Ухвала суду № 140951891, 26.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про задоволення заяви про забезпечення позову

"26" жовтня 2026 р.права № 922/2247/26Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК (вх. 2-2034/26 від 23.10.2026) про забезпечення позову, у справі

за первісним позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570),

до відповідача-1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю МАКОВІЙ (64102, Харківська обл., м. Первомайський(з), Мікрорайон 1/2, буд. 9, кв. 55; код ЄДРПОУ 33816897),

про стягнення 815650,28 грн.

За зустрічним позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),

до: Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570),

про визнання поруки припиненою.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк ПРИВАТБАНК звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №33816897-КД-2 від 23.02.2021 у розмірі 815650,28 грн, яка складається з: 573974,94 грн - заборгованості за тілом кредиту; 241675,34 грн - заборгованості за процентами. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 23.06.2026, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 922/2247/26 та визначено до розгляду судді Погореловій О.В.

Ухвалою Господарського суду Харківської області (суддя Погорелова О.В.) від 30.06.2025 позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення коштів передано за підсудністю на розгляд Господарського суду Одеської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2026 справу № 922/2247/26 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою суду від 08.09.2026 прийнято позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК до розгляду та відкрити провадження у справі № 922/2247/26. Справу № 922/2247/26 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю МАКОВІЙ. Підготовче засідання у справі призначено на 01.10.2026 о 10:00 год. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 01.10.2026 о 10:00 год.

25 вересня 2026 року до Господарського суду Одеської області від ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява до Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК, в якій позивач просить визнати припиненою поруку, встановлену договором поруки № 33816897 ДП-2/1 від 23.02.2021, укладеним між АТ КБ ПРИВАТБАНК та ОСОБА_1 , у зв`язку з відмовою кредитора прийняти належне виконання, запропоноване поручителем, на підставі ч.2 ст.559 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.10.2026 прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК про визнання поруки припиненою. Об`єднано первісний позов Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення із зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК про визнання поруки припиненою, в одне провадження у межах справи № 922/2247/26.

09 жовтня 2026 року до Господарського суду Одеської області від Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК надійшло клопотання, в якому заявник просить:

- Залучити до справи № 922/2247/26 в якості співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю МАКОВІЙ (64102, Харківська обл., м. Первомайський(з), Мікрорайон 1/2, буд. 9, кв. 55; код ЄДРПОУ 33816897);

- Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю МАКОВІЙ та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК заборгованість за кредитним договором №33816897-КД-2 вiд 23.02.2021 у розмірі 815 650,28 грн, яка складається з: 573 974,94 грн - заборгованості за тілом кредиту; 241 675,34 грн заборгованості за процентами;

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МАКОВІЙ та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК судові витрати у вигляді судового збору.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 15.10.2026 задоволено клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК від 09.10.2026 (вх. ГСОО № 34681/26) про залучення співвідповідача. Залучено Товариство з обмеженою відповідальністю МАКОВІЙ до участі у справі в якості співвідповідача.

23 жовтня 2026 року до Господарського суду Одеської області від Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) та знаходяться/обліковуються на всіх поточних, депозитних та інших рахунках в усіх банківських установах, депозитарних установах та інших фінансових установах України, в межах суми позовних вимог 815650,28 грн.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач вказує, що наявний ризик виведення грошових коштів, оскільки ОСОБА_1 володіє нічим не обмеженим правом розпорядження своїми грошовими коштами, існує реальна та очевидна небезпека, що під час тривалого судового розгляду справи ОСОБА_1 може здійснити виведення грошових коштів з рахунків у банківських та фінансових установах на користь третіх осіб. Це призведе до безповоротної втрати активів та зробить виконання майбутнього рішення суду неможливим.

Заявник вказує, що дані підозри позивача не є безпідставними, так як ОСОБА_1 за час розгляду справи про банкрутство основного боржника ТОВ Маковій № 922/1734/24, розуміючи неможливість погашення загальної суми боргу за рахунок коштів самого підприємства, як поручитель вдалася до виведення власного високоліквідного майна, щоб уникнути звернення на нього стягнення. Наразі жодне нерухоме майно за ОСОБА_1 не зареєстроване. Правомірність правочинів щодо відчуження нерухомого майна наразі є предметом розгляду справ № 638/16877/26; № 953/11527/26; № 619/5323/26 за позовами АТ КБ Приватбанк до ОСОБА_1 та нових власників майна.

Враховуючи відсутність можливості спричинення заходами забезпечення позову для ОСОБА_1 будь-яких збитків, позивач пропонує не застосовувати зустрічне забезпечення при вжитті заходів забезпечення позову.

Дослідивши заяву Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК про забезпечення позову, суд дійшов до таких висновків.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача

Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас, для встановлення наявності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі Горнсбі проти Греції (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Суд зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову являються предмет і підстава.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, предметом первісного позову у цій справі є вимога позивача до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості у загальному розмірі 815650,28 грн.

В обґрунтування позову було зазначено, що 23.02.2021 між АТ КБ ПриватБанк та ТОВ "МАКОВІЙ" укладено кредитний договір №33816897-КД-2 відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 587486,92 грн на наступні цілі: у розмірі 574000,28 грн, придбання трактора КИЙ 14820 та причіпа 2-ПТС-4,5; у розмірі 13486,64 грн, на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього Договору.

23 лютого 2021 року АТ КБ ПРИВАТБАНК та ОСОБА_1 укладено договір по руки №33816897-ДП-2/1, предметом якого є надання поруки за виконання зобов`язань позичальника, які випливають з Кредитного договору № 33816897-КД-2 від 23.02.2021 укладений між Кредитором та Позичальником.

Банк свої зобов`язання виконав, надавши позичальнику кредитні кошти в повному обсязі.

Станом на 01.06.2026 заборгованість за кредитним договором становить 815650,28 грн, яка складається з: 573974,94 грн - заборгованості за тілом кредиту; 241675,34 грн - заборгованості за процентами.

Отже у даному випадку предметом позову у цій справі є майнова вимога позивача до відповідачів про стягнення грошових коштів та саме відносно такої вимоги позивач просив вжити заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти одного з відповідачів.

Відтак, враховуючи предмет та підстави заявленого позову майнового характеру, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі за позовом про стягнення грошових коштів у сумі 815650,28 грн, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

Так, суд зазначає, що сам факт звернення із заявою про забезпечення позову не звільняє заявника від обов`язку доведення обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування відповідних заходів, та не є підставою для відступу від принципів рівності сторін і змагальності процесу.

За відсутності доведених ризиків утруднення виконання рішення суду застосування такого заходу не відповідатиме вимогам пропорційності, тим більше, що забезпечення позову не повинно мати на меті створення для відповідача негативних наслідків, тотожних наслідкам задоволення позову, та не може використовуватися як інструмент попереднього примусу до виконання спірного зобов`язання.

Відповідно до п. 1.2. Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Як встановлено судом, за ОСОБА_1 не зареєстроване нерухоме майно, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Проте, правомірність правочинів щодо відчуження нерухомого майна наразі є предметом розгляду справ № 638/16877/26, № 953/11527/26, № 619/5323/26 за позовами АТ КБ Приватбанк до ОСОБА_1 та нових власників майна.

У справі № 619/5323/26 позивач звернувся з позовними вимогами про:

- визнання недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1470 га, кадастровий номер 5124181700:01:003:0051, розташованої за межами населеного пункту на території Лиманської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, від 09 грудня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- визнання недійсним договір дарування земельної ділянки площею 5,9688 га, кадастровий номер 6322686500:02:001:0088, розташованої за межами населеного пункту на території Феськівської сільської ради Золочівського району Харківської області, від 09 грудня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- відновлення становища, яке існувало до порушення права, шляхом скасування рішень державних реєстраторів/нотаріусів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі яких зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 5124181700:01:003:0051 та земельну ділянку кадастровий номер 6322686500:02:001:0088, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 та поновленням у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності ОСОБА_1 на зазначені земельні ділянки.

У справі № 953/11527/26 позивач звернувся з позовними вимогами про:

- визнання недійсним Договір дарування земельної ділянки площею 5,7495 га (кадастровий номер 6324583000:01:000:0038), укладений 09 грудня 2023 року між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), посвідчений приватним нотаріусом Шахматовою І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3179, як фраудаторний правочин, вчинений всупереч статтям 3, 13 ЦК України на шкоду кредитору;

- визнання недійсним Договір дарування квартири загальною площею 207,5 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта 1652889663101), укладений 25 грудня 2023 року між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), посвідчений приватним нотаріусом Ємцем І.О. та зареєстрований в реєстрі за № 7858, як фраудаторний правочин, вчинений всупереч статтям 3, 13 ЦК України на шкоду кредитору;

- відновлення становища, яке існувало до порушення права, шляхом скасування рішення державного реєстратора (приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Шахматової І.В.) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.12.2023 року, індексний номер рішення 52877206, на підставі якого зареєстровано право власності за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на земельну ділянку (кадастровий номер 6324583000:01:000:0038), з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 та поновленням відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на вказану земельну ділянку;

- відновлення становища, яке існувало до порушення права, шляхом скасування рішення державного реєстратора (приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця І.О.) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.12.2023 року, індексний номер рішення 53098579, на підставі якого зареєстровано право власності за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 та поновленням відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на вказану квартиру.

У справі № 638/16877/26 позивач звернувся з позовними вимогами про:

- визнання недійсним договору дарування об`єкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2206744963101) від 25.12.2023 року, посвідчений у реєстрі за № 7861, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як фраудаторний правочин, вчинений всупереч статтям 3, 13 Цивільного кодексу України на шкоду кредитору;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2206744963101) від 02.04.2024 року, посвідчений у реєстрі за № 276, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як фраудаторний правочин, вчинений всупереч статтям 3, 13 Цивільного кодексу України на шкоду кредитору;

- відновлення становища, яке існувало до порушення права, шляхом скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ємця Івана Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером: 70883631 від 25.12.2023 17:38:07, на підставі якого було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2206744963101) за ОСОБА_2 ;

- відновлення становища, яке існувало до порушення права, шляхом скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гонтар Юлії Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером/: 72383765 від 02.04.2024 16:36:40, на підставі якого було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2206744963101) за ОСОБА_3 .

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, банк посилається на наявність ризику виведення ОСОБА_1 грошових коштів. На думку позивача, існує реальна та очевидна небезпека, що під час тривалого судового розгляду справи відповідач-1 може здійснити виведення грошових коштів з рахунків у банківських та фінансових установах на користь третіх осіб. Це призведе до безповоротної втрати активів та зробить виконання майбутнього рішення суду неможливим у разі задоволення позовних вимог.

При цьому позивач посилається на правові висновки Верховного Суду щодо стандарту доказування та мети вжиття заходів забезпечення позову. У постанові Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23 зазначено, що у випадку подання позову про стягнення коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які зберігаються на його рахунках, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення. Суд наголосив, що вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та від 30.08.2023 у справі № 753/23090/21.

Верховний Суд у постанові від 07.04.2025 у справі № 915/1386/24 вказав, що внаслідок арешту кошти залишаються у власності відповідача, проте знерухомлюються з метою недопущення їх виведення з рахунків боржника й уникнення виконання ним судового рішення у майбутньому. В такий спосіб грошові кошти залишаються у володінні відповідача, а можливість розпоряджатися ними тимчасово обмежується виключно щодо частини коштів, якої стосується спір.

З огляду на викладене банк вважає, що невжиття заявленого заходу може істотно ускладнити або унеможливити виконання майбутнього судового рішення.

Проаналізувавши вищевикладене, суд констатує, що вищевикладені обставини в сукупності достатньо обґрунтовано підтверджують припущення заявника про наявність обставин, що можуть утруднити захист прав заявника за наслідками подання позову, що унеможливить досягнення його мети звернення з таким позовом до суду - захисту порушених прав і інтересів позивача.

Суд цілком погоджується із доводами заявника, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо буде пов`язане з обставинами наявності у боржників присудженої до стягнення суми заборгованості.

Суд додатково звертає увагу, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Суд звертає увагу, що грошові кошти залишаються у володінні ОСОБА_1 , а можливість розпоряджатися ними тимчасово обмежується виключно щодо частини коштів, якої стосується спір, що в майбутньому може утруднити виконання судового рішення, за умови якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Верховний Суд у постановах від 27.04.2026 по справі № 908/2108/25 та від 30.03.2026 по справі № 904/6129/25, вирішуючи питання обґрунтованості застосування судом першої інстанції заходів забезпечення позову, зокрема й з огляду на наявність висновків викладених у постанові Верховного суду від 04.12.2025 у справі № 916/3385/25, виснував, що у разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

Наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо дійсного фінансового стану відповідача (в тому числі відомості стосовно наявності банківських рахунків, фінансово-економічний стан клієнта) у розумінні статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, а тому саме відповідач має можливість більш повно доводити наведені обставини. Зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати, яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує його права; зазначити про наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитиме про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду у справі в разі задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах та належного йому майна в межах спірної суми.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 в межах суми позову 815650,28 грн, є адекватним, розумним, та співмірним із заявленою позовною вимогою та пов`язаним з нею заходом забезпечення позову, адже попередить можливе порушення прав позивача щодо можливого ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог).

Таким чином, з огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, встановивши безпосередній зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову, суд вважає, що наявні підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Частинами 1, 4 ст. 141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Оскільки на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків ОСОБА_1 та їх розміру, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, ОСОБА_1 не позбавлена права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду протягом строків, встановлених ст. 141 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК (вх. 2-2034/26 від 23.10.2026) про забезпечення позову у справі № 922/2247/26 задовольнити.

2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) та знаходяться/обліковуються на всіх поточних, депозитних та інших рахунках в усіх банківських установах, депозитарних установах та інших фінансових установах України, в межах суми позовних вимог 815650,28 грн.

3. Стягувачем за цією ухвалою є Акціонерне товариство Комерційний банк ПРИВАТБАНК (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570).

4. Боржником за цією ухвалою є - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили. В силу ст. 129-1 Конституції України та ст. 144 ГПК України ця ухвала є обов`язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України..

Відповідно до приписів ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала набрала законної сили 26 жовтня 2026 року.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до частини 1 статті 256 ГПК України.

Ухвалу підписано 26.10.2026.

Суддя Нікітенко Сергій Валерійович