Рішення № 140956720, 26.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року Київ справа №320/34203/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А-МЕГА АВТО» до Головного управління ДПС України в м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «А-МЕГА АВТО» (далі ТОВ «А-МЕГА АВТО», позивач) до Головного управління ДПС України в м. Києві (далі ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 17 березня 2025 року № 0230330701 та № 0233750701 (далі оскаржувані рішення).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач вказав на безпідставність висновків відповідача, зроблених в ході перевірки, оскільки останні, на його думку, зроблені без надання належної оцінки первинним документам, на підставі яких формувались показники бухгалтерського і податкового обліку, й які, у свою чергу, підтверджують фактичне здійснення та економічну доцільність укладання договорів надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К», при цьому зазначив про те, що надання оцінки економічному ефекту господарських операцій, проведених платником податків, виходить за межі компетенції відповідача.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.

Викладені в відзиві на позовну заяву аргументи були заперечені позивачем у наданій позивачем відповіді на відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «А-МЕГА АВТО» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2019 року по 30 вересня 2024 року, валютного за період з 01 квітня 2019 року по 30 вересня 2024 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 квітня 2019 року по 30 вересня 2024 року та іншого законодавства за відповідний період.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 12 лютого 2025 року №11919/Ж5/26-15-07-01-06-20/36471822 (далі акт перевірки), у якому відображено висновки про порушення:

- абз. г пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті на загальну суму 911 165 грн, в тому числі по періодах: квітень 2019 року 5 293 грн, травень 2019 року 10 287 грн, червень 2019 року 16 011 грн, липень 2019 року 9 084 грн, серпень 2019 року 50 369 грн, вересень 2019 року 22 338 грн, жовтень 2019 року 8 699 грн, листопад 2019 року 49 676 грн, грудень 2019 року 12 924 грн, січень 2020 року 17 192 грн, лютий 2020 року 7 359 грн, березень 2020 року 11 211 грн, квітень 2020 року 17 493 грн, травень 2020 року 12 102 грн, червень 2020 року 10 379 грн, липень 2020 року 10 685 грн, серпень 2020 року 13 445 грн, вересень 2020 року 14 876 грн, жовтень 2020 року 15 511 грн, листопад 2020 року 21 874 гри, грудень 2020 року 25 200 грн, січень 2021 року 18 655 грн, лютий 2021 року 17 241 грн, березень 2021 року 7 975 грн, квітень 2021 року 5 898 грн, травень 2021 року 8 446 грн, червень 2021 року 26 309 грн, липень 2021 року 13 686 грн, серпень 2021 року 7 351 грн, вересень 2021 року 11 066 грн, жовтень 2021 року 9 588 грн, листопад 2021 року 23 129 грн, грудень 2021 року 14 207 грн, січень 2022 року 23 573 грн, лютий 2022 року 2 639 грн, березень 2022 року 9 628 грн, травень 2022 року 2 489 грн, червень 2022 року 6 500 грн, липень 2022 року 14 736 грн, серпень 2022 року 10 350 грн, вересень 2022 року 25 851 грн, жовтень 2022 року 35 321 грн, листопад 2022 року 19 0183 грн, грудень 2022 року 20 822 грн, березень 2023 року 3 454 грн, квітень 2023 року - 1 123 грн, серпень 2023 року 4 469 грн, вересень 2023 року - 3 825 грн, жовтень 2023 року 4 094 грн, листопад 2023 року 1 807 грн, грудень 2023 року 1 392 грн, січень 2024 току 1 023 грн, лютий 2024 року 332 грн, березень 2024 року - 316 грн, квітень 2024 року - 818 грн, травень 2024 року 373 грн, червень 2024 року 3 440 грн, липень 2024 року 8 926 грн, серпень 2024 року 3 062 грн, вересень 2024 року 5 060 грн;

- абз. г пункту198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого не зареєстровано податкові накладні за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень листопад, грудень 2019 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2021 року, січень, лютий, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 року, березень, квітень, серпень, вересень., жовтень, листопад, грудень 2023 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2024 року.

За результатами розгляду заперечень від 26 лютого 2025 року (вх. від 28 лютого 2025 року № 21465/6) ГУ ДПС у м. Києві листом від 13 березня 2025 року № 6225/Ж12/26-15-07-01-06-08 повідомило ТОВ «А-МЕГА АВТО» про залишення висновків акта перевірки без змін, а заперечення без задоволення.

ГУ ДПС у м. Києві були прийняті податкові повідомлення-рішення від 17 березня 2025 року:

- №0230330704, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1 138 956, 00 грн, з яких 911 165, 00 грн за податковими та/або іншими зобов`язаннями та 227 791, 00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0233750701, яким позивача попереджено про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування у строк, визначений пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України та згідно зі статтею 120-1 ПК України застосовано штраф у сумі 134 028, 25 грн за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/послуг).

ТОВ «А-МЕГА АВТО» було подано до Державної податкової служби України (далі ДПС) скаргу, в якій просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.03.2025 №0230330701 та № 0233750701.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги, рішенням від 29.05.2025 скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погодившись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами абзаців першого - другого пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів і послуг.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

За правилами пункту 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV).

У статті 1 Закону№996-ХІV наведено визначення, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно частини 1 статті 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою 9 Закону №996-ХІV передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можна дійти висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкової вигоди виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкової вигоди, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом (зокрема постанова від 24 червня 2026 року у справі № 400/4833/23), яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді права платника податків на формування в податковому обліку податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язано з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника. Господарські операції мають відповідати економічному змісту, відображеному в укладених платником податків договорах, та підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних податкового обліку.

Верховним Судом вже сформована стала та послідовна правова позиція щодо застосування наведених норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, сформувала висновок, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини 8 статті 9 Закону №996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі лише наявність вироку щодо контрагента платника податків, факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 17 березня 2025 року №0230330701 та №0233750701 слугували висновки відповідача щодо відсутності економічного ефекту за наслідками придбання позивачем послуг з просування товарів у ТОВ «Епіцентр К».

Між ТОВ «А-МЕГА АВТО» (постачальник) та ТОВ «Епіцентр К» (покупець) було укладено договір від 14 вересня 2018 року № 1012АГ, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставляти покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов`язується приймати такий товар і сплачувати за нього на умовах даного договору. Предметом поставки є визначений товар з найменуванням, зазначеним у специфікаціях та/або інших документах згідно умов договору, підписаних постачальником та покупцем.

Також 14 вересня 2018 року між ТОВ «А-МЕГА АВТО» (замовник) та ТОВ «Епіцентр К» (виконавець) було укладено договір № 1013АГ про надання послуг по організації просування товарів (торгової марки), відповідно до пункту 1.1 якого з метою подальшого просування та збільшення обсягів продажу товарів, що поставляються замовником та договорами поставки між замовником та виконавцем, виконавець надає замовнику інформаційні, маркетингові та інші послуги.

Відповідно до пункту 1.3. Договору № 1013АГ від 14 вересня 2018 року, послуги щодо просування товару (торгової марки) передбачають надання наступної консультаційної інформації:

- розміщення товару на окремих стелажах та площадках виконавця;

- формування виконавцем споживчого кошику покупця поденно;

- проведення інформаційного обслуговування товарів, які постачаються замовником та цільового опитування клієнтів, як фактичних так і потенційних;

- інформування щодо залишку товарів та стелажах гіпермаркету;

- надання інформації замовнику стосовно періодів проведення рекламних заходів всередині гіпермаркетів виконавця та інформування про зміни попиту на товари, що постачаються замовником;

- проведення аналізу рекламно-інформаційної продукції за аналогічними видами продукції;

- проведення аналізу результатів маркетингових досліджень, формування висновків і рекомендацій.

Крім того, 01 жовтня 2018 року між ТОВ «А-МЕГА АВТО» (замовник) та ТОВ «Епіцентр К» (виконавець) було укладено договір № 1374/К надання логістичних та інших послуг, метою якого є забезпечення виконання замовником своїх зобов`язань згідно з укладеними та діючими договорами поставки до переходу прав власності на товари за цим договором.

За умовами цього Договору, виконавець приймає на себе зобов`язання надати замовнику послуги за місцем розташування Логістичного центру «Калинівка» (далі ЛЦ), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Послуги надаються щодо вантажів (товарів), які доставляються замовником відповідно до діючих договорів поставок та передбачаються здійснення виконавцем комплексу операцій з переміщення та обробки вантажів (товарів) на ЛЦ.

Комплекс операцій складається з:

- оброблення замовлень на порталі реєстрації;

- розвантаження та/або перевантаження вантажів (товарів) замовника з прибулих транспортних засобів;

- перевірка по кількості, асортименту вантажів (товарів) замовника на рівні вантажних місць;

- здійснення контролю за переміщенням вантажів (товарів);

- вивантаження та переміщення вантажів (товарів) замовника до зони прийомки товарів на складі;

- оброблення вантажів (товарів) замовника, що можуть включати але не обмежується наступним: приймання, розпакування, розподілення та сортування на приймальні одиниці (коробка, артикули, тощо), підбір, комплектація та пакування товарів; згурування та формування вантажних місць; застосування технологічних засобів і систем обчислення, обмірювання, зважування, палетування, тощо;

- передачі оброблених вантажів (товарів) замовника вантажоодержувачу або замовнику;

- оформлення документації та її передача за належністю.

Згідно пункту 1.4 Договору від 01 жовтня 2018 року № 1374/К, виконавець може надати замовнику інші послуги, про що сторони укладають додаткові угоди до цього договору, згідно пункту 9.1 розділу 9 Договору.

Інші послуги, що можуть надаватись виконавцем є:

- здійснення робіт з прийняття/переміщення та оброблення вантажів (товарів) замовника, що надійшли в некондиційному стані, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або таких, що не відповідають вимогам виконавця або товароодержувача;

- проклеювання штрих кодів, маркування вантажів (товарів) або вантажних місць замовника;

- оброблення негабаритних вантажів, або таких, що потребують особливого поводження;

- послуги тимчасового або відповідального зберігання вантажів (товарів) замовника;

- повернення Замовнику вантажів (товарів) замовника через ЛЦ та інші постуги.

Контролюючим органом в акті перевірки, зокрема, зазначено (а.с. 19 акту), що фактично згідно умов договору послуги виконуються по ТМЦ замовника, а у зв`язку з тим, що згідно наданих до перевірки документів і умов договору поставки право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товар постановлено покупцеві в пункт поставки відповідно до вимог покупця і сторони підписали накладну, що засвідчує отримання товару покупцем, то фактично логістичні послуги надаються по товарам, які уже являються власністю ТОВ «Епіцентр К».

Крім того щодо послуг по організації просування товарів. Відповідно до окремих умов договору укладеного ТОВ «А-МЕГА АВТО» ТОВ «Епіцентр К» встановлено, що ТОВ «Епіцентр К» надають послуги розміщення товару на окремих стелажах та площадках виконавця, проведення інформаційного обслуговування товарів, підготовки товарів до продажу, ознайомлення споживачів з якісною характеристикою товарів замовника.

Однак згідно умов договору поставки ТМЦ між ТОВ «А-МЕГА АВТО» з ТОВ «Епіцентр К» постачальник (ТОВ «А-МЕГА АВТО») забезпечує надання своїх співробітників на кожний торговий центр для надання інформаційно-консультаційних послуг відвідувачам гіпермаркету та потенційним покупцям стосовно товару, який поставляє постачальник. Співробітники постачальника зобов`язані усіляко допомагати працівникам покупця стосовно реалізації товару покупця (розкладення товару на полицях гіпермаркету, надання консультації відвідувачам та покупцям гіпермаркету стосовно властивостей товару, сприяння в виборі товару, демонстрація товару постачальника).

Тобто фактично послуг по організації просування товарів, які, згідно до первинних документів надають ТОВ «Епіцентр К» перевіряємому підприємству виконують самі працівники ТОВ «А-МЕГА АВТО».

При цьому, суд зазначає, що акт перевірки не містить відомостей щодо надання платником податків первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, складених з порушенням вимог Закону №996-ХІV.

В ході проведення перевірки посадовим особам ТОВ «А-МЕГА АВТО» був наданий запит від 03 лютого 2025 року № 1 про надання пояснень щодо заниження податкових зобов`язань за рахунок отримання послуг, які використовуються в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків. Позивачем надано відповідь від 05 лютого 2025 року № 7. Водночас, контролюючий орган дійшов висновку про ненадання об`єктивних пояснень, внаслідок чого складено відповідний акт № 854/Ж6/26-15-07-01-06-03 від 05 лютого 2025 року.

З даного приводу суд зазначає, що позивачем надано копії актів виконання робіт (надання послуг), рахунків, деталізацій та звітів до актів виконання робіт (надання послуг), актів взаємозаліків, видаткових та податкових накладних, в яких, на переконання суду відображено перелік ТМЦ щодо яких проведено дослідження, асортимент товару за період, що аналізувався, а також обсяг продажів з розбивкою.

З приводу доводів відповідача про те, що акти мають знеособлений характер та не містять конкретної інформації про проведення виконавцем дії, а звіти по суті являють собою довідникові та статистичні матеріали та не підтверджують спрямованість цих послуг на досягнення конкретних цілей товариства, то суд, вказані висновки вважає безпідставними, оскільки законодавством не визначений ні ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі, ні вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, тобто такими, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність.

Спірні послуги від ТОВ «Епіцентр К», що замовлялись ТОВ «А-МЕГА АВТО», фактично були спрямовані на забезпечення ефективного збуту товарів товариства у торгівельних мережах названого контрагенту шляхом популяризації продукції серед споживачів та стимулювання споживчого попиту, що і обумовлює господарський характер цих послуг. При цьому вказані дії з просування товару мають економічну цінність самі по собі, незалежно від їх результату, який не охоплюється предметом операції з надання послуг, адже послуги фактично споживаються в процесі їх надання.

Суд зазначає, що посилання відповідача на те, що відповідні операції з просування товарів здійснюються покупцями продукції у відношенні товару, право власності на який перейшло до покупців, не спростовує їх економічну цінність саме для постачальника. Діяльність з просування товарів у торговельних мережах передбачає й економічний інтерес покупців у зростанні торгового обороту, однак просування певного, конкретного товару має переважне економічне значення саме для його постачальника.

Крім того, суд звертає увагу на те, що норми податкового законодавства не наділяють контролюючий орган повноваженнями на свій розсуд визначити ефективність чи доцільність тої чи іншої господарської угоди/операції.

Верховний Суд України в постанові від 28 лютого 2011 року у справі № 21-13а11 констатував, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю Підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Відповідно до частини 2 статті 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Таким чином, при здійсненні господарської діяльності, керуючись принципами свободи підприємницької діяльності та свободи договору, з метою забезпечення ризиків підприємницької діяльності, які можуть полягати і в тому, що грошові зобов`язання за господарськими договорами можуть бути не виконані з певних причин, підприємства вправі вільно укладати будь-які договори, не заборонені законодавством, та самостійно визначати умови виконання зобов`язань.

В ході проведення перевірки позивачем були надані ГУ ДПС у м. Києві усі необхідні первинні та інші документи, які підтверджують господарські операції між ТОВ «А-МЕГА АВТО» і ТОВ «Епіцентр К», зокрема відповідні договори, додатки до них, акти виконання робіт (надання послуг), звіти до актів виконання робіт (надання послуг), в яких відображено перелік виконаних послуг з організації просування товарів (торгової марки). Зауважень до форми та змісту вищезгаданих документів в ході податкової перевірки у відповідача не виникало й в акті перевірки не відображено.

Між тим, відповідач не вказує на підставі якого нормативно-правового акту, позивачу заборонено вільно здійснювати підприємницьку діяльність, яка, як правило, проводиться на свій ризик. Законодавство України не обмежує юридичну особу реалізовувати підприємницьку діяльність на свій ризик, вона має повне право на вільне волевиявлення у прийнятті своїх рішень, що реалізуються укладанням договорів та їх виконанням, а лише зобов`язує дотримуватися закону, при здійсненні підприємницької діяльності.

Суд вважає, посилання відповідача на формальність оформлення (складання) первинних документів ТОВ «А-МЕГА АВТО» є безпідставним.

А як наслідок, неправомірними та такими, що підлягають скасуванню у судовому порядку, є оскаржувані податкові повідомлення-рішення, що ґрунтуються на зазначених висновках акту перевірки.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки вони не відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких умов, судові витрати стягуються відповідно до частини 1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 17 березня 2025 року № 0230330701 та № 0233750701.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А-МЕГА АВТО» (місцезнаходження: 04208, м. Київ, вул. В.Порика, буд. 17; код ЄДРПОУ 36471822) судовий збір у розмірі 22 122, 77 грн (двадцять дві тисячі сто двадцять дві гривні сімдесят сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.