Рішення № 140956722, 26.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року Київ справа №380/5153/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Горобцової Я.В., розглянувши в порялку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправними та скасування рішення і наказу поновлення на посаді,

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-1), Львівської обласної прокуратури (далі - відповідач-2), Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - Комісія, відповідач-3), в якому позивач просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №16дп-23 від 18 січня 2023 року;

- визнати незаконним та скасувати наказ виконуючого обов`язків керівника Львівської обласної прокурати №138-к від 27 січня 2023 року;

- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Мостиського відділу Яворівської окружної прокуратури Львівської області з 28 січня 2023 року.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2023 року клопотання представника Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів задоволено. Адміністративну справу №380/5153/23 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання незаконними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, передано на розгляд Київського окружного адміністративного суду за підсудністю.

27 червня 2023 року вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа розподілена судді Горобцовій Я.В.

На виконання ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2023 року Київський окружний адміністративний суд направив адміністративну справу №380/5153/23 за позовом ОСОБА_1 до Офіс Генерального прокурора про визнання незаконним та скасування рішення, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, для апеляційного розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2023 року про передачу справи до іншого адміністративного суду у справі №380/5153/23 без змін.

27 червня 2024 року вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та передані судді Горобцовій Я.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2023 року адміністративну справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні 19 травня 2026 року, суд протокольною ухвалою, перейшов до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Позов мотивовано тим, що оспорювані рішення та наказ є протиправними, їх прийнято з порушенням установленої законом процедури, в діях позивача був відсутній склад дисциплінарного проступку.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідачі наголосили, що дисциплінарний орган належним чином з`ясував обставини, які мали значення для прийняття рішення, навів мотиви, з яких дійшов висновків про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку з посиланням на належні докази, врахував характер проступку, його наслідки, особу прокурора, ступінь його вини та обґрунтував пропорційність застосованого виду дисциплінарного стягнення і його співмірність вчиненому проступку, а Львівська міська прокуратура на підставі відповідного рішення дисциплінарного органу, реалізуючи свої дискреційні повноваження, звільнила позивача, при цьому діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що наказом Львівської обласної прокуратури від 07 вересня 2022 року № 1231к прокурора Мостиського відділу Яворівської окружної прокуратури ОСОБА_1 увільнено від роботи з 07 вересня 2022 року у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації до Збройних Сил України.

18 жовтня 2022 року до Комісії надійшла дисциплінарна скарга керівника Львівської обласної прокуратури про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Мостиського відділу Яворівської окружної прокуратури ОСОБА_1

20 жовтня 2022 року членом Комісії ОСОБА_2 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-608дс-187дп-22 стосовно позивача за вказаною вище скаргою.

Крім того, 20 жовтня 2022 року до Комісії надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов`язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Мостиського відділу Яворівської окружної прокуратури ОСОБА_1 .

24 жовтня 2022 року ОСОБА_2 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-615дс-187дп-22 стосовно прокурора ОСОБА_1 .

Рішенням Комісії від 26 жовтня 2022 року № 185дп-22 дисциплінарні провадження № 07/3/2-608дс-187дп-22 та № 07/3/2-615дс-187дп-22 об`єднано в одне провадження за № 07/3/2-608дс-187дп-22. Автоматизованою системою розподілу дисциплінарних скарг члена Комісії ОСОБА_2 визначено відповідальним за подальшу перевірку в об`єднаному дисциплінарному провадженні.

15 грудня 2022 року членом Комісії ОСОБА_2 складено висновок про наявність в діях прокурора ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, який передано на розгляду відповідача-3.

18 січня 2023 року Комісіє ухвалено рішення № 16дп-23 про притягнення прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини 1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), а саме вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

26 січня 2023 року на адресу Львівської обласної прокуратури надійшло рішення Комісії від 18 січня 2023 року № 16дп-23 про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Мостиського відділу Яворівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_1 .

На підставі вказаного рішення наказом Львівської обласної прокуратури від 27 січня 2023 року № 138к прокурора Мостиського відділу Яворівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_1 звільнено з посади в органах прокуратури за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункт 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру) у перший робочий день приступлення до виконання своїх службових обов`язків у зв`язку із звільненням з військової служби у запас.

Відповідно до наказу Львівської обласної прокуратури від 09 серпня 2024 року №1422к прокурор Мостиського відділу Яворівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_1 09 серпня 2024 року приступив до виконання своїх обов`язків у зв`язку із звільненням з військової служби у запас.

Наказом Львівської обласної прокуратури від 09 серпня 2024 року № 1423к прокурора Мостиського відділу Яворівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_1 09 серпня 2024 року звільнено з посади в органах прокуратури за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури (пункт 5 частини 1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру»).

Не погоджуюсь із рішенням про притягнення до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку та наказом про звільнення, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (далі по тексту всі нормативно-правові акти наведені у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

Частина 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

У силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон № 1697-VII.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону № 1697-VII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прокурор зобов`язаний: 1) виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень; 2) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом; 3) діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 4) додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

За приписами частини 1 статті 43 Закону № 1697-VII, прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:

1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків;

2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;

3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;

4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;

6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;

7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;

8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;

9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

Згідно із частиною 2 статті 43 Закону № 1697-VII, притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом.

Статтею 44 Закону № 1697-VII передбачено, що дисциплінарне провадження здійснюється відповідним органом.

Частинами 1 та 2 статті 45 Закону № 1697-VII встановлено, що дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

Право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Рекомендований зразок дисциплінарної скарги розміщується на вебсайті Офісу Генерального прокурора.

Згідно частини 1 статті 46 Закону № 1697-VII, секретаріат відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, у день надходження дисциплінарної скарги реєструє її та за допомогою автоматизованої системи визначає члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, для вирішення питання щодо відкриття дисциплінарного провадження.

Відповідно до частини 3 статті 46 Закону № 1697-VII, за відсутності підстав, передбачених частиною другою цієї статті, член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення про відкриття дисциплінарного провадження щодо прокурора.

Частиною 4 статті 46 Закону № 1697-VII встановлено, що після відкриття дисциплінарного провадження член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки.

Відповідно до частини 6 статті 46 Закону № 1697-VII, під час здійснення перевірки член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, має право ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки, отримувати їх копії, опитувати прокурорів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян, громадських об`єднань необхідну для проведення перевірки інформацію. Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, має право надавати пояснення або відмовитися від їх надання стосовно себе.

Згідно із положеннями частин 9-10 статті 46 Закону № 1697-VII, перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги, а в разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, але не більш як на місяць.

Член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.

Відповідно до вимог статті 47 Закону № 1697-VII, розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.

До повідомлення про час та місце проведення засідання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, яке надсилається прокурору, додаються копія дисциплінарної скарги та висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.

Висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор:

1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності;

2) не з`явився на засідання, не повідомивши про причини неявки;

3) не з`явився на засідання повторно.

Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймає відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження.

Прокурор, який не братиме участі в засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, вправі надіслати письмові пояснення щодо висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, які оголошуються на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження.

Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, заслуховуються пояснення члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб.

Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право давати пояснення, відмовитися від їх надання, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання, а також за наявності сумнівів у неупередженості та об`єктивності члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, подавати заяву про його відвід.

Під час прийняття рішення стосовно відводу член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, якому заявлено відвід, не має права брати участі в голосуванні та бути присутнім під час його проведення.

Згідно із частиною 1 статті 48 Закону № 1697-VII, відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.

Відповідно до частин 3-4 статті 48 Закону № 1697-VII, при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

Рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

Частиною 6 статті 48 Закону № 1697-VII встановлено, що рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, викладається в письмовій формі, підписується головуючим і членами відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, які брали участь у розгляді висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, і оголошується на засіданні цього органу. Рішення у дисциплінарному провадженні має містити:

1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду прокурора, який притягається до дисциплінарної відповідальності;

2) обставини, встановлені під час здійснення провадження;

3) мотиви, з яких відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, ухвалила рішення;

4) суть рішення за наслідками розгляду із зазначенням виду дисциплінарного стягнення в разі його накладення;

5) порядок і строк оскарження рішення.

Копія рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, вручається прокуророві, стосовно якого воно прийнято, або у семиденний строк надсилається йому поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення. У цей же строк копія рішення надсилається керівникові органу прокуратури, в якому прокурор, стосовно якого воно прийнято, обіймає посаду (частина 8 статті 48 Закону № 1697-VII).

Відповідно до частини1 статті 49 Закону № 1697-VII, на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

1) догана;

2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора);

3) звільнення з посади в органах прокуратури.

Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 11 Закону № 1697-VII, керівник обласної прокуратури: у встановленому порядку та на підставі рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора приймає рішення про застосування до прокурора окружної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування його на посаді прокурора.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-3 в ході розгляду об`єднаного дисциплінарного провадження було встановлено, що 30 червня 2022 року о 19 год 40 хв у зв`язку з порушенням Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР) поліцейськими Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області у місті Червонограді на вул. Львівській, 51 зупинено автомобіль «Volkswagen Tiguan», за кермом якого перебував ОСОБА_1 .

Причина зупинки - водій при виїзді з руху по колу завчасно не подав сигнал повороту, а саме - ближче 50 метрів до здійснення маневру, чим порушив пункт 9.4 ПДР.

У зв`язку з цим, інспектором ВРПП Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області Захарко Т.В. відносно ОСОБА_1 винесено постанову № 5550906 за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейські виявили ознаки алкогольного сп`яніння, які полягали у порушенні координації рухів та наявності запаху алкоголю з ротової порожнини. Зважаючи на це, інспектор ВРПП Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області Павлик С.В. запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного приладу, однак, позивач відмовився від проходження такого огляду.

Далі поліцейськими запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд у приміщенні КП «Центральна міська лікарня», на що отримали згоду позивача.

Після прибуття до вищевказаної лікарні, 30 червня 2022 року о 20 год 27 хв проведено огляд ОСОБА_1 та складено акт медичного огляду, згідно з яким констатовано ознаки, які вказують на перебування цієї особи у стані алкогольного сп`яніння.

У зв`язку з цим лікарем ОСОБА_3 запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд з використанням технічного засобу для визначення наявності та рівня вмісту етилового спирту в організмі, однак, ОСОБА_1 відмовився від такої пропозиції.

Згідно з висновком щодо результатів медичного огляду від 30 червня 2022 року № 84 ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

З урахуванням вищевикладених обставин та документальних підтверджень, поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Крім цього, щодо ОСОБА_1 поліцейським винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за частиною 2 статті 122 КУпАП за фактом неподання ОСОБА_1 завчасного сигналу покажчика повороту при виїзді з руху по колу, що є порушенням пункту 9.4 ПДР.

Аналізуючи поведінку прокурора ОСОБА_1 . Комісія дійшла до висновку вона є неприпустимою та жодним чином не сприяє утвердженню статусу прокурора, як високоморальної особи в очах сторонніх осіб, а також не сприяє підвищенню авторитету прокуратури в цілому.

ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і ПДР, зокрема, виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним з таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Дотримання водієм транспортного засобу процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу працівників поліції є його обов`язком.

Натомість ОСОБА_1 , як особа, що має відповідні професійні знання, будучи фаховим юристом, перебуваючи на посаді в органах прокуратури, будучи ознайомленим з вимогами щодо прокурорської етики, за наявності обґрунтованих сумнівів щодо перебування у стані алкогольного сп`яніння, не спростував таких сумнівів та не виконав законних вимог працівників поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння.

На переконання Комісії, подібна поведінка прокурора, в сукупності з категоричною відмовою від проведення відповідного обстеження в приміщенні лікувального закладу, свідчить про грубе порушення ним правил прокурорської етики.

Водночас, факт відмови ОСОБА_1 від виконання вимог закону щодо необхідності проходження огляду на стан сп`яніння, а також його бездіяльність щодо спростування обґрунтованих підозр працівників поліції про перебування у такому стані, Комісія розцінила як дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Комплексно проаналізувавши усі матеріали дисциплінарного провадження відповідач-3 дійшов консолідованого висновку, що ОСОБА_1 грубо порушив вимоги частини 3, пункту 4 частини 4 статті 19 Закону № 1697-УІІ, Присягу прокурора, статті 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, тобто вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктами 5, 6 частини 1 статті 43 Закону № 1697-УІІ - вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Суд зазначає, що відповідно до статті 16 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року, зі змінами, затвердженими всеукраїнською конференцією прокурорів від 21 грудня 2018 року та 28 серпня 2021 року (далі - Кодекс), при виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості та культури.

Згідно зі статтею 21 цього Кодексу прокурору слід не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Статтею 33 Кодексу передбачено, що прокурори зобов`язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

У статті 11 Кодексу зазначено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність.

Статтею 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов`язків прокурорів, прийнятими 23 квітня 1999 року Міжнародною Асоціацією прокурорів, прокурори зобов`язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Згідно з абзацами 1 та 3 частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно з положеннями ст. 52 цього Закону одним із таких органів державного контролю є Національна поліція.

Пунктом 2.5 ПДР, передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з пунктами 2, 6, 7 та 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, (далі - Порядок огляду), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103:

- огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС;

- водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я;

- поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав;

- у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція).

Відповідно до вимог пункту 6 розділу I Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі - спеціальні технічні засоби);

- лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

На переконання суду, ОСОБА_1 має відповідні професійні знання, будучи фаховим юристом, перебуваючи на посаді в органах прокуратури, будучи ознайомленим з вимогами щодо прокурорської етики, за наявності обґрунтованих сумнівів щодо перебування у стані алкогольного сп`яніння, не спростував таких та не виконав законних вимог працівників поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння, що свідчить на наявність в його діях складу дисциплінарного проступку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2022 року по справі № 9901/159/19 сформулювала правову позицію, згідно з якою сам факт відмови водія від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння та ненадання документів, які підтверджують, що прокурор не перебував у такому стані, є діями, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Суд звертає увагу, що у своєму позові ОСОБА_1 не наводить аргументів щодо спростування встановлених Комісією обставин відмови від проведення відповідного обстеження в приміщенні лікувального закладу, натомість позивач наголошує на порушення процедури здійснення дисциплінарного провадження.

Крім того, позивач наводить аргументацію не згоди із видом застосованого до нього дисциплінарного стягнення.

Щодо доводів позивача про порушення процедури здійснення дисциплінарного провадження в частині проведення засідання Комісії за її відсутності, то слід зазначити наступне.

Згідно з пунктом 109 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятий 27 квітня 2017 року всеукраїнською конференцією прокурорів повідомлення про час та місце проведення засідання органу має бути надіслано не пізніше як за десять днів до дня проведення засідання. Прокурор вважається належним чином повідомлений, якщо повідомлення направлено на відому фактичну адресу місця його проживання або зазначену ним адресу електронної пошти, а в разі відсутності таких відомостей - на адресу прокуратури, у якій він обіймає посаду, з одночасним розміщенням інформації про це на офіційному вебсайті органу. До повідомлення, яке надсилається прокурору, додаються копія дисциплінарної скарги та висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.

Під час здійснення дисциплінарного провадження, прокурора ОСОБА_1 своєчасно та належним чином на електрону адресу зазначену позивачем ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), головою Комісії листом від 22 грудня 2022 року № 07/3-1207вих-22 повідомлено про час і місце проведення, а саме 04 січня 2023 року засідання Комісії.

Під час розгляду висновку про наявність дисциплінарного проступку прокурора 04 січня 2023 року ОСОБА_1 на засідання Комісії не заявився, однак надіслав клопотання про його відкладення на іншу дату.

Далі ОСОБА_1 листом від 05 січня 2023 року №07/3-15вих-23 на електрону адресу позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повторно, своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії, а саме 18 січня 2023 року.

Інформацію про проведення засідання Комісії з розгляду вказаного висновку також розміщено в межах установленого строку на вебсайті Комісії. Зазначена інформація і на даний час доступна на сайті Комісії за посиланням https://kdkp.gov.ua/meeting.

Відповідно до пункту 51 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятий 27 квітня 2017 року всеукраїнською конференцією прокурорів, засідання органу, крім закритих, можуть проводитися в режимі відеоконференцїї (за наявності технічної можливості). Проведення засідання в режимі відеоконференції здійснюється за рішенням голови органу за клопотанням члена органу, учасника засідання, яке надійшло не пізніше ніж за п`ять днів до його проведення. Порядок проведення засідання у режимі відеоконференції визначається органом.

Рішенням Комісії від 24 березня 2022 року № 5зп-22 затверджений Порядок проведення засідання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, в режимі відеоконференції на період дії воєнного стану (доступний за посиланням: https://kdkp.gov.ua/decision/2022/03/24/2206).

18 січня 2023 року ОСОБА_1 , належним чином був повідомлений про дату та час проведення, повторно не з`явився на засідання Комісії, знову надіслав клопотання про його відкладення на іншу дату.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 800/549/17 наголосила, що направлення листів більш ніж за десять днів до проведення засідання відповідає положенням частини 1 статті 47 Закону № 1697-VII і є достатнім для того, щоб вважати «належним» повідомленням прокурора, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження про час та місце засідання Комісії. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю Комісії, а тому не може свідчити про неправомірність її дій. Обов`язок Комісії «повідомити» полягає у тому, щоб інформувати учасника про засідання, а не забезпечити його участь у цьому засіданні.

Аналогічний правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 03 липня 2018 року у справі № 800/549/17.

Водночас, як було зазначено вище, статтею 47 Закону № 1697-VII встановлено, що висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор:

1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності;

2) не з`явився на засідання, не повідомивши про причини неявки;

3) не з`явився на засідання повторно.

Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймає відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження.

Прокурор, який не братиме участі в засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, вправі надіслати письмові пояснення щодо висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, які оголошуються на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження.

Виходячи із вказаних вище правових норм, Комісія дійшла висновку про розгляд об`єднаного дисциплінарного провадження за відсутності прокурора.

При цьому, як зазначив відповідач-3 та не спростував позивач, ним не впродовж усього часу дисциплінарного провадження не надавались письмові пояснення та докази на спростування обставин, наведених у скаргах.

Згідно з частиною 4 статті 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

Датою вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку є 30 червня 2022 року, а, отже, у відповідності до вимог частини 4 статті 48 Закону № 1697-VII річний строк притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не минув.

На переконання суду, перевірку доводів дисциплінарної скарги проведено виключно в межах встановленої Законом компетенції Комісії, а саме надано оцінку тільки фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у діях прокурора складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до даних Єдиного реєстру судових рішень, постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 30 березня 2023 року по справі № 459/1621/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, й накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109964948).

Постановою Львівського апеляційного суду від 09 червня 2023 року постанову судді Червоноградського міського суду Львівської області від 30 березня 2023 року в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , за частиною 1 статті 130 КУпАП залишено без змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111730386).

Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 16 грудня 2022 року у справі № 455/853/22 задоволено позов ОСОБА_1 , постанову інспектора Червоноградського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області Захарко Т.В., серії ЕАР №5550906 від ЗО червня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 гривень скасовано, адміністративне провадження щодо позивача закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Водночас у дисциплінарному провадженні Комісія з`ясовувала питання наявності або відсутності в діях прокурора ознак дисциплінарного проступку в частині відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, відтак, вказане рішення не входило до предмету розгляду в межах здійснення дисциплінарного провадження відносно прокурора.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження не порушено процедуру здійснення дисциплінарного провадження.

Щодо виду накладеного на позивача дисциплінарного стягнення, суд зазначає про таке.

Правова оцінка рішенню суб`єкта владних повноважень має надаватись виключно у контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей за наслідками службового розслідування на предмет їхньої достатності/недостатності.

Повноваження стосовно оцінки обставин, встановлених службовим розслідуванням, надання оцінки критеріям, які враховуються при обранні виду стягнення, тяжкості проступку та заподіяній шкоді, ставленню порушника до службових обов`язків, визнанню особою своєї вини в ході службового розслідування, рівень її кваліфікації тощо, є виключними дискреційними повноваженнями відповідної посадової особи, оскільки результатом реалізації таких повноважень є обрання одного з можливих видів дисциплінарних стягнень.

Наведена позиція узгоджується із висновками, наведеними у постановах Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі №810/1972/17 та від 14 вересня 2023 року по справі № 240/44051/21.

Дискреція це не є обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.

У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v.Bulgaria» № 30985/96).

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Таким чином, обрання одного з можливих видів дисциплінарних стягнень є дискреційними повноваженнями Комісії, і суд не може надавати їм оцінку, в межах спірних правовідносин. У той же час, суд зазначає, що Комісія правильно кваліфікувала дії прокурора, а тому стягнення було накладено з урахуванням вимог статті 49 Закону 1697-VII.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що рішення Комісії №16дп-23 від 18 січня 2023 року прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, підстави для його скасування відсутні.

З огляду на встановлення судом правомірності рішення Комісії від 18 січня 2023 року №16дп-23, прийнятий на підставі такого рішення наказ виконуючого обов`язків керівника Львівської обласної прокурати №138-к від 27 січня 2023 року також визнається судом таким, що прийнятий з урахуванням критеріїв, встановлених частиною 2 статті 2 КАС України.

Похідні вимоги позивача про поновлення на посаді не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, розподіл судових витрат, судом не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову- відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.