Рішення № 140952841, 20.10.2026, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/2305/26

Провадження № 2/148/1749/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дамчука О.О.

за участю секретаря Єфіменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку з повідомленням сторін в м. Тульчині цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ НОВИЙ КОЛЛЕКТОР до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В С Т А Н О В И В:

Представниця позивача звернулася до суду з позовом посилаючись на те, що 22.11.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачкою за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено договір про споживчий кредит № 102727628. Згідно з умовами якого відповідачка отримала 12300,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток № 1 до договору № 102727628 від 22.11.2025) платіж повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту, за користування кредитом та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів) мав бути внесений відповідачкою 17.11.2026 (дата остаточного погашення заборгованості). ТОВ «МІЛОАН» умови Кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на потрібну їй суму. Відповідачка у свою чергу умов вказаного кредитного договору не виконала вчасно. У подальшому, 26.06.2026 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ НОВИЙ КОЛЛЕКТОР укладено договір факторингу № МТ-260626-1, згідно з умовами якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ НОВИЙ КОЛЛЕКТОР право грошової вимоги за зазначеним кредитним договором. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою взятих на себе зобов`язань за кредитним договором у встановленому договором порядку та строки, станом на день звернення до суду, остання має заборгованість у сумі 33176,18 грн, з яких 12250,80 грн сума заборгованості за тілом кредиту; 7583,58 грн заборгованість за відсотками; 8191,80 заборгованість за комісією за обслуговування кредиту; 5150,00 грн заборгованість за штрафом. Також просить стягнути з відповідачки судові витрати в розмірі 2662,40 грн судового збору та поштових витрат у розмірі 216,18 грн.

Представниця позивача ТОВ НОВИЙ КОЛЛЕКТОР наполягає на задоволенні позову з підстав викладених у позовній заяві, просить розглянути справу за відсутності представника (а.с.5 зворот), що зазначено у прохальній частині позовної заяви.

Відповідачка та її представниця в судове засідання не прибули будучи належним чином повідомленими про дату час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України (а.с.46). Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду від останніх не надходили.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене вище, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

18.08.2026 від представниці відповідачки адвоката Хворост Д.М. надійшов відзив на позовну заяву (а.с.44-51), у якому остання просила позовні вимоги ТОВ «НОВИЙ КОЛЛЕКТОР» задовольнити частково у загальній сумі 11627,04 грн, з яких 7192,98 грн тіло кредиту; 4434,06 грн проценти за користування кредитом; здійснити перерозподіл судових витрат відповідно до частки задоволених вимог та стягнути з позивача на користь відповідачки судові витрати пропорційно до частки відмовлених вимог у розмірі 3247,50 грн. Посилаючись на те, що вимоги зі стягнення комісії за обслуговування кредиту є нікчемною, відповідно до ч.ч.1-2 ст. 11 та ч.5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та штрафу, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦКУ. Умови договору є несправедливими та непропорційними у частині нарахувань загальної вартості кредиту, враховуючи те, що даний кредит є мікрокредитом, укладеним в електронній формі та відповідно до п.5 ч.3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50 відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором є несправедливими.

Даний відзив на позовну заяву було 18.08.2026 о 22:07 год. направлено до електронних кабінетів позивача та його представниці, підсистеми «Електронний суд», однак станом на 20.10.2026 від останніх відповідь на відзив до суду не надходила.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Із матеріалів справи вбачається, що при укладанні Договору сторони керувались статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" де зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11Закону України"Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію"встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію"визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

З урахуванням викладеного вбачається, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК).

У силу частини першої статті 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1054 ЦК). Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі (ч.2 ст.1056-1ЦК).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Статтями 526, 527, 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом відповідачка порушує зобов`язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтею 599 ЦК передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином або частково чи у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України.

Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 22.11.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачкою за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «МІЛОАН» укладено електронний договір про споживчий кредит № 102727628 (а.с.14-21).

Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) становить 12300,00 грн (п.1.2. Кредитного договору); строк кредитування 360 днів (п.1.3. Договору). Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 17.11.2026 (дата остаточного погашення заборгованості) (п. 1.4 Договору). Комісія за надання кредиту: 2767,50 грн, яка нараховується за ставкою 22,50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.1.5.1. Договору). Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 20024,40 грн, що нараховується за ставкою 7,40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору. (п.1.5.2. Договору); Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 90,00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом (п.1.5.3 Договору); Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 20716,80 грн (п.1.5.4 Договору); Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені пунктами 2.2 - 2.3 цього Договору (п.1.6 Договору).

Із пункту 2.1 Договору вбачається, що кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Пунктом 2.2.1. зазначеного кредитного договору передбачено, що Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.п. 1.5.1.,1.5.2, 1.5.3, 1.5.4 Договору відповідно.

Відповідно до п. 2.2.2. Договору, Комісія за надання кредиту нараховується Кредитодавцем одноразово в момент видачі кредиту. Строк сплати Позичальником загальної (всієї) суми комісії за надання кредиту настає в момент її нарахування і для кожної окремої частини комісії завершується у відповідну дату платежу - дату завершення розрахункового періоду, сума платежу за який включає цю частину комісії, відповідно до Графіку платежів, а якщо відповідно до Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті в повному обсязі в першу дату платежу, строк її сплати завершується в цю першу дату платежу. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) нараховується Кредитодавцем в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів. Строк сплати Позичальником нарахованої суми комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) настає в момент її нарахування і триває до дати платежу (включно), з настанням якої завершується розрахунковий період, в якому така комісія була нарахована, згідно Графіку платежів. Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату остаточного погашення заборгованості (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування. База для нарахування процентів: Фактична кількість днів в місяці, 365 днів в році. Строк сплати процентів настає в день їх нарахування і триває до дати платежу (включно), з настанням якої завершується розрахунковий період, в якому такі проценти були нараховані, згідно Графіку платежів. Строк сплати кожної окремої частини кредиту (тіла кредиту) настає та завершується у відповідну дату платежу, що передбачає сплату цієї частини (тіла) кредиту, згідно Графіку платежів. Якщо відповідно до Графіку платежів вся сума (тіло) кредиту підлягає сплаті одноразово, строк сплати всієї суми (тіла) кредиту настає та завершується у відповідну дату платежу, що передбачає сплату тіла кредиту, згідно Графіку платежів.

За визначенням наведеним у Договорі, Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) встановлена п.1.5.2 цього Договору - винагорода за обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості) Кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання Позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті Позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим Договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для Позичальника переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим Договором, надсилання Позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього Договору службами підтримки Кредитодавця, тощо, яка нараховується Кредитодавцем та сплачується Позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

За умовами п. 3.1.3 Договору вбачається, що протягом всього строку кредитування кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику сервіси за які встановлена комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості). Додатково до цього, на звернення Позичальника але не частіше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов Договору, Кредитодавець безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту повернутої Кредитодавцю, шляхом направлення інформації/документів через обрані/вказані Позичальником у зверненні канали комунікації.

Із чого вбачається, що надання інформації позичальнику про стан кредитної заборгованості один раз на місяць, а також у разі зміни істотних умов Договору надається кредитодавцем безкоштовно, тобто не входить у комісію за обслуговування кредитної заборгованості, яка передбачена за інші послуги кредитодавця, які конкретно визначені у кредитному договорі, а саме: цілодобове надання Позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті Позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим Договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для Позичальника переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим Договором, надсилання Позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього Договору службами підтримки Кредитодавця, тощо.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідачка була обізнана щодо особливостей Договору, за яким їй було надано кредит, які в свою чергу були відображені в кредитному договорі, графіку платежів і паспорті споживчого кредиту. Зокрема щодо того, що загальні витрати за кредитом складаються з комісій за видачу і обслуговування кредиту.

Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.01.2023 року у справі № 172/410/21 (провадження № 61-17842св21), Закон № 1734-VIII «Про споживче кредитування» не забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит комісій та інших обов`язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) (крім тих, які згідно із законом надаються безоплатно) для отримання, обслуговування і повернення кредиту». Згідно зі ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно п. 10 ч.1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися). В графіку платежів до Договору зазначено щодо сплати Позичальником комісій за видачу кредиту і обслуговування кредитної заборгованості.

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, яка включає в себе витрати споживача як на проценти так і на комісії за видачу і обслуговування кредиту, (в залежності від редакції закону, що діяла на дату видачі кредиту відповідно до Закону 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»), не може перевищувати 1,00% на день.

Щодо правовідносин між відповідачкою та кредитодавцем за Договором № 102727628 від 22.11.2025 дане законодавче обмеження щодо загального розміру процентів і комісій за видачу і обслуговування кредиту було дотримане, загальні витрати за кредитом, які включають в себе комісію за видачу і обслуговування кредиту фактично за весь строк договору становлять 0,97% на день. Що відображено у п. 1.5 Договору, а саме: загальні витрати Позичальника за кредитом складають 43508,70 грн. Денна процентна ставка складає: (43508,70 грн / 12300,00 грн) / 360 днів х 100% = 0.98%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 2662,97 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 55808,70 грн. Загальні витрати Позичальника за кредитом, денна процентна ставка та орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема здійснить періодичні платежі в останній день кожного розрахункового періоду (дату платежу) відповідно до Графіку платежів. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню, зокрема у випадку часткового дострокового погашення заборгованості, прострочення виконання або несвоєчасного виконання ним зобов`язань та в інших випадках, крім тих, коли законодавством прямо вимагається таке оновлення.

Відповідно до статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд, з огляду на вказані положення законодавства України, чинного на час укладення договору про споживчий кредит між сторонами, вважає законним право кредитора (позивача) встановлювати, зокрема, комісію за надання та обслуговування кредиту, яка включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Кредитодавець до укладення договору про споживчий кредит на вимогу споживача надає йому пояснення з метою забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансового стану, зокрема шляхом роз`яснення інформації, що надається відповідно до частин другої та третьої цієї статті, істотних характеристик запропонованих послуг та наслідків для споживача, зокрема у разі невиконання ним зобов`язань за таким договором. Надання таких пояснень, роз`яснень, інформації в належному та зрозумілому вигляді та ознайомлення з передбаченою цією частиною інформацією підтверджуються у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина десята статті 9 Закону України № 1734-VIII).

Споживач, який внаслідок ненадання йому визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації уклав договір на менш сприятливих для себе умовах, ніж ті, що передбачені у цій інформації, має право вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодавцю відповідного письмового повідомлення. Кредитодавець зобов`язаний привести договір у відповідність з умовами, зазначеними у наданій інформації, протягом 14 днів з дати отримання такого повідомлення (частина дванадцята статті 9 Закону України № 1734-VIII).

Суду не надано доказів, що відповідачка зверталася до банку із заявою про надання роз`яснень незрозумілих їй умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, а також не відмовилася від отримання кредиту, що передбачено ст. 14 ЗУ «Про споживче кредитування» тим самим фактично остання погодилася із всіма умовами такого договору.

У зв`язку з чим посилання представниці відповідачки щодо нікчемності нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості та непропорційності нарахувань не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, спростовані умовами договору про споживчий кредит № 102727628 від 22.11.2025 та нормами ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки загальні витрати за кредитом складають 0,98 % в день, що не перевищує законодавче обмеження визначення денної процентної ставки, яка складає 1%, а тому вимога стягнення комісії, відповідно до умов Договору, за обслуговування кредитної заборгованості, заявлена позивачем підлягає стягненню з відповідачки.

Водночас суд зауважує, що посилання представниці відповідачки на постанову ВС з цього питання не є релевантною, оскільки у справі яка розглядалася ВС не було чітко зазначено за які саме послуги стягується така комісія, у зв`язку з чим суд вважав, що в дану послугу могла входити інформація, яка повинна надаватися один раз на місяць безкоштовно, однак умовами Договору про споживче кредитування № 102727628 від 22.11.2025 чітко зазначено саме за які послуги стягується з відповідачки комісія за обслуговування кредитної заборгованості та пунктом 3.1.3 Договору передбачено, надання безоплатної інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту повернутої Кредитодавцю, на звернення Позичальника але не частіше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов Договору, що відповідає вимогам ч.1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування».

Суд вважає необхідним роз`яснити представниці відповідачки, що мікрокредити це кредити, загальний розмір яких не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати та які надаються на короткий строк, оскільки даний кредит наданий на суму, яка перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати та строк кредитування складає 360 календарних днів, тому даний кредит не може бути віднесений до категорії мікрокредитів.

Також посилання представниці відповідачки на непропорційність загальної вартості кредиту в розумінні п.5 ч.3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» є помилковим, оскільки до загальної вартості кредиту входять сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом, а саме: сума кредиту, проценти та комісії, водночас п. 5 ч.3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», вказує на пропорційність компенсаційних стягнень у разі невиконання ним зобов`язань за договором, таких як неустойка (штраф, пеня), які не можна ототожнювати.

Пунктами 3.3.2 та 3.3.3. кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов`язаний повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим Договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п.1.1.-1.6. цього Договору та Графіком платежів. У разі порушення строків повернення кредиту та/або сплати заборгованості на вимогу Товариства сплатити штраф та/або проценти передбачені розділом 4 цього Договору.

За умовами п.4.1. вбачається, що у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000,00 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.

Також, з п. 4.3 Договору вбачається, що сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання його зобов`язань передбачених пп.4.1, 4.2. цього Договору не може перевищувати 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума платежів передбачених пп.4.1,4.2 Договору не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної Позичальником за цим Договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Вказані платежі розраховуються по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

Розділом 6 Договору було передбачено, що цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Укладення Товариством Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п.6.4) та цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п.6.5).

Окрім того п. 7.1 кредитного договору передбачено, що цей Договір (з додатками №1, №2, №3 та Правилами), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що починається з моменту його укладення і закінчується в останній день строку кредитування (дату остаточного погашення заборгованості), згідно п.1.3, п.1.4. Договору. Якщо станом цю дату зобов`язання Позичальника та/або Кредитодавця залишаються невиконаними/неналежно виконаними - цей Договір діє до повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо зі спливом 3-го дня з моменту укладення цього Договору кредитні кошти не будуть відправлені Товариством та/або отримані Позичальником у відповідності з визначеним способом надання кредиту, дія цього Договору може бути припинена достроково з відповідним відображенням в Особистому кабінеті.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України (по тексту ЦК).

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Як вбачається із довідки про ідентифікацію відповідачки (а.с.8 зворот), відомостей процесу оформлення розгляду заяви 102727628, що міститься в Анкеті-заяві на кредит № 102727628 від 22.11.2025 (а.с.12 зворот - 13) вбачається послідовність дій щодо укладення Договору про надання споживчого кредиту № 102727628 від 22.11.2025, підписання договору та погодження ТОВ «МІЛОАН» надання ОСОБА_1 кредиту. Також, в матеріалах справи наявне платіжне доручення 112287622 від 22.11.2025 на переказ коштів у сумі 12300,00 грн на рахунок ОСОБА_1 (а.с.11), що в сукупності свідчить про укладення зазначеного договору та виконання його умов позивачем.

Відтак, ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало та надало їй кредит в розмірі 12300,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки, зазначену останньою під час укладення кредитного електронного договору.

Водночас, остання частково сплачувала заборгованість за договором, що відображено в відомостях про щоденні нарахування та погашення заборгованості за Договором № 102727628 (а.с.34-35), шляхом здійснення платежів, а саме оплати процентів за договором, тіла кредиту, комісій за надання кредиту та за обслуговування кредиту 22.12.2025, 06.01.2026, 21.01.2026, 08.02.2026 та 21.02.2026, що свідчить про вчинення відповідачкою, конклюдентних дій, які підтверджують прийняття нею укладеного Кредитного договору, який створив для останньої певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Це відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладеній у Постанові від 23.12.2020 по справі №127/23910/14-ц, а саме: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу».

Пунктом 3.2.6 Договору про споживчий кредит № 102727628 від 22.11.2025 передбачено, що кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.

26.06.2026 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ НОВИЙ КОЛЛЕКТОР укладено договір факторингу № МТ-260626-1, згідно з умовами якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ НОВИЙ КОЛЛЕКТОР право грошової вимоги за кредитними договорами відповідно до реєстру боржників (а.с.22-27).

Відповідно до паперового витягу з реєстру боржників кредитний договір відповідачки ОСОБА_1 № 102727628 значиться під порядковим номером 2757 у реєстрі боржників. Загальна сума заборгованості 33176,18 грн, яка складається із залишку по тілу кредиту в розмірі 12250,80 грн, залишку по процентам у розмірі 7583,58 грн, залишку по комісії за обслуговування кредитної заборгованості у сумі 8191,80 грн та суми неустойки (штрафу/пені) 5150,00 грн (а.с.31 зворот -32).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК).

Згідно пункту 2.1 Договору факторингу № МТ-260626-1 від 26.06.2026, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту загальну Ціну продажу в сумі, передбаченій п.3.2. цього Договору, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові Права вимоги за Кредитними договорами в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором. З дати відступлення права вимоги, за умови виконання Фактором свого обов`язку щодо сплати Ціни продажу у розмірі, передбаченому у п. 3.2. цього Договору, Клієнт перестає бути стороною за Кредитними договорами, вказаними у Переліку (Реєстрі) Боржників, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за такими Кредитними договорами та набуває всіх прав за ними.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, право вимоги за кредитними договорами, вказаними у переліку (Реєстрі) боржників, вважається відступленим Клієнтом Факторові з моменту підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі Переліку (Реєстру) боржників, виключно за умови виконання Фактором свого обов`язку щодо сплати ціни продажу у розмірі передбаченому п. 3.2 цього Договору.

Отже, позивач правомірно набув право грошової вимоги ТОВ «МІЛОАН» до відповідачки за договором № 102727628 про споживчий кредит від 22.11.2025, що підтверджується договором про факторингу № МТ-260626-1, згідно якого права вимоги переходять до фактора з моменту підписання Реєстру боржників; копією платіжної інструкції № 37204767200003418 від 26.06.2026 про сплату ТОВ НОВИЙ КОЛЛЕКТОР на рахунок ТОВ «МІЛОАН» відповідної суми передбаченої п. 3.2 договору факторингу (а.с.33); копією акту прийому-передачі реєстру боржників (а.с.11 зворот) та копією витягу з Реєстру боржників (а.с.31-32).

Станом на 23.07.2026 відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту, нарахованих процентів та комісій, у строки передбачені Графіком платежів до договору про споживчий кредит, що передбачено умовами договору,належним чином не виконувала, а тому у позивача виникло право вимоги дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦКУ, що передбачено ч. 2 ст. 150 ЦКУ та п. 2.4.3 Договору про споживчий кредит № 102727628 від 22.11.2025.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із встановлених судом обставин убачається, що не виконання відповідачкою належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором по надання споживчого кредиту між нею та ТОВ «МІЛОАН» в обумовлені договором строки, призвело до порушення прав позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Суд не погоджується з позицією позивача щодо стягнення з відповідачки неустойки в розмірі 5150,00 грн за прострочення виконання зобов`язання, оскільки хоч така й передбачена умовами Договору № 102727628 про надання споживчого кредиту від 22.11.2025 (пунктами 3.3.3 та 4.1 Договору), однак суперечить чинному законодавству, а саме: п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Що роз`яснюється в постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX на території України з 24.02.2022 введено особливий режим воєнного стану, який на даний час не припинений.

У зв`язку з викладеним вище, суд не погоджується зі загальною сумою заборгованості зазначеною позивачем, яка підлягає стягненню з відповідачки, оскільки під час розподілу коштів сплачених відповідачкою на виконання умов кредитного договору з останньої було стягнуто штраф, який мав би зменшити тіло кредиту, також суд не приймає до уваги розрахунок заборгованості наданий представницею відповідачки, оскільки в ньому суми комісій за обслуговування кредитної заборгованості зараховані у рахунок погашення кредитної заборгованості за тілом кредиту.

Провівши власні розрахунки суд вбачає, що загальна заборгованість відповідачки перед позивачем складає 26447,65 грн, яка складається з 11259,07 грн тіла кредиту, 6996,78 грн процентів за користування кредитом; 8191,80 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості з огляду на таке.

У першому періоді з 22.11.2025 по 22.12.2025, який складався з 30 календарних днів, проценти відповідачкою були сплачені у повному обсязі.

У другому періоді з 23.12.2025 по 06.01.2026 та у третьому періоді 07.01.2026 по 21.01.2026, які складалися з 15 календарних днів, проценти відповідачкою були сплачені в повному обсязі та погашалося тіло кредиту в розмірі 12,30 грн (у кожному періоді), у зв`язку з чим тіло кредиту стало 12287,70 грн та відповідно 12275,40 грн.

У четвертому періоді з 22.01.2026 по 08.02.2026 відповідачкою було здійснено прострочення сплати на 3 календарних дні (18 календарних днів) та з останньої на погашення штрафу, відповідно до п. 4.1 Договору списано 1000,00 грн, за цей період нарахування процентів має такий вигляд (12275,40 х 0,4932 [процентна ставка] /100 х 18) та дорівнює 1089,72 грн. Відповідачкою було сплачено 908,10 грн, тобто недоплата відповідачки по процентам в даний період складала 181,62 грн, оскільки штрафні санкції були неправомірно стягнуті з відповідачки у розмірі 1000,00 грн, то дана сума мала бути розподілена таким чином, 181,62 грн на погашення заборгованості за процентами, а сума у розмірі 830,68 грн (818,38 грн [залишок суми від штрафу] + 12,30 грн [сплачена відповідачкою сума в рахунок погашення тіла кредиту]) на погашення тіла кредиту, у зв`язку з чим тіло кредиту стало 11444,72 грн.

Тому нарахування процентів за п`ятий період з 09.02.2026 по 21.02.2026, який склався з 13 днів, оскільки відповідачкою було на 2 дні раніше проведено оплату, має такий вигляд (11444,72 х 0,4932 [процентна ставка] / 100 х 13) та дорівнює 733,85 грн. Відповідачкою сплачено 907,20 грн, переплата склала 173,35 грн, які мали б бути зараховані на зменшення тіла кредиту, у зв`язку з чим тіло кредиту дорівнює 11259,07 грн (11444,72 грн [тіло кредиту] (173,35 грн [залишок суми від процентів] + 12,30 грн [сплачена відповідачкою сума в рахунок погашення тіла кредиту])).

У подальшому відповідачка в односторонньому порядку відмовилася від виконання зобов`язання та припинила сплату передбачених договором платежів, у зв`язку з чим наступне нарахування процентів має такий вигляд (11259,07 х 0,4932 [процентна ставка] / 100 х 126 [дні за період з 22.02.2026 по 26.06.2026, дата відступлення права вимоги]) та дорівнює 6996,78 грн.

Відповідно до пункту 6 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За визначенням судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви представниця позивача просить відшкодувати витрати пов`язані з розглядом справи, а саме поштові витрати у розмірі 216,18 грн.

На підтвердження здійснення поштових витрат, до матеріалів справи додано квитанцію № 2171718 від 23.07.2026 (а.с.10) із якої вбачається, що позивачем на адресу відповідачки було відправлено поштове відправлення з описом вкладенням (а.с.10 зворот) щодо відправлення матеріалів позовної заяви з додатками, загальна вартість якого становила 216,18 грн.

Враховуючи те, що саме неправомірна поведінка відповідачки, тобто невиконання нею кредитних зобов`язань призвела до здійснення позивачем витрат пов`язаних з ініціюванням судового захисту своїх прав та здійснення поштових витрат відповідачем. Відтак, суд вважає, що поштові витрати підлягають стягненню з відповідачки у повному розмірі.

Водночас, суд відхиляє прохання представниці відповідачки відшкодувати відповідачці витрати на правничу допомогу пропорційно до частки позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено з огляду на таке.

Пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Відповідний висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Водночас, представницею відповідачки на підтвердження суми витрат на правничу допомогу на надано жодного доказу, відсутні договір про надання правничої допомоги, акт виконаних робіт, квитанція про сплату, тощо. Заява про надання доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення до суду не надходила, відповідно до чого представницею відповідачки не доведено суму витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 2122,43 грн (2662,40 х 26447,62 / 33176,18).

Керуючись ст. ст. 525-527, 530, 598-599, 610, 615, 629, 634, 1054, пунктом 18. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, ЗУ «Про електронну комерцію», ЗУ "Про електронні довірчі послуги", ЗУ «Про споживче кредитування», суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ НОВИЙ КОЛЛЕКТОР до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ НОВИЙ КОЛЛЕКТОР (код ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: 01133, м. Київ, Печерський район, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, оф. 601, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ОТП БАНК», МФО 300528), заборгованість за Договором про споживчий кредит № 102727628 від 22.11.2025 в розмірі 26447,62 (Двадцять шість тисяч чотириста сорок сім) гривень 62 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ НОВИЙ КОЛЛЕКТОР (код ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: 01133, м. Київ, Печерський район, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, оф. 601, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ОТП БАНК», МФО 300528) у рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору в розмірі 2122,43 (Двох тисяч ста двадцяти двох) гривень 43 коп. та витрат пов`язаних з розглядом справи у розмірі 216,18 (Двісті шістнадцять) гривень 18 коп.

У решті позовних вимог, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дамчук О.О.