Ухвала суду № 140952240, 09.09.2026, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09 вересня 2026 рокуСправа № 921/329/26УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровець Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Шевчук К.О.

Розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ФІН" про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника ОСОБА_1 (вх. №6037 від 30.07.2026)

у справі №921/329/26

за заявою боржника ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства

За участю учасників судового процесу:

керуюча реструктуризацією Белінська Н.О. (участь в режимі відеоконференції).

Учаснику судового процесу оголошено склад суду.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

У судовому засіданні 09.09.2026 оголошено скорочену ухвалу.

Встановив:

25 травня 2026 року фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Тернопільської області з заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність, відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2026, для розгляду справи визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою суду від 01.06.2026 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, прийнято до розгляду та підготовче засідання призначено на 24.06.2026.

У підготовчому засіданні 24.06.2026 оголошено перерву до 29.06.2026, про що відображено у протоколі судового засідання.

Ухвалою суду 29.06.2026 підготовче засідання відкладено на 07.07.2026 з підстав, викладених в ній.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 07.07.2026 відкрито провадження у справі №921/329/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Призначено керуючою реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 , арбітражну керуючу Белінську Наталію Олександрівну та призначено попереднє засідання на 03.09.2026.

З метою виявлення усіх кредиторів, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, 09.07.2026 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

29.07.2026 (документ сформований в системі "Електронний суд") Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО ФІН" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості, судового збору та витрат на правничу допомогу (вх.№6037 від 30.07.2026).

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.07.2026, для розгляду заяви визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою суду від 20.08.2026 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ФІН" про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника ОСОБА_1 у справі №921/329/26, до розгляду. Розгляд заяви відбудеться у попередньому засіданні 03.09.2026.

У судовому засіданні 03.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення щодо розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ФІН" про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника ОСОБА_1 у справі №921/329/26 та оголошено перерву до 09.09.2026, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Представник заявника у судове засідання 09.09.2026 не з`явився.

Представник боржника у судове засідання 09.09.2026 не з`явився.

Керуюча реструктуризацією Белінська Н.О. у судове засідання 09.09.2026 з`явилася.

У судовому засіданні 03.09.2026 визнала вимоги заявника частково у сумі 11 154,80 грн, що підтверджується відомостями про результати розгляду грошових вимог кредитора (вх. №6258 від 06.08.2026). Зокрема, зазначає, що розрахунок заборгованості здійснено по 23.07.2026, що включає період після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника (07.07.2026), а тому вимоги у сумі 600,10 грн не підлягають визнанню. Також, що витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн заперечила.

Розглянувши заяву про визнання кредиторських грошових вимог та матеріали справи, судом встановлено таке.

Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

За змістом положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (стаття 45 Кодексу України з процедур банкрутства) .

Частиною 1 статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

З метою виявлення усіх кредиторів, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, 09.07.2026 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , в якому зазначено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника 08.08.2026.

Отже, згідно положень ч. 1 ст. 45 КУзПБ, останнім днем подачі заяви з грошовими вимогами до боржника є 08.08.2026.

Так, 29.07.2026 (документ сформований в системі "Електронний суд") Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО ФІН" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості, судового збору та витрат на правничу допомогу (вх.№6037 від 30.07.2026).

Отже, заява ТОВ "ЕКО ФІН" подана в строк, встановлений статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Із заяви вбачається, що 18 листопада 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО ФІН" (Товариство/Кредитодавець) та Григорків Ганною Ярославівною (Позичальник) укладено Договір про споживчий кредит/Кредитний договір за №21134432, предметом якого визначено, зокрема Товариство приймає на себе зобов"язання надати, а Позичальник має право отримати та зобов"язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом, у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів за фактичний строк користування кредитом у порядку, встановленому цим Договором. Типом кредиту є кредит (п.2.1 Кредитного договору).

Кредит надається в загальному розмірі (сума кредиту) 4500,00 грн (п.2.2 Кредитного договору).

Строк користування кредитними коштами складає 730 днів, який починається з 18.11.2025 та закінчується 17.11.2027 (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду (п.2.3 Кредитного договору).

Пунктом 2.7 Кредитного договору визначено, що проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі 365% відсотків річних (денна процентна ставка 1 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Тип процентної ставки фіксована.

За користування кредитом Позичальник зобов"язаний сплачувати Товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід"ємною частиною цього Договору (додаток №1 до цього Договору) (п.2.11 Кредитного договору).

Пунктом 3.1 Кредитного договору сторони домовились про порядок та умови надання кредиту, зокрема з метою укладення цього Договору Позичальник, ознайомившись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту та іншими документами, визначеними законодавством, реєструється в інформаційно-комунікаційній системі Товариства шляхом заповнення відповідної реєстраційної форми на Веб-сайті (пп.3.1.1).

Цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема через Веб-сайт Товариства. Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проєкт Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства про укладення Кредитного договору (офертою).

Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається Товариством електронним повідомленням (смс-повідомленням) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер ) для підписання Кредитного договору /електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту).

На Договір накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу, що й визначає дату та час укладення Договору. Укладенням цього Договору Позичальник, що ознайомився з інформацією наведеною в Паспорті споживчого кредиту, який надано разом з офертою/проєктом кредитного договору, що розміщується в його Особистому кабінеті Кредитодавця.

Датою отримання кредиту Позичальником є дата зарахування суми кредиту на рахунок Позичальника (пп.3.1.2).

Згідно п.3.2 Кредитного договору Позичальник зобов"язується повернути Товариству кредит та проценти за користування кредитом згідно умов цього Договору (Графік розрахунків (платежів)), або достроково відповідно до порядку, визначеного цим Договором, але в будь-якому випадку не пізніше дати остаточного погашення заборгованості по кредиту, встановленої в п.2.5 цього Договору (пп.3.2.1).

Проценти за Договором нараховуються та сплачуються в наступному порядку, зокрема нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати видачі кредиту (дати списання кредитних коштів з рахунку Товариства) по дату завершення строку кредитування ( по дату остаточного погашення заборгованості) або у разі дострокового повернення (погашення) заборгованості, по дату зарахування суми кредит у та плати за користування кредитом на рахунок Товариства. Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється щоденно на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування (пп.3.2.1.4).

Позичальник має право у будь який час провести дострокове повернення кредиту та нарахованих на дату погашення процентів ( пп.3.2.2).

Умовами Кредитного договору, а саме п.п.4.3 та п.4.4 сторони домовились, зокрема Товариство зобов"язалося після підписання цього Договору надати Позичальнику Кредит, у свою чергу Позичальник зобов"язався своєчасно повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Також, між сторонами укладено Додаток № 1 "Графік розрахунків (платежів)", Додаток №2 "Інформаційне повідомлення".

02.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО ФІН" (Товариство/Кредитодавець) та Григорків Ганною Ярославівною (Позичальник) укладено Додатковий договір про пролонгацію №1/21134432, з додатками до Договору про споживчий кредит/Кредитного договору за №21134432 від 18.11.2025.

Крім того, підписано Паспорт споживчого кредиту.

Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12).

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи (ч.13).

Згідно з п. 2 ч. 1 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом

Судом встановлено, що кредитний договір містить електронні підписи сторін, що є обов`язковим реквізитом електронного документа. Електронні підписи Кредитора та Боржника, як позичальника, були використані з метою ідентифікації їх як сторін правочину, відповідно, накладанням електронних підписів завершується створенням Кредитного договору як електронного документу, у розумінні частин першої, другої статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

За таких обставин, суд доходить висновку, що Кредитний договір підписані сторонами у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Із змісту договору вбачається, що між сторонами виникли кредитні правовідносини.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Так, Кредитодавець договірні зобов"язання виконав у повному обсязі, а саме надав Позичальнику кредит у розмірі 4 500,00 грн, відповідно до умов договору, що підтверджується квитанцією №46345-53624-10864 від 18.11.2025.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (стаття 1049 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання.

Проте, боржником свої зобов`язання не виконано, чим порушено свої зобов`язання, встановлені Договором.

Відповідно до стаття 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як визначено статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що боржник порушив строки повернення кредиту та сплати процентів, встановлені кредитним договором, у боржника наявна заборгованiсть перед ТОВ "ЕКО ФІН" у розмiрi 11 754,90 грн, з яких: 3 530,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 8 224,90 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Грошові вимоги, зазначені в заяві, зокрема заборгованість у розмірі 11 754,90 грн є неоплаченими боржником, у зв`язку з фактичною неплатоспроможністю.

Зазначені вимоги є конкурсними, які виникли до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Також, керуючою реструктуризацією Белінською Н.О. розглянуто кредиторські грошові вимоги ТОВ "ЕКО ФІН", визнано вимоги частково у розмірі 11 154,80 грн, з яких: 3 530,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 7 624,80 грн заборгованість за відсотками, що підтверджується відомостями про результати розгляду кредиторських грошових вимог.

Договорів застави, іпотеки у забезпечення вимог між сторонами не укладалось.

ТОВ "ЕКО ФІН" не є заінтересованою особою стосовно боржника ОСОБА_1 відповідно до вимог ч.3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Виходячи з вимог ст.ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. При цьому суд досліджує надані кредитором письмові докази, встановлює підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характер та зміст та розмір.

Відповідно до вимог статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

З огляду на обґрунтованість вимог вказаних у заяві, яка подана до суду відповідно приписам ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, суд, дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання ТОВ "ЕКО ФІН" конкурсним кредитором, з правом вирішального голосу на зборах кредиторів.

Щодо решти кредиторських грошових вимог у розмірі 600,10 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Ухвала про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій стосовно боржника. Про запровадження мораторію керуючий реструктуризацією повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів зупиняється виконання боржником грошових зобов`язань, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 07.07.2026 відкрито провадження у справі №921/329/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно розрахунку заборгованості, вбачається, що заявником здійснено нарахування по 23.07.2026, що включає період після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність 07.07.2026.

За таких обставин, враховуючи встановлені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про відхилення кредиторських грошових вимог у сумі 600,10 грн (заборгованість за відсотками ), як заявлені безпідставно.

Відповідно до частини 4 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості, зокрема у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами, внесені до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене, кредиторські грошові вимоги ТОВ "ЕКО ФІН" відносно боржника Григорків Г.Я.. є обґрунтованими, підлягають визнанню в розмірі 11 154,80 грн та внесенню до Реєстру вимог кредиторів відповідно до частини 4 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства в наступній черговості: черговість задоволення грошових вимог кредитора в сумі 11 154,80 грн (заборгованість) друга.

У частині вимог у розмірі 600,10 грн, слід відхилити.

Судові витрати.

Частиною 2 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Щодо судового збору у розмірі 5 324,80 грн.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір"суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Факт зарахування сплаченого заявником при зверненні до суду з заявою судового збору в сумі 5 324,80 грн до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Господарським судом Тернопільської області.

Таким чином, витрати на оплату судового збору в сумі 5 324,80 грн сплачені платіжною інструкцією №0677490004 від 28.07.2026 та зараховані до спеціального фонду державного бюджету України, згідно виписки Господарського суду Тернопільської області, покладаються на боржника та відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (стаття 2 Кодексу України з процедур банкрутства).

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

На підтвердження повноважень адвоката до матеріалів справи долучено Довіреність №8 від 09.02.2026, зі змісту якої вбачається, що адвокат Сердійчук Олександр Леонідович представляє інтереси ТОВ "ЕКО ФІН" в усіх без винятку судах, в тому числі у господарських судах.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи/

Аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення ( пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

За приписами статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, законодавцем прямо встановлено, що з метою підтвердження розміру судових витрат, які понесено в зв`язку з розглядом справи, стороні слід подати докази в строк, визначений в ч.8 ст.129 ГПК України, а саме до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як слідує із матеріалів справи, 29.07.2026 (дата подання заяви), тобто разом з першою заявою по суті, представник ТОВ "ЕКО ФІН" адвокат Сердійчук О.Л. звернувся із заявою (викладено в прохальній її частині) про стягнення витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 5 000,00 грн, долучивши при цьому тільки Договір про надання правової допомоги від 20.03.2024 за №20-03/2024.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 126 ГПК України).

Як визначено частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 3, 4 статті 126 ГПК України).

Згідно частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз норм статей 126, 129 ГПК України дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Правова позиція наведена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Так, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу заявником подана копія Договору про надання правової допомоги від 20.03.2024 за №20-03/2024 із Прайс-листом Адвокатського Об`єднання "Лігал Ассістанс".

В той же час, заявником не виконано вимог ст. 126 ГПК України щодо подання детального опису робіт (наданих послуг) із вказанням вартості кожної послуги, а тому у суду відсутня можливість оцінити розмір фактично понесених витрат на правову допомогу ТОВ "ЕКО ФІН", їх співмірності і необхідності, зокрема, розрахунку кількості витрачених адвокатом годин, тощо.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про недотримання заявником порядку надання суду доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, зокрема Акту надання послуг, платіжного документа про витрати правничої допомоги, тощо, що в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для їх розподілу у порядку встановленому процесуальним законодавством.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом статей 2, 11, 13 - 15 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні спору, в тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання господарського судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення обов`язку доведення обставин, які мають значення для справи, саме на сторін, права яких є рівними, як і покладення на кожну сторону ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог і заперечень, а також обсягу поданих доказів.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для задоволення заяви щодо витрат на професійну правову допомогу .

Таким чином, витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, не підлягають визнанню.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, статтями 232, 234, 235 ГПК України, Господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ФІН" про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника ОСОБА_1 у справі №921/329/26, задовольнити частково.

2. Визнати кредиторські грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ФІН" про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника ОСОБА_1 в сумі 11 154,80 грн та включити їх в Реєстр вимог кредиторів.

Черговість задоволення грошових вимог кредитора: в сумі 11 154,80 грн (заборгованість) - друга.

3. В іншій частині заяви у розмірі 600,10 грн, відхилити.

4. Витрати на оплату судового збору в розмірі 5 324,80 грн покласти на боржника, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

5. У задоволенні витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, відмовити.

6. Копію ухвали надіслати до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України: боржниці ОСОБА_1 , кредитору ТОВ "ЕКО ФІН" та керуючому реструктуризацією Белінській Н.О.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття.

Ухвала суду, постановлена у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (стаття 9 Кодексу України з процедур банкрутства).

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою - https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повну ухвалу підписано "27" жовтня 2026 року.

Суддя Я.Я. Боровець