Рішення № 140952433, 19.10.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"19" жовтня 2026 р. Справа № 924/968/26

Господарський суд Хмельницької області у складі

судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Кучеревич М.А., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ

до Релігійної організації "Релігійна громада (парафія) Пресвятої Діви Марії Розарія Кам`янець-Подільської дієцезії Римсько-Католицької церкви у с. Шаровечка Хмельницького району Хмельницької області", с. Шаровечка Хмельницького району Хмельницької області

про стягнення 17 041,25грн, з яких: 6 689,78грн - основного боргу, 5 833,24грн - пені, 962,79грн - 3% річних, 3 555,44грн - інфляційних втрат

Представники сторін:

від позивача: Кемінь В.В. - згідно довіреності №151 від 30.12.2025 (поза межами суду (в режимі відеоконференції));

від відповідача: не з`явились.

В судовому засіданні, відповідно до ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.

01.09.2026 року до Господарського суду Хмельницької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ до Релігійної організації "Релігійна громада (парафія) Пресвятої Діви Марії Розарія Кам`янець-Подільської дієцезії Римсько-Католицької церкви у с. Шаровечка Хмельницького району Хмельницької області", с. Шаровечка Хмельницького району Хмельницької області про стягнення 17 041,25грн, з яких: 6 689,78грн - основного боргу, 5 833,24грн - пені, 962,79грн - 3% річних, 3 555,44грн - інфляційних втрат у зв`язку із неналежним виконанням умов договору постачання природного газу №2301950-РО від 09.01.2023 року.

Ухвалою від 11.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/968/26 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 30.09.2026.

30.09.2026 у судовому засіданні суд постановив ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, якою відповідно до ст. ст. 197, 216 ГПК України, відклав розгляд справи на 19.10.2026.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м.Київ позовні вимоги підтримує. Посилається на невиконання відповідачем умов договору постачання природного газу №2301950-РО від 09.01.2023.

Відповідач - Релігійна організація "Релігійна громада (парафія) Пресвятої Діви Марії Розарія Кам`янець-Подільської дієцезії Римсько-Католицької церкви у с. Шаровечка Хмельницького району Хмельницької області", с. Шаровечка Хмельницького району Хмельницької області відзив на позов не подала, в судове засідання не з`явилась, повноважного представника не направила, про причини неявки суд не повідомила. Про час, дату та місце розгляду справи була належним чином повідомлена. Ухвали суду від 11.09.2026 та від 30.09.2026 направлялась відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, за адресою, яка згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є його юридичною адресою.

Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка представників сторін не призводить до неможливості вирішення спору по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

09.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м.Київ (надалі - постачальник) та Релігійною організацією "Релігійна громада (парафія) Пресвятої Діви Марії Розарія Кам`янець-Подільської дієцезії Римсько-Католицької церкви у с. Шаровечка Хмельницького району Хмельницької області" (надалі - споживач) укладено договір №2301950-РО постачання природного газу (надалі - договір), а також Додаткову угоду №1-24 від 09.01.2023 року.

За умовами договору постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п.1.1).

Згідно з пунктами 3.5.1.-3.5.4 договору споживач зобов`язався надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірену копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем.

На підставі даних отриманих від споживача та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірник акту приймання-передачі за відповідний період, підписані уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

У випадку неповернення підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим відповідно до даних Інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу.

Відповідно до пункту 5.1 договору, оплата за природний газ за розрахунковий період (місяць) здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Пунктом 7.2 договору визначено, що за у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

На виконання умов зазначеного договору позивач, у період січень 2023 - березень 2024 передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 35 393,59грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, листом оператора ГТС від 19.06.2026 №ТОВВИХ-26-11899 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача.

Відповідач виконав зобов`язання щодо оплати вартості використаного природного газу частково. Сума боргу становить 6 689,78грн.

У зв`язку із неповною та несвоєчасною сплатою вартості використаного природного газу позивачем нараховано та заявлено до стягнення 5 833,24грн - пені, 962,79грн - 3% річних, 3 555,44грн - інфляційних втрат.

Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги таке.

У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, 09.01.2023 між сторонами було укладено договір №2301950-РО постачання природного газу (надалі - договір), а також Додаткову угоду №1-24 від 09.01.2023 року.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

На виконання умов зазначеного договору позивач, у період січень 2023 - березень 2024 передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 35 393,59грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, листом оператора ГТС від 19.06.2026 №ТОВВИХ-26-11899 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача.

Відповідно до пункту 5.1 договору, оплата за природний газ за розрахунковий період (місяць) здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Позивачем зазначено, що відповідач здійснив часткову оплату поставленого природного газу на суму 28 703,81грн, що підтверджується наданим до позовної заяви розрахунком суми боргу станом на 23.08.2026.

Таким чином станом на 23.08.2026 сума боргу Релігійної організації "Релігійна громада (парафія) Пресвятої Діви Марії Розарія Кам`янець-Подільської дієцезії Римсько-Католицької церкви у с. Шаровечка Хмельницького району Хмельницької області" перед позивачем становила 6 689,78грн.

Матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів оплати поставленого товару станом на час розгляду справи у повному обсязі.

Відтак, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 6 689,78грн основного боргу є обґрунтованою.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 833,24грн - пені, 962,79грн - 3% річних, 3 555,44грн - інфляційних втрат, згідно поданих розрахунків.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Зважаючи на викладене, суд, здійснивши власний перерахунок (за допомогою системи „Законодавство") за визначені у розрахунку позивачем періоди станом на 23.08.2026, дійшов висновку, що заявлена сума до стягнення в розмірі 5 833,24грн пені є арифметично вірною.

Між тим, судом враховується, що у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 ст.3, частині третій ст.509 та частинах першій, другій ст.627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 №7-рп/2013).

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 3 липня 2019 року у справі №917/791/18, від 29 вересня 2020 року в справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24 грудня 2020 року в справі №914/1888/19, від 26 січня 2021 року в справі №916/880/20, від 26 січня 2021 року в справі №916/880/20.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року в справі №902/538/18.

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки, на що Верховний Суд неодноразово вказував.

Конституційний Суд України в рішенні від 11 липня 2014 року №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі №199/3152/20, Верховного Суду від 16.03.2021 року по справі №922/266/20.

Суд зауважує, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21, Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18.

Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи періоди прострочення, зважаючи на відсутність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, у той час як негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов`язання, компенсуються, окрім пені, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку ч.2 ст.625 ЦК України, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 583,32грн.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені, штрафу) за порушення виконання зобов`язання.

Під час перерахунку заявлених до стягнення 3% річних, судом взято до уваги встановлені позивачем періоди. Таким чином, здійснивши обрахування (за допомогою системи "Законодавство") судом встановлено, що заявлені до стягнення 3% річних в розмірі 962,79грн заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Стосовно нарахувань втрат від інфляції, судом враховано таке.

Індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Така ж, правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.02.2019р. по справі №924/312/18.

Судом враховано правову позицію Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

Зважаючи на викладене, суд, здійснивши власний перерахунок (за допомогою програми "Законодавство") вважає, що заявлені інфляційні втрати правомірно нараховані у розмірі визначеному позивачем 3 555,44грн за вказаний ним у наявному в матеріалах справи розрахунку період.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов заявлено обґрунтовано, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі: 6 689,78грн - основного боргу, 583,32грн - пені, 962,79грн - 3% річних та 3 555,44грн - інфляційних втрат.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача без урахування зменшення пені.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Релігійної організації "Релігійна громада (парафія) Пресвятої Діви Марії Розарія Кам`янець-Подільської дієцезії Римсько-Католицької церкви у с. Шаровечка Хмельницького району Хмельницької області" (вул. Святого Яна Павла ІІ, буд. 1, с. Шаровечка, Хмельницький район, Хмельницька область; код ЄДРПОУ 26515121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 42399676) 6 689,78грн (шість тисяч шістсот вісімдесят дев`ять гривень 78 коп.) основного боргу, 583,32грн (п`ятсот вісімдесят три гривні 32 коп.) пені, 962,79грн (дев`ятсот шістдесят дві гривні 79 коп.) 3% річних, 3 555,44грн (три тисячі п`ятсот п`ятдесят п`ять гривень 44коп.) інфляційних втрат, 2 662,40грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення ГПК України

Повне рішення складено 26.10.2026.

Суддя С.І. Крамар