Ухвала суду № 140961910, 27.10.2026, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/2392/25

Номер провадження 1-в/725/60/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 року Суддя Чернівецького районного суду міста Чернівців ОСОБА_1 , розглянувши клопотання засудженого ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 22023260000000190 від 1 серпня 2023 року по обвинуваченню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, про залишення засудженого для відбування покарання в секторі максимального рівня безпеки слідчого ізолятора ДУ «Чернівецькій слідчий ізолятор», -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Чернівецького районного суду міста Чернівці перебувало кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 22023260000000190 від 1 серпня 2023 року по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України.

Вироком Чернівецького районного суду міста Чернівців від 2 лютого 2026 року визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч 2 ст. 111 КК України та за його вчинення призначено покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна, окрім житла. Строк відбування покарання ОСОБА_2 встановлено рахувати з дня набрання вироком законної сили. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_2 в строк відбування ним призначеного покарання строк його попереднього ув`язнення з 17 жовтня 2024 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку одному дню попереднього ув`язнення відповідає однин день позбавлення волі. До набрання вироком законної сили обраний ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишено без змін.

Вироком Чернівецького апеляційного суду від 29 липня 2026 року вирок Чернівецького районного суду міста Чернівців від 2 лютого 2026 року по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України скасовано в частині призначеного покарання та постановлено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_2 призначено покарання за ч. 2 ст. 111 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, окрім житла. В іншій частині вирок районного суду залишено без змін.

Вказаний вирок апеляційного суду набрав законної сили з моменту його проголошення.

26 жовтня 2026 року з Чернівецького апеляційного суду на адресу Чернівецького районного суду міста Чернівців надійшло клопотання засудженого ОСОБА_2 про залишення його для відбування покарання в секторі максимального рівня безпеки слідчого ізолятора ДУ «Чернівецькій слідчий ізолятор.

В обґрунтування вказаного клопотання засуджений ОСОБА_2 вказував, що згідно протоколу засідання комісії Централь-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 4 червня 2026 року йому було визначено вид установи виконання покарань виправну колонію максимального рівня безпеки (відбування покарання у приміщеннях камерного типу) й відповідно рішенням Центральної комісії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 7 серпня 2026 року його направлено для подальшого відбування покарання до сектору максимального рівня безпеки ДУ «Темнівська виправна колонія ( № 100)» Харківська область. Також вказував, що станом на 12 жовтня 2026 року він вже понад місяць перебуває в етапуванні ( транзит) через м. Львів та в подальшому м. Київ й відповідно його подальший статус та строки етапування йому невідомі. При цьому, вважає, що до нього має бути застосовано ч. 2 ст. 150 КВК України та подальше залишення для відбування покарання в секторі максимального рівня безпеки ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор», в якому створено та функціонує такий сектор і в якому він утримувався під вартою до набрання судовим рішення законної сили.

Крім того вказував, що також підставою для залишення його для подальшого відбування покарання в ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» є й те, що згідно положень ст. 93 КВК України при визначенні місця відбування покарання має враховуватися межі адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його місця проживання до засудження або місця постійного проживання його родичів. При цьому, його мати та сестра постійно проживають у м. Чернівці й відповідно у зв`язку із значною віддаленістю місця розташування Темнівської виправної колонії його та його родичів буде позбавлено право на побачення, що в свою чергу призведе до порушення його права на повагу до сімейного життя та є реальною перешкодою можливості підтримувати сімейні зв`язки.

Також в обґрунтування клопотання вказував, що 5 лютого 2026 року порушено кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 120262620200000352 щодо ОСОБА_3 та в даному кримінальному провадженні він є свідком, а тому у зв`язку із здійсненням судового розгляду даного кримінального провадження, участь в якому є обов`язковою, він має процесуальне право бути присутнім в судовому засіданні, що також свідчить про необхідність зміни йому місця відбування покарання.

Окрім вищевказаного кримінального провадження, наявні ще два кримінальні провадження, а саме кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 62025240050000152 від 28 лютого 2025 року та № 62026240050001520 від 22 червня 2026 року, в яких він є заявником та потерпілою особою, й відповідно він повинен обов`язково приймати участь в даних кримінальних провадженнях, що також зумовлює необхідність зміни його місця відбування покарання не ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор».

До того ж, у кримінальному провадження, за наслідками розгляду якого його засуджено до довічного позбавлення волі, заплановані розгляди клопотань про роз`яснення вироку суду та ознайомлення з матеріалами справи, а тому відбування покарання в Харківській області унеможливить його безпосередню участь в розгляді цих клопотань.

Зазначав, що при визначенні місця відбування покарання не було враховано й безпекових ризиків в Харківській області, оскільки Харківська область систематично зазнає обстрілів й відповідно тримання засудженого в прифронтовому регіоні створює реальні ризики для життя та здоров`я засудженого, ризик примусової евакуації та втрати звіз яків із родиною, тоді як Чернівецька область є значно безпечнішим регіоном та розташованою за місцем проживання його родини.

Посилаючись на вищевказані обставини, просив вирішити питання про залишення його для відбування покарання у виді довічного позбавлення волі в секторі максимального рівня безпеки ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» або ж визначити установу відповідного рівня безпеки в межах Чернівецької області або суміжного регіону.

Ознайомившись із поданим клопотанням суддя приходить до наступного.

Так, ч. 1 ст. 535 КПК України визначено, що судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов`язок виконати судове рішення.

Відповідно до ст. 89 КВК України, вид колонії, в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, визначає перелік колоній, у яких відбувають покарання засуджені до позбавлення волі, передані в Україну для відбування покарання, а також засуджені до позбавлення волі, стосовно яких компетентним органом іноземної держави було прийнято рішення про їх видачу в Україну (екстрадицію) для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку.

Статтею 87 КВК України визначено, що особи, засуджені до позбавлення волі, направляються для відбування покарання не раніше спливу триденного та не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили.

Порядок направлення засуджених до виправних і виховних колоній встановлюється нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України ( ч. 4 ст. 87 КВК України).

Так, згідно листа ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» від 27 серпня 2026 року, засуджений ОСОБА_2 , 26 серпня 2026 року вибув до ДУ «Темнівська виправна колонія (100)» для подальшого відбуття призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі.

При цьому, положеннями ст. 537 КПК України визначено перелік питань, які вирішуються судом під час виконання вироків.

Зокрема, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв`язку з розглядом справи в суді.

Статтею 90 КВК України визначено, що у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, засуджений у разі необхідності провадження слідчих дій у кримінальному провадженні про кримінальне правопорушення, вчинене іншою особою або цією ж особою, за яке вона не була засуджена, чи у зв`язку з розглядом справи в суді може бути тимчасово залишений у слідчому ізоляторі або переведений з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора.

Відповідно до п. 1.1. Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України №460/5 від 18.03.2013 року, що зареєстрований у Мінюсті 20.03.2013 року за №445/22977 підставами для приймання та тримання у СІЗО ув`язнених і засуджених є: ухвала слідчого судді (суду) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або про застосування тимчасового або екстрадиційного арешту та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом; вирок суду, що набрав законної сили, про засудження до покарання у виді позбавлення волі стосовно засудженого, який не перебував під вартою; ухвала суду про тимчасове залишення засудженого у СІЗО або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до СІЗО у випадках, передбачених статтями 90 КВК та 537 КПК; ухвала суду про скасування звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням та направлення його для призначеного відбування покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Пунктом п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України визначено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до суду,який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених зокрема, п.12 (у разі, якщо вирішення питання необхідне у зв`язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює) частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.

Таким чином, ураховуючи вищевказані положення процесуального законодавства, суд в порядку виконання вироку суду може вирішити питання виключно щодо тимчасового залишення засудженого у слідчому ізоляторі для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв`язку з розглядом справи в суді.

Зокрема, в обґрунтування клопотання щодо залишення для відбування покарання у виді довічного позбавлення волі в Чернівецькому слідчому ізоляторі, засуджений ОСОБА_2 вказував про необхідність його безпосередньої участі якості свідка в розгляді кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 , яке внесене до ЄРДР № 12026262020000352 від 5 лютого 2026 року по обвинуваченню останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України та на даний час обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 скеровано до Шевченківського районного суду м. Чернівці для судового розгляду .

Також ще однією з підстав засуджений вказував на необхідність його безпосередньої участі в досудовому розслідуванні та подальшому судовому розгляді кримінальних проваджень № 62025240050000152 від 28 лютого 2025 року та № 62026240050001520 від 22 червня 2026 року, де як зазначає ОСОБА_2 останній є заявником та які перебувають в провадженні Шевченківського районного суду міста Чернівців.

Так, в розумінні положень п.4 ч.1 ст.539 КПК України, вирішення питання про тимчасове залишення засудженого у зв`язку з розглядом справи у суді належить до компетенції суду, який здійснює судовий розгляд, що не позбавляє засуджено права звернутися до відповідного суду із клопотанням про тимчасове залишення в слідчому ізоляторі на час судового розгляду кримінальних проваджень, в яких останнього визнано потерпілою особою.

Крім того, на ухвалою Чернівецького районного суду міста Чернівців від 28 серпня 2026 року подана засудженим заява про роз`яснення вироку суду першої інстанції розглянута судом та в задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз`яснення вироку Чернівецького районного суду міста Чернівців від 2 лютого 2026 року відмовлено. Копія ухвали направлена засудженому по місцю відбування покарання.

За таких обставин, а також ураховуючи те, що в провадженні Чернівецького районного суду міста Чернівців відсутні на розгляді будь-які клопотання засудженого ОСОБА_2 , які вимагали обов`язкової участі засудженого, й відповідно кримінальне провадження направлено до суду касаційної інстанції для розгляду касаційної скарги засудженого ОСОБА_3 , суд в розумінні положень ст. 537 КПК України позбавлений можливості вирішити питання щодо тимчасового залишення засудженого в ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор».

Також слід зазначити, що порядок визначення засудженим до позбавлення волі виду установи виконання покарань, місця відбування покарання особам, засудженим до довічного позбавлення волі, їх направлення і переведення для відбування покарання, а також вид колонії та порядок направлення для відбування покарання осіб, засуджених, зокрема до довічного позбавлення волі, їх переведення з однієї установи виконання покарань (дільниці виправного центру, сектору) до іншої установи виконання покарань (дільниці виправного центру, сектору) врегульовано Порядком визначення засудженим виду установи виконання покарань, направлення для відбування покарання засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, обмеження волі та їх переведення, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.02.2017 № 680/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 09 червня 2025 року № 1597/5) .

Зокрема, згідно п 1. Розділу ІІІ Порядку, направлення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, обмеження волі, до установ виконання покарань (секторів) здійснюється на підставі запиту на наряд щодо направлення осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, обмеження волі (додаток 1), на підставі якого видається наряд про направлення особи, засудженої до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, обмеження волі, із слідчого ізолятора до установи виконання покарань (дільниці виправного центру, сектору) (додаток 2).

При цьому, процедура щодо переведення осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, обмеження волі, до установ виконання покарань (дільниць виправних центрів, секторів) визначено у розділі IV Порядку.

Відповідно до п.1 розділі IV Порядку, переведення засудженого для подальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої з підстави «відповідно до місця проживання засудженого до засудження» здійснюється на підставі заяви засудженого, підпис якого засвідчує керівник виправної чи виховної колонії. До заяви про переведення додаються довідка-витяг з особової справи засудженого, копія паспорта (іншого документа, що посвідчує особу) та копія документа, що підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування до засудження. Заява засудженого подається через адміністрацію виправної чи виховної колонії до міжрегіональної або центральної комісії.

Згідно п.2, переведення засудженого для подальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої з підстави «відповідно до місця постійного проживання близьких родичів засудженого» здійснюється на підставі заяви засудженого або близького родича (за письмовою згодою засудженого). Підпис засудженого на заяві засвідчує керівник виправної чи виховної колонії. У заяві про переведення має міститися додаткова інформація щодо близьких родичів засудженого відповідно до ступеня їх спорідненості та місця їх постійного проживання (перебування).

Зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії (сектору) іншого рівня безпеки здійснюється центральною комісією за поданням адміністрації виправної колонії щодо зміни умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії (сектору) іншого рівня безпеки (додаток 3), погодженим керівником міжрегіонального управління. У разі якщо таке подання передбачає переведення засудженого до виправної колонії (сектору) з вищим рівнем безпеки, воно погоджується із спостережною комісією ( п. 3 розділі IV Порядку).

Згідно п.5 розділу IV Порядку, переведення засудженого для подальшого відбування покарання з одного виправного центру (дільниці виправного центру) до іншого виправного центру (дільниці виправного центру) здійснюється на підставі рішення центральної комісії за поданням адміністрації виправного центру (виправної колонії) щодо переведення засудженого до обмеження волі до іншого виправного центру (дільниці виправного центру) (додаток 5), погодженим із керівником міжрегіонального управління та спостережною комісією.

У разі ініціювання переведення осіб, засуджених до обмеження волі, з одного виправного центру (дільниці виправного центру) до іншого виправного центру (дільниці виправного центру) до подання додаються заява засудженого, підпис якого засвідчує начальник виправного центру (начальник виправної колонії), та документи, які підтверджують наявність поважних причин, документи, які підтверджують наявність родинних стосунків і місце проживання (перебування) близьких родичів, що визначені абзацами другим, третім пункту 2 цього розділу.

У випадках, передбачених статтею 10 та частиною другою статті 93 Кримінально-виконавчого кодексу України, наряд на переведення засудженого з однієї установи виконання покарань (сектору) до іншої установи виконання покарань (сектору) (додаток 6) готується за результатами розгляду міжрегіональною чи центральною комісіями заяви засудженого, вмотивованого висновку, затвердженого керівником міжрегіонального управління (особою, яка виконує його обов`язки), матеріалів, зібраних під час перевірки обставин, що перешкоджають перебуванню засудженого в установі виконання покарань (секторі), матеріалів про заходи, які вживалися адміністрацією установи виконання покарань для усунення причин, що перешкоджають перебуванню засудженого в установі виконання покарань (секторі), а також довідки про наявність або відсутність вільних місць в установах виконання покарань (секторах), розташованих найближче до місця проживання особи до засудження, або до місця постійного проживання близьких родичів засудженого ( п. 6 розділу IV Порядку)

У разі направлення на розгляд міжрегіональної чи центральної комісій матеріалів про переведення засудженого, які не відповідають вимогам абзацу першого цього пункту, або направлення їх не в повному обсязі такі матеріали повертаються ініціатору питання про переведення засудженого для доопрацювання у найкоротший строк.

Підрозділ з контролю за виконанням судових рішень міжрегіонального управління або Департаменту на підставі витягу з протоколу засідання міжрегіональної чи центральної комісії протягом п`яти робочих днів з дати прийняття рішення відповідною комісією готує наряд на переведення засудженого з однієї установи виконання покарань (сектору) до іншої установи виконання покарань (сектору).

Таким чином, питання щодо визначення засудженим до позбавлення волі виду установи виконання покарань, місця відбування покарання особам, засудженим до довічного позбавлення волі, їх направлення і переведення для відбування покарання, а також вид колонії тощо є виключною компетенцією міжрегіональної або центральної комісії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань та до компетенції суду в розумінні положень ст. 537 КПК України не належить, а тому подане засудженим ОСОБА_2 клопотання про залишення для відбування покарання в секторі максимального рівня безпеки ти ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» слід залишити без розгляду, роз`яснивши право на звернення із відповідним клопотанням до компетентного органу згідно встановленою Порядком визначення засудженим виду установи виконання покарань, направлення для відбування покарання засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, обмеження волі та їх переведення процедурою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України, суд

постановив :

Клопотання засудженого ОСОБА_2 про залишення для відбування покарання в секторі максимального рівня безпеки слідчого ізолятора ДУ «Чернівецькій слідчий ізолятор», - залишити без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців ОСОБА_1