Рішення № 140952538, 26.10.2026, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/1428/26

Провадження № 2/131/816/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2026 м. ІллінціІллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Коваля А.М.,

розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Іллінецького районного суду Вінницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 27.05.2023 ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» уклали Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3702422, за умовами якого відповідачеві надано кошти зі сплатою процентів за користування кредитом. Кредитор свої обов`язки за договором виконав, а відповідач борг не погасив, тому позивачем заявлено до стягнення суму в розмірі 155 400 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 20 000 грн; заборгованості за процентами - 135 400 грн. Позивач набув права вимоги за вказаним договором відповідно до договору факторингу № 21/02/2024 від 21.02.2024, укладеного між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу, сплачений ним судовий збір та витрати на правову допомогу.

Сторони в судове засідання не викликались, так як справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач через представника ОСОБА_2 подав до суду відзив, заперечивши щодо задоволення позову. Зокрема, представник зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів укладення кредитного договору в електронній формі, оскільки наданий протокол підтверджує лише накладення кваліфікованого електронного підпису представником кредитора у 2026 році, але не доводить використання одноразового ідентифікатора ОСОБА_1 у 2023 році та незмінність документа. Також на момент подання відзиву в матеріалах справи були відсутні банківські докази, які б підтверджували належність карткового рахунку саме відповідачу та факт перерахування йому 20 000 грн. Окрім того, відповідач вважає необґрунтованими вимоги про стягнення процентів у сумі 135 400 грн (частина з яких була самостійно нарахована новим кредитором після факторингу), оскільки позивачем не доведено обсяг переданих прав та правильність таких нарахувань. З огляду на це, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, а в разі задоволення - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу з 8 000 грн до 2 000 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено, що 27.05.2023 ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» уклали Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3702422. Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Р278. Факт ідентифікації відповідача підтверджується довідкою про ідентифікацію та анкетою-опитувальником, де зазначена особиста інформація про відповідача, відомості про ідентифікаційний документ, РНОКПП, адреса реєстрації/фактичного проживання, контактні дані, тощо.

Умови договору є наступними: сума кредиту становить 20 000 грн; строк кредитування - 360 днів (дата погашення кредиту 21.05.2024); стандартна процентна ставка - 2,00% на день; спосіб надання кредиту - у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Перерахування коштів за договором підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» №1-1408 від 14.08.2026 та листом з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №20.1.0.0.0/7-260914/24947-БТ від 17.09.2026, де підтверджено приналежність відповідачу карти №5169360024648119 та зарахування коштів на суму 20000,00 грн 27.05.2023.

Право вимоги за договором № 3702422 від 27.05.2023 було передано від первісного кредитора ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» за договором факторингу № 21/02/2024 від 21.02.2024. Відповідно до п. 6.2.3 вказаного договору Права Вимоги переходять до Фактора з моменту з моменту зарахування грошових коштів в повному обсязі в розмірі, визначеному в п. 7.1 Договору, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості. Також відповідно до п.6.3 З моменту переходу до Фактора Прав Вимоги, відповідно до умов п. 6.2.3 цього Договору, Фактор заміняє Клієнта у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває всіх прав (в тому числі прав грошових вимог) Клієнта за цими Кредитними договорами. Разом з Правами Вимоги до Фактора переходять всі інші пов`язані з ними права, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема, пред`явлення претензій Боржникам щодо заборгованості, право на звернення до суду за місцем, визначеним чинним законодавством, право на всі суми, які фактор одержить від Боржників на виконання його вимог, та інші, включаючи права, які забезпечують зобов`язання Боржника.

Отже, факт переходу права вимоги до відповідача за договором № 3702422 від 27.05.2023 підтверджується актом приймання-передачі Реєстру боржників, витягом з Реєстру боржників та платіжною інструкцією №75443 від 21.02.2024.

Відповідно до розрахунку ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», станом на 21.02.2024 заборгованість відповідача за договором становить 119800,00 грн, з яких: 20000,00 грн тіло кредита; 99800,00 грн проценти за користування. Крім того, на погашення заборгованості за процентами за користування сплачено 1000,00 грн.

Відповідно до розрахунку ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» в період з 23.02.2024 по 21.05.2024 позивачем нараховано заборгованість яка в загальному розмірі становить 155400 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 20000 грн.; заборгованість за процентами 135400 грн.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту, інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов зазначеного договору (ст. 638 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач набув право вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу.

Вказаний договір факторингу у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним.

Відповідно до позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), а також від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Згідно частин 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідачем, всупереч положенню частини 1 статті 81 ЦПК України, не надано жодних доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов кредитного договору, у передбачені договором строки кредит не погашений.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві, суд зазначає наступне.

Доводи відповідача про недоведеність укладення кредитного договору в електронній формі та неукладення його за допомогою одноразового ідентифікатора є безпідставними. В матеріалах справи містяться довідка про ідентифікацію та анкета-опитувальник, які містять персональні дані відповідача. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» договір підписано одноразовим ідентифікатором Р278, який надсилається на належний відповідачу контактний номер телефону. При цьому ОСОБА_1 не надано жодних доказів чи відомостей про компрометацію його персональних даних, мобільного номера чи використання їх сторонніми особами.

Крім того, факт отримання коштів відповідачем та належності йому платіжної картки, вказаної в кредитному договорі, підтверджується інформацією АТ КБ «ПриватБанк» щодо зарахування кредиту на картковий рахунок відповідача. Також, здійснюючи часткове погашення заборгованості за процентами у розмірі 1 000,00 грн, відповідач фактично визнав як факт укладення кредитного договору та належність карткового рахунку, так і наявність боргових зобов`язань.

Щодо переходу права вимоги за договором факторингу, то згідно з п. 6.2.3 цього Договору права вимоги переходять до Фактора з моменту зарахування грошових коштів в повному обсязі (що підтверджено платіжною інструкцією № 75443 від 21.02.2024), а відповідно до наступного п. 6.3 Договору з цього моменту Фактор заміняє Клієнта у Кредитних Договорах та набуває всіх прав (в тому числі прав грошових вимог) у тому обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, включно з правом нарахування процентів та звернення до суду.

Отже, суд вважає, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору із відповідачем, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20000,00 грн підлягають задоволенню.

Разом з тим, як видно із розрахунків заборгованості, проценти за користування кредитом нараховувались як первісним кредитором, так і позивачем за стандартною процентною ставкою 2 % в день та застосовується у межах строку кредиту - 360 днів.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін по деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якими відповідно встановлено обмеження максимальної денної процентної ставки на рівні 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року) - 2,5 %; протягом наступних 120 днів (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року) - 1,5 %.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пункт 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Позивач просить стягнути заборгованість за кредитом з 27.09.2023 по 21.05.2024 включно.

Отже, розрахунок, здійснений первісним кредитором нарахований законно, в межах встановленого законом обмеження - ставка 2%, при дозволених 2,5%. Тому, позовні вимоги в частині стягнення процентів в розмірі 99800,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд вважає, що здійснений позивачем розрахунок заборгованості є помилковим та підлягає перерахунку, адже позивачем в період з 22.04.2024 по 21.05.2024 застосовано процентну ставку 2% при дозволених 1,5%.

Розрахунок відсотків за спірним кредитним договором в період з 23.02.2024 по 21.05.2024 слід здійснити з урахуванням такого:

- відсотки за період з 23.02.2024 по 21.04.2024 - 20000 грн (тіло) х 2,0 % х 59 днів = 23600 грн;

- відсотки за період з 22.04.2024 по 21.05.2024 - 20000 грн (тіло) х 1,5 % х 30 днів = 9000 грн.

До такого ж висновку в подібних правовідносинах дійшов і Вінницький апеляційний суд у постанові від 15 жовтня 2026 року, справа № 127/14138/26.

Враховуючи викладене, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за договором №3702422 від 27.05.2023, в розмірі 152 400,00 грн (20 000,00 грн тіла кредиту + 99 800,00 грн процентів за період до факторингу + 23 600,00 грн процентів за період з 23.02.2024 по 21.04.2024 + 9 000,00 грн процентів за період з 22.04.2024 по 21.05.2024).

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем заявлено позовні вимоги на загальну суму 155400,00 грн, з яких судом визнано обґрунтованими та задоволено вимоги на суму 152400,00 грн. Загальний розмір судового збору, сплаченого позивачем при поданні позовної заяви, складає 2 662,40 грн. Враховуючи пропорційний розподіл судових витрат, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2611,00 грн (розрахунок: 2662,40 * 152400,00 / 155400,00).

Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Позивач скористався правовою допомогою на загальну суму 8000,00 грн, про що свідчить копія договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, копія акту наданих послуг правової (правничої) допомоги №854 від 07.08.2026, копія детального опису наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, копія ордера на надання правничої (правової) допомоги.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.

На думку суду, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам співмірності, розумності та справедливості з огляду на наступне.

Так, щодо таких послуг як усна консультація, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції клієнта у справі, тощо, то постанова ВП ВС від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19 містить висновок про те, що витрати на ознайомлення з апеляційними скаргами не можуть бути враховані під час розподілу судових витрат, оскільки фактично охоплюються змістом наданої послуги з підготовки відзивів на апеляційні скарги.

На думку суду, вказані послуги, є елементами процедури складання позовної заяви, а тому не підлягають окремій оцінці.

Щодо складання позовної заяви, то суд зазначає, що складання такої заяви не вимагає значного проміжку часу, оскільки, за своєю формою та змістом така позовна заява є типовою. Суд звертає увагу на те, що правовідносини які виникли між сторонами ґрунтуються на кредитних правовідносинах. Зазначена категорія справ характеризується низьким рівнем складності.

Визначаючи вартість такої послуги як складання та подання позову, суд виходить з того, що спірні правовідносини характеризуються чітким правовим регулюванням: це Цивільний кодекс України, Закон України «Про споживче кредитування», а тому, від представника позивача не вимагалося здійснення пошуку додаткового законодавства, що свідчить про сталість та єдність законодавства у цій сфері. При цьому, судова практика у цій сфері стала та узгоджена між собою, що не вимагає від представника витрати значного часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій.

На думку суду, справа не становить значного суспільного інтересу та впливає виключно відносини між кредитором та боржником. Крім того, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Тому, враховуючи зазначене, а також клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд вважає, що вартість послуги із складання та подання позовної заяви, яка б відповідала критерію співмірності, розумності та справедливості становить 6000,00 гривень.

З урахуванням пропорційного розподілу судових витрат з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 5884,17 грн (розрахунок: 6000 * 152400,00 / 155400,00).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 10, 49, 76, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354, 417 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за договором №3702422 від 27.05.2023 у розмірі 152400 (сто п`ятдесят дві тисячі чотириста) гривень, 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", код ЄДРПОУ 35234236, судовий збір у розмірі 2611 (дві тисячі шістсот одинадцять) гривень, 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", код ЄДРПОУ 35234236, витрати на правову допомогу в розмірі 5884 (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) гривні, 17 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення через Іллінецький районний суд.

ПОЗИВАЧ: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ", код ЄДРПОУ: 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: