. Копії первісної заяви, уточнення та доданих документів заявниця направляла ОСОБА_2 , що підтверджується наданими доказами поштового відправлення.

Суд, дослідивши матеріали заяви та додані документи, дійшов таких висновків.

Мотиви суду

Відповідно до частини першої статті 173 ЦПК України суд може визнати судовий наказ таким, що не підлягає виконанню, у порядку, встановленому статтею 432 цього Кодексу.

За частиною першою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати його таким, що не підлягає виконанню. Згідно з частиною другою цієї статті виконавчий документ може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, закон допускає не лише повне, а й часткове визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. У випадку періодичних аліментних платежів межі такої часткової неможливості виконання можуть бути визначені за конкретним періодом, якщо встановлено, що з певної дати відсутній обов`язок боржника сплачувати кошти саме на користь зазначеного у виконавчому документі стягувача.

Вирішуючи цю заяву, суд не переглядає правильність видачі судового наказу станом на 20.09.2024 та не змінює його зміст щодо минулого періоду. Підставою звернення є обставини, що настали після видачі наказу: набрання законної сили рішенням про проживання ОСОБА_3 з матір`ю, подальша фактична передача дитини матері та зміна особи, з якою дитина проживає і яка безпосередньо забезпечує її щоденні потреби. Відтак предметом оцінки є наявність обов`язку за наказом у частині платежів після встановленої судом дати зміни фактичних обставин.

За змістом статей 180 та 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до її повноліття, а кошти на утримання дитини за рішенням суду присуджуються за вибором того з батьків або іншого законного представника, разом з яким проживає дитина. Зміна того з батьків, з ким дитина фактично проживає та перебуває на утриманні, сама по собі не припиняє загального обов`язку обох батьків утримувати дитину. Водночас вона має значення для визначення того, кому належить одержувати аліменти та чи зберігаються підстави для примусового стягнення платежів на користь попереднього одержувача за виконавчим документом.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 05.02.2026 місце проживання ОСОБА_3 визначено разом із матір`ю. Ця частина рішення залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 23.06.2026, яка набрала законної сили в день її ухвалення. Разом із тим наявні у справі матеріали свідчать, що фактичне виконання рішення та передача дитини матері відбулися пізніше 07.07.2026. Ця дата підтверджується не лише поясненнями заявниці, а й розпискою від 07.07.2026 та офіційною відповіддю Деснянського управління поліції ГУНП у місті Києві № 248441-2026 від тієї ж дати.

Суд оцінює зазначені докази у їх сукупності. Вони є взаємоузгодженими щодо ключової обставини: 07.07.2026 ОСОБА_2 фактично передав ОСОБА_1 сина та його особисті речі. Подальші акт про фактичне проживання від 13.07.2026, витяг з Реєстру територіальної громади про реєстрацію місця проживання дитини з 15.07.2026 та акт обстеження умов проживання від 16.07.2026 підтверджують сталість проживання ОСОБА_6 разом із матір`ю після передачі та перебування дитини в належних умовах. Судовий наказ від 14.07.2026 про стягнення аліментів з батька на користь матері, який набрав законної сили 24.07.2026, та відомості про його фактичне виконання додатково підтверджують зміну фактичного утримання дитини і визначення матері одержувачем аліментів на наступний період.

Судовий наказ Деснянського районного суду від 14.07.2026 не припинив автоматично дію наказу Голосіївського районного суду від 20.09.2024. Однак ця обставина оцінюється разом із судовим рішенням про місце проживання дитини, документами про фактичну передачу та подальше проживання ОСОБА_6 з матір`ю, а також доказами фактичного утримання дитини заявницею. За встановлених обставин продовження примусового стягнення з матері аліментів на користь батька за період, коли дитина проживає з матір`ю та утримується нею, не відповідає зміненим фактичним правовідносинам сторін щодо одержання коштів на утримання дитини.

Суд визначає датою, з якої наказ не підлягає виконанню в цій частині, саме 07.07.2026.

Дата набрання законної сили рішенням про місце проживання дитини 23.06.2026 не є датою фактичної передачі ОСОБА_6 матері. Зі змісту документів поліції та розписки вбачається, що до 07.07.2026 дитина фактично залишалася з батьком, а тому відсутні підстави поширювати висновок про неможливість виконання наказу на попередній період. Водночас з 07.07.2026 дитина фактично проживає з матір`ю, що підтверджує відсутність підстав для подальшого стягнення аліментів з неї на користь батька за цим наказом.

Наведене не звільняє матір від її загального батьківського обов`язку утримувати сина, а визначає лише межі подальшого виконання конкретного судового наказу, виданого на користь батька, з яким дитина після 07.07.2026 фактично не проживає. Частина наказу, що стосується платежів за період до 07.07.2026, цією ухвалою не змінюється і залишається предметом виконання за наявності відповідної заборгованості.

Частиною четвертою статті 432 ЦПК України передбачено, що якщо стягнення за виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням питання про його невиконуваність може стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем лише на вимогу боржника. ОСОБА_1 вимоги про повернення аліментів, стягнутих за попередні періоди, не заявляла, а тому це питання судом не вирішується.

Заява в уточненій редакції доведена належними письмовими доказами та підлягає задоволенню в частині визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню щодо аліментних платежів, починаючи з 07.07.2026. Клопотання про зупинення виконання наказу до вирішення заяви по суті вичерпано вирішенням заяви цією ухвалою та окремого вирішення не потребує.

Керуючись статтями 12, 7681, 89, 173, 258261, 432 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

заяву ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати судовий наказ Голосіївського районного суду міста Києва від 20.09.2024 у справі № 752/19425/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення аліментних платежів, починаючи з 07.07.2026 та за всі наступні періоди.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали.

Повний текст ухвали складено 27.10.2026.

Суддя С.О. Чекулаєв