Ухвала суду № 140952072, 26.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

про забезпечення позову

26.10.2026 Справа № 917/2050/26

Суддя Мацко О.С. , розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову (вх. № 2123/26 від 22.10.2026) за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), поданої до подання позовної заяви

до відповідача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЗАЛІЯ 21» (адреса: 36039, м. Полтава, вул. Кириченко Раїси, буд. 26 а, ЄДРПОУ: 45663082)

2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

3) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 )

про визначення розміру статутного капіталу Товариства у сумі 3 000 000,00 грн та розмірів часток учасників

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області до подачі позовної заяви від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову шляхом:

1. Заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «РАЗАЛІЯ 21» (ідентифікаційний код 45663082), його органам, посадовим особам та будь-яким особам, що діють від його імені, вчиняти дії, спрямовані на відчуження (продаж, дарування, міну, внесення до статутного капіталу інших юридичних осіб, передачу в довірчу власність), передачу в іпотеку, заставу, управління, поділ, виділ, об`єднання, реконструкцію зі зміною об`єкта чи інше обтяження об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3069271853080; нежитлові будівлі: літера «А» нежитлова будівля загальною площею 62,4 кв.м. (№1 прийом втор сировини загальна площа 16.0 кв.м., №2 склад 23,2 кв. м, № 3 склад 23,2 кв. м); літера «Б-1» нежитлова будівля загальною площею 35,0 кв. м (№ 1 склад 23,3 кв. м, № 2 склад 11,7 кв. м), у тому числі укладати попередні договори щодо нього.

2. Заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації прав проводити державну реєстрацію переходу права власності, інших речових прав, іпотеки та обтяжень (крім обтяжень, що накладаються судом або органами досудового розслідування) щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3069271853080).

3. Заборони суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (державним реєстраторам, нотаріусам) проводити державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЗАЛІЯ 21» (ідентифікаційний код 45663082) у частині: зміни складу учасників (засновників), у тому числі внаслідок відчуження чи іншого переходу частки єдиного учасника ОСОБА_2 до інших осіб; зміни розміру статутного капіталу, у тому числі його збільшення за рахунок додаткових вкладів третіх осіб; зміни розмірів часток учасників; зміни кінцевих бенефіціарних власників; зміни керівника (виконавчого органу); виділу, злиття, приєднання, поділу, перетворення та припинення юридичної особи.

Необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову заявниця обґрунтовує тим, що 20.03.2025 заявниця і ОСОБА_3 заснували Товариство зі статутним капіталом 3 000 000,00 грн, частки по 50 %. 29.09.2025 у приміщенні приватного нотаріуса Гофман Е.Л. підписано протокол № 2 загальних зборів учасників, яким заявницю виключено зі складу учасників «у зв`язку з невнесенням вкладу» з посиланням на «ч. 2 ст. 64» Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а статутний капітал зменшено до 491 500,00 грн із визнанням ОСОБА_3 єдиним учасником.

Директором Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЗАЛІЯ 21» є ОСОБА_3 , який ініціював і провів виключення заявниці, а після цього передав 100 % корпоративних прав гр. ОСОБА_2 , зберігши за собою повний фактичний контроль. Товариство діє на підставі модельного статуту, п. 40.1 якого встановлює, що правочин, вартість предмета якого перевищує 50 % вартості чистих активів, вважається схваленим і не потребує окремого рішення загальних зборів. Отже, директор може одноосібно відчужити Приміщення будь-якого дня, без відома і згоди будь-кого. Послідовність дій майбутніх відповідачів свідчить про планомірне відсторонення заявниці від активу.

З огляду на вищевказані факти, заявниця має припущення, що наступним кроком відповідача буде відчуження приміщення, яке належить товариству та є єдиним його цінним майном, або подальше відчуження частки, збільшення статутного капіталу за рахунок третіх осіб чи зміна складу учасників. У такому разі рішення суду про визначення часток не зможе бути виконане щодо актуального складу учасників, а поновлення корпоративних прав заявниці стане формальним: вона отримає частку у товаристві без майна, тому просить суд застосувати забезпечення позову у вигляді заборони вчинення дій щодо відчудження майна, частки у статутному капіталі товариства та реєстраційних дій щодо них.

Відповідачі за майбутнім позовом заперечень на заяву про забезпечення позову не надали.

Мотиви, якими керувався суд при постановленні даної ухвали:

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захист, що за за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України).

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову одночасно.

Згідно зі статтею 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони, зокрема, проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження,крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Суд, який вирішує спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, права акціонера (учасника), реалізація яких залежить від відносної вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства, може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства щодо розміру статутного капіталу (частина дев`ята статті 137 ГПК України).

Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч.10,11 ст.137 ГПК України).

Верховний Суд у численних постановах в подібних справах відзначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд відзначає, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

Крім того, за усталеною практикою Верховного Суду, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Верховний Суд послідовно наголошує на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

У даній справі майбутній позов має немайновий характер, а отже співмірність заходів забезпечення позову не може оцінюватися шляхом арифметичного співставлення вартості частки або розміру статутного капіталу із будь-якими майновими показниками. Обставини формування та зміни статутного капіталу підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті та не впливають на правомірність застосування заходів забезпечення позову на цій стадії.

Як встановлено судом, предметом спору у цій справі буде матеріально-правова вимога позивача до відповідачів, в якій позивач оскаржує її виключення з ТОВ, зменшення статутного капіталу Товариства, затвердження часток учасників у статутному капіталі та подальше відчуження часток у статутному капіталі її іншому учаснику; також серед позовних вимог, як вбачається зі змісту заяви (розділ 1) - визначення розміру статутного капіталу Товариства та розмірів часток учасників у викладеній редакції, тобто, вимоги про повернення розподілу часток учасників та розміру статутного капіталу в цілому до стану, що передував стверджуваному порушенню прав та інтересів позивача. Отже, предметом позову є вимоги немайнового характеру.

Суд відзначає, що у разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Іншими словами, у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Подібна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/8225/20, від 13.01.2021 у справі від 07.10.2021 у справі №910/2287/21 і ін.

Враховуючи вищевикладене та специфіку корпоративних відносин, виходячи з наявних у справі матеріалів, суд приходить до висновку, що обраний позивачем захід забезпечення, який він просить вжити у п.3 прохальної частини заяви про забезпечення позову, відповідає процесуальному законодавству, адже в рамках даної справи позивач планує оскаржувати дії стосовно зміни розміру статутного капіталу та перерозподілу часток учасників, визначити розмір статутного капіталу Товариства та здійснити розподіл часток його учасників до моменту стверджуваного порушення його корпоративних прав таким перерозподілом (законність якого і буде оскаржуватися до суду), а відтак в цій частині вжиття обраних заходів забезпечення щодо заборони вчинення чітко визначених реєстраційних дій стосовно товариства ( відомостей щодо зміни складу та часток учасників товариства, щодо зміни розміру статутного капіталу, зміни кінцевих бенефіціарних власників та структури власності, керівника, виконавчого органу, виділу, злиття, приєднання, поділу, перетворення та припинення юридичної особи) безпосередньо та прямо стосуються предмета спору. При цьому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує, що побоювання заявниці стосовно можливості вчинення відповідних дій товариством (зміна розміру статутного капіталу і т.д. під час розгляду справи в суді) є обгрунтованими з огляду на те, що вирішення даних питань знаходиться в компетенції загальних зборів учасників Товариства (на даний час 100% статутного капіталу володіє одна особа), а між сторонами вбачається існування корпоративного конфлікту.

Відтак, суд погоджується з заявницею у тому, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист і поновлення порушених корпоративних прав позивача за майбутнім позовом, зокрема, у межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Так, заборона вчиняти реєстраційні дії є одним з визначених законом способів забезпечення позову. Заборона державним реєстраторам вносити відповідні зміни до реєстру є тимчасовою та не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності товариства. Тобто вжиття спірних заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірним порушенням корпоративних прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін; запроваджує законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом позову по суті за звичайною процедурою в розумний строк, а в разі задоволення позову - сприятимуть ефективному захисту прав позивача в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 15.04.2022 у справі № 904/7930/21, від 10.03.2021 у справі № 922/2566/20, від 28.02.2024р. у справі №910/15182/23).

Що стосується заходів забезпечення, які позивач просить вжити згідно пунктів 1-2 прохальної частини заяви по забезпечення позову, суд звертається до обставин подібної справи, суть яких відображена у постанові Верховного Суду від 23.02.2024р. у справі №910/9426/23, та зводиться до наступного: «… Верховний Суд звертає увагу, що частка в статутному капіталі товариства є особливим видом майна. Вона сама по собі не має вартості. Її вартість напряму залежить від вартості майна самого товариства. Отже, при створенні товариства ринкова вартість частки зазвичай дорівнює її номінальній вартості. Тоді як з перебігом часу ця цифра стає "історичною", а ринкова вартість частки може суттєво зрости (якщо бізнес товариства буде успішним) або зменшитися (якщо товариство буде вести збиткову господарську діяльність) (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №924/700/21).

Отже, у випадку реалізації належного ПП "Злагода-2000" нерухомого майна, вартість частки у статутному капіталі підприємства беззаперечно зменшиться та не буде становити економічного інтересу для особи, яка звернулася з позовом про стягнення (витребувати з володіння) такої частки.

Суди попередніх інстанцій правильно вказали, що накладення арешту на частку в статутному капіталі ПП "Злагода-2000" та на належне підприємству нерухоме майно жодним чином не вплине на поточну господарську діяльність ПП "Злагода-2000", адже не впливає на можливість укладання договорів з контрагентами, здійснення поточної господарської діяльності. Існування таких заходів надасть реальну можливість поновлення порушених прав позивача за захистом яких він звернувся до суду у випадку задоволення його позову, адже метою такого позову є відновлення права власності на придбану частку в розмірі 100% статутного капіталу ПП "Злагода-2000", майнова цінність якої і полягає в її активах, на базі яких останнє здійснює свою господарську діяльність і, відповідно, забезпечує можливість отримання прибутку його власнику».

У справі №910/9426/23 Верховний Суд, встановив, що за ПП "Злагода-2000" не зареєстровано іншого нерухомого майна, фактичне відчуження майна на користь іншої особи може бути оформлене як відповідним правочином відчуження нерухомого майна, так і шляхом відчуження на користь іншої особи 100% статутного капіталу ПП "Злагода-2000" номінальною вартістю 404 000,00 грн., оскільки у ЄДР міститься інформація, що єдиним учасником (засновником) та керівником ПП "Злагода-2000" є ОСОБА_1 , що надає йому можливість вільно розпоряджатись як часткою в статутному капіталі ПП "Злагода-2000", так і належним підприємству нерухомим майном. Відтак, суд визнав правомірними висновки судів попередніх інстанцій про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, шляхом накладення арешту на нежитлові будівлі, які належать Приватному підприємству "Злагода-2000" на праві власності та заборони суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об`єкту нерухомого майна.

Повертаючись до обставин даної справи: як вже зазначалося вище судом, метою позову, який заявниця планує подавати до суду, також є відновлення права власності на частку ТОВ «Разалія 21» в розмірі 50% статутного капіталу ТОВ, майнова цінність якої і полягає в її активах. Як зазначає заявниця в заяві, єдиним цінним активом товариства є об`єкт нерухомості за адресою: м.Полтава, вул.Раїси Кириченко, буд.26-А. Право власності Товариства зареєстроване 02.04.2025 (номер відомостей про речове право 59288366) на підставі договору купівлі-продажу № 237 від 02.04.2025, посвідченого приватним нотаріусом

Дробітько В.В. Станом на 12.10.2026 обтяжень, іпотек та заборон відчуження щодо Приміщення не зареєстровано (надана інформаційна довідка з Державного реєстру речових

прав на нерухоме майно № 497758388 від 12.10.2026р.).

Товариство діє на підставі Модельного статуту, яким передбачено, що правочин, за яким вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів Товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності , якщо при цьому він не відповідає будь-якому іншому визначеному статутом критерію значного правочину Товариства, вважається схваленим товариством одночасно з його переходом на діяльність на підставі Статуту та не потребує прийняття окремого рішення загальних зборів учасників про надання згоди на його вчинення (п.40 Модельного статуту).

Згідно з наданими заявницею відомостями з відкритих даних Державної служби статистики, фінансові показники ТОВ за 2025 рік наступні: дохід -, чистий прибуток -491 700 грн, рентабельність -, активи 773 300,00 грн, зобов`язання 773 500 грн, кількість працівників 0.

Наявність у одного з потенційних відповідачів повного обсягу корпоративних прав, зокрема статусу одноосібного учасника товариства з можливістю одноосібного прийняття рішень, об`єктивно свідчить про його спроможність у будь-який момент, у тому числі під час розгляду справи по суті, розпорядитися спірною часткою на власний розсуд (враховуючи, що другий з потенційних відповідачів є директором товариства). Безперечним є той факт, що подальша зміна правового статусу спірної частки, її перереєстрація на користь третіх осіб до завершення розгляду справи може призвести до неможливості поновлення порушених прав позивача в межах одного судового провадження, як і відчуження єдиного цінного активу, яким є зазначена в заяві нерухомість.

Сама наявність у відповідачів правомочностей власника (учасника товариства) свідчить про реальну можливість вчинення відповідних дій у будь-який момент. Окрім того, вимога щодо обов`язкового надання позивачем доказів на підтвердження намірів відповідача про відчуження корпоративних прав, враховуючи наявність у нього права розпорядитися нею у будь-який момент, свідчила б про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (подібний за змістом висновок викладений, зокрема, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22). Теж саме стосується і можливості в будь-який час відчуження нерухомого майна, про яке іде мова в заяві про забезпечення позову.

Суд вважає, що застосовані заходи мають прямий логічний зв`язок із предметом майбутнього немайнового спору, спрямовані на збереження існуючого стану (status quo) та забезпечення ефективного судового захисту прав позивачки без порушення балансу інтересів сторін. Такі заходи не перешкоджають здійсненню товариством поточної господарської діяльності та не виходять за межі необхідного для досягнення мети забезпечення позову.

Відтак, суд погоджується з заявником у тому, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист і поновлення порушених корпоративних прав, зокрема, у межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду. Так, заборона вчиняти реєстраційні дії є одним з визначених законом способів забезпечення позову. Заборона державним реєстраторам вносити відповідні зміни до реєстру є тимчасовою та не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності товариства. Тобто вжиття спірних заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірним порушенням корпоративних прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін; запроваджує законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом позову по суті за звичайною процедурою в розумний строк, а в разі задоволення позову - сприятимуть ефективному захисту прав позивача в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 15.04.2022 у справі № 904/7930/21, від 10.03.2021 у справі № 922/2566/20, від 28.02.2024р. у справі №910/15182/23).

Суд також констатує, що між запропонованими заявницею та вжитими судом заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог наявний зв`язок; заходи є адекватними, оскільки, відповідають вимогам, на забезпечення яких вони вживаються, та співмірними. Вжиття заходів забезпечення позову: (1) не може завдати жодних збитків Товариству чи його учасникам, (2) не призведе до обмеження прав чи інтересів будь- яких осіб, оскільки Товариство надалі буде функціонувати та виконувати свої статутні цілі та завдання, (3) не призведе до блокування діяльності Товариства, (4) не заборонить учасникам Товариства в передбачений Законом та Статутом спосіб реалізовувати свої права відносно управління Товариством; (5) існує зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову (який зазначено вище) та предметом позовної вимоги. Крім того, зазначені заходи спрямовані виключно на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Суд також зазначає про відсутність необхідності вирішення питання щодо зустрічного забезпечення станом на день вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому процесуальним законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову. Аналогічна позиція викладена у Постанові КГС ВС від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18.

Керуючись ст.ст.136,137,140,234 ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви - задовольнити.

2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «РАЗАЛІЯ 21» (ідентифікаційний код 45663082), його органам, посадовим особам та будь-яким особам, що діють від його імені, вчиняти дії, спрямовані на відчуження (продаж,дарування, міну, внесення до статутного капіталу інших юридичних осіб, передачу в довірчу власність), передачу в іпотеку, заставу, управління, поділ, виділ, об`єднання, реконструкцію зі зміною об`єкта чи інше обтяження об`єкта нерухомого майна за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Кириченко Раїси, будинок 26-А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3069271853080; нежитлові будівлі: літера «А» нежитлова будівля загальною площею 62,4 кв. м (№ 1 прийом вторсировини загальна площа 16,0 кв. м, № 2 склад 23,2 кв. м, № 3 склад 23,2 кв. м); літера «Б-1» нежитлова будівля загальною площею 35,0 кв. м (№ 1 склад 23,3 кв. м, № 2 склад 11,7 кв. м), у тому числі укладати попередні договори щодо нього.

3. Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації прав проводити державну реєстрацію переходу права власності, інших речових прав, іпотеки та обтяжень (крім обтяжень, що накладаються судом або органами досудового розслідування) щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Кириченко Раїси, будинок 26-А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3069271853080).

4. Заборонити суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (державним реєстраторам, нотаріусам) проводити державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо Товариство з обмеженою відповідальністю «РАЗАЛІЯ 21» (ідентифікаційний код 45663082) у частині: зміни складу учасників (засновників), у тому числі внаслідок відчуження чи іншого переходу частки єдиного учасника ОСОБА_2 до інших осіб; зміни розміру статутного капіталу, у тому числі його збільшення за рахунок додаткових вкладів третіх осіб; зміни розмірів часток учасників; зміни кінцевих бенефіціарних власників та структури власності; зміни керівника (виконавчого органу); виділу, злиття, приєднання, поділу, перетворення та припинення юридичної особи.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" для виконання судових рішень. Ухвала дійсна для пред`явлення до виконання до органу державної виконавчої служби протягом строку, встановленого Законом України "Про виконавче провадження".

Стягувачем за цією ухвалою є: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «РАЗАЛІЯ 21» (адреса: 36039, м. Полтава, вул. Кириченко Раїси, буд. 26 а, ЄДРПОУ: 45663082)

Ухвала постановлена 26.10.2026 року.

Ухвала набрала законної сили 26.10.2026 року.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання по 26.10.2029 року.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено у строки та в порядку, визначеному ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя О.С.Мацко