Рішення № 140955374, 26.10.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/832/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смокович В.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області, Любомльського районного суду Волинської області про визнання протиправними та скасування висновку та наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Якименко Зінаїда Степанівна, в інтересах ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (далі ТУ ДСА в Волинській області, відповідач 1), Любомльського районного суду Волинської області (далі відповідач 2) про:

- визнання протиправним та скасування висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців керівників апаратів та заступників керівників апаратів місцевих загальних судів Волинської області, затвердженого наказом ТУ ДСА в Волинській області від 05.12.2025 №108/02-07, в частині оцінювання результатів службової діяльності державного службовця заступника керівника апарату Любомльського районного суду Волинської області ОСОБА_1 ;

- визнання протиправним та скасування наказу ТУ ДСА в Волинській області від 19.12.2025 №116/02-07 «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника керівника апарату Любомльського районного суду Волинської області;

- стягнення з відповідача 2 за рахунок бюджетних асигнувань Любомльського районного суду Волинської області на користь позивача ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.12.2025 по дату винесення судового рішення, у розмірі, визначеному відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати з розрахунку 1722,42 грн середньоденного заробітку, з помісячною оплатою єдиного соціального внеску, починаючи з 24.12.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 протягом 2025 року сумлінно виконувала посадові обов`язки та визначені завдання, а за результатами попередніх оцінювань, зокрема у 20182024 роках, отримувала позитивні оцінки. Водночас за результатами оцінювання за 2025 рік їй виставлено середній бал 2,40, який відповідає негативній оцінці. При цьому чотири з п`яти завдань оцінено у 3 бали, а нульовий бал виставлено за завдання «Виконання доручень голови суду, керівника апарату».

На думку позивачки, така оцінка є необґрунтованою, оскільки її підставою визначено невиконання окремих пунктів плану впорядкування архівних документів суду, затвердженого наказом голови суду від 07.05.2025. Наголошує, що цей план не входив до завдань і ключових показників, визначених на 2025 рік, а відповідальність за його виконання покладено на експертну комісію, тоді як безпосередня підготовка архівних документів належить до обов`язків архіваріуса. Крім того, вона стверджує, що виконувала інші доручення голови суду та керівника апарату, а конкретних фактів повного невиконання завдання чи порушення законодавства у сфері запобігання корупції в оцінці не наведено.

Також вказує на відсутність належного обґрунтування виставлених балів за всіма завданнями. Зокрема, ведення військового обліку, за її твердженням, перевірялося уповноваженою комісією, яка не встановила порушень, відзначила належний рівень виконання відповідних обов`язків та запропонувала її заохотити.

Уважає, що оцінювання проведено без належного аналізу фактичних результатів роботи, а протягом звітного періоду моніторинг виконання завдань фактично не здійснювався, зауваження щодо роботи не висловлювалися. Крім того, ОСОБА_1 вбачає ознаки упередженості в узгодженні її оцінки з головою суду, який, на її думку, не повинен був втручатися в оцінювання, що належить до повноважень безпосереднього керівника державної служби.

Не погодившись із результатами оцінювання, позивачка подавала письмові зауваження та скаргу, однак, як зазначає, наведені нею доводи не були належним чином спростовані. Вважає, що негативний висновок, затверджений наказом ТУ ДСА України в Волинській області від 05.12.2025 № 108/02-07, став формальною підставою для її звільнення, а тому виданий на його підставі наказ про звільнення також є протиправним.

З наведених підстав позивач просить позов задовольнити (арк. спр. 1-15).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 161-162).

У відзиві на позовну заяву від 23.02.2026 представник ТУ ДСА у Волинській області позовні вимоги не визнала, мотивуючи тим, що при постановленні оспорюваних наказів відповідач 1 діяв на підставі, в межах і в спосіб передбачені Конституцією України та законами України і жодним чином не порушувало прав позивача (арк. спр. 167-171).

На адресу суду від керівника апарату Любомльського районного суду Волинської області надійшов відзив від 24.02.2026 №03-13/38/2026, у якому відповідач 2 заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що оцінювання службової діяльності позивачки проведено з дотриманням вимог Закону України «Про державну службу» та Порядку № 640, а звільнення є правомірним.

Зазначає, що за результатами оцінювання службової діяльності за 2025 рік позивачці виставлено негативну оцінку у зв`язку з невиконанням п`ятого завдання виконання доручень голови суду та керівника апарату. Зокрема, станом на 19.11.2025 не було виконано визначених планом заходів з упорядкування архівних документів суду, а саме не передано на погодження документи за 20132014 роки та не проведено відповідних заходів з перевірки архівних справ. На думку відповідача, оцінка ґрунтується на об`єктивних даних, а твердження про упередженість керівництва є безпідставними.

Відповідач також стверджує, що протягом 2025 року позивачка неналежно виконувала окремі посадові обов`язки, зокрема у сфері кадрового діловодства, підготовки документів і контролю за веденням судової статистики. Значний обсяг відповідної роботи, за його твердженням, фактично виконував керівник апарату суду. Водночас ОСОБА_1 як голова експертної комісії з реорганізації суду була відповідальною за організацію виконання заходів з упорядкування архіву та мала забезпечити дотримання встановлених строків.

Заперечуючи проти доводів про порушення процедури оцінювання, відповідач зазначає, що результати виконання завдань були подані керівнику апарату 19.11.2025, після чого позивачці виставлено бали та доведено їх до відома. Уважає, що оцінювання здійснено відповідно до визначених завдань і критеріїв, а негативна оцінка є законною підставою для звільнення державного службовця відповідно до статті 87 Закону України «Про державну службу». При цьому отримання негативної оцінки не є дисциплінарним стягненням, а становить наслідок оцінювання якості виконання посадових обов`язків.

З огляду на викладене просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, зокрема у вимогах про скасування висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності та наказу про звільнення, поновлення на посаді й стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (арк. спр. 177-183).

Щодо повноважень керівника апарату Любомльського районного суду Волинської області представляти інтереси відповідача 2 суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

За приписами частини третьої статті 55 КАС України, юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 59 КАС України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Крім того, за загальним правилом право на самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови колегіального виконавчого органу діяти від імені такої особи, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Разом з тим, змінами, внесеними до КАС України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» від 18.12.2019 № 390-IX розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: закон, статут, положення, трудовий договір (контракт).

Аналіз вищезазначених норм законодавства вказує, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку, передбачених статтею 44 КАС України, процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов.

Таким чином, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з частиною четвертою статті 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім Цивільного кодексу України, спеціальним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в статті 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов`язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі.

З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частина перша статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Частиною третьою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» зазначено, що обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Витяг з Єдиного державного реєстру містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, закріплений статтею 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.

Тобто, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Із матеріалів справи встановлено, що відзив на позовну заяву поданий від імені Любомльського районного суду Волинської області та підписаний керівником апарату.

Згідно із Витягом з реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно відповідача 2, уповноваженою особою юридичної особи Любомльського районного суду Волинської області є Павлусь Олег Сергійович, Маїло Катерина Василівна, Горпинко Крістіна Олександрівна, тоді як Наталія Лецюк (яка підписала відзив на позовну заяву) відсутня серед вказаних осіб.

Таким чином, докази щодо уповноваження Лецюк Наталією на вчинення будь-яких процесуальних дій у розумінні КАС України до Волинського окружного адміністративного суду не надані та в матеріалах справи відсутні. Доказів, які б свідчили про уповноваження на вчинення таких дій згідно посадових обов`язків, зокрема, довіреності та посадової інструкції, до суду також не надано.

Із урахуванням вищевикладених обставин, суд уважає, що відсутні підстави для прийняття до розгляду вказаного відзиву на позовну заяву, оскільки її підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.

Дана позиція узгоджується із ухвалою Верховного Суду від 13.07.2020 у справі № 488/5367/18.

У зв`язку із наведеним, суд не бере такий до уваги та вирішує справу за наявними матеріалами без його урахування.

У відповіді на відзив ТУ ДСА у Волинській області, який подано представником Купири Н. С. 02.03.2026, додатково зауважено, що скарга позивачки була розглянута формально. Відповідач 1 не здійснив самостійного аналізу доводів скарги, не витребував та не перевірив матеріали оцінювання, не надав власної правової оцінки обґрунтованості негативної оцінки, а фактично обмежився пересиланням скарги керівнику державної служби та безкритичним погодженням із наданою відповіддю.

Звільнення у зв`язку з отриманням негативної оцінки є прямим правовим наслідком відповідного висновку. Отже, приймаючи рішення про припинення державної служби, суб`єкт призначення повинен був переконатися у законності та обґрунтованості підстав такого рішення (арк. спр. 204-206).

На адресу суду 02.03.2026 надійшла відповідь на відзив Любомльського районного суду Волинської області, у якій представник позивача зазначила, що відзив не є належним процесуальним документом у розумінні КАС України, не може бути приєднаний до матеріалів справи та не повинен враховуватися судом під час її розгляду, а викладені в ньому доводи не мають належного доказового значення (арк. спр. 211-215).

У зв`язку з відрахуванням з 04.06.2026 судді Валюха В.М. зі штату Волинського окружного адміністративного суду на підставі наказу голови суду від 19.05.2026 №02-07/7/26 та на виконання розпорядження керівника апарату суду від 25.05.2026 №01-87/515/26 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №140/832/26 (арк. спр. 240).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026 головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №140/832/26 було визначено суддю Смокович В.І. (арк. спр. 241)

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ТУ ДСА в Волинській області, Любомльського районного суду Волинської області про визнання протиправними та скасування висновку та наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (арк. спр. 242).

Інших заяв по суті справи, передбачених КАС України до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Наказом Любомльського районного суду Волинської області від 01.03.2010 №02/02-05 ОСОБА_1 призначено на посаду консультанта суду, тимчасово, на період відсутності основного працівника, з 01.03.2010, як за конкурсом, з оплатою праці згідно штатному розпису та встановленням випробовування терміном на два місяці (арк. спр. 20).

В подальшому, наказом Любомльського районного суду Волинської області від 01.11.2010 №22/02-05 позивача було звільнено зі займаної посади (зворот арк. спр. 20) та наказом 02.11.2010 №26/02-05 призначено на посаду заступника керівника апарату Любомльського районного суду Волинської області (арк. спр. 21).

У грудні 2024 року позивачу було затверджено завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», на 2025 рік, відповідно до яких визначено наступні завдання: 1) виконання обов`язків прес-секретаря з метою забезпечення зав`язків з засобами масової інформації; 2) ведення військового обліку та бронювання військовозобов`язаних за судом на період мобілізації та воєнного часу; 3) організація та контроль за веденням судової статистики, забезпечення складання та формування статистичної звітності; 4) виконання обов`язків керівника апарату суду; 5) виконання доручень голови суду, керівника апарату (арк. спр. 31).

Позивачем 14.11.2025 подано звіт щодо виконання завдань і ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 , заступника керівника апарату Любомльського районного суду Волинської області, яка займає посаду державної служби категорії «Б» 2025 рік (зворот арк. спр. 35-37).

За результатами виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за 2025 рік від 19.11.2025 ОСОБА_1 визначено наступні бали: за перше завдання «3»; завдання друге «3»; завдання третє «3»; завдання четверте «3» та п`яте завдання «0 завдання та доручення голови суду виконуються несвоєчасно та неефективно». Середній бал 2,4, тобто оцінка негативна (арк. спр. 33-34).

Керівнику апарату Любомльського районного суду Волинської області 01.12.2025 подано зауваження на оцінювання результатів службової діяльності, у яких просила надати конкретні обґрунтування в частині виставленого бала «0» за завдання №5, скасувати результати завдань та виставити об`єктивну оцінку за виконання завдань і ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за 2025 рік (арк. спр. 40).

Відповідачем 2 листом від 04.12.2025 №02-14/ 4 /2025 повідомлено, що за результатами оцінювання службової діяльності заступнику керівника апарату суду ОСОБА_1 виставлено негативну оцінку за результатами службової діяльності за 2025 рік, у зв`язку з тим, що станом на 19.11.2025 не виконана пункт п`ятий завдань і ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», на 2025 рік, передбаченого Додатком 7 до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2022 №1106) погоджених на 2025 рік, а саме доручення голови суду зокрема: пункти 2, 3 Плану заходів впорядкування документів архіву Любомльського районного суду Волинської області, який затверджений Наказом голови суду від 07.05.2025 №32-1/01-07 від 07.05.2025 «Про затвердження плану заходів впорядкування документів архіву суду». Результати оцінювання службової діяльності обговорені з головою суду ОСОБА_2 , які ним погоджені (зворот арк. спр. 40).

Начальнику ТУ ДСА в Волинській області 18.12.2025 позивачем направлено скаргу, якою просила скасувати Висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців керівників апаратів та заступників керівників апаратів місцевих загальних судів Волинської області, затвердженого наказом ТУ ДСА в Волинській області від 05.12.2025 №108/02-07, в частині оцінювання результатів службової діяльності державного службовця заступника керівника апарату Любомльського районного суду Волинської області ОСОБА_1 (арк. спр. 42-46).

Відповідачем 1 листом від 23.12.2025 №2542/02-25 повідомлено, що направлено керівнику апарату Любомльського районного суду Волинської області для розгляду та підготовки обґрунтованої письмової відповіді державному службовцю (арк. спр. 47).

Любомльський районний суд Волинської області листом від 06.01.2026 №02/14/ 2 /2026 повідомлено, що за результатами оцінювання службової діяльності за 2025 рік заступнику керівника апарату суду ОСОБА_1 виставлено негативну оцінку у зв`язку із невиконанням пункту п`ятого завдань і ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» на 2025 рік, передбаченого Додатком 7 до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2022 № 1106 ) погоджених на 2025 рік, а саме доручення голови суду, зокрема: пункти 2 (термін виконання серпень-вересень 2025 року) Плану заходів впорядкування документів архіву Любомльського районного суду Волинської області, який затверджений наказом голови суду № 32-1/01-07 від 07.05.2025 «Про затвердження плану заходів впорядкування документів архіву суду», а саме архівні документи суду за 2013-2014 роки не передані на схвалення/погодження до ЕК архівного відділу районної державної адміністрації Волинської області (арк. спр. 48).

Головою Любомльського районного суду Волинської області 09.12.2025 оформлено на начальника ТУ ДСА у Волинській області подання про звільнення з займаної посади заступника керівника апарату Любомльського районного суду Волинської області ОСОБА_1 №02-15/2/2025 , яким передбачено, що наказом начальника ТУ ДСА України в Волинській області № 108/02-07 від 05.12.2025 «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців» затверджено висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців керівників апаратів та заступників керівників апаратів місцевих загальних судів Волинської області, які займають посади державної служби категорії «Б», у 2025 році, яким заступнику керівника апарату Любомльського районного суду Волинської області ОСОБА_1 затверджено негативну оцінку за результатами щорічного оцінювання службової діяльності у 2025 році.

У зв`язку із наведеним, керуючись законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про державну службу», Порядком проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженим постановою Кабінетів Міністрів України від 23.08.2017 № 640, роз`ясненням Національного агенства з питань державної служби № 192-р/з від 27.11.2024 «Щодо строку звільнення державного службовця у разі отримання ним негативної оцінки за результатами щорічного оцінювання службової діяльності» просив звільнити заступника керівника апарату Любомльського районного суду Волинської області ОСОБА_1 з займаної посади 23.12.2025 відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з отриманням негативної оцінки за результатами щорічного оцінювання службової діяльності у 2025 році з припиненням державної служби (зворот арк. спр. 101-102).

Наказом ТУ ДСА в Волинській області від 19.12.2025 №116/02-07 звільнено ОСОБА_1 з посади заступника керівника апарату Любомльського районного суду Волинської області 23.12.2025 у зв`язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності (арк. спр. 82).

Позивач, уважаючи висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців керівників апаратів та заступників керівників апаратів місцевих загальних судів Волинської області, затверджений наказом ТУ ДСА в Волинській області від 05.12.2025 №108/02-07, в частині оцінювання результатів службової діяльності державного службовця заступника керівника апарату Любомльського районного суду Волинської області ОСОБА_1 та наказу ТУ ДСА в Волинській області від 19.12.2025 №116/02-07 «Про звільнення ОСОБА_1 » протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернулася за захистом своїх прав та інтересів до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначається Законом України «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII).

Питання оцінювання результатів службової діяльності державних службовців визначено статтею 44 Закону №889-VIII, відповідно до частини першої якої результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар`єри.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 44 Закону №889-VIII оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції, виконання індивідуальної програми професійного розвитку, а також показників, визначених у контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», здійснюється суб`єктом призначення.

Державного службовця ознайомлюють з результатами оцінювання його службової діяльності під підпис протягом трьох календарних днів після проведення оцінювання. Висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення.

Частинами п`ятою, шостою статті 44 Закону №889-VIII встановлено, що за результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням.

У разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення).

Порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України. Керівник державної служби в апараті органу законодавчої та судової влади може проводити оцінювання результатів службової діяльності державних службовців з урахуванням особливостей проходження державної служби в апараті таких органів (частина одинадцята статті 44 Закону №889-VIII).

Відповідно до пункту 2 Типового Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2017 №640 (далі - Постанова №640), метою оцінювання є визначення якості виконання державним службовцем поставлених завдань, а також прийняття рішення щодо його преміювання, планування службової кар`єри.

Пункт 3 Порядку №640 визначає, що оцінювання проводиться з дотриманням принципів об`єктивності, достовірності, доступності та прозорості, взаємодії та поваги до гідності державного службовця.

Пунктом 9 Порядку №640 передбачено, що оцінювання проводиться поетапно: визначення завдань і ключових показників; визначення результатів виконання завдань; затвердження висновку (крім випадків, коли жодне із визначених завдань не підлягає оцінюванню).

Відповідно до пункту 37 Порядку №640 для визначення результатів виконання завдань безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) проводить з державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», оціночну співбесіду.

У разі тимчасової відсутності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», або його повторної неявки для проходження оціночної співбесіди у визначені безпосереднім керівником строки визначення результатів виконання завдань проводиться безпосереднім керівником та керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) без оціночної співбесіди в установлений строк. У разі тимчасової відсутності у зв`язку з відрядженням або відпусткою такого державного службовця за його заявою до безпосереднього керівника оціночна співбесіда та визначення результатів виконання завдань проводяться раніше.

Пунктом 38 Порядку №640 визначено, що перед проведенням оціночної співбесіди державний службовець, який займає посаду державної служби категорії Б або В, заповнює форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії Б або В, за відповідний рік згідно з додатком 9 у частині відомостей щодо себе та займаної посади, опису досягнутих результатів у розрізі кожного визначеного завдання та строку його фактичного виконання. Державний службовець заповнює зазначену форму у відповідній частині і передає її безпосередньому керівникові в електронній формі.

У разі тимчасової відсутності державного службовця або ненадання ним зазначеної форми, заповненої у відповідній частині, такі відомості зазначаються безпосереднім керівником.

Відповідно до пункту 39 Постанови №640 оціночна співбесіда проводиться на основі усних пояснень державного службовця, який займає посаду державної служби категорії Б або В, про виконання завдань і ключових показників та його письмового звіту, що подається у довільній формі відповідно до абзацу першого пункту 9-1 цього Порядку (у разі його подання державним службовцем). Під час оціночної співбесіди також розглядаються пропозиції щодо завдань і ключових показників на наступний період та визначаються потреби у професійному навчанні (крім випадку, коли державному службовцю виставлено негативну оцінку). Потреби у професійному навчанні визначаються у вигляді професійних компетентностей, які необхідно набути або вдосконалити державному службовцю.

Після проведення оціночної співбесіди безпосереднім керівником заповнюється форма щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії Б або В, за відповідний рік згідно з додатком 9 у частині виставлення балів, визначення оцінки та їх обґрунтування. Безпосередній керівник разом з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) виставляє державному службовцю негативну, позитивну або відмінну оцінку (крім випадків, коли жодне із завдань не підлягає оцінюванню) з її обґрунтуванням на основі розрахунку середнього бала за виконання кожного визначеного завдання (з урахуванням досягнення ключових показників) за критеріями визначення балів згідно з додатком 5.

Безпосередній керівник забезпечує ознайомлення державного службовця з результатами виконання завдань.

Визначені потреби у професійному навчанні зазначаються державним службовцем в індивідуальній програмі, яка складається відповідно до пункту 12-1 цього Порядку за формою згідно з додатком 8.

Судом встановлено, що 14.11.2025 позивачем надано відповідь на питання на оціночну співбесіду при оцінюванні службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» в Любомльському районному суді Волинської області (зворот арк. спр. 34-35).

Додатком 5 до Порядку №640 затверджені Критерії визначення балів, відповідно до яких:

- «не підлягає оцінюванню» якщо завдання не могло бути виконано через обставини, які об`єктивно унеможливили його виконання і щодо яких державний службовець не міг впливати чи пропонувати інший спосіб виконання завдання, зокрема через тимчасову непрацездатність, відсторонення від виконання посадових обов`язків (повноважень), простій, тимчасову відсутність державного службовця з інших причин;

- оцінка «0» виставляється якщо завдання не виконано або під час його виконання порушено вимоги законодавства у сфері запобігання корупції;

- оцінка «1» виставляється, якщо завдання виконано частково, результати не можуть бути використані через необхідність суттєвого доопрацювання, до виконання завдання державний службовець підійшов формально, чим нівелював практичну цінність отриманого результату, або завдання виконане з демонстрацією неспроможності одночасного забезпечення на належному рівні і своєчасного виконання посадових обов`язків, або під час виконання такого завдання порушено вимоги правил етичної поведінки, або процес досягнення результату чи сам результат мав негативний відгук з боку користувачів, споживачів, співвиконавців, керівництва тощо;

- оцінка «2» виставляється, якщо завдання виконано, але з порушенням строку виконання та/або із залученням до виконання завдання інших осіб (під час виконання роботи державний службовець потребував надання зразків документів, допомоги у виробленні алгоритму роботи, аналізі нормативно-правових актів, суттєвому коригуванні проектів документів, проявляв низьку самостійність, недостатність знань нормативно-правових актів, вимог до підготовки службових документів, потребував нагадувань і високої міри контролю з боку керівника тощо);

- оцінка «3» виставляється якщо завдання виконано своєчасно, результат якого повною мірою можна використати в роботі. Робота проводилась ефективно з дотриманням правил етичної поведінки;

- оцінка «4» виставляється якщо завдання виконано своєчасно (завчасно), результат високої якості, його досягнуто з високим ступенем самостійності (за необхідності командної роботи), ініціативності, робота проводилась ефективно, з дотриманням правил етичної поведінки. Під час виконання завдання державним службовцем вносилися пропозиції щодо інших документів, процесів, процедур, заходів або їх удосконалення. Пройдено професійне навчання відповідно до індивідуальної програми підвищення рівня професійної компетентності/індивідуальної програми професійного розвитку, за результатами якого нараховано не менше ніж 0,4 кредиту Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (ЄКТС).

Оцінюючи доводи сторони позивача суд враховує позицію Верховний Суд, викладену у постанові від 18.05.2023 у справі №360/5292/19 у якій, зокрема, зазначено, що негативна, позитивна або відмінна оцінка за результатами оцінювання має бути обґрунтована (такий висновок підтримано Верховним Судом у постанові від 11.01.2024 у справі №300/141/20).

Верховний Суд у постанові від 26.01.2023 у справі №140/318/21 зазначив, що обґрунтування балів за виконані завдання не може зводитися до цитування повністю чи частково критеріїв їхнього визначення, установлених додатком 5 до Порядку.

Критерії оцінювання не можуть підміняти обов`язок суб`єкта оцінювання навести відповідні обґрунтування щодо виставлених державному службовцю балів, адже не є тотожними поняттями. Так, критерії - це загальні норми та вимоги, за наявності яких завдання уважається виконаним/частково виконаним/не виконаним, а обґрунтування балів - це фактичні обставини, які суб`єкт оцінювання повинен навести на підтвердження виставлення конкретного балу.

Необхідність належного обґрунтування виставлених державному службовцю балів за результатами оцінювання службової діяльності передбачена наслідками, які може потягнути за собою недостатня їхня кількість.

Верховний Суд у постанові від 28.11.2024 у справі № 420/35487/23 наголосив, що суд не може на власний розсуд визначати бали або наводити власне обґрунтування вже виставленим балам. Водночас суд зобов`язаний перевірити відповідність процедури і результатів установленим критеріям. У цій же постанові Верховний Суд визнав протиправним формальний підхід у ситуації, коли державний службовець перебував на лікарняному, співбесіда не проводилася, виставлені бали не були належно мотивовані, а особі не надали реальної можливості підтвердити або спростувати їх до затвердження несприятливого висновку.

У постанові від 21.04.2021 у справі №480/4987/19 Верховний Суд сформував правову позицію, яка полягає у тому, що допущення учасниками процедури оцінювання порушень, які можуть полягати у застосуванні формального підходу до визначення завдань, порушенні встановлених термінів проведення оцінювання, неналежному заповненні форм, виставленні балів та оцінок, що не відповідають встановленим критеріям, та затвердженні висновку, який містить таку оцінку, є підставою для скасування висновку щодо результатів службової діяльності державного службовця у встановленому порядку. Ця позиція була неодноразово була підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.08.2021 у справі №520/510/20, від 10.02.2022 у справі №300/3634/20 та в інших.

Також Верховний Суд у своїй постанові від 11.09.2025 у справі № 600/139/24-а зазначив, що обов`язок відповідача полягає у з`ясуванні конкретних причин, умов та обставин, через які завдання не виконані або виконані неналежно, і в наведенні обґрунтування конкретного бала; самого лише обґрунтування оцінки будь-якого змісту недостатньо. Результати за додатком 9 повинні дозволяти встановити дійсні підстави кожного бала, конкретні зауваження до роботи та обсяг фактично невиконаних завдань.

Як було встановлено судом вище, у грудні 2024 року позивачу було затверджено завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», на 2025 рік, відповідно до яких визначено наступні завдання: 1) виконання обов`язків прес-секретаря з метою забезпечення зав`язків з засобами масової інформації; 2) ведення військового обліку та бронювання військовозобов`язаних за судом на період мобілізації та воєнного часу; 3) організація та контроль за веденням судової статистики, забезпечення складання та формування статистичної звітності; 4) виконання обов`язків керівника апарату суду; 5) виконання доручень голови суду, керівника апарату (арк. спр. 31).

Позивачем 14.11.2025 подано звіт щодо виконання завдань і ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 , заступника керівника апарату Любомльського районного суду Волинської області, яка займає посаду державної служби категорії «Б» 2025 рік (зворот арк. спр. 35-37).

За результатами виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за 2025 рік від 19.11.2025 ОСОБА_1 визначено наступні бали: за перше завдання «3»; завдання друге «3»; завдання третє «3»; завдання четверте «3» та п`яте завдання «0 завдання та доручення голови суду виконуються несвоєчасно та неефективно». Середній бал 2,4, тобто оцінка негативна.

В обґрунтуванні оцінки зазначено: «Завдання та доручення голови суду виконується несвоєчасно та неефективно, але з дотриманням правил етичної поведінки та антикорупційного законодавства. Необхідно постійно вивчати зміни в законодавстві та уміти організовувати та розподіляти власний робочий час. Необхідно більше уваги приділяти самоорганізації.» (арк. спр. 33-34).

Оцінюючи наведене обґрунтування, суд виходить із того, що відповідно до пункту 39 Порядку № 640 безпосередній керівник виставляє державному службовцю бали та визначає оцінку на основі розрахунку середнього бала за виконання кожного визначеного завдання, з урахуванням досягнення ключових показників, за критеріями, встановленими додатком 5 до цього Порядку. Отже, обґрунтування виставленого бала повинно відображати конкретні результати виконання відповідного завдання та фактичні обставини, які дають змогу співвіднести ці результати з установленими критеріями.

Водночас у такому обґрунтуванні не конкретизовано, які саме доручення не були виконані, у чому полягало їх невиконання, які строки порушено та які фактичні обставини свідчили про повне невиконання визначеного завдання.

Додатком 5 до Порядку №640 визначено, що критеріями виставлення балу «0» є наступне: Завдання не виконано або під час його виконання порушено вимоги законодавства у сфері запобігання корупції, тоді як балу «2» передбачається: Завдання виконано, але з порушенням строку виконання та/або із залученням до виконання завдання інших осіб (під час виконання роботи державний службовець потребував надання зразків документів, допомоги у виробленні алгоритму роботи, аналізі нормативно-правових актів, суттєвому коригуванні проектів документів, проявляв низьку самостійність, недостатність знань нормативно-правових актів, вимог до підготовки службових документів, потребував нагадувань і високої міри контролю з боку керівника тощо).

При цьому формулювання про те, що завдання та доручення виконуються несвоєчасно та неефективно, за своїм змістом указує на недоліки у виконанні доручень, однак саме по собі не підтверджує, що завдання № 5 не виконано в цілому. В обґрунтуванні не розмежовано випадки повного невиконання доручень та випадки їх несвоєчасного або неналежного виконання, не наведено конкретних фактів, які б давали змогу встановити, до якого саме критерію належать установлені керівником недоліки.

Отже, суд не визначає, який саме бал мав бути виставлений за завдання № 5, оскільки це належить до повноважень суб`єкта оцінювання, а встановлює, що наведене обґрунтування не дає змоги перевірити відповідність нульового бала критеріям, визначеним додатком 5 до Порядку № 640. За таких обставин виставлення такого бала не можна визнати належним чином мотивованим.

Крім того, зміст подальших пояснень щодо причин негативного оцінювання не був послідовним. У поясненні керівника апарату суду від 04.12.2025 № 02-14/4/2025 йшлося про невиконання пунктів 2 та 3 Плану заходів упорядкування документів архіву Любомльського районного суду Волинської області, затвердженого наказом голови суду від 07.05.2025 № 32-1/01-07 (арк. спр. 136-137), тоді як у відповіді на скаргу від 06.01.2026 №02-14/ 2 /2026 про невиконання пункту 2. Такі розбіжності не дають змоги однозначно встановити фактичні обставини, які були покладені в основу проставленого бала. Також суд зауважує, що подальша деталізація заперечень не усуває обов`язку суб`єкта оцінювання належно обґрунтувати виставлений бал саме у документах проведення такого оцінювання.

Також суд враховує, що завдання № 5 охоплює виконання доручень як голови суду, так і керівника апарату, однак в матеріалах оцінювання не наведено конкретних відомостей про невиконання позивачкою доручень керівника апарату, а також не ідентифіковано інших доручень голови суду, невиконання яких слугувало підставою для нульового бала, крім питань, пов`язаних з упорядкуванням архівних документів.

Обґрунтовуючи негативну оцінку, відповідач 2 посилаються на невиконання окремих пунктів Плану заходів упорядкування документів архіву Любомльського районного суду Волинської області, затвердженого наказом голови суду від 07.05.2025 № 32-1/01-07. Проте завдання і ключові показники службової діяльності позивачки були визначені ще в грудні 2024 року, а зазначений план затверджено вже протягом звітного року. При цьому матеріали справи не свідчать про перегляд відповідних завдань та ключових показників або про включення до них окремого завдання щодо виконання зазначеного плану.

Саме по собі затвердження плану протягом року не виключає можливості врахування виконання відповідних доручень під час оцінювання. Водночас суб`єкт оцінювання мав належним чином установити, як конкретні заходи співвідносилися з визначеним ОСОБА_1 завданням № 5, у чому полягало її особисте невиконання відповідних обов`язків та чому встановлені обставини відповідали критерію проставленого бала.

Згідно з доводами позивачки та пункту 2 Плану заходів упорядкування документів архіву Любомльського районного суду Волинської області, затвердженого наказом голови суду від 07.05.2025 № 32-1/01-07, дотримання термінів виконання, які зазначені в плані заходів покладені на ОСОБА_1 , як заступника керівника апарату суду, так і на ОСОБА_3 , архіваріусу суду. Позивачка також зазначала, що протягом року виконувала інші доручення голови суду та керівника апарату, що відображено у звіті про виконання завдань (арк. спр. 98-99). Натомість відповідачами не доведено, що наведені обставини були належним чином досліджені та зіставлені з визначеним завданням № 5 під час виставлення оцінки.

Суд також враховує, що за завданням № 2 «Ведення військового обліку та бронювання військовозобов`язаних» позивачці виставлено три бали без належного обґрунтування відповідності результатів роботи саме цьому балу. Водночас актом перевірки стану військового обліку від 26.06.2025 № 8/18 (арк. спр. 55-56), на який посилається позивачка, порушень не встановлено. Наведене саме по собі не означає, що суд може встановити інший бал, проте підтверджує необхідність перевірки фактичних підстав оцінювання та дотримання вимоги про обґрунтування кожного виставленого бала.

Дослідивши результати виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за 2025 рік від 19.11.2025 ОСОБА_1 (арк. спр. 33-34) судом встановлено, що обґрунтування виставлення балів для завдань №1 - №4 взагалі не наведено, що саме по собі свідчить про необґрунтованість таких результатів та формального підходу до процедури оцінювання державного службовця.

Пунктом 11-1 Порядку №640 перебачено, що з метою відстеження прогресу виконання визначених для державного службовця завдань, аналізу інформації про стан досягнення завдань, установлених для відповідного державного органу, контролю своєчасності та якості процесу виконання завдань, визначення потреби у необхідності коригування процесу або результату виконання завдання, а також надання допомоги для належного виконання завдань проводиться моніторинг виконання завдань і ключових показників.

Моніторинг виконання завдань і ключових показників проводиться особою, яка їх визначила. Моніторинг виконання завдань і ключових показників, визначених для державних службовців, які займають посади державних секретарів міністерств, проводиться відповідним міністром.

У разі коли протягом поточного року на посаду особи, яка визначила державному службовцю завдання і ключові показники, призначено іншу особу, державний службовець протягом трьох робочих днів після такого призначення передає такій особі копію визначених йому завдань і ключових показників (у паперовій або електронній формі).

ОСОБА_1 зазначала, що протягом 2025 року зауважень щодо виконання нею визначених завдань не отримувала. Любомльським районним судом Волинської області не надано переконливих доказів того, що під час такого моніторингу були встановлені конкретні недоліки виконання завдань, про які позивачку своєчасно повідомляли та які згодом стали підставою для негативного результату.

Окремої оцінки потребує дотримання процедури затвердження негативної оцінки. За пунктом 40-1 Порядку № 640 служба управління персоналом узагальнює результати виконання завдань державними службовцями.

Якщо за підсумками визначення результатів виконання завдань державному службовцю виставлена негативна оцінка, служба управління персоналом інформує про це суб`єкта призначення та передає йому матеріали оцінювання такого державного службовця (завдання і ключові показники, письмовий звіт (у разі подання), заповнену форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії Б або В, за відповідний рік згідно з додатком 9, зауваження державного службовця щодо оцінювання результатів його службової діяльності (у разі подання).

Для встановлення обґрунтованості виставлення державному службовцю негативної оцінки суб`єкт призначення вивчає матеріали оцінювання і в разі необхідності заслуховує пояснення відповідного державного службовця та/або його безпосереднього керівника.

У разі необґрунтованості негативної оцінки, виставленої державному службовцю, суб`єкт призначення зазначає про це (з відповідним обґрунтуванням) у формі згідно з додатком 9.

У цій справі позивачка подавала зауваження щодо оцінювання, у яких просила обґрунтувати нульовий бал за завданням № 5 та виставити об`єктивну оцінку. Однак із наданих відповідачем 1 матеріалів не вбачається, що під час затвердження висновку ним було проведено належну перевірку фактичних підстав негативної оцінки, зіставлено визначені завдання з результатами їх виконання та надано оцінку зауваженням позивачки. Сам факт видання наказу про затвердження висновку не підтверджує виконання вимог пункту 40-1 Порядку № 640.

Адміністративний суд, у відповідності до приписів частини другої статті 2 КАС України, повинен перевірити та надати юридичну оцінку відповідності проведеної процедури оцінювання та результатів оцінювання з критеріями оцінювання (аналогічний правовий підхід наведений у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №280/6429/19).

Не заперечуючи наявність у суб`єкта оцінювання дискреційних повноважень щодо застосування критеріїв виставлення балів та обґрунтування виставленої оцінки, суд уважає, що така дискреція не може бути свавільною, а повинна ґрунтуватися на приписах закону.

До того ж, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Отже, результати виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за відповідний рік повинні містити належні та достатні обґрунтування, які б дозволяли встановити дійсні підстави виставлення того чи іншого балу державному службовцю, а не формальне цитування критеріїв виставлення балів.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 26.01.2023 у справі №140/318/21 та підтримані постановою Верховного Суду від 11.12.2025 у справі № 640/2489/21.

Крім того, в матеріалах наведено відомості про проходження ОСОБА_1 професійних навчань обсягом понад 1 кредит ЄКТС та 0,17 кредиту ЄКТС (арк. спр. 79). Також наявна відомість про оцінювання результатів службової діяльності позивача за 2018 2024 роки, відповідно до якої ОСОБА_1 встановлювались виключно позитивні оцінки (арк. спр. 23). В оскаржуваній формі немає мотивованої оцінки цих даних та пояснення, чому вони не впливають на результат завдання.

Дане узгоджується із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2026 у справі № 380/164/25.

Відповідно до пункту 49 Порядку № 640 висновок скасовується суб`єктом призначення або судом у частині оцінювання результатів службової діяльності конкретного державного службовця.

Зазначений висновок не підлягає скасуванню, якщо допущені процедурні порушення, які не впливають на результати оцінювання.

У цій справі такі порушення не можуть вважатися формальними, оскільки саме нульовий бал за завданням № 5 зумовив середній бал 2,40 та, як наслідок, негативну оцінку. За інших значень бала за цим завданням середній результат міг би бути іншим. Тому відсутність належного обґрунтування нульового бала та неперевіреність його відповідності критеріям безпосередньо стосуються результату оцінювання, який став підставою для звільнення позивачки.

За наведених обставин суд доходить висновку, що відповідачами не доведено належного обґрунтування негативної оцінки службової діяльності ОСОБА_1 за 2025 рік та дотримання всіх вимог процедури її затвердження. Отже, висновок, затверджений наказом ТУ ДСА України в Волинській області від 05.12.2025 № 108/02-07, у частині оцінювання позивачки не відповідає критерію обґрунтованості, визначеному частиною другою статті 2 КАС України, та підлягає скасуванню в цій частині.

Оскільки наказ ТУ ДСА України в Волинській області від 19.12.2025 № 116/02-07 про звільнення позивачки ґрунтується на негативній оцінці, правомірність якої не підтверджена, такий наказ також не має належної правової підстави й підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 КЗпП України, а відтак, встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Таким чином, ОСОБА_1 слід поновити на посаді з якої її звільнено, а саме: заступник керівника апарату Любомльського районного суду Волинської області з 24.12.2025.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці за правилами», передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

Згідно з підпунктом 3 пункту 1 розділу І Порядку №100, він підлягає застосуванню для розрахунку середньої заробітної плати і у випадку вимушеного прогулу.

Відповідно до абзаців першого, третього пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

За правилами пункту 5 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, установленим із дотриманням вимог законодавства.

Згідно з довідкою про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням виданій ОСОБА_1 від 24.12.2025 №594 (арк. спр. 71), сума нарахованої заробітної плати позивачці для визначення середньої заробітної плати у жовтні 2025 року складає 36 745,47 грн, а у листопаді 2025 року 37 319,00 грн. Таким чином, розмір заробітної плати за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю звільнення, за жовтень-листопад 2025 року становить 74 064,47 грн. При цьому, кількість фактично відпрацьованих позивачем робочих днів у жовтні 2025 року складала 22 дні (арк. спр. 121), у листопаді 2025 року 20 днів (арк. спр. 118), всього 42 робочих дня. А тому, середньоденна заробітна плата становить 1 763,44 грн (74 064,47 грн / 42 робочих дня = 1 763,44 грн).

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Позивач була звільнена 23.12.2025, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.12.2025 (наступний день після звільнення) по 26.10.2026 (до дня ухвалення рішення у справі) становить 218 робочих днів.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 384 429,92 грн (1 763,44 грн х 218 робочих днів).

Отже, на користь позивача належить стягнути 384 429,92 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому, суд зауважує, що у пункті 6 Постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 № 13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Крім того, відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

З урахуванням вищенаведених положень рішення суду підлягає негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що становить 37 032,24 грн.

Суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03, 20.09.2012, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачі судовий збір в сумі 1064,96 грн, сплачений відповідно до квитанції від 02.02.2026 №2.514672983.1 (арк. спр. 154).

Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн суд зазначає наступне.

Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: Договір про надання професійної правничої допомоги від 25.12.2025 №41/25; акт виконаних робіт (наданих послуг) від 03.04.2026; платіжна інструкції від 02.03.2026 №2.554891003.1 (арк. спр. 226-228); ордер на надання правничої допомоги серії АС №1168456 (арк. спр. 16); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №1060 (зворот арк. спр. 53-54).

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що провадження здійснювалося в порядку письмового позовного провадження без виклику сторін, спірні правовідносини регулюється КЗпП України, Законом України «Про державну службу» та Порядком №640, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню до даної справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia,заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір.

Верховний Суд в постановах від 22.12.2020 по справі №520/8489/19, від 07.05.2020 у справі №320/3271/19, від 10.03.2020 у справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Щодо відсутності документу, який свідчить про оплату наданих послуг, суд зауважує, що пунктом 4.6 договору про надання професійної правничої допомоги від 25.12.2025 №41/25 передбачено, що клієнт сплачує адвокату гонорар протягом трьох робочих днів з моменту винесення судом рішення на підставі виставленого рахунку.

Отож, у суду відсутні підстави уважати, що станом на день розгляду справи позивач повинна була здійснити оплату наданих адвокатом послуг, а тому відсутність доказів повної сплати гонорару, у даному випадку, не є підставою для відмови у відшкодуванні позивачу понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Також суд враховує, що ряд послуг, які надавались позивачу (підготовка адвокатських запитів, ознайомлення з матеріалами справи, формування правової позиції, а також ознайомлення з відзивом на позовну заяву та підготовка відповіді) не відповідають критеріям необхідності та не вирішального мали впливу на хід розгляду справи.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням заперечень відповідача 1 щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу, заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів є сума 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок). Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Кодексу законів про працю України, Закону України «Про державну службу», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Сенаторки Левчанівської, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 26276277), Любомльського районного суду Волинської області (44301, Волинська область, Ковельський район, місто Любомль, вулиця Франка, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 02890529) про визнання протиправними та скасування висновку та наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців керівників апаратів та заступників керівників апаратів місцевих загальних судів Волинської області, затверджений наказом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області від 05.12.2025 №108/02-07, в частині оцінювання результатів службової діяльності державного службовця заступника керівника апарату Любомльського районного суду Волинської області ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області від 19.12.2025 №116/02-07 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань Любомльського районного суду Волинської області на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 384 429,92 грн (триста вісімдесят чотири тисячі чотириста двадцять дев`ять гривень 92 копійки).

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області поновити ОСОБА_1 на посаді заступника керівника апарату Любомльського районного суду Волинської області з 24.12.2025.

Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань Любомльського районного суду Волинської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві гривні 48 копійок) та 2 500,00 грн (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві гривні 48 копійок) та 2 500,00 грн (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника керівника апарату Любомльського районного суду Волинської області та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 37 032,24 грн (тридцять сім тисяч тридцять дві гривні 24 копійок) підлягає до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович