Рішення № 140952718, 21.10.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/404/26

№2/930/728/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.10.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельного О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 вересня 2023 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (первісний кредитор, АТ «Райффайзен Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 010/64695/82/1549630. Підписанням зазначеного договору позичальник підтвердив, що ознайомлений із чинною редакцією Правил та Тарифів банку щодо ведення й обслуговування карткових рахунків фізичних осіб.

За умовами кредитного договору відповідач зобов`язався повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки й на умовах, передбачених договором.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконував, унаслідок чого утворилася заборгованість.

24 липня 2025 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-79, відповідно до умов якого первісний кредитор за плату передав, а позивач прийняв права вимоги до боржників, зазначених у відповідному реєстрі боржників.

Згідно з пунктом 2.2 зазначеного договору відступлення права вимоги відбувається за умови виконання новим кредитором вимог пункту 3.2 договору та з моменту підписання сторонами відповідного реєстру боржників. Відповідно до пункту 2.3 договору внаслідок відступлення прав вимоги новий кредитор замінює первісного кредитора у кредитних договорах, включених до відповідного портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог до боржників за такими договорами.

Як зазначає позивач, відповідно до реєстру боржників від 29 липня 2025 року до договору відступлення права вимоги № 114/2-79 від 24 липня 2025 року, з урахуванням витягу з реєстру боржників у редакції додатка 2 до додаткової угоди № 2 від 14 січня 2026 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 010/64695/82/1549630 від 11 вересня 2023 року.

Позивач також посилається на пункт 2.5 договору відступлення права вимоги, згідно з яким АТ «Райффайзен Банк» гарантувало дійсність прав вимоги, кредитних договорів і договорів забезпечення на дату укладення зазначеного договору.

За твердженням позивача, з моменту набуття права вимоги до відповідача, а саме з 29 липня 2025 року, ним не здійснювалося нарахування штрафних санкцій.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором позивач визначив загальний розмір заборгованості в сумі 107 399,54 грн, з яких 107 399,54 грн заборгованість за основною сумою боргу, 0,00 грн заборгованість за процентами та 0,00 грн заборгованість за пенею.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором № 010/64695/82/1549630 від 11 вересня 2023 року в розмірі 107 399,54 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Ухвалою суду від 24 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

08 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Нечепуренка Г. І. - надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив поновити строк для його подання та відмовити в задоволенні позову з огляду на недоведеність заявлених позовних вимог.

На обґрунтування заперечень представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 18 травня 2023 року, та з 16 березня 2022 року проходить військову службу за мобілізацією у військових частинах Збройних Сил України. У зв`язку із цим, на думку представника відповідача, на нього поширюються положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких військовослужбовці звільняються від сплати процентів за користування кредитом за передбачених законом умов. Представник відповідача вважає, що нарахування процентів за дозволеним овердрафтом суперечить зазначеним законодавчим положенням.

Крім того, представник відповідача зазначив, що позивачем не надано достатніх і допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог та наявності у нього права вимоги до відповідача.

Зокрема, посилаючись на договір відступлення права вимоги № 114/2-79 від 24 липня 2025 року, представник відповідача вказав, що заборгованість відповідача мала бути передана новому кредитору та відображена у відповідних реєстрах боржників, які є додатками до договору. Водночас, як зазначено у відзиві, 14 січня 2026 року між позивачем та АТ «Райффайзен Банк» було укладено додаткову угоду № 2, відповідно до якої у зв`язку з технічними помилками сторони вирішили внести зміни до реєстру боржників. На думку представника відповідача, матеріали справи не містять доказів того, що невідповідності щодо відступлення права вимоги до відповідача виникли саме внаслідок технічної помилки.

Також представник відповідача звернув увагу на відсутність у матеріалах справи розрахунку заборгованості за недозволеним овердрафтом, що, на його переконання, унеможливлює перевірку обґрунтованості заявленої до стягнення суми.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку для подання відзиву, представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України поза межами Вінницької області, у зв`язку із чим не має можливості особисто прибути до місця здійснення адвокатської діяльності свого представника. Після того як відповідачу стало відомо про наявність позову, він звернувся до Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, яким було видано доручення на представництво його інтересів. Представник відповідача зазначив, що ознайомлення з матеріалами справи здійснювалося через підсистему «Електронний суд», а спілкування з відповідачем та отримання від нього необхідних документів і відомостей відбувалися в телефонному режимі. На думку представника відповідача, наведені обставини зумовили пропуск установленого судом строку для подання відзиву.

З огляду на викладене, керуючись статтями 43, 58, 127 та 178 ЦПК України, представник відповідача просив поновити строк для подання відзиву та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

На підтвердження своїх повноважень та обставин, викладених у відзиві, представником відповідача до відзиву додано копії таких документів: доручення, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, посвідчення НОМЕР_2 , тимчасового посвідчення військовозобов`язаного та посвідчення учасника бойових дій.

Ухвалою суду від 17 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Його представник - адвокат Нечепуренко Г.І. - через канцелярію суду подав клопотання, у якому просив провести розгляд справи за відсутності представника відповідача, на підставі наявних у матеріалах справи доказів та з урахуванням позиції сторони відповідача, викладеної у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача в прохальній частині позовної заяви просить розглядати справу за його відсутності.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, письмові докази, надані сторонами, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 11 вересня 2023 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 010/64695/82/1549630, за умовами якого відповідач підтвердив ознайомлення з чинною редакцією Правил та Тарифів банку щодо ведення й обслуговування карткових рахунків фізичних осіб.

Укладення кредитного договору підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, зокрема кредитним договором із додатками. Підписанням договору відповідач погодився з його умовами та взяв на себе зобов`язання повернути отримані кредитні кошти й належним чином виконувати інші передбачені договором зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

За змістом статей 610, 612 ЦК України невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням установлених умов є порушенням зобов`язання, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у встановлений строк.

Як убачається з наданих позивачем документів, відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань за кредитним договором, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Зокрема, відповідно до виписки за картковим рахунком відповідача відображено операції за рахунком, а також зарахування 29 липня 2025 року суми 107 399,54 грн. у межах операцій, пов`язаних із заборгованістю. Згідно з витягом із реєстру боржників у редакції додатка 2 до додаткової угоди № 2 від 14 січня 2026 року до договору відступлення права вимоги № 114/2-79 від 24 липня 2025 року за відповідачем зазначено заборгованість у розмірі 107 399,54 грн.

При цьому позивач просить стягнути виключно заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 107 399,54 грн, не заявляючи до стягнення заборгованість за процентами та пенею.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає таке.

24 липня 2025 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-79, за умовами якого первісний кредитор передає новому кредитору за плату права вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах боржників.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 зазначеного договору відступлення права вимоги відбувається за умови виконання новим кредитором передбачених договором вимог та з моменту підписання сторонами відповідного реєстру боржників. Унаслідок такого відступлення новий кредитор замінює первісного кредитора у кредитних договорах, включених до відповідного портфеля заборгованості, та набуває права грошових вимог до боржників за такими договорами.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження набуття права вимоги надано договір відступлення права вимоги № 114/2-79 від 24 липня 2025 року, платіжну інструкцію за цим договором, додаткову угоду № 2 від 14 січня 2026 року та витяг із реєстру боржників у редакції відповідного додатка до зазначеної додаткової угоди.

Із витягу з реєстру боржників вбачається, що до переліку переданих вимог включено вимогу до ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/64695/82/1549630 від 11 вересня 2023 року в розмірі 107 399,54 грн.

Відповідно до пункту 2.5 договору відступлення права вимоги первісний кредитор гарантував дійсність прав вимоги та кредитних договорів на дату укладення договору.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з огляду на зміст договору відступлення права вимоги, додаткової угоди та витягу з реєстру боржників суд приходить до висновку, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, який є предметом спору.

Оцінюючи доводи представника відповідача про недоведеність переходу права вимоги у зв`язку з укладенням додаткової угоди № 2 від 14 січня 2026 року, суд зазначає, що саме по собі внесення сторонами змін до реєстру боржників не свідчить про відсутність у нового кредитора права вимоги. Визначальним є встановлення того, чи підтверджують подані документи включення вимоги до відповідача до реєстру боржників і перехід відповідного права до позивача.

У цій справі надані договір відступлення права вимоги, додаткова угода та витяг із реєстру боржників містять відомості про відповідача, номер кредитного договору та суму переданої вимоги. Саме лише посилання представника відповідача на відсутність окремих доказів того, що невідповідності в реєстрі виникли внаслідок технічної помилки, без спростування змісту поданих документів не є достатньою підставою для висновку про відсутність у позивача права вимоги.

Щодо доводів представника відповідача про проходження військової служби та застосування пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд зазначає, що позивач не заявляє до стягнення проценти за користування кредитом або штрафні санкції. Предметом позову є виключно основна сума заборгованості за кредитом.

Наведені представником відповідача обставини щодо проходження військової служби та наявності статусу учасника бойових дій самі по собі не припиняють обов`язку повернути основну суму кредиту. Передбачені законом гарантії щодо звільнення військовослужбовців від сплати процентів за користування кредитом стосуються відповідних нарахувань і не є безумовною підставою для звільнення від повернення фактично отриманих кредитних коштів.

Таким чином, з огляду на те, що позивач не вимагає стягнення процентів і пені, посилання представника відповідача на зазначені законодавчі положення не спростовує обґрунтованості вимоги про стягнення основного боргу.

Оцінюючи доводи представника відповідача про відсутність розрахунку заборгованості за недозволеним овердрафтом, суд виходить із того, що обґрунтованість заявленої до стягнення суми має встановлюватися на підставі сукупності доказів, зокрема умов кредитного договору, виписки за рахунком, розрахунку заборгованості та документів щодо переходу права вимоги.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно зі статтями 7681 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного суд бере до уваги, що позивач надав докази укладення кредитного договору, виписку за рахунком та документи, які підтверджують перехід права вимоги до нього. Водночас відповідач не надав доказів повернення кредитних коштів у заявленому розмірі або інших доказів, які б спростовували наявність заборгованості.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за кредитним договором № 010/64695/82/1549630 від 11 вересня 2023 року в розмірі 107 399,54 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується статтею 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 263265 ЦПК України, статтями 512, 514, 526, 530, 610, 612, 1054 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вулиця Лісова, будинок 2) заборгованість за кредитним договором № 010/64695/82/1549630 від 11 вересня 2023 року в розмірі 107 399 (сто сім тисяч триста дев`яносто дев`ять) гривень 54 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: В.М. Алєксєєнко