Ухвала суду № 140952053, 27.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування:

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018 Код ЄДРПОУ 03500004

ДОДАТКОВА УХВАЛА

27.10.2026 Справа № 917/1889/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М. розглянувши заяву ТОВ "Транспортна компанія "САТ" про розподіл витрат на професійну (правничу) допомогу у зв`язку із розглядом справи №917/1889/26 (вх. №14034 від 19.10.2026 року)

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ", вул. Гроденська, 32, м. Київ, 02090,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Авангард", вул. Дорошенка Петра, 57 Б, м. Полтава, 36014

про стягнення 8 822,53 грн,

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

в провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа №917/1889/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Авангард" про стягнення заборгованості за публічним договором про перевезення вантажів автомобільним транспортом (укладений шляхом підписання заяви про приєднання №49510 від 02.08.2022 р.) у розмірі 8 822,53 грн, з яких: 6 966,00 грн - основна заборгованість, 1 346,44 грн - пеня, 133,40 грн - 3% річних, 376,69 грн - інфляційні втрати (вх.№ 1959/26).

Розгляд справи №917/1889/26 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою від 13.10.2026 р. суд закрив провадження у справі згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України та повернув ТОВ "Транспортна компанія "САТ"" з Державного бюджету України 2 662,40 грн судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією №900025716 від 02.10.2026 року.

У позовній заяві ТОВ "Транспортна компанія "САТ" зазначило, що витрати на правову допомогу, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи складають - 7 000,00 грн. Докази, що підтверджуватимуть витрати на правову допомогу будуть надані позивачем до суду у відповідності до вимог, встановлених ч. 8 ст. 129 ГПК України.

19.10.2026 року до суду від позивача надійшла заява про розподіл витрат на професійну (правничу) допомогу (вх. №14034).

Ухвалою від 20.10.2026 р. суд прийняв до розгляду заяву ТОВ "Транспортна компанія "САТ" про розподіл витрат на професійну (правничу) допомогу (вх. №14034 від 19.10.2026 р.) та запропонував відповідачу подати письмові заперечення (за наявності таких заперечень) на вказану заяву позивача протягом 3 днів з дня отримання даної ухвали та надати їх суду та позивачу.

22.10.2026 р. до суду від відповідача надійшли заперечення щодо заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. №14255).

При вирішенні заяви ТОВ "Транспортна компанія "САТ" про розподіл витрат на професійну (правничу) допомогу у зв`язку із розглядом справи №917/1889/26 (вх. №14034 від 19.10.2026 року) суд враховує наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (у п. 3.2 рішення) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

На підтвердження факту надання правничої допомоги, позивачем до матеріалів справи було додано (копії): договір №02/02/2026 про надання професійної (правничої) допомоги від 02.02.2026 р., додаткову угоду №15 від 25.09.2026 р. до договору про надання професійної (правничої) допомоги №02/02/2026 від 02.02.2026 р., ордер на надання правничої допомоги Серія АА №1761670 від 25.09.2026 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія РН №1639 від 21.05.2019 р., акт приймання-передачі наданих послуг №18 від 25.09.2026 р. до договору про надання професійної (правничої) допомоги №02/02/2026 від 02.02.2026 року.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, з відповідача підлягає стягненню, окрім витрат по сплаті судового збору, вартість послуг адвоката, що сплачена або підлягає сплаті (правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

Згідно з ч. 4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч.5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах відомості щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформації щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто за нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд, застосовуючи ч. 6 ст. 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (зокрема, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5- 7, 9 ст. 129 ГПК України (зокрема, пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявленнянеспівмірно нижчої суми судових витрат порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту,і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Як зазначено у заяві про розподіл витрат на професійну (правничу) допомогу та вбачається з матеріалів справи, між Адвокатським об`єднання "Казачук та партнери" (далі - адвокатське об`єднання) та ТОВ "Транспортна компанія "САТ" (далі - клієнт) укладений договір про надання професійної (правничої) допомоги № 02/02/2026 від 02.02.2026 року (далі - договір №02/02/2026, а. с. 20, 21).

Відповідно до п. 1.1. договору №02/02/2026 Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором (опрацювання первинних документів, підготування та надіслання заяв, звернень, запитів тощо до всіх без виключення органів/підприємств/організацій України; підготування та надіслання (у разі виникнення необхідності) до суду позовних заяв, заяв тощо, пов`язаних з врегулюванням спору; представництво інтересів у всіх без виключення підприємствах, установах, організаціях, правоохоронних органах, у судах).

Відповідно до п. 2.1 договору №02/02/2026 Клієнт зобов`язується виплачувати Адвокатському об`єднанню гонорар та покривати фактичні видатки, пов`язані з наданням Клієнту правової допомоги, в порядку, визначеному даним Договором.

Згідно із п. 2.5 договору №02/02/2026 Адвокатське об`єднання має право на отримання гонорару та на покриття фактичних витрат, пов`язаних з наданням Клієнту правової допомоги, в порядку, визначеному даним Договором.

Пунктом 2.6 договору №02/02/2026 передбачено, що Клієнт надає право (уповноважує) Адвокатське об`єднання: представляти інтереси Клієнта, захищати Клієнта у всіх судових органах України (у т.ч. в судах першої інстанції, судах апеляційної інстанції, суді касаційної інстанції) та у всіх судочинствах (у т.ч., але не виключно, у господарському, цивільному, адміністративному, кримінальному тощо), у наказному, позовному, окремому та будь-яких інших провадженнях з правом складати, підписувати та подавати позовні заяви, цивільні позови у кримінальному провадженні, відзиви на позовні заяви, відповіді на відзиви, заперечення, пояснення, вимоги, клопотання, заяви про видачу судових наказів або виконавчих листів, апеляційні скарги, касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, додатки до них та будь-які інші документи тощо.

Відповідно до пункту 3.1 договору №02/02/2026 за надання правової допомоги Клієнт зобов`язується виплатити Адвокатському об`єднанню гонорар у розмірі та в строк, який зазначається в додатковій угоді до цього договору.

За умовами додаткової угоди №15 від 25.09.2026 р. до договору №02/02/2026, клієнт доручає Адвокатському об`єднанню надати професійну (правничу) допомогу стосовно представництва інтересів клієнта у Господарському суді Полтавської області у справі за позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авангард" про стягнення заборгованості за договором про перевезення вантажів автомобільним транспортом у розмірі 6 966,00 грн, пені, 3% річних, інфляційних втрат.

За надання Клієнту професійної (правничої) допомоги Клієнт платить фіксовану суму гонорару Адвокатському об`єднанню у розмірі 7 000,00 грн за надання професійної (правничої) допомоги в суді першої інстанції (Господарський суд Полтавської області). Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати захист інтересів клієнта у сіді першої інстанції (п. 1 Додаткової угоди №15).

Сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється клієнтом у безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання: НОМЕР_1 в АТ КБ "Приват банк" протягом 30 днів з дня набрання рішенням у справі законної сили, але не раніше оплати витрат на професійну (правничу) допомогу позивачем на рахунок клієнта (п. 2 Додаткової угоди №15).

19.10.2026 ТОВ "Транспортна компанія "САТ" підписано електронним підписом акт приймання-передачі наданих послуг №18 від 25.09.2026 до договору №02/02/2026, відповідно до якого на виконання умов Договору про надання професійної (правничої) допомоги № 02/02/2026 від 02.02.2026 та Додаткової угоди №15 від25.09.2026, Адвокатське об`єднання надало Клієнту професійну (правничу) допомогу в фіксованій сумі гонорару 7 000,00 грн (сім тисяч гривень 00 копійок) стосовно представництва інтересів Клієнта у Господарському суді Полтавської області у справі за позовом Клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авангард" про стягнення заборгованості за договором про перевезення вантажів автомобільним транспортом у розмірі 6 966,00 грн, пені - 1 346,44 грн, 3% річних - 133,40 грн, інфляційних втрат - 376,69 грн. Клієнт прийняв правові послуги, зазначені у пункті 1 цього Акту. Жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому послуг Клієнт до Адвокатського об`єднання немає. Даний акт підписано електронним підписом Адвокатського об`єднання "Казачук та партнери" 25.09.2026 року.

Отже, враховуючи умови договору, суд прийшов до висновку, що сторони узгодили фіксовану форму гонорару.

Білокінь І. В. має право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до свідоцтва серія РН №1639 від 21.05.2019 року.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

При цьому, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського від 02.02.2024 року по справі № 910/9714/22 зазначено, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

В силу приписів ст. 126 ГПК України, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Відповідно до положень частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Відповідач у поданих ним запереченнях щодо заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. №14255 від 22.10.2026 року) вказав, що

- витрати позивача не є "понесеними" в розумінні закону, а строк та умови їх оплати ніколи не настануть, адже ключовою умовою для стягнення є факт понесення цих витрат (або наявність беззаперечного обов`язку їх понести). Позивачем не надано жодного платіжного документа, який би підтверджував фактичну сплату коштів адвокату. У п. 2 Додаткової угоди сторони чітко погодили відкладальну умову: сплата узгодженої сторонами суми гонорару здійснюється клієнтом протягом 30 днів з дня набрання рішенням у справі законної сили, але не раніше оплати витрат на професійну (правничу) допомогу позивачем на рахунок клієнта. Така умова ("оплата після рішення") за своєю суттю є різновидом "гонорару успіху". Але позивач не досяг результату, під який підписувався договір, - винесення рішення суду. Оскільки провадження у справі було закрите ухвалою суду, судове рішення по суті спору не ухвалювалось і вже ухвалено бути не може;

- позивачем не доведено обсяг, реальність та співмірність адвокатських послуг. Наданий Акт приймання-передачі наданих послуг № 18 від 25.09.2026 р. до Договору про надання професійної (правничої) допомоги №02/02/2026 від 02.02.2026 р. містить виключно загальне, абстрактне формулювання, в ньому повністю відсутній деталізований перелік конкретних дій, які вчинив адвокат, а також не зазначено витрачений на це час. Провадження у справі було закрите на початковій стадії, розгляд справи по суті не здійснювався, адвокат не брав участі у судових засіданнях з розгляду спору по суті; відсутній детальний опис робіт та розрахунок їх вартості; розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу складає майже 100% від ціни позову. Позивач, знаючи про погашення боргу, мав подати заяву про відкликання позову (до відкриття), а не ініціювати подальший розгляд.

- якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви, відповідач наголошує на необхідності кардинального зменшення суми витрат, оскільки відповідач погасив борг добровільно ще до відкриття провадження у справі, відсутності детального розрахунку і опису наданих послуг; враховуючи, що справа про стягнення заборгованості є надзвичайно простою, незначною за обсягом матеріалів, не потребувала значних інтелектуальних чи часових затрат. Стягнення 7 000,00 грн при сумі позову 8 822,53 грн за таких обставин є абсолютно неспівмірним із фактично виконаною роботою.

Відносно зазначених заперечень відповідача суд зазначає наступне:

Вирішуючи питання щодо покладення обов`язку відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на відповідача суд зазначає, що провадження у даній справі закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України через відсутність предмета спору у зв`язку з повним та добровільним погашенням боргу відповідачем після звернення з відповідним позовом до суду. Саме з цієї підстави позивач більше не підтримував заявлені позовні вимоги, а просив закрити провадження у справі.

В ухвалі суду від 13.10.2026 р. у даній справі суд зазначав, що на момент формування та відправлення позову право позивача було порушене, борг існував, і позивач правомірно реалізував своє право на судовий захист. Те, що відповідач оперативно погасив заборгованість, не спростовує факту наявності спору на момент звернення до суду.

Закриття провадження у справі на підставі вказаної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення спору та подання позову, але припинив існування (був усунутий) після відкриття провадження у справі або до його відкриття, але після фактичного звернення позивача до суду.

Стаття 130 ГПК України має назву "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду", норми якої охоплюють всі підстави закриття провадження за ст. 231 ГПК України, у тому числі, визначені п. 2 ч. 1 цієї статті, - відсутність предмета спору.

Тобто, норми ч. 3 ст. 130 ГПК України застосовуються як при відмові від позову (п. 4 ч. 1 ст. 231), так і при закритті провадження через відсутність предмета спору (п. 2 ч. 1 ст. 231), якщо непідтримання вимог відбулося внаслідок їх задоволення відповідачем після пред`явлення позову. І у цьому контексті не має значення, хто ініціював закриття провадження, позивач чи відповідач або ж суд.

У разі добровільного погашення боргу відповідачем після відкриття провадження позивач має право на відшкодування судових витрат за рахунок відповідача згідно норм ч. 3 ст. 130 ГПК України.

Відповідно до ч.3 ст.130 ГПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

При цьому, зазначена ч.3 ст.130 ГПК України застосовується як підстава для відшкодування судових витрат лише в разі, коли позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №199/9188/16-ц).

Суд зазначає, що задоволення після пред`явлення позову позовних вимог відповідачем фактично є свідченням того, що відповідач: 1) погодився з тим, що позов пред`явлено до належного відповідача, 2) визнає позовні вимоги. Іншими словами, задоволення позовних вимог відповідачем суд може вважати свідченням того, що пред`явлення позову цим позивачем до цього відповідача відбулося внаслідок неправомірного діяння відповідача, що і виступає підґрунтям необхідності покладення на такого відповідача судових витрат із розгляду справи (п. 52 постанови Верховного суду від 05.03.2026 р. у справі №917/1161/26).

У п. 6.3. постанови від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі №550/936/18 зазначила, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується зазвичай при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.

З урахуванням ст. 244 ГПК України колегія суддів Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду відзначила, що у разі, якщо закінчено судове провадження (тобто, закрито провадження у справі/залишено позов без розгляду/вирішено спір по суті), і судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, суд у порядку статті 244 ГПК України має право за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення до основного рішення у справі (ухвали про закриття провадження у справі; ухвали про залишення позову без розгляду; рішення/постанови за результатом розгляду справи по суті), яким закінчено провадження у справі.

Відповідно, в залежності від виду прийнятого судом процесуального рішення ухваленого за результатом закінчення розгляду справи (ухвали/рішення/постанови), залежить і назва додатково рішення у справі, якими можуть відповідно бути: додаткова ухвала, додаткове рішення, додаткова постанова.

Суд критично відноситься до твердження відповідача відносно того, що фіксована сума гонорару за надані адвокатським об`єднанням послуги у розмірі 7000,00 грн є "гонораром успіху".

Проаналізувавши умови договору №02/02/2026, додаткової угоди №15 та дослідивши акт приймання-передачі наданих послуг від 25.09.2026 року, суд дійшов висновку про те, що передбачений гонорар адвоката є за своєю суттю погодженою сторонами ціною договору в розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства гонорар безвідносно до його виду (основний, додатковий (гонорар успіху)) є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, тобто є платою за виконану роботу / надані послуги.

Суд зазначає про те, що "гонорар", погоджений сторонами у додатковій угоді №15 від 25.09.2026 року, передбачений за захист інтересів клієнта у суді першої інстанції (Господарському суд Полтавської області).

З наданих позивачем доказів (договору №02/02/2026, додаткової угоди №15 та акту приймання-передачі) вбачається, що вказаний "гонорар" є по суті платою за надані адвокатом правничі послуги, величина якого не залежить від суми, що буде присуджена клієнту за рішенням суду. Сторонами не було узгоджено, що "гонорар" є додатковим гонораром, який не включається у вартість надання правничої допомоги.

Також суд звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказане відповідає правовій позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, та позиції Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеній у постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19.

Крім того суд зазначає, що особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.

Тому суд критично відноситься до посилання відповідача відносно необхідності надання позивачем доказів, що містять опис та/або розрахунки витрат, вартості послуг тощо.

Суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (зокрема, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Відповідач у поданих запереченнях заявив клопотання про зменшення суми витрат на правничу допомогу.

Суд враховує доводи відповідача та зазначає, що адвокатом позивача щодо суті спору було складено лише позовну заяву; розгляд справи ухвалено здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у зв`язку з малозначністю (ціна позову 8 822,53 грн), при цьому розгляд справи по суті фактично не розпочинався, провадження у даній справі було закрито згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відповідачем задоволено позовні вимоги після пред`явлення позову).

Також суд враховує, що вказана справа є типовою, має не складний предмет спору. Даний спір є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору перевезення. Ціна позову складає всього 8 822,53 грн.

Також суд приймає до уваги твердження відповідача, що у даній справі заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу фактично становлять близько 80% від суми позовних вимог (7000,00 грн проти 8 822,53 грн), що не відповідає принципу пропорційності та розумності судових витрат у господарському судочинстві.

Отже, зважаючи на характер та предмет спору, зважаючи на те, що розгляд справи по суті фактично не розпочинався, провадження у даній справі було закрито згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, а також зважаючи на розмір заборгованості у співвідношенні до заявлених витрат на правничу допомогу, суд робить висновок, що з урахуванням критеріїв, що ставляться законодавцем до визначення витрат на професійну правничу допомогу, визначені позивачем до стягнення витрати у розмірі 7000,00 грн не можуть вважатись розумними, не є співмірними зі складністю справи та ціною позову, а заявлений розмір витрат на правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн для ТОВ "Торговий дім Авангард" становитиме надмірний фінансовий тягар. Тому, з урахуванням встановлених у справі обставин та доводів, викладених у заяві про розподіл витрат на професійну (правничу) допомогу та у запереченнях на вказану заяву, суд вважає, що підлягає задоволенню клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених вимог на правничу допомогу, а тому витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до 3 000,00 грн. Така сума, на переконання суду, є обґрунтованою, відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності її розміру, є співрозмірною зі складністю справи, результатом розгляду справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).

Керуючись статтями 86, 126,129,130, 234 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ТОВ "Транспортна компанія "САТ" про розподіл витрат на професійну (правничу) допомогу у зв`язку із розглядом справи №917/1889/26 (вх. №14034 від 19.10.2026 року) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Авангард" (вул. Дорошенка Петра, 57 Б, м. Полтава, 36014, ЄДРПОУ 33457737) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ" (вул. Гроденська, 32, м. Київ, 02090, ЄДРПОУ 35646516) 3 000,00 грн витрат на правову допомогу.

На підставі додаткової ухвали видати наказ.

3. В іншій частині заяви відмовити.

Додаткову ухвалу складено та підписано 27.10.2026 року.

Додаткова ухвала набирає законної сили негайно після її підписання і може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 255 257 ГПК України.

Суддя О. М. Тимощенко