Рішення № 140961211, 27.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

27 жовтня 2026 року №520/31542/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/31542/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОТУЛС» (вул. Дарвіна, буд. 9, м. Харків, Харківська область, 61057, ЄДРПОУ 40936840) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16Б, м. Харків, Харківська область, 61003, ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВОТУЛС» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2026/000236/2 від 22.09.2026 р.;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2026/000374 від 22.09.2026 р.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що разом з митною декларацією декларант подав усі документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містять розбіжностей і є достатніми для визначення митної вартості за основним методом; що митний орган не навів жодних недоліків або невідповідностей у поданих документах і не зазначив, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а тому не мав підстав ні для витребування додаткових документів, ні для коригування митної вартості; що прайс-лист не є основним документом для підтвердження митної вартості, а вимога про переклад митної декларації країни відправлення є правомірною лише тоді, коли митний орган обґрунтує потребу в цих відомостях; що висновок експерта є додатковим документом, право на подання якого надано декларанту; і що оскаржуване рішення не містить порівняння характеристик оцінюваного товару і товару, ціна якого взята за основу, а також пояснень щодо зроблених коригувань, як того вимагають пункти 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та витребувано у Харківської митниці документи, покладені в основу оскаржуваних рішень.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що картка відмови не може бути самостійним предметом оскарження, оскільки вичерпала свою дію фактом виконання - товари випущені у вільний обіг за новою митною декларацією; що під час митного контролю спрацювали ризики автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості; що рівень митної вартості раніше визнаних митним органом товарів становить 1,00 дол. США/кг, тоді як позивачем задекларовано 0,83 дол. США/кг; що декларант не надав каталоги, прейскуранти і прайс-листи виробника, а наданий прайс-лист є офертою для конкретного покупця; що митна декларація країни відправлення надана без перекладу; що не надано транзитну митну декларацію Т1 країни транзиту; що висновок експерта має консультаційний характер; що не доведено правильність розподілу транспортних витрат - відсутні договори з підприємствами, зазначеними у графі 3 залізничної накладної, відсутня повна оплата за транспортно-експедиційні послуги, а за даними вебсайту перевізника контейнер тривалий час перебував у порту призначення, через що, на думку відповідача, виникли не відображені в документах витрати на зберігання товару; і що на вимогу про надання додаткових документів декларант відповів листом про відмову їх надавати та не скористався правом на проведення консультації.

Позивач подав відповідь на відзив від 22 жовтня 2026 року, у якій заперечив проти доводів відповідача. Зазначив, що картка відмови є похідною від рішення про коригування митної вартості, а тому підлягає скасуванню разом з ним; що разом з митною декларацією було подано всі документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які підтверджують заявлену митну вартість за ціною договору; що спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками і наявність у митного органу інформації про інші митні оформлення за вищою вартістю самостійною підставою для коригування бути не можуть; що прайс-лист є документом довільної форми; що копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, а вимога про її переклад правомірна лише за умови обґрунтування потреби в перевірці відомостей; що транзитна декларація Т1 № 26PL322080NUQA9WK5 наявна в матеріалах справи і вартісних показників не містить, а оплата її оформлення входить до позиції 5 рахунку від 23 серпня 2026 року № 890; що пунктом 4.3 договору від 25 листопада 2025 року № 11/03-2025 передбачено повну попередню оплату, а рахунок № 890 містить усі складові плати за транспортно-експедиційні послуги; і що витрати на зберігання товару в порту не приховані, адже транспортна складова порівняно з попереднім оформленням того самого товару зросла на 42 818,51 грн. На підтвердження цього доводу позивач додав митну декларацію № 26UA807200012919U1 від 07 вересня 2026 року та рахунок від 29 липня 2026 року № 766. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання Харківської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та про додаткове надсилання судових рішень на офіційну електронну пошту.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВОТУЛС» як покупцем і компанією VORTEX GROUP LIMITED (Китайська Народна Республіка) як продавцем укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) від 12 лютого 2019 року № 005-0119.

На виконання цього контракту на адресу позивача поставлено товар - електрокорунд коричневий (BROWN ALUMINIUM OXIDE), штучний, з вмістом оксиду алюмінію менше 98,5 мас. %, з вмістом менше 50 % загальної маси частинок розміром більше 10 мм, для власного виробництва абразивних інструментів, код згідно з УКТ ЗЕД 2818109100, торговельна марка VORTEX, чотирьох позицій за зернистістю - F24 вагою 1 тонна, F30 вагою 6 тонн, F36 вагою 16 тонн і F46 вагою 5 тонн, загальною вагою нетто 28 000 кг і вагою брутто 28 056 кг, на умовах поставки FOB XINGANG (Китай) за рахунком-фактурою (інвойсом) від 29 травня 2026 року № VOR604179 на суму 19 040,00 дол. США з розрахунку 680,00 дол. США за метричну тонну.

Оплату за товар позивач провів двома платежами: 21 травня 2026 року на суму 13 328,00 дол. США і 11 серпня 2026 року на суму 5 712,00 дол. США, що разом становить 19 040,00 дол. США.

21 вересня 2026 року позивач через декларанта - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІРТА-ПЛЮС» - подав до митного поста «Барабашово» Харківської митниці електронну митну декларацію № 26UA807200013646U0, у якій визначив митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, на рівні 1 032 561,93 грн, що складається з фактурної вартості 850 598,67 грн (19 040,00 дол. США за курсом 44,6743) і транспортної складової 181 963,26 грн.

Разом з митною декларацією декларант подав, зокрема: декларацію митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 12 лютого 2019 року № 005-0119; рахунок-фактуру (інвойс) від 29 травня 2026 року № VOR604179; банківські платіжні документи, що стосуються товару, від 21 травня 2026 року № FIN103 і від 11 серпня 2026 року № 110826/2120200; коносамент від 23 червня 2026 року № ZM26061193; залізничну накладну від 07 вересня 2026 року № 31535541; договір про надання послуг з перевезення вантажів від 25 листопада 2025 року № 11/03-2025; заявку від 23 червня 2026 року № 23-06/26; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 23 серпня 2026 року № 890; банківські платіжні документи про оплату транспортно-експедиційних послуг від 10 вересня 2026 року № 2066045412, від 15 вересня 2026 року № 2066045423 і від 18 вересня 2026 року № 2066045430; довідку про транспортні витрати від 23 серпня 2026 року № 356; прайс-лист від 17 квітня 2026 року; висновок експерта Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» від 19 серпня 2026 року № 1481; копію митної декларації країни відправлення від 19 червня 2026 року № 021720260000209961; електронний сертифікат про непреференційне походження товару; договір про надання послуг митного брокера.

Згідно з довідкою приватного підприємства «ТРАНСКАРГО» про транспортні витрати від 23 серпня 2026 року № 356 транспортні витрати з доставки вантажу за коносаментом № ZM26061193 від місця завантаження на умовах FOB XINGANG/TIANJIN (Китай) до міста Харкова становлять 234 228,20 грн, з них 181 963,26 грн - до станції Мостиська (у тому числі фрахт 129 220,00 грн і транспортування до кордону 52 743,26 грн) і 52 264,94 грн - від станції Мостиська до міста Харкова; вантаж не страхувався. Та сама загальна сума зазначена в рахунку приватного підприємства «ТРАНСКАРГО» від 23 серпня 2026 року № 890, виставленому на підставі договору про надання послуг від 25 листопада 2025 року № 11/03-2025. Позицій щодо зберігання товару або простою контейнера ні довідка, ні рахунок не містять.

Під час митного оформлення відповідач провів повний митний огляд товару, за результатами якого складено акт про проведення огляду товарів за митною декларацією № 26UA807200013646U0. Невідповідності характеристик товару, зазначених у поданих документах, результатам огляду не зафіксовано.

22 вересня 2026 року відповідач направив декларанту електронні повідомлення про необхідність надання додаткових документів у порядку частини 3 статті 53 Митного кодексу України, на що декларант того ж дня надіслав лист про те, що додаткові документи надаватися не будуть.

22 вересня 2026 року Харківська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2026/000236/2, яким визначила митну вартість товару за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) на рівні 1,00 дол. США за кілограм, тобто 28 000,00 дол. США за всю партію, що становить 1 251 798,80 грн.

В обґрунтування цього рішення відповідач зазначив, що подані декларантом основні документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості; що за даним підприємством наявні рішення про визначення митної вартості за ідентичним товаром; що відсутня повна оплата за транспортно-експедиційні послуги згідно з пунктом 4.3 транспортного договору від 25 листопада 2025 року № 11/03-2025; що митна декларація країни відправлення надана без перекладу; що висновок експерта має консультаційний характер; що не надано транзитну митну декларацію Т1 країни транзиту Польща; що відсутні договори з підприємствами, зазначеними у графі 3 залізничної накладної від 07 вересня 2026 року № 31535541; що наданий прайс-лист є офертою для конкретного покупця і не відображає «дійсну вартість» у розумінні статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року; а також що за відкритою інформацією з вебсайту www.msc.com контейнер № MSMU2965307 за маршрутом Tianjinxingang (Китай) - Gdansk (Польща) був завантажений на судно 23 червня 2026 року, прибув і вивантажений у порту Gdansk 23 серпня 2026 року, поданий під навантаження 28 серпня 2026 року, а навантажений на залізничну платформу 07 вересня 2026 року, через що, на думку відповідача, вбачаються додатково понесені витрати на зберігання товару в порту, не зазначені у транспортній довідці від 23 серпня 2026 року № 356 та рахунку на оплату транспортних витрат від 23 серпня 2026 року № 890.

Як джерело інформації для визначення скоригованої митної вартості відповідач використав митну декларацію № 807200/2026/012212 (26UA807200012212U7) від 24 серпня 2026 року (товар № 2) з митною вартістю 1,00 дол. США/кг - електрокорунд коричневий штучний з вмістом оксиду алюмінію менше 98,5 мас. %, з вмістом менше 50 % загальної маси частинок розміром більше 10 мм, виробник VORTEX GROUP LIMITED, торговельна марка VORTEX, країна відправлення і походження CN (Китай), вага нетто 19 000 кг, умови поставки FOB.

Того ж дня відповідач сформував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2026/000374, у якій зазначив про неможливість здійснення митного оформлення товарів у зв`язку з невірним визначенням їх митної вартості та прийняттям рішення про коригування митної вартості, і роз`яснив необхідність подання нової митної декларації з урахуванням відомостей, наведених у цьому рішенні.

22 вересня 2026 року декларант подав нову електронну митну декларацію № 26UA807200013734U4, за якою товар випущено у вільний обіг зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною відповідачем. Різниця донарахованих митних платежів становить 57 001,58 грн.

Отже обставини подання митної декларації, витребування додаткових документів, прийняття оскаржуваних рішень і подальшого випуску товару у вільний обіг матеріалами справи підтверджуються і сторонами не заперечуються.

Уважаючи рішення про коригування митної вартості товарів і картку відмови протиправними, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України).

За частиною 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які декларант подає для підтвердження заявленої митної вартості, визначено частиною 2 статті 53 МК України. За частиною 3 цієї статті у разі якщо документи, зазначені у частині другій, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Частиною 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі у разі неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 13 серпня 2020 року у справі № 815/3451/16, від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18 та від 14 червня 2022 року у справі № 809/257/17.

Наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити ці складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Застосувавши наведені приписи до обставин цієї справи, суд виходить з такого.

Декларант подав разом з митною декларацією документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України: декларацію митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактуру (інвойс), банківські платіжні документи, що стосуються товару, транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару. Ці документи дають змогу встановити як ціну, що фактично сплачена за товар, так і транспортну складову митної вартості.

Ціна, що фактично сплачена за товар, підтверджується матеріалами справи повністю. За рахунком-фактурою (інвойсом) від 29 травня 2026 року № VOR604179 вартість партії товару вагою 28 000 кг становить 19 040,00 дол. США з розрахунку 680,00 дол. США за метричну тонну. Цю суму позивач сплатив двома платежами: 21 травня 2026 року - 13 328,00 дол. США і 11 серпня 2026 року - 5 712,00 дол. США, що разом становить 19 040,00 дол. США, тобто повну суму інвойсу. Такий порядок розрахунків (70 відсотків і 30 відсотків) відповідає пункту 4.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 12 лютого 2019 року № 005-0119 у редакції додаткової угоди від 25 грудня 2024 року № 5. Відтак на момент подання митної декларації товар був оплачений у повному обсязі, а числове значення ціни договору підтверджене банківськими платіжними документами.

Крім того, заявлена декларантом транспортна складова митної вартості у розмірі 181 963,26 грн повністю відповідає довідці про транспортні витрати від 23 серпня 2026 року № 356, згідно з якою транспортні витрати від місця завантаження на умовах FOB XINGANG/TIANJIN (Китай) до станції Мостиська становлять 181 963,26 грн (у тому числі фрахт 129 220,00 грн і транспортування до кордону 52 743,26 грн), а від станції Мостиська до міста Харкова - 52 264,94 грн. Загальна сума за цією довідкою (234 228,20 грн) збігається із сумою рахунку від 23 серпня 2026 року № 890. При цьому до митної вартості декларант включив лише ту частину витрат, що припадає на перевезення до місця ввезення на митну територію України, як і вимагає пункт 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України. Відповідач не навів жодного розрахунку, з якого випливала б інша величина транспортної складової, і не зазначив, яку саме суму, на його думку, не враховано.

Щодо доводу про відсутність повної оплати за транспортно-експедиційні послуги згідно з пунктом 4.3 договору від 25 листопада 2025 року № 11/03-2025 суд зазначає таке. За частиною 1 статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів є вартість, що базується на ціні, яка фактично сплачена АБО ПІДЛЯГАЄ СПЛАТІ за ці товари. Це правило поширюється і на складові митної вартості, перелічені у частині 10 статті 58 цього Кодексу, зокрема на витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України. Відтак числове значення транспортної складової визначається умовами договору перевезення і виставленим перевізником рахунком, а не станом розрахунків між замовником і перевізником на дату подання митної декларації. Та обставина, що на час митного оформлення рахунок від 23 серпня 2026 року № 890 був оплачений частково, сама по собі не впливає на розмір витрат на транспортування і не робить це числове значення непідтвердженим. При цьому з відповіді на відзив і з графи 44 митної декларації вбачається, що до дати митного оформлення позивач здійснив платежі за транспортно-експедиційні послуги платіжними документами від 10 вересня 2026 року № 2066045412, від 15 вересня 2026 року № 2066045423 і від 18 вересня 2026 року № 2066045430, які були подані митному органу разом з митною декларацією, а отже відповідач мав змогу перевірити стан розрахунків за рахунком від 23 серпня 2026 року № 890.

Щодо доводу про додатково понесені витрати на зберігання товару в порту призначення суд зазначає, що цей висновок відповідач зробив не з поданих декларантом документів, а з відкритої інформації про рух контейнера, розміщеної на вебсайті перевізника, вивівши наявність таких витрат із тривалості перебування контейнера в порту. Водночас пунктом 2.2.7 договору від 25 листопада 2025 року № 11/03-2025 передбачено, що плата за понаднормовий простій контейнерів у порту, у тому числі демередж, детеншн і зберігання, вноситься замовником на підставі рахунків виконавця. Виставлений виконавцем рахунок від 23 серпня 2026 року № 890 позицій щодо зберігання або простою не містить, не згадано їх і в довідці про транспортні витрати від 23 серпня 2026 року № 356. Відтак передбачений договором механізм нарахування таких витрат не застосовувався, а відповідач не встановив і не довів, що плата за зберігання фактично нараховувалася позивачу та ним сплачувалася. Сам лише проміжок часу між вивантаженням контейнера в порту та його навантаженням на залізничну платформу не свідчить про виникнення у позивача окремих витрат, які підлягали б включенню до митної вартості. За частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, а відтак припущення про можливі додаткові витрати не може замінити доказів їх існування.

Довід відповідача спростовується і доданими позивачем до відповіді на відзив документами про попереднє оформлення того самого товару для того самого покупця - митною декларацією № 26UA807200012919U1 від 07 вересня 2026 року та рахунком того ж експедитора від 29 липня 2026 року № 766 на суму 191 409,69 грн. По-перше, у тому рахунку витрати на зберігання відображені окремою позицією - «зберігання на території Польщі» у сумі 440,14 грн, що свідчить про наявність у відносинах сторін механізму окремого відображення таких витрат і про його фактичне застосування тоді, коли витрати на зберігання справді понесені. По-друге, транспортна складова за оцінюваною поставкою порівняно з попередньою зросла на 42 818,51 грн (234 228,20 - 191 409,69), тобто збільшення витрат, пов`язане, зокрема, з більш тривалим перебуванням контейнера в порту, у документах відображене, а не приховане.

Щодо доводу про ненадання договорів з підприємствами, зазначеними у графі 3 залізничної накладної від 07 вересня 2026 року № 31535541, суд зазначає, що такими особами є польський перевізник, термінал перевантаження на станції Мостиська II і платник провізних платежів перед Укрзалізницею, тобто особи, залучені експедитором до організації перевезення на окремих ділянках маршруту. Позивач як замовник уклав договір саме з експедитором, на якого і покладено організацію перевезення, а залучення експедитором третіх осіб є звичайною практикою транспортного експедирування і не потребує укладення позивачем окремих договорів з кожним таким перевізником. Надання договорів між експедитором і залученими ним особами статтею 53 Митного кодексу України не передбачено, а розмір транспортних витрат позивача визначається його договором з експедитором і виставленим рахунком.

Щодо доводу про те, що наданий прайс-лист від 17 квітня 2026 року є за своєю суттю офертою для конкретного покупця і не відображає «дійсну вартість» у розумінні статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, суд зазначає, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа, який продавець може оформлювати в довільній формі та на власний розсуд. Прайс-лист не є основним документом для підтвердження митної вартості товару, тому будь-які сумніви у правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 та від 10 травня 2023 року у справі № 815/1780/17. Крім того, прайс-лист належить до додаткових документів, які подаються за наявності (пункт 6 частини 3 статті 53 МК України), а тому зауваження до його форми самі по собі не можуть свідчити про недостовірність ціни, зазначеної у рахунку-фактурі та підтвердженої банківськими платіжними документами.

Щодо доводу про надання митної декларації країни відправлення без перекладу суд виходить з такого. Копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, який подається за наявності (пункт 7 частини 3 статті 53 Митного кодексу України). За статтею 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення, подаються державною мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, а митний орган має право вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, лише у разі якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей. Отже вимога про надання перекладу є правомірною не завжди, а лише тоді, коли митний орган обґрунтує, що саме відомості цього документа потрібні йому для перевірки або підтвердження митної вартості. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 520/10709/18, від 31 березня 2020 року у справі № 160/7049/19 та від 25 листопада 2020 року у справі № 640/4941/19. В оскаржуваному рішенні відповідач таких обставин не навів і не зазначив, які саме відомості декларації країни відправлення він не зміг перевірити через відсутність перекладу. Позивач же у відповіді на відзив слушно зауважив, що згідно з листом Державної митної служби України від 08 жовтня 2010 року № 11/2-10.16/11627-ЕП експортна митна декларація на товари походженням з Китайської Народної Республіки використовується митними органами України як додаткова довідкова інформація за умови її верифікації та перекладу Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати, тобто такий переклад забезпечується не декларантом.

Суд додатково зазначає, що наявна в матеріалах справи митна декларація країни відправлення від 19 червня 2026 року № 021720260000209961 містить цифрові відомості, які не потребують перекладу для їх зіставлення, а саме: кількість товару 28 000 кг, ціну за одиницю 680,00 і загальну суму 19 040,00 дол. США на умовах поставки FOB. Ці відомості повністю збігаються з рахунком-фактурою (інвойсом) від 29 травня 2026 року № VOR604179 і з митною вартістю, заявленою декларантом. Відтак документ, на відсутність перекладу якого послався відповідач, не лише не спростовує, а й підтверджує заявлену митну вартість.

Щодо доводу про те, що висновок експерта від 19 серпня 2026 року № 1481 має консультаційний характер, суд зазначає, що такий висновок справді належить до додаткових документів, які декларант має право подати на підтвердження заявленої митної вартості (пункт 8 частини 3 статті 53 МК України), і за своєю природою є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, тобто може вказувати лише на можливу достовірність контрактної вартості товару. Проте консультаційний характер цього документа означає лише те, що він не має для митного органу наперед встановленої сили, і сам по собі не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості, підтвердженої основними документами. Відповідач не навів жодних даних, які спростовували б наведений у висновку рівень цін, і не зазначив, чому цей документ не усуває його сумнівів.

Щодо доводу про ненадання транзитної митної декларації Т1 країни транзиту Польща з ваговими та ціновими характеристиками суд зазначає, що такий документ не входить до переліку документів, які подаються для підтвердження заявленої митної вартості за частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, не названий він і серед додаткових документів, передбачених частиною 3 цієї статті, а за частиною 5 статті 53 цього Кодексу забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Крім того, транзитна декларація за своєю формою містить відомості про відправника, одержувача, кількість місць і вагу товару, але не містить відомостей про його ціну, а тому документ, якого вимагав відповідач, у принципі не міг ні підтвердити, ні спростувати заявлену митну вартість. Наявна в матеріалах справи транзитна декларація Т1 № 26PL322080NUQA9WK5 це підтверджує: у ній зазначено вагу брутто 28 056 кг і вагу нетто 28 000 кг, що відповідає відомостям митної декларації, і не зазначено жодних вартісних показників. Крім того, у відповіді на відзив позивач пояснив, що оплата послуги з оформлення транзитної декларації Т1 входить до позиції 5 рахунку від 23 серпня 2026 року № 890 (міжнародне залізничне перевезення за маршрутом Gdansk - станція Мостиська II), і цей довід відповідач не спростував.

Спрацювання ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості є лише підставою для поглибленої перевірки поданих документів і само по собі не доводить заниження митної вартості. Така система є допоміжним інструментом митного контролю, а її показники не мають самостійного доказового значення і не звільняють митний орган від обов`язку встановити конкретні розбіжності у поданих документах.

Суд також ураховує, що за митною декларацією № 26UA807200013646U0 від 21 вересня 2026 року відповідач провів повний митний огляд товару, за результатами якого складено відповідний акт. Жодних розбіжностей між характеристиками товару, заявленими у поданих документах, і характеристиками, встановленими під час огляду, відповідач не зафіксував. Відтак одна з обставин, з якою закон пов`язує виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості - невідповідність характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, - у цій справі відсутня.

Довід відповідача про те, що декларант не скористався правом на проведення консультації, суд відхиляє, оскільки проведення консультації є обов`язком митного органу, а не декларанта, і нездійснення декларантом цього права не звільняє митний орган від обов`язку обґрунтувати як самі сумніви у правильності визначення митної вартості, так і числове значення скоригованої ним митної вартості. Так само не свідчить про обґрунтованість оскаржуваного рішення і та обставина, що декларант листом повідомив про ненадання додаткових документів: ненадання декларантом документів, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків і може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі № 480/4423/18).

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованою позивачем, і вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювалися раніше, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару. Та обставина, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, і на ціну товару може впливати безліч обставин - характеристики товару, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо.

Крім того, за пунктами 2, 4 частини 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відтак у разі визначення митної вартості із застосуванням резервного методу рішення про коригування, крім номера та дати митної декларації, узятої за основу, має містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу, пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови тощо, а також докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі № 816/1199/15-а та від 13 січня 2022 року у справі № 520/11061/2020.

У цій справі оскаржуване рішення про коригування митної вартості містить лише посилання на номер і дату митної декларації, узятої за основу, та на рівень митної вартості 1,00 дол. США за кілограм. Водночас порівняння характеристик оцінюваного товару і товару, ціна якого взята за основу, у рішенні не наведено, як не наведено і пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії, умови поставки та комерційні умови. Відтак рішення не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Суд звертає увагу й на те, що товар, митну вартість якого відповідач узяв за основу, і оцінюваний товар постачалися партіями різного обсягу: за митною декларацією, обраною джерелом інформації, вага нетто становила 19 000 кг, тоді як за оцінюваною декларацією - 28 000 кг. Обсяг партії є однією з тих обставин, що впливають на ціну товару, а тому при визначенні митної вартості за резервним методом відповідач мав навести пояснення щодо коригування на обсяг партії. Таких пояснень оскаржуване рішення не містить. Не містить воно й порівняння інших характеристик - зокрема зернистості товару, тоді як оцінювана партія складалася з чотирьох різних за зернистістю позицій (F24, F30, F36 і F46).

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач не довів, що подані відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

За таких обставин у відповідача не було підстав ні для витребування додаткових документів, ні для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом і визначення її за резервним методом, а тому рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2026/000236/2 від 22 вересня 2026 року не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, і підлягає скасуванню.

Довід відповідача про те, що картка відмови не може бути самостійним предметом оскарження, оскільки вичерпала свою дію фактом виконання - товари випущені у вільний обіг за новою митною декларацією, - суд відхиляє. Картка відмови є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке породило для позивача правові наслідки у вигляді неможливості завершити митне оформлення за поданою декларацією та необхідності подати нову декларацію зі скоригованою митною вартістю і сплатити донараховані митні платежі. Випуск товарів у вільний обіг за новою декларацією цих наслідків не усуває, а відтак не позбавляє позивача права на судовий захист.

Оскільки саме прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, визнання рішення про коригування митної вартості протиправним та його скасування є підставою для визнання протиправною та скасування і сформованої митницею картки відмови. Об`єднання цих вимог є належним способом захисту порушених прав позивача з урахуванням усталеної судової практики (постанова Верховного Суду від 17 травня 2022 року у справі № 809/506/17).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України). Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Відтак решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

За подання цього позову позивач сплатив судовий збір у загальному розмірі 6 656,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями АТ «УКРСИББАНК» від 23 вересня 2026 року № 2066045447 на суму 3 328,00 грн і від 23 вересня 2026 року № 2066045448 на суму 3 328,00 грн, обчисливши його окремо за вимогою про скасування рішення про коригування митної вартості як за майновою вимогою і окремо за вимогою про скасування картки відмови як за немайновою вимогою.

Водночас рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення стосуються одних і тих самих правовідносин, а тому у разі їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле. Розрахунок судового збору в такому випадку має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, розрахованою позивачем, і митною вартістю, визначеною оскаржуваними рішеннями, і суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови як за немайновою вимогою. Такий висновок викладено у постанові судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 1.380.2019.001962.

Різниця митних платежів за митною вартістю, задекларованою позивачем і скоригованою відповідачем, становить 57 001,58 грн. За пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки 1,5 відсотка від 57 001,58 грн становить 855,02 грн, тобто менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» на 01 січня 2026 року у розмірі 3 328,00 грн, за подання цього позову належало сплатити судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.

Позивач також просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 500,00 грн.

За частинами 1, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

На підтвердження цих витрат позивач надав договір про надання адвокатським бюро правової допомоги від 11 березня 2026 року № 7, укладений з Адвокатським бюро «Борбунюк», додаткову угоду до нього від 22 вересня 2026 року № 4, якою вартість складення та подання позовної заяви у цій справі визначено в розмірі 6 500,00 грн, рахунок на оплату від 23 вересня 2026 року № 16 на суму 6 500,00 грн, банківську виписку від 24 вересня 2026 року про перерахування цієї суми Адвокатському бюро «Борбунюк», детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), за яким складення та подання позовної заяви у цій справі становить 6 500,00 грн, а також свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер серії АХ № 1333878 від 12 березня 2026 року.

За частиною 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу. Відповідач такого клопотання не заявляв і неспівмірності заявлених витрат не доводив. Ураховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, суд визнає заявлені витрати на професійну правничу допомогу документально підтвердженими і співмірними.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, присуджуються на її користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Відтак на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці підлягають стягненню судовий збір у розмірі 3 328,00 грн і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 500,00 грн.

Керуючись статтями 2, 77, 132, 134, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОТУЛС» (вул. Дарвіна, буд. 9, м. Харків, Харківська область, 61057, ЄДРПОУ 40936840) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16Б, м. Харків, Харківська область, 61003, ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці (ЄДРПОУ 44017626) про коригування митної вартості товарів № UA807000/2026/000236/2 від 22 вересня 2026 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2026/000374 від 22 вересня 2026 року, сформовану Харківською митницею (ЄДРПОУ 44017626).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОТУЛС» (ЄДРПОУ 40936840) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (ЄДРПОУ 44017626) судовий збір у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 500 (шість тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 27 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар