Рішення № 140951633, 15.10.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026 Справа № 914/1958/26

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Юлії СУХОВИЧ, за участі секретаря судового засідання Ольги КРАВЕЦЬ, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Дрогобицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі

позивача Бориславської міської ради Львівської області, місто Борислав, Львівська область

відповідача Приватного акціонерного товариства Борислав-Спецодяг, місто Борислав, Львівська область

про стягнення 294 357,39 грн безпідставно збережених коштів.

За участі представників сторін:

від прокуратури: Машталяр Юрій Андрійович представник прокуратури;

від позивача: Лепак Аркадія Яремівна представник (повноваження відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в порядку самопредставництва, присутня в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку);

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Дрогобицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Бориславської міської ради Львівської області до Приватного акціонерного товариства Борислав-Спецодяг про стягнення 294 357,39 грн безпідставно збережених коштів.

Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.

Представник прокуратури судове засідання 15.10.2026 для розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити повністю.

Позивач в судове засідання 15.10.2026 в режимі відеоконференції з`явилася, позов підтримала в повному обсязі та просила суд позов задовольнити.

Відповідач явки повноважного представника у судове засідання 15.10.2026 для розгляду справи по суті не забезпечив. Заяви, клопотання станом на момент проведення розгляду спору по суті не надходили.

Явка учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

Ухвали суду у справі надсилалась відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 82300, Львівська область, місто Борислав, вулиця Коновальця, будинок 9 В.

23.07.2026 та 21.09.2026 на адресу суду повернулися поштові конверти з рекомендованими відправленнями відповідачу ухвал суду від 29.06.2026 та 25.08.2026 у справі за адресою: 82300, Львівська область, місто Борислав, вулиця Коновальця, будинок 9 В, з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є закінчення встановленого терміну зберігання.

Неотримання відповідачем поштової кореспонденції, зокрема ухвал суду є його суб`єктивною поведінкою.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б)

Суд, враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату та час судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, дійшов висновку про можливість розгляду спору по суті та постановлення рішення у справі в даному судовому засіданні.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

У судовому засіданні 15.10.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція сторін.

Позиція прокурора.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві.

Зокрема, просить стягнути з Приватного акціонерного товариства Борислав-Спецодяг, на користь Бориславської міської ради Львівської області безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,8312 га на вулиці Коновальця, 9В у місті Бориславі Львівської області, кадастровий номер 4610300000:04:048:0154 за період з 25.10.2021 по 21.07.2024 без укладення договору оренди землі у розмірі 294 357,39 грн.

У зв`язку з вищенаведеним просив суд позов задовольнити.

Позиція позивача.

Позивач позовні вимоги прокурора підтримує у повному обсязі та просить задовольнити позов.

Зокрема зазначив, що місцевий бюджет недоотримав розмір орендної плати на суму 294 357,39 грн. На земельній ділянці з кадастровим номером 4610300000:04:048:0154 розташовані об`єкти нерухомого майна, що зафіксовано актом обстеження земельної ділянки від 14.11.2023 року.

Представник позивач повідомила суд, що неодноразово звертався до відповідача після закінчення терміну договору оренди, проте, відповідач не реагував на звернення позивача.

Враховуючи вищезазначене просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою комунальної власності відповідно до розрахунку за період з 25.10.2021 по 21.07.2024 у розмірі 294 357,39 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач відзив на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини встановлені судом.

Рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/3492/15 від 14.12.2015, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2016, визнано укладеним договір оренди землі між Бориславською міською радою Львівської області та Відкритим акціонерним товариством «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» щодо земельної ділянки загальною площею 1,1296 га, кадастровий номер 4610300000:04:048:0001, яка розташована за адресою: вулиця Коновальця, 9 В, місто Борислав, Львівської області та передано в строкове платне користування терміном на 5 років земельну ділянку несільськогосподарського призначення для обслуговування виробничих будівель (цільове призначення) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено інформацію про інше речове право оренди №32171478 від 24.10.2016.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань вбачається, що Відкритим акціонерним товариством «Бориславська швейна фабрика «Спецодяг» з ідентифікаційним кодом юридичної особи 05468021, відбулась державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, 23.02.2017 08:48:55, 14131050011000457. Зміна найменування юридичної особи (повного та/або скороченого). Зміна повного найменування. Зміна скороченого найменування.

24.06.2019 між Приватним акціонерним товариством «Борислав-Спецодяг» та Бориславською міською радою укладено додаткову угоду №35/19, якою внесено зміни до договору оренди землі від 24.10.2016 у зв`язку з поділом земельної ділянки на вулиці Коновальця, 9В у місті Бориславі, у зв`язку з чим кадастровий номер земельної ділянки змінено на 4610300000:04:048:0154, площу зазначено 0,8312 га.

Бориславською міською радою проведено обстеження земельної ділянки, що зафіксовано актом обстеження земельної ділянки від 14.11.2023.

Комісією у складі секретаря міської ради Химин Юрія, начальником відділу земельних відносин управління комунальної власності, земельних відносин та архітектури міської ради Яворського Романа, голови постійної комісії з питань регулювання земельних відносин, будівництва та архітектури Германа Дмитра здійснено обстеження земельної ділянки площею 0,8312 га з кадастровим номером 4610300000:04:048:0154 та встановлено, що термін договору оренди щодо земельної ділянки закінчився, орендар не звертався до міської ради із заявою про продовження терміну дії договору оренди, про що зазначено у акті обстеження земельної ділянки від 14.11.2023 року.

Актом обстеження земельної ділянки від 14.11.2023 встановлено, що на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, які на праві приватної власності належать Приватному акціонерному товариству «Борислав-Спецодяг».

У акті обстеження зазначено, що земельна ділянка по периметру огороджена, ворота, будівля та будівля прохідної зачинено. На ділянці, як і в будівлях діяльності не здійснюється. Більша частина ділянки, крім тієї, що покрита твердим покриттям, заросла бур`яном, кущами, деревами.

Комісія у акті обстеження земельної ділянки від 14.11.2023 дійшла висновку, що використання земельної ділянки кадастровий номер 4610300000:04:048:0154 без правовстановлюючих документів, їх державної реєстрації, що посвідчують право користування ділянкою, спричинило недоодержання міською радою доходу у формі орендної плати, що є підставою для стягнення безпідставно збережених коштів з вказаного підприємства.

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової споруди від 22.07.2024 вбачається, що 22.07.2024 Приватне акціонерне товариство «Борислав-Спецодяг» здійснило продаж нежитлової будівлі павільйону Товариству з обмеженою відповідальністю «МАЖУРА», що розташована у місті Бориславі Львівської області на вулиці Коновальця, будинок 9 В, на земельній ділянці площею 0,8312 га, (кадастровий номер 4610300000:04:048:0154) з цільовим призначенням 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості).

04.01.2024 за вих. № 3-21-30 Бориславська міська рада звернулася до відповідача з претензією про сплату безпідставно збережених коштів.

Проте, вказана претензійна вимога залишилась без відповіді та виконання.

Листом від 05.02.2026 за вих.№ 14.52/04-27-706ВИХ-26 Дрогобицька окружна прокуратура зверталася до Західного офісу Держаудитслужби щодо надання матеріалів проведеного аудиту з додатками №4-14 (щодо порушень у сфері земельних відносин).

Листом від 13.02.2026 за вих.№960-26 Західним офісом Держаудитслужби скеровано копії матеріалів проведеного аудиту з додатками №4-14 (щодо порушень у сфері земельних відносин).

Листом Бориславської міської ради від 26.02.2026 Дрогобицькій окружній прокуратурі надано акт обстеження земельної ділянки від 14.11.2023.

Дрогобицька окружна прокуратура зверталася з запитом від 08.04.2026 за вих.№ 14.52/04-27-197ВИХ-26 до Бориславської міської ради (позивача) про надання інформації та матеріалів: скерування листів Бориславською міською радою до боржників про необхідність сплати безпідставно збережених коштів (починаючи з моменту нарахування безпідставно збережених коштів); акту обстеження земельної ділянки; вжиті органом місцевого самоврядування заходи до стягнення безпідставно збережених коштів з боржників.

Листом від 12.04.2026 за вих.№ 14.52/04-27-2121ВИХ-26 Дрогобицька окружна прокуратура зверталася з запитом до Бориславської міської ради (позивача) про надання скерованих листів Приватному акціонерному товариству Борислав-Спецодяг щодо необхідності сплати безпідставно збережених коштів та відповіді на такі листи та вжитті органом місцевого самоврядування заходів щодо стягнення безпідставно збережених коштів.

Бориславська міська рада листами №3-21/341 від 26.02.2026 та №3-21/786 від 29.04.2026 надала витребуванні Дрогобицькою окружною прокуратурою документи.

Листами Бориславської міської ради інформовано прокуратуру про порушення вимог земельного законодавства з боку підприємства та листом від 29.05.2026 надано розрахунок суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання на території міста Борислава Львівської області з порушенням вимог законодавства земельної ділянки комунальної власності від 27.05.2026.

Розрахунок суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період 25.10.2021 по 21.07.2024 складає 294 357, 39 грн.

Прокурор зазначив, що відповідач не був ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата передбачена відповідно до статті 14.1.72 податкового кодексу України.

Відповідач правомірно володів лише нежитловими будівлями, які знаходяться на земельній ділянці, а з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у нього виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під нерухомим майном.

Отже, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав, та з урахуванням приписів статей 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка, на якій було розташоване нерухоме майно відповідача до 22.07.2024 перебуває у власності територіальної громади міста Борислава Львівської області.

Листом від 30.04.2026 Бориславська міська рада Львівської області повідомила Дрогобицьку окружну прокуратуру, що Бориславською міською радою Львівської області не вживалися заходи представницького характеру щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати з Приватного акціонерного товариства Борислав-Спецодяг та вживатись не будуть.

Прокуратурою повідомлено Бориславську міську раду про виявлені порушення, однак, вказаний орган самостійно не звернувся до суду з позовом, що стало підставою для представництва прокуратурою.

Відтак, наведені обставини зумовили звернення керівника Дрогобицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Бориславської міської ради Львівської області до Приватного акціонерного товариства Борислав-Спецодяг про стягнення 294 357,39 грн безпідставно збережених коштів.

Щодо подання позову прокурором суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зробила правовий висновок про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

У пункті 38 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу (пункт 40 постанови).

Аналогічні правові висновки зазначено Верховним Судом у постанові від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, постанові від 10.02.2021 у справі № 454/851/19.

Зі змісту листів Бориславської міської ради Львівської області отриманих прокуратурою в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», вбачається, що незважаючи на обізнаність про порушення Приватним акціонерним товариством Борислав-Спецодяг (відповідачем) вимог закону, міською радою не вжито жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави в особі територіальної громади у спірних правовідносинах.

Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем і відповідачем, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Отже, щодо подання позову керівником Дрогобицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Бориславської міської ради Львівської області, то він належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, дотримався порядку передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

На думку суду прокурором дотримано встановлену частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» процедуру, що в силу положень статей 44, 53 Господарського процесуального кодексу України наділяє прокурора процесуальною дієздатністю.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території країни, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені країнського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Статтею 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

28.04.2021 прийнято Закон України «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».

Відповідно до пункту 24 розділу Х Земельного кодексу України землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад (крім визначених винятків).

Земельна ділянка з кадастровим номером 4610300000:04:048:0154 належить до комунальної власності, власником земельної ділянки є територіальна громада міста Борислава в особі Бориславської міської ради Львівського району Львівської області.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Визначення земельної ділянки наведено в частині 1статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами частин 1, 3, 4, 9статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Дрогобицькою окружною прокуратурою, за матеріалами аудиту Західного офісу Держаудитслужби, зокрема звіту про результати державного фінансового аудиту бюджету Бориславської міської територіальної громади за період з 01.01.2021 по 31.03.2025, вивчено законність користування Приватним акціонерним товариством «Борислав-Спецодяг» земельною ділянкою з кадастровим номером 4610300000:04:048:0154 площею 0,8312 га, розташованою на вулиці Коновальця, 9 В у місті Бориславі Львівської області в частині, внесення орендної плати за землю.

Західним офісом Держаудитслужби встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Борислав-Спецодяг» використовувало сформовану земельну ділянку площею 0,8312 га на вулиці Коновальця, 9В у місті Бориславі Львівської області, кадастровий номер 4610300000:04:048:0154 під об`єктом нерухомого майна - комплексом нежитлових будівель, без укладання договору оренди землі в порушення частини 1 статті 1214 Цивільного кодексу України, статті 206 Земельного кодексу України за період користування з 25.10.2021 по 21.07.2024, не сплачено безпідставно збережені кошти у розмірі недоотриманої орендної плати за землю, внаслідок чого бюджетом Бориславської міської територіальної громади недоотримано доходів на вказану суму.

Для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України «Про оцінку земель».

Відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» встановлено випадки обов`язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За змістом статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України «Про оцінку земель» ).

Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статтею 23 Закону України «Про оцінку земель» . Частинами першою, третьою та четвертою цієї статті передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно із підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 % їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 % їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 % та не більше 1 % їх нормативної грошової оцінки.

Положеннями пункту 289.1,289.2 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема, договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.

Водночас обов`язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель»). Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини другої статті 632 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.

Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі реального часу, тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (постанови Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 922/4264/20, від 10.01.2024 у справі № 712/7879/22).

Відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147, нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначається шляхом множення відповідних коефіцієнтів, зокрема Кні - добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за період від затвердження нормативу капіталізованого рентного доходу до дати проведення оцінки.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах ВП ВС від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18).

Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аудиторами Західного офісу Держаудитслужби встановлено, Приватне акціонерне товариство «Борислав-Спецодяг» використовувало сформовану земельну ділянку площею 0,8312 га на вул. Коновальця, 9В у місті Бориславі Львівської області, кадастровий номер 4610300000:04:048:0154 під об`єктом нерухомого майна - комплексом нежитлових будівель, без укладання договору оренди землі в порушення частини 1 статті 1214 Цивільного кодексу України, статті 206 Земельного кодексу України за період користування з 25.10.2021 по 21.07.2024, не сплачено безпідставно збережеш кошти у розмірі недоотриманої орендної плати за землю, внаслідок чого бюджетом Бориславської міської територіальної громади недоотримано доходів на вказану суму.

Судом встановлено, що вищезазначена земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти сформована, як об`єкт цивільних прав, має кадастровий номер.

У матеріалах справи наявні витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а саме:

-нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 0,8312 га з кадастровим номером 4610300000:04:048:0154 за 2021 рік становила 4278933,82 грн (розрахунково), ставка річної орендної плати становить 2,1% , отже сума безпідставно збережених коштів за період з 25.10.2021 по 31.12.2021 становить 16667,11 грн;

-нормативно грошова оцінка земельної ділянки за 2022 рік становила 4706827,20 грн (згідно витягу від 22.09.2022 № 18934 з технічної документації з НГО земельних ділянок), ставка річної орендної плати становить 2,1%, отже сума безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 становить 98843,37 грн;

- нормативно грошова оцінка земельної ділянки за 2023 рік становила 5373050,90 грн (згідно витягу від 03.05.2023 №НВ-9919413432023 з технічної документації з НГО), ставка річної орендної плати становить 2,1%, сума безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 становить 112834,07 грн;

- нормативно грошова оцінка земельної ділянки за 2024 рік становила 5649136,52 грн (згідно витягу від 30.08.2024 №НВ-9947211172024 з технічної документації з НГО), ставка річної орендної плати становить 2,1%, сума безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2024 по 21.07.2024 становить 66 012,84 грн.

Розрахунок суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період 25.10.2021 по 21.07.2024 складає 294 357, 39 грн.

Відтак, сума безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,8312 га на вулиці Коновальця, 9В у місті Бориславі Львівської області, кадастровий номер 4610300000:04:048:0154 за період з 25.10.2021 по 21.07.2024 без укладення договору оренди землі становить 294 357,39 грн.

З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки у розмірі 294 357,39 грн.

Підсумовуючи наведене вище, заявлені позовні вимоги Дрогобицької прокуратури є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 40 562,14грн. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі по тексту Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 3 532,30 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1687 від 17.06.2026.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 532,30 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73,74,76-79,86,129,233,237, 238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Борислав-Спецодяг (82300, Львівська область, місто Борислав, вулиця Коновальця, 9 В, ідентифікаційний код юридичної особи 05468021) на користь Бориславської міської ради Львівської області (82300, Львівська область, місто Борислав, вулиця Шевченка, 42, ідентифікаційний код юридичної особи 26181298) на розрахунковий рахунок UA 068999980334139812000013927, отримувач ГУК Львів/ Бориславська тг /18010600) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 294 357, 39 грн.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Борислав-Спецодяг (82300, Львівська область, місто Борислав, вулиця Коновальця, 9 В, ідентифікаційний код юридичної особи 05468021) на користь Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна прокуратура, ідентифікаційний код юридичної особи 02910031, UA138201720343140001000000774 у ДКСУ у місті Києві, МФО 820172 (79005, місто Львів, проспект Шевченка, 17/19) витрати зі сплати судового збору у сумі 3 532,30 грн.

4. Накази видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повний текст рішення

складено 26.10.2026

Суддя Сухович Ю.О.