Рішення № 140961710, 30.09.2026, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 611/441/24 Провадження № 2/636/703/26Дата

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Карімова І.В.,

при секретарі Ріпі І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

02.05. 2024 року Акціонерне товариство (АТ) «Сенс Банк» звернулось до Барвінківського районного суду Харківської області з позовною заявою, сформованою в підсистемі «Електронний суд», про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 501382280 від 29.10.2021 року в розмірі 232 862,68 грн., а також сплаченого судового збору у розмірі 2794,35 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.10.2021 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа-Банк» ( після зміни найменування - АТ «Сенс Банк») угоду про надання споживчого кредиту № 501382280, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. У випадку невиконання позичальником умов договору, останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 15.09.2023 року становить 232 862,68 грн., з яких: 143823,10 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 44449,13 грн. - заборгованість по відсотках, 44590,45 грн. - заборгованість по комісії. В позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи, за відсутності представника позивача, не заперечує проти ухвалення у справі заочного рішення.

Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської області від 06 травня 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 28 травня 2024 року зазначена цивільна справа передана до Чугуївського міського суду Харківської області для розгляду за підсудністю.

Ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області від 20 червня 2024 року цивільну справу за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнята до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 03 жовтня 2024 року підготовче провадження закрито та справа призначена до розгляду по суті.

До суду 04.12. 2024 року надійшла заява ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 636/10624/24 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Сенс Банк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору № 501382280 від 29.2021 року.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 04 грудня 2024 року зупинено провадження у зазначеній справі на підставі п.6 ч.1ст. 251 ЦПК України до розгляду справи № 636/10624/24 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Сенс Банк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору № 501382280 від 29.2021 року.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 16 травня 2025 року відновлено провадження у цивільній справі за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

До суду 19.06.2025 року надійшла заява відповідача ОСОБА_1 , сформована через підсистему «Електронний суд» про зупинення провадження у цій справі до розгляду справи № 636/10664/24 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Сенс Банк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору № 501382280 від 29.2021 року.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 30 вересня 2026 року відмовлено у задоволенні вказаної заяви ОСОБА_1 .

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 24 березня 2026 року задоволено клопотання відповідача ОСОБА_1 та витребувано у АТ «Сенс Банк» документи на підтвердження факту видачі та отримання відповідачем грошових коштів та інших документів по кредитній справі.

09.06.2026 року до суду надійшли заперечення ОСОБА_1 на позовну заяву АТ «Сенс Банк» про стягнення заборгованості, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі та покласти судові витрати на позивача. В обґрунтування заперечень посилається на те, що позивач намагається легітимізувати через судові рішення нікчемні договори конструкції колишнього «Альфа Банку», що суперечить загальним засадам цивільного законодавства України. Відповідач вказує, що він дійсно протягом тривалого часу був клієнтом АТ «Альфа Банк», та здійснював транзакції за рахунок власних, а не позикових (кредитних) коштів, які позивач в особовому рахунку навмисно «перекручує» природу цих операцій, намагаючись представити рух особистих коштів як користування кредитним лімітом без підтвердження наданого кредиту первинними фінансовими документами. Відповідач зазначає, що він не давав розпоряджень на перерахування на свій поточний рахунок позикових коштів за договором № 501382280 і не погоджував умови їх надання, а в матеріалах справи відсутній будь-який документ, який би відповідав вимогам закону щодо письмової форми документу, не надано доказу ( лог файлів системи , витягів із серверів, СМС-трекінгів оператора зв`язку), які б підтверджували генерування, направлення на його (відповідача) номер та введення одноразового алфавітно-цифрового ідентифікатора (СМС-коду) для акцепту пропозиції. а в наданих позивачем копії оферти або анкети-заяви містить лише друкований текст із комп`ютерної програми банку, де відсутній його власноручний підпис. Між тим, відповідач зазначає, що при можливості припущення укладення спірної угоди, структура нарахованого банком боргу містить незаконну складову - заборгованість за комісією в розмірі 44590,45 грн., оскільки у тексті позову не зазначено та не обґрунтовано які додаткові та окремі від кредитування послуги надані відповідачу щомісячно на вказану суму. Також відповідач вказує й на те, що банком проігноровано процедуру, передбачену ч.4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки йому не було вручено вимогу банку усунення порушень протягом 30 календарних днів з дня одержання такого повідомлення, оскільки вказане поштове відправлення було повернуто за зворотною адресою на адресу банку з відміткою «За закінченням терміну зберігання». Також відповідач посилається на неправомірне нарахування банком грошових коштів поза межами строку дії будь-яких домовленостей, тобто після фактичного припинення строку дії договору.

Сторони у судове засідання не з`явились, повідомлені про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст.ст. 128-130 ЦПК України.

У заяві, сформованої через підсистему «Електронний суд» 20.01.2026, представник позивача просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі за заявленими підставами.

Від відповідача ОСОБА_1 заяв про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, восстановленному цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що відповідно до оферти на укладення договору про надання споживчого кредиту № 501382280, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, підписаної 29.10.2021 року, ОСОБА_1 запропонував АТ «Альфа - Банк» укласти угоду про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якої тип кредиту - «Кредит готівкою»: сума кредиту 154 000,00 грн, строком на 60 місяців, кінцева дата повернення кредиту 29.10.2026 року, процентна ставка фіксована 19,99 % річних, спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Альфа-Банк», ЄДРПОУ 23494714; мета кредиту - для власних потреб. Для повернення заборгованості за угодою запропоновано використовувати рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Альфа-Банк», ЄДРПОУ 23494714.

У розділі ІІ Умови кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії визначено: тип кредиту- відновлювальна кредитная лінія, сума кредиту до 200 000 грн., процентна ставка -фіксована 26% річних, строк дії кредитної картки -3 роки з моменту випуску. Запропоновано банку щомісячно в останній день розрахункового періоду здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 в розмірах, що необхідні для щомісячної оплати страхового платежу згідно з умовами договору. В додатку №1 до цієї угоди, що є невідємною частиною угоди, запропоновано визначити: детальний розпис складових загальної вартості кредиту реальної річної процентної ставки, графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування, сум комісійної винагороди та інших платежів за угодою. Акцепт пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501382280 направити на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підписанням електронним підписом цієї оферти засвідчено про отримання всієї інформації про умови кредитування.

АТ «Альфа Банк» акцептував пропозиції ОСОБА_1 на укладення договору про надання споживчого кредиту № 501382280 на вищезазначених умовах, та відповідно до меморіального ордеру № 661971050 від 29.10.2021, позивачем перераховано на рахунок відповідача суму кредиту у розмірі 154 000,00 грн. Аналогічні умови кредитування зазначені й у підписаному ОСОБА_1 паспорті споживчого кредиту та графіку платежів та розрахунку сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх сукупних послуг (додаток №1 до Угоди про надання кредиту № 501382280 від 29.10.2021 року ).

Відповідно до довідки АТ «Сенс Банк» клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , з яким укладено договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк», ідентифікований останнім.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 154 000 грн. та нарахування на них банком процентів та комісії підтверджується випискою по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 29.10.2021 по 15.09.2023. З цієї виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 вбачається, що останній користувався кредитними коштами та погашав заборгованість за кредитним договором з використанням узгодженого сторонами в оферті та акцепті рахунку № UA403003460000029099501382280. Останній платіж по погашенню заборгованості за договором був зроблений ОСОБА_1 28.02.2022 року із зазначенням, що після погашення частини кредиту заборгованість по його тілу складає 143 823,10 грн.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 501382280 від 29.10.2021 року вбачається, що відповідачем погашено з 29.10.2021 року по 28.02.2022 року 29894,30 грн. ( на тіло кредиту зараховано 10176,90 грн., на погашення процентів - 9861,440 грн., на погашення комісії - 9856 грн.) Станом на 15.09.2023 року заборгованість складає 232 862,68 грн., з яких: 143 823,10 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 44 449,13 грн. - заборгованість по відсотках; 44 590,45 грн. заборгованість по комісії.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Як свідчать матеріали справи кредитний договір № 501382280 від 29.10.2021 року не визнаний судом недійсним повністю або частково, оскільки позовні заяви ОСОБА_1 до АТ «Сенс Банк» про захист прав споживачів та визнання недійсним вказаного кредитного договору були залишені судом без розгляду ( справа № 636/10624/24, справа № 636/10664/24).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та кредитором не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.

На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вищевказаний кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з електронним підписом первісного кредитора підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, суд вважає, що є доведеним факт укладення між позивачем та ОСОБА_1 договору № 501382280 від 29.10.2021.

Доводи ОСОБА_1 про те, що та здійснював транзакції за рахунок власних, а не позикових (кредитних) коштів, які позивач в особовому рахунку навмисно «перекручує» природу цих операцій, намагаючись представити рух особистих коштів як користування кредитним лімітом без підтвердження наданого кредиту первинними фінансовими документами, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої - третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

На підтвердження видачі позичальнику кредитних коштів АТ «Сенс Банк» надало до суду письмові документи, зокрема: оферту та акцепт на укладання угоди про надання кредиту № 501382280, розрахунок заборгованості за кредитом та виписку по особовим рахункам за період з 29.10.2021 по 15.09.2023, копію меморіального ордеру № 661971050 від 29.10.2021.

Доказів на спростування вищезазначеного відповідачем ОСОБА_1 до суду надано не було.

Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Подібні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц.

У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17 Верховний Суд зазначив, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц, від 18 грудня 2024 року у справі № 522/17681/16-ц.

Враховуючи викладене, суд вважає, що надані банком розрахунки заборгованості за кредитним договором та виписка щодо відповідача ОСОБА_1 , які містять відомості щодо руху коштів за кредитним зобов`язанням, зокрема відомості щодо часткового погашення заборгованості, є достовірними доказами кредитної заборгованості, та відхиляє доводи відповідача про те, що надані позивачем виписка та розрахунок заборгованості не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, тому не є належним та допустимими доказами у справі.

Крім того, ОСОБА_1 не доведено й факту неправомірності дій позивача щодо здійснення фінансових операцій по кредитному рахунку всупереч волі відповідача, оскільки останній не звертався до компетентних органів із заявами про неправомірність дій банку та порушення його прав споживача.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних

правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) т порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Судом встановлено , що з метою досудового врегулювання спору 25.01.2024 року на адресу відповідача ОСОБА_1 банком направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань. У зв`язку з чим термін повернення кредиту є таким, що настав 26 02.2024 (на 31 день з моменту направлення вимоги).

Після звернення 02.05.2024 року банку до суду з позовом про стягнення заборгованості, з урахуванням неотримання відповідачем досудової вимоги, дія договору споживчого кредиту № 501382280 припинилася, а тому підстави для нарахування процентів за користування кредитом станом на 26 02.2024 року припинилися.

Між тим згідно наданих доказів позивачем нараховані проценти за вказаним договором станом на 15.09.2023 року, тобто в межах дії договору.

За таких обставин посилання відповідача на неотримання ним досудової вимоги банку не може бути підставою для відмови АТ «САенс Банк» у задоволенні заявленого позову.

Щодо заяви позивача про застосування до виниклих правовідносин наслідків спливу позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до положень цивільного законодавства, зокрема ст. 256 ЦК України , позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто позовна давність є не лише засобом, а й важливим елементом забезпечення доступу до правосуддя, який водночас має свої часові межі задля гарантування правової визначеності, забезпечення балансу інтересів та стабільності відносин між їхніми суб`єктами.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За умовами кредитного договору встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами (щомісячні платежі) та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку. Права кредитора вважаються порушеними з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту строку його погашення.

Як вбачається з наданих доказів ОСОБА_1 здійснив останній платіж за кредитним договором 28.02.2022 року, тому недотримання боржником строку погашення чергового платежу слід відраховувати з 29.03.2022 року.

Між тим АТ «Сенс Банк» зверпнувся до суду із вказаним позовом 02.05.2024 року, тобто в межах строку позовної давності.

Як зазначає АТ «Сенс Банк» позичальник ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 15.09.2023 року становить 232 862,68 грн., з яких: 143823,10 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 44449,13 грн. - заборгованість по відсотках, 44590,45 грн. - заборгованість по комісії.

Суд не може в повному обсязі погодитись з наданим позивачем розрахунком заборгованості з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. На виконання вимог, у тому числі п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 вказаного Закону, Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Відповідно до п. 5 цих Правил банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом є витрати споживача, уключаючи комісії. Тож наведеними нормами права передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Умовами укладеного сторонами кредитного договору № 501382280 від 29.10.2021 року передбачено щомісячну комісію за обслуговування(управління) кредиту в розмірі 1,60% від суми кредиту. Між тим у договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг, за які встановлена ця щомісячна комісія.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Як вбачається з наданих позивачем доказів, позичальнику було встановлено плату за супроводження простроченої кредитної заборгованості та за розрахунково-касове обслуговування в певному розмірі, яка в розумінні вищезазначених приписів Закону не залежить від потреби позичальника: тобто позичальник взагалі може не звертатися до банку за отриманням такої дії, однак повинен платити за неї або така дія спрямована на користь банку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, так як її споживач має право отримувати безоплатно.

Зазначене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21), відповідно до якої банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

За таких обставин суд вважає, що АТ «Сенс Банк» без належних на те правових підстав була нарахована комісія за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 44590,45 грн., а відтак, позовні вимоги АТ «Сенс Банк» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Сенс Банк» слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 501382280 від 29.10.2021 року у розмірі 188272 ,23 грн., з яких: 143823,10 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 44449,13 грн. - заборгованість по відсотках.

Вимогами ч.1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2794,35 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 62297154 від 17.04.2024, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2259,26 грн. ( 188272,23 *2794,35 : 232 862,68).

Керуючись ст. ст. 2, 10, 11, 12, 13, 141, 223, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №501382280 від 29.10.2021року у розмірі 188272 (сто вісімдесят вісім тисяч двісті сімдесят дві) гривні 23 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 2259 (дві тисячі двісті п`ятдесят дев`ять ) гривень 26 копійок.

У задоволенні позову в частині стягнення комісії в розмірі 44 590, 45 гривень - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно ч. 3 ст. 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ: 23494714

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1

Суддя І.В. Карімов