Рішення № 140961221, 27.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

27 жовтня 2026 року №520/31660/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/31660/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Четвертого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (проспект Тракторобудівників, буд. 144, м. Харків, 61121, ЄДРПОУ 33292155) про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Четвертого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Висновок Четвертого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану (в порядку повторного розгляду заяви № 57/32.26-75 від 06.03.2024), складений 20 червня 2026 року на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі № 520/22341/24;

- зобов`язати Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису про народження № 314 від 23 вересня 1980 року, складеного Тростянецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сумської області, а саме: у графі «по батькові» змінити по батькові з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » відповідно до державної реєстрації зміни по батькові, проведеної 11 липня 2017 року. Після внесення зазначених змін видати повторне свідоцтво про народження на ім`я ОСОБА_1 .

Аргументуючи ці вимоги зазначила, що первісно в актовому записі про її народження по батькові було зазначено « ОСОБА_3 », у 1997 році вона змінила по батькові на « ОСОБА_2 », а у 2017 році змінила його назад на « ОСОБА_3 ». Однак до актового запису про народження відповідні зміни внесені не були, через що вона не може отримати повторне свідоцтво про народження. На переконання позивача, повторний висновок про відмову лише збільшив обсяг мотивувальної частини, не усунувши недоліків, на які вказав апеляційний суд.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відзив на позовну заяву відповідач не подав, витребуваних судом доказів не надав, про неможливість їх подання суд не повідомляв.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За частиною 6 статті 162 цього Кодексу у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Згідно з актовим записом про народження № 314, складеним 23 вересня 1980 року Тростянецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області, при державній реєстрації народження позивача її по батькові було зазначено « ОСОБА_3 », батько - ОСОБА_4 .

23 квітня 1997 року позивач змінила по батькові з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_2 », що підтверджується актовим записом про зміну імені № 20 від 23 квітня 1997 року, складеним Червонозаводським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану. У зв`язку зі зміною по батькові, згідно з Порядком зміни, поновлення, анулювання записів актів громадянського стану, порядків і строків зберігання актових книг, затвердженим положенням Міністерства юстиції України від 14 квітня 1993 року № 66 (втратив чинність 17 січня 2003 року), до актового запису про народження були внесені відповідні зміни і видано нове свідоцтво про народження - на ім`я ОСОБА_5 .

Згідно з актовим записом про зміну імені № 59 від 11 липня 2017 року, складеним Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові, позивач знову змінила по батькові - з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ». Зміни до актового запису про народження № 314 цього разу внесені не були.

06 березня 2024 року позивач звернулася до відповідача із заявою № 57/32.26-75 про внесення змін до актового запису про народження № 314 щодо зміни по батькові з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ». Висновком від 06 червня 2024 року відповідач у внесенні змін відмовив.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі № 520/22341/24 у позові ОСОБА_1 про оскарження цієї відмови було відмовлено. Постановою апеляційного суду від 17 квітня 2026 року у справі № 520/22341/24 це рішення скасовано і ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково: визнано протиправною відмову відповідача у внесенні змін до актового запису про народження № 314 від 23 вересня 1980 року і відповідача зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 57/32.26-75 від 06 березня 2024 року з урахуванням висновків суду; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постанова набрала законної сили з дати її ухвалення.

Зазначеною постановою апеляційний суд установив, що висновок відповідача від 06 червня 2024 року не містить належної оцінки встановлених самим відповідачем обставин: зафіксувавши первинність запису з по батькові « ОСОБА_3 » та факт повторної зміни по батькові у 2017 році саме на « ОСОБА_3 », відповідач не навів мотивів, з яких ці обставини не свідчать про наявність достатніх підстав для внесення змін до актового запису; що у висновку відсутній аналіз поданих документів у їх сукупності і не визначено, які саме з них не підтверджують заявлені вимоги; і що відповідач не виконав обов`язку щодо прийняття вмотивованого рішення за результатами розгляду заяви.

На виконання цієї постанови відповідач 20 червня 2026 року склав новий висновок - про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану в порядку повторного розгляду заяви № 57/32.26-75 від 06 березня 2024 року. Відмову мотивовано посиланнями на статтю 58 Конституції України і статтю 5 Цивільного кодексу України щодо незворотності дії в часі, на пункт 13 Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 915, та на підпункти 2.15.1, 2.15.2, 2.15.8, 2.15.10 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5.

Оцінки обставин, на які вказав апеляційний суд, - первинності запису з по батькові « ОСОБА_3 », факту повторної зміни по батькові у 2017 році саме на « ОСОБА_3 » і тієї обставини, що у 1997 році зміни до актового запису про народження були внесені за чинним на той час порядком, - висновок від 20 червня 2026 року не містить. Витребуваних судом матеріалів розгляду заяви відповідач не надав.

Отже, обставини складення оскаржуваного висновку матеріалами справи підтверджуються і відповідачем не заперечуються.

Стверджуючи про протиправність висновку відповідача від 20 червня 2026 року, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану, а також відносини, пов`язані з внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, регулює Закон України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон № 2398-VI). За частиною 1 статті 22 цього Закону внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. Порядок внесення таких змін визначено Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила № 96/5), пунктом 2.12 яких передбачено, що за результатами розгляду заяви про внесення змін до актового запису складається обґрунтований висновок.

Із наведеного вбачається, що орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов`язаний розглянути заяву про внесення змін до актового запису по суті, оцінити подані заявником документи в їх сукупності і за результатами розгляду скласти саме обґрунтований висновок, у якому навести мотиви, з яких він визнає або не визнає наявність достатніх підстав для внесення змін.

Обставини, які мають значення для вирішення заяви позивача, уже встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили. Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постановою апеляційного суду від 17 квітня 2026 року у справі № 520/22341/24 встановлено, що первісно в актовому записі про народження позивача по батькові було зазначено « ОСОБА_3 »; що у 1997 році у зв`язку зі зміною по батькові до актового запису про народження зміни були внесені за чинним на той час порядком і видано нове свідоцтво про народження; і що після зміни по батькові у 2017 році зміни до актового запису внесені не були.

Цією самою постановою апеляційний суд визначив, яких саме недоліків має позбутися розгляд заяви позивача: відповідач зобов`язаний навести мотиви, з яких первинність запису з по батькові « ОСОБА_3 » і факт повторної зміни по батькові у 2017 році саме на « ОСОБА_3 » не свідчать про наявність достатніх підстав для внесення змін до актового запису в розумінні частини 1 статті 22 Закону № 2398-VI, проаналізувати подані документи в їх сукупності і визначити, які саме з них не підтверджують заявлені вимоги.

Оскаржуваний висновок від 20 червня 2026 року цих вимог не виконує. У ньому наведено посилання на статтю 58 Конституції України, статтю 5 Цивільного кодексу України, пункт 13 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 915, та на підпункти Правил № 96/5, однак оцінки обставин, названих апеляційним судом, він не містить. Зокрема у висновку не наведено мотивів щодо того, що саме внесення змін до актового запису про народження у 1997 році - за порядком, чинним на той час, - і невнесення таких змін після зміни по батькові у 2017 році призвели до розходження між актовим записом про народження і актуальним по батькові позивача, і не оцінено, чи не є усунення цього розходження достатньою підставою для внесення змін у розумінні частини 1 статті 22 Закону № 2398-VI. Так само у висновку не визначено, які саме з поданих позивачем документів не підтверджують заявлені нею вимоги.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Оскаржуваний висновок цьому критерію не відповідає, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд зазначає таке.

У постанові від 17 квітня 2026 року у справі № 520/22341/24 апеляційний суд, пославшись на правову позицію Верховного Суду щодо меж повноважень адміністративного суду у спорах цієї категорії, дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути її заяву з урахуванням наданих документів та викладених у судовому рішенні висновків, і саме з цих підстав у задоволенні вимоги про зобов`язання внести зміни до актового запису відмовив. Цей висновок стосується тих самих правовідносин і тієї самої заяви, а тому суд не вбачає підстав відступати від нього.

Установлення наявності або відсутності достатніх підстав для внесення змін до актового запису цивільного стану і оцінка поданих заявником документів належать до повноважень органу державної реєстрації актів цивільного стану, а не суду. Задоволення вимог про зобов`язання внести зміни до актового запису і видати повторне свідоцтво про народження означало б, що суд наперед визначає зміст рішення відповідача і підміняє його у здійсненні наданих законом повноважень, що суперечить частині 2 статті 19 Конституції України. Відтак у задоволенні цих вимог належить відмовити, а належним способом захисту є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача.

Разом із цим суд наголошує, що повторний розгляд заяви має бути проведений з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цього рішення, а також висновків, викладених у постанові апеляційного суду від 17 квітня 2026 року у справі № 520/22341/24, які є обов`язковими для відповідача в силу статті 129-1 Конституції України та статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України. За результатами такого розгляду відповідач зобов`язаний скласти обґрунтований висновок, у якому навести мотиви щодо кожної з обставин, названих у цьому рішенні та в зазначеній постанові, і визначити, які саме з поданих позивачем документів не підтверджують її вимоги, якщо він дійде такого висновку.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач відзиву не подав, витребуваних судом доказів не надав і правомірності оскаржуваного висновку не довів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України). Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Відтак решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 29 вересня 2026 року. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Оскільки вимоги про внесення змін до актового запису і видачу повторного свідоцтва є похідними від вимоги про скасування оскаржуваного висновку, спір вирішено на користь позивача в межах заявленого предмета, а тому судовий збір стягується на її користь у повному розмірі.

Керуючись статтями 2, 19, 77, 78, 139, 162, 241-246, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Четвертого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (проспект Тракторобудівників, буд. 144, м. Харків, 61121, ЄДРПОУ 33292155) про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати висновок Четвертого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 33292155) від 20 червня 2026 року про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану, складений у порядку повторного розгляду заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) № 57/32.26-75 від 06 березня 2024 року.

Зобов`язати Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 33292155) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) № 57/32.26-75 від 06 березня 2024 року про внесення змін до актового запису про народження № 314 від 23 вересня 1980 року, складеного Тростянецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області, з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Четвертого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 33292155) судовий збір у розмірі 1 300 (одна тисяча триста) грн 00 коп.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 27 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар