Рішення № 140961220, 27.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

27 жовтня 2026 року №520/31579/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/31579/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8, м. Харків, 61013, ЄДРПОУ 38631015), 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Кандаурова, буд. 47, м. Харків, 61093, ЄДРПОУ 38362671) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області та 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ДСНС України у Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за час перебування на фінансовому забезпеченні щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення за період з 01.02.2020 по 19.05.2023 з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та без урахування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 рік, для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням;

- зобов`язати Головне управління ДСНС України у Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18), шляхом визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням за період з 01.02.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021 - встановленого на 01.01.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022 - встановленого на 01.01.2022, з 01.01.2023 по 19.05.2023 - встановленого на 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Головного управління ДСНС України у Харківській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 за час перебування на фінансовому забезпеченні щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, за період проходження служби цивільного захисту з 20.05.2023 по 22.08.2025 із застосуванням фіксованого показника в розмірі 1762,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням;

- зобов`язати Головне управління ДСНС України у Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, за період проходження служби цивільного захисту з 20.05.2023 по 22.08.2025 із застосуванням з 20.05.2023 по 31.12.2023 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023, з 01.01.2024 по 31.12.2024 - встановленого на 01.01.2024, з 01.01.2025 по 22.08.2025 - встановленого на 01.01.2025, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Харківській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 за час перебування на фінансовому забезпеченні щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, за період проходження служби цивільного захисту з 23.08.2025 по 14.08.2026 із застосуванням фіксованого показника в розмірі 1762,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням;

- зобов`язати 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України у Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за період проходження служби цивільного захисту з 23.08.2025 по 14.08.2026 із застосуванням з 23.08.2025 по 31.12.2025 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2025, з 01.01.2026 по 14.08.2026 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2026, з урахуванням раніше виплачених сум.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що посадовий оклад та оклад за спеціальним званням обчислювалися йому виходячи з розрахункової величини 1762 гривні, тобто з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року, тоді як після визнання протиправним і скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 відновила дію первісна редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, за якою розміри окладів визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Позивач вважає, що така розрахункова величина підлягала застосуванню протягом усього спірного періоду, у тому числі після 20 травня 2023 року, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 суперечить законам України про Державний бюджет України, а похідні види грошового забезпечення, які обчислюються з посадового окладу та окладу за спеціальним званням, підлягають перерахунку разом з ними. Позивач посилається на статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на пункти 2 і 4 та додатки до постанови № 704, на пункт 13 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294, на пункт 3 розділу II Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII і на постанову Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі № 520/31579/26, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні.

Відзивів на позовну заяву відповідачі не подали, витребуваних судом доказів не надали, про неможливість їх подання суд не повідомляли.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту на посаді командира відділення 32 державної пожежно-рятувальної частини 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області.

На фінансовому забезпеченні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області позивач перебував у період з 01 січня 2020 року по 22 серпня 2025 року, а на фінансовому забезпеченні 3 Державного пожежно-рятувального загону - з 23 серпня 2025 року по 14 серпня 2026 року у зв`язку з виокремленням цього загону в окрему юридичну особу.

Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (по особовому складу) від 13 серпня 2026 року № 481 позивача звільнено зі служби цивільного захисту з 14 серпня 2026 року.

Листом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 29 вересня 2026 року № 65015-11554/65190 позивачу надано накази, довідки про доходи та відомості про нараховані суми за період з 01 січня 2020 року по 22 серпня 2025 року, а листом 3 Державного пожежно-рятувального загону від 25 вересня 2026 року № 658300-1-1514/658309 - ті самі документи за період з 23 серпня 2025 року по 14 серпня 2026 року.

З наданих відповідачами документів вбачається, що протягом усього спірного періоду посадовий оклад та оклад за спеціальним званням позивача обчислювалися виходячи з розрахункової величини 1762 гривні, тобто з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року. Ця обставина відповідачами не заперечується.

Обставини проходження позивачем служби цивільного захисту, перебування його на фінансовому забезпеченні кожного з відповідачів у відповідні періоди та обчислення грошового забезпечення виходячи з розрахункової величини 1762 гривні підтверджуються матеріалами справи. Отже, спір між сторонами має виключно правовий характер і полягає в тому, який показник підлягає застосуванню як розрахункова величина для визначення розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням позивача у спірних періодах.

Стверджуючи про протиправність дій відповідачів щодо нарахування та виплати грошового забезпечення і відповідних допомог без застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 125 Кодексу цивільного захисту України держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків. За частиною 2 цієї статті порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Структуру та розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704). Пунктом 2 постанови № 704 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Пунктом 1 цієї постанови затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів осіб рядового і начальницького складу (додаток 1), схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту (додаток 6), схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням (додаток 14), додаткові види грошового забезпечення (додаток 15) і розміри надбавки за вислугу років (додаток 16).

Пунктом 4 постанови № 704 у первісній редакції встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова № 103) пункт 4 постанови № 704 було викладено в редакції, згідно з якою розміри посадових окладів і окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Судовим рішенням у справі № 826/6453/18, яке набрало законної сили 29 січня 2020 року і за наслідками касаційного перегляду залишене без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року, визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови № 103, яким були внесені відповідні зміни до пункту 4 постанови № 704.

Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Визнання припису нормативно-правового акта протиправним і нечинним у судовому порядку за своїми наслідками не тотожне скасуванню акта органом, який його видав. Припис, визнаний судом протиправним, не може далі визначати зміст акта, до якого його було внесено, а тому з 29 січня 2020 року пункт 4 постанови № 704 діє в тій редакції, якої визнаний протиправним припис не торкнувся, тобто в первісній.

Первісна редакція пункту 4 постанови № 704 застосовувалася по 19 травня 2023 року включно, оскільки пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 (далі - постанова № 481), яка набрала чинності 20 травня 2023 року, абзац перший пункту 4 постанови № 704 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Спірні періоди у цій справі перетинають 20 травня 2023 року, а тому підлягають розмежуванню: з 01 лютого 2020 року по 19 травня 2023 року діяла первісна редакція пункту 4 постанови № 704, а з 20 травня 2023 року по 14 серпня 2026 року - редакція, встановлена постановою № 481.

Щодо періоду з 01 лютого 2020 року по 19 травня 2023 року суд зазначає таке.

Цей період повністю припадає на час після 29 січня 2020 року і закінчується до набрання чинності постановою № 481, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 у первісній редакції. Розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлені законом на 1 січня відповідного календарного року, становили: станом на 1 січня 2020 року - 2102,00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-IX); станом на 1 січня 2021 року - 2270,00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX); станом на 1 січня 2022 року - 2481,00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року № 1928-IX); станом на 1 січня 2023 року - 2684,00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-IX). Суд зазначає, що зазначені розміри визначені законом і не залежать від того, які величини наводять сторони: зокрема, наведений у позовній заяві розмір 2027,00 грн станом на 1 січня 2020 року статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» не відповідає. Кожен із наведених показників перевищує застосовану відповідачем розрахункову величину 1762 гривні, а отже, грошове забезпечення за цей період нараховане і виплачене позивачу в меншому розмірі, ніж належало.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24, ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, відповідно до якої під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 постанови № 704 в первісній редакції, а також з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 і від 14 вересня 2022 року у справі № 500/1886/21.

Оскільки грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань обчислюються виходячи з місячного грошового забезпечення, а надбавки і щомісячна премія визначаються у відсотках посадового окладу та окладу за спеціальним званням, обчислення відповідачем цих виплат за період з 01 лютого 2020 року по 19 травня 2023 року виходячи з розрахункової величини, яка не підлягала застосуванню, також є протиправним. Перерахунку підлягають саме ті виплати, які були нараховані позивачу за цей період, з тими самими відсотками та умовами, які були визначені при фактичній виплаті.

Конкретні суми, що підлягають доплаті, визначаються відповідачем самостійно під час виконання цього рішення за формулою, визначеною в його резолютивній частині, з урахуванням раніше виплачених позивачу сум, оскільки обчислення грошового забезпечення належить до компетенції відповідача, а позивач просить не повторної виплати вже здійснених сум, а перерахунку і виплати різниці.

Щодо періодів з 20 травня 2023 року по 22 серпня 2025 року та з 23 серпня 2025 року по 14 серпня 2026 року суд зазначає таке.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24 пункт 2 постанови № 481 щодо внесення змін до пункту 4 постанови № 704 визнано протиправним і нечинним; це рішення набрало законної сили 18 червня 2025 року за наслідками апеляційного перегляду. Постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 зазначене рішення та постанову суду апеляційної інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову про визнання протиправним і нечинним пункту 2 постанови № 481 відмовлено.

Наслідок, передбачений частиною 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, нерозривно пов`язаний із набранням судовим рішенням законної сили. Скасування такого рішення судом касаційної інстанції означає, що воно не набрало і не могло набрати законної сили, а тому не породило і тих правових наслідків, які закон пов`язує саме з набранням законної сили, у тому числі наслідку у вигляді втрати чинності нормативно-правовим актом. Наведене означає, що пункт 2 постанови № 481 чинності не втрачав, а редакція пункту 4 постанови № 704, установлена цією постановою, діяла безперервно з 20 травня 2023 року, у тому числі протягом усіх спірних періодів після цієї дати.

Згідно з частинами першою та другою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. За частиною третьою цієї статті у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Довід позивача про те, що постанова № 481 суперечить законам України про Державний бюджет України і за правилами частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає застосуванню, суд відхиляє. Відповідність пункту 2 постанови № 481 актам вищої юридичної сили була предметом самостійної судової перевірки у справі № 320/29450/24 і за наслідками касаційного перегляду підтверджена. За таких обставин підстав для незастосування пункту 4 постанови № 704 у чинній редакції у суду немає, а суд зобов`язаний вирішити спір на підставі того нормативно-правового акта, який є чинним і регулює спірні правовідносини.

Суд не залишає поза увагою постанову судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24. Водночас будь-який висновок щодо застосування норми права застосовується до тієї норми, яка є чинною та підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, висновок про незастосування пункту 2 постанови № 481 ґрунтується на тому, що це положення не відповідає актам вищої юридичної сили, проте саме таку невідповідність Верховний Суд у справі № 320/29450/24 перевірив і не встановив. Питання про те, яка саме редакція пункту 4 постанови № 704 є чинною після 20 травня 2023 року, вирішено постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24.

Відхиляє суд і довід позивача про те, що розрахункова величина для визначення розмірів окладів має визначатися за статтею 7 законів України про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025 і 2026 роки. Названими нормами встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідні періоди, проте вони не визначають порядку обчислення посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням. За частиною 2 статті 125 Кодексу цивільного захисту України порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлює Кабінет Міністрів України, що й зроблено пунктом 4 постанови № 704 у чинній редакції.

Відтак дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області за період з 20 травня 2023 року по 22 серпня 2025 року і дії 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області за період з 23 серпня 2025 року по 14 серпня 2026 року щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення і відповідних допомог виходячи з розрахункової величини 1762 гривні протиправними не є, оскільки обов`язку застосовувати в цих періодах прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, законодавство не встановлювало, а позовні вимоги за ці періоди задоволенню не підлягають.

Окремо суд зазначає, що одноразова грошова допомога при звільненні та грошова компенсація за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, про перерахунок яких заявлено вимогу до 3 Державного пожежно-рятувального загону, нараховані позивачу у зв`язку зі звільненням зі служби з 14 серпня 2026 року, а їх розмір обчислюється з грошового забезпечення станом на день звільнення. На цю дату пункт 4 постанови № 704 діяв у редакції пункту 2 постанови № 481, яка передбачає розрахункову величину 1762 гривні, а тому перерахунок грошового забезпечення за період з 01 лютого 2020 року по 19 травня 2023 року на розмір цих виплат не впливає.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачі відзивів на позовну заяву не подали і витребуваних судом доказів не надали, а тому правомірності обчислення грошового забезпечення позивача за період з 01 лютого 2020 року по 19 травня 2023 року виходячи з розрахункової величини 1762 гривні не довели.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України). Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Відтак решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, у зв`язку з чим розподілу за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають.

Керуючись статтями 7, 77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8, м. Харків, 61013, ЄДРПОУ 38631015), 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Кандаурова, буд. 47, м. Харків, 61093, ЄДРПОУ 38362671) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (ЄДРПОУ 38631015) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01 лютого 2020 року по 19 травня 2023 року щомісячного грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (ЄДРПОУ 38631015) провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих за період з 01 лютого 2020 року по 19 травня 2023 року, обчисливши розміри посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме: за період з 01 лютого 2020 року по 31 грудня 2020 року - 2102,00 грн, за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - 2270,00 грн, за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - 2481,00 грн, за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року - 2684,00 грн, та здійснити виплату різниці з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 27 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар