Ухвала суду № 140956883, 26.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про встановлення судового контролю за виконанням рішення

26 жовтня 2026 року № 320/35997/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши письмову заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. № 16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 ухвалено адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020 року на підставі оновленої довідки №21/3-9/878-151 від 26.02.2025 Фінансово-економічного управління Служби безпеки України у відповідності до вимог статей 13; 43; 51; 52; 55 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень), премії встановлених законодавством за відповідною або аналогічною посадою, яку ОСОБА_1 займав на дату звільнення із служби, виходячи з відсоткового значення максимального розміру пенсії у 90% суми грошового забезпечення. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2020 року на підставі оновленої довідки №21/3-9/878-151 від 26.02.2025 Фінансово-економічного управління Служби безпеки України у відповідності до вимог статей 13; 43-51; 52; 55 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів інших осіб № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень), премії, встановлених законодавством за відповідною або аналогічною посадою, яку ОСОБА_1 займав на дату звільнення із служби, виходячи з відсоткового значення максимального розміру пенсії у 90% суми грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум. У задоволення решти позовних вимог відмовити.

Суть клопотання, що розглядається.

22.10.2026 до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду

На обґрунтування заяви заявник зазначає, що рішеннями Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі № 320/5893/23 та від 27 січня 2026 року у справі № 320/35997/25 визначено обов`язки відповідача щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу. Рішення від 27 лютого 2026 року набрало законної сили та відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковим для виконання. У березні 2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про перерахунок пенсії. 1 травня 2026 року відповідач здійснив перерахунок, визначивши її загальний розмір у сумі 44 726,55 грн, однак фактично виплачував 25 950,00 грн, обмеживши пенсію десятьма прожитковими мінімумами. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки відповідач не забезпечив належного виконання судових рішень, зокрема щодо виплати пенсії без обмеження максимального розміру та погашення заборгованості з урахуванням раніше виплачених сум. 13 травня 2026 року позивач звернувся до органу державної виконавчої служби, а 15 травня 2026 року було відкрито виконавче провадження № 81015103. У зв`язку з невиконанням судового рішення 3 та 18 червня 2026 року на відповідача накладено штрафи в розмірах 5 100 грн і 10 200 грн відповідно. 23 червня 2026 року державний виконавець порушив питання про притягнення відповідальних службових осіб до відповідальності за невиконання судового рішення. Попри вжиті заходи примусового виконання, відповідач продовжив виплачувати пенсію в сумі 25 950,00 грн. Звернення позивача від 10 червня 2026 року та відповідь відповідача від 8 липня 2026 року не призвели до усунення зазначених порушень. Таким чином, позивач вважає, що відповідач неналежним чином виконує судові рішення та порушує його право на отримання пенсії в належному розмірі. На його думку, перерахунок має здійснюватися відповідно до статей 13, 43 і 63 Закону України № 2262-XII, без протиправного обмеження максимального розміру пенсії та з виплатою заборгованості за відповідний період з урахуванням раніше виплачених сум. Позивач також зазначає, що недостатня ефективність судового захисту зумовила необхідність повторних звернень до органів державної виконавчої служби та суду. На його переконання, судовий захист має забезпечити реальне поновлення порушених прав, а не лише формальне проведення перерахунку пенсії.

Позивач у клопотанні просив встановити судовий контроль за виконанням рішення суду від 27 січня 2026 року у справі № 320/35997/25, зобов`язати відповідача подати звіт протягом десяти днів, а також забезпечити повний перерахунок і виплату пенсії з 01 січня 2020 року, виплату поточної пенсії з 01 березня 2026 року в розмірі 44 726,55 грн без обмеження максимального розміру та погашення заборгованості з урахуванням раніше виплачених сум.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду зазначеної заяви 22.10.2026 визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Суд, дослідивши подану письмову про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, вважає необхідним задовольнити таку, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Одним з основних принципів/засад адміністративного судочинства, згідно з пунктом 5 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковість судового рішення.

Також відповідно до статей 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382, 382-3 і 383 цього Кодексу (стаття 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України).

За приписами абзацу 1 частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною 5 статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно з частиною 2 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У рішенні від 30.06.2009 за №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац 1 підпункт 3.2 пункту 3, абзац 2 пункту 4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на важливість реального виконання судових рішень, це питання неодноразово ставало предметом обговорення як на національному, так і на міжнародному рівнях. Регулюванню цього питання, зокрема, присвячена Рекомендація №Rec (2003) 16 від 09.09.2003 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам "Про виконання адміністративних рішень і судових рішень у галузі адміністративного права", обов`язкова для виконання Україною як членом Ради Європи, в якій зазначається, що держави-члени повинні забезпечити виконання судових рішень адміністративними органами в межах розумного строку. Вони мають вживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням повної сили. У разі, якщо адміністративний орган не виконує судового рішення, слід передбачити відповідну процедуру, що дозволятиме домагатися виконання такого рішення, зокрема, за допомогою винесення судових заборон або накладення штрафів. Держави-члени повинні забезпечити притягнення адміністративних органів до відповідальності за відмову у виконанні та невиконанні судових рішень. Посадові особи, відповідальні за невиконання судових рішень, також можуть притягуватись до дисциплінарної, цивільної або кримінальної відповідальності у разі невиконання таких рішень.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).

Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Застосування статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення.

Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Згідно з частиною 2 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців (частина 3 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на те, що положеннями частини 3 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України надано суду право власного розсуду щодо визначення тривалості встановленого строку для подання звіту, з урахування положень, що такий строк має становити не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищувати трьох місяців, суд вважає, що необхідним і достатнім буде встановлення відповідачу строку для подання звіту тривалістю тридцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Слід звернути увагу на те, що частинами 2-3 статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вимоги до звіту суб`єкта владних повноважень.

За змістом частини 1 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини 5 статті 382-1 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини 3 статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Обставини щодо перерахунку пенсії та виконання судових рішень

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі № 320/35997/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві копію судового рішення було направлено відповідачу на підставі статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційної скарги на зазначене рішення відповідач не подав. Рішення набрало законної сили 27 лютого 2026 року.

У березні 2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за період з 1 лютого 2020 року до 31 січня 2021 року на підставі зазначеного судового рішення.

1 травня 2026 року відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 26 лютого 2025 року № 21/3-9/878-151. Відповідно до розрахунку відповідача, основний розмір пенсії становив 33 010,13 грн, а з урахуванням індексації загальний розмір пенсії визначено в сумі 44 726,55 грн. Фактично позивачу виплачувалося 25 950,00 грн унаслідок обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі № 320/5893/23 відповідача зобов`язано здійснювати перерахунок і виплату пенсії позивача з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, встановлених законодавством за відповідною або аналогічною посадою, яку позивач обіймав на дату звільнення зі служби. Перерахунок передбачав застосування 90 відсотків суми грошового забезпечення, виплату 100 відсотків суми підвищення пенсії та відсутність обмеження максимального розміру пенсії відповідно до змісту судового рішення.

17 березня 2026 року на виконання рішення у справі № 320/35997/25 видано виконавчий лист. 13 травня 2026 року позивач пред`явив його до органу державної виконавчої служби та подав заяву про відкриття виконавчого провадження.

15 травня 2026 року відкрито виконавче провадження № 81015103, державним виконавцем призначено Павлюченко Вікторію Олександрівну. Боржнику встановлено строк для виконання судового рішення десять робочих днів.

3 червня 2026 року державний виконавець виніс постанову про накладення на відповідача штрафу в розмірі 5 100 грн за невиконання рішення суду немайнового характеру. 18 червня 2026 року винесено повторну постанову про накладення штрафу в розмірі 10 200 грн. В обох постановах боржника зобов`язано виконати судове рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання судового рішення.

10 червня 2026 року позивач звернувся до державного виконавця із заявою про неналежне виконання відповідачем судового рішення. 23 червня 2026 року державний виконавець виніс постанову щодо повідомлення про вчинення кримінального правопорушення та порушив питання про притягнення службових осіб відповідача до відповідальності за невиконання рішення суду у справі № 320/35997/25.

30 червня 2026 року голова Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві листом № 2600-0904-8/107626 звернулася до органу державної виконавчої служби з проханням закрити виконавче провадження у зв`язку з фактичним виконанням судового рішення.

Водночас 10 червня 2026 року позивач подав відповідачу заяву № 64644/M-2600-26 про належний перерахунок пенсії на підставі довідки від 26 лютого 2025 року № 21/3-9/878-151. Листом від 8 липня 2026 року № 48563-64644/M-03/08-2600/26 відповідач повідомив про відмову в перерахунку пенсії в запитуваний спосіб та роз`яснив право на звернення до суду. 26 липня 2026 року начальник відділу примусового виконання рішень листом № 17448 надав інформацію про перебіг виконавчого провадження.

За обставинами, викладеними позивачем, після здійснення перерахунку пенсії відповідач продовжив виплачувати її в розмірі 25 950,00 грн, не здійснивши виплату в повному визначеному ним розмірі 44 726,55 грн. Позивач також зазначає про відсутність належного нарахування та виплати заборгованості з пенсії за період з 1 січня 2020 року з урахуванням раніше виплачених сум.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання, оскільки позивач просив не лише встановити судовий контроль та зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду від 27 січня 2026 року у справі № 320/35997/25, а й зобов`язати відповідача в межах цього контролю здійснити перерахунок і виплату пенсії за минулі періоди, виплачувати пенсію в конкретно визначеному розмірі та погасити заборгованість.

Водночас у межах розгляду клопотання про встановлення судового контролю суд вважає достатнім зобов`язати відповідача подати звіт про виконання зазначеного рішення в частині виплати позивачу поточної пенсії у нарахованому розмірі. Вирішення інших порушених позивачем питань виходить за межі визначеного в цій частині предмета судового контролю.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням рішення суду від 27 січня 2026 року у справі № 320/35997/25 та зобов`язати відповідача подати відповідний звіт протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали.

З огляду на наведене, на підставі статті 124 Конституції України та керуючись статтями 243, 246, 248, 256, 381-1, 382, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задовольнити частково.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі № 320/35997/25.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали подати до Київського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі № 320/35997/25 в частині виплати позивачу поточної пенсії у нарахованому розмірі.

Учасникам справи направити копію ухвали про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві для виконання.

Роз`яснити, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має відповідати вимогам, встановленим частинами 2, 3 статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посилання: http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала суду є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вісьтак М.Я.