Ухвала суду № 140950935, 26.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

26.10.2026Справа № 910/11156/26Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є., розглянувши заяву Фермерського господарства «Павленко Т.М.» про забезпечення позову у справі №910/11156/26,

за позовом Фермерського господарства «Павленко Т.М.» (22830, Вінницький р-н, Вінницька обл., с. Ковалівка, вул. Центральна, буд. 60; код ЄДРПОУ: 41089441)

до відповідача Акціонерне товариство «ОТП БАНК» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43; код ЄДРПОУ: 21685166)

про визнання недійсним правочину,

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Фермерського господарства «Павленко Т.М.» з позовом до Акціонерне товариство «ОТП БАНК» про визнання недійсним договору поруки № SR 23-375/28-2 від 30 червня 2023 між Акціонерним товариством "ОТП Банк" як кредитодавцем та Фермерським господарством "Павленко Т.М.".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2026 позовну заяву Фермерського господарства «Павленко Т.М.» залишено без руху. Позивачу надано строк на усунення недоліків.

13.09.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача Фермерського господарства «Павленко Т.М.» надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справа розглядатиметься за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.10.2026.

01.10.2026 через систему «Електронний суд» від Фермерського господарства «Павленко Т.М.» надійшла заява про забезпечення позову.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.10.2026 заяву про забезпечення позову передано судді Блажівській О.Є.

Заяву про забезпечення позову було передано та отримано (сектором) суддею Блажівською О.Є. 02.10.2026 відповідно до реєстру передачі документів/справ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2026 заяву Фермерського господарства «Павленко Т.М.» про забезпечення позову повернуто заявнику.

03.10.2026 через систему «Електронний суд» від Фермерського господарства «Павленко Т.М.» надійшла заява про забезпечення позову.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.10.2026 заяву про забезпечення позову передано судді Блажівській О.Є.

Заяву про забезпечення позову було передано та отримано (сектором) суддею Блажівською О.Є. 06.10.2026 відповідно до реєстру передачі документів/справ.

Суддя Блажівська О.Є. перебувала у відпустці до 23.10.2026.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та додані матеріали, проаналізувавши положення чинного законодавства України, суд зазначає наступне.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва 03.10.2026 через систему «Електронний суд» від Фермерського господарства «Павленко Т.М.» надійшла заява про забезпечення позову, отримана та зареєстрована канцелярією суду 05.10.2026. В поданій заяві, заявник просить суд:

- Забезпечити позов Фермерського господарства «Павленко Т.М.» (Вінницька обл., село Ковалівка) до Акціонерного товариства ОТП Банк (м. Київ) про визнання недійсним договору поруки шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 81211519, відкритому 08.06.2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Целіною Яною Ігорівною на підставі наказу Господарського суду Вінницької області № 902/1128/25 від 04.05.2026.

У заяві про забезпечення позову від 03.10.2026 заявник зазначає, що: «в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/11156/26 за позовом Фермерського господарства «Павленко Т.М.» (Вінницька обл., село Ковалівка) до Акціонерного товариства ОТП Банк (м. Київ) про визнання недійсним договору поруки.

Згідно з Автоматизованою системою виконавчого провадження, 08.06.2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Целіною Яною Ігорівною, на підставі статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 81211519 щодо боржника Фермерського господарства "ПАВЛЕНКО Т.М." (ідентифікаційний код юридичної особи 41089441) з виконання наказу Господарського суду Вінницької області № 902/1128/25 від 04.05.2026 про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-УА" (ідентифікаційний код юридичної особи 37336436), Фермерського господарства "Матієнко В.М." (ідентифікаційний код юридичної особи 41089331), Фермерського господарства "Павленко Т.М." (ідентифікаційний код юридичної особи 41089441) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "ОТП Банк" (ідентифікаційний код юридичної особи 21685166) за договором про надання банківських послуг №CR 23-221/28-2 від 30 червня 2023 року заборгованість по тілу кредиту у розмірі 12 764 090,00 гривень.

Акціонерне товариство «ОТП Банк» як стягувач діє вибірково, подав заяву про відкриття виконавчого провадження, лише до одного поручителя (Фермерського господарства "Павленко Т.М."), який в суді захищав свої права та намагається отримати повний перелік документів по договору про надання банківських послуг №СR 23-221/28-2 (кредитному договору).

15.06.2026р ФГ «ПАВЛЕНКО Т.М.» отримало постанову приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Целіної Я.І. про арешт майна боржника від 12.06.2026 по ВП № 81211519.

В межах виконавчого провадження для звернення стягнення на майно боржника приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Целіною Я.І. 02.09.2026 року виставлено (повторно) на продаж право оренди вище зазначених 8 (вісім) земельних ділянок на електронному аукціоні, визначено дату торгів 05.10.2026 року».

В обґрунтування необхідності забезпечення позову, позивач зазначає, що: «позовні вимоги у даній справі обґрунтовані тим, що договір поруки був укладений під впливом обману з боку Відповідача, а отже, є недійсним з моменту його укладення.

Якщо судове рішення у цій справі буде винесено на користь Позивача, договір поруки буде визнано недійсним, що анулює будь-які зобов`язання Позивача перед Відповідачем. Проте, якщо на час розгляду справи виконавець повністю або частково стягне кошти чи реалізує майно Позивача в межах ВП № 81211519, це призведе до безпідставного позбавлення Позивача його власності.

У такому разі Позивач буде змушений ініціювати нові судові процеси (про повернення безпідставно набутого майна чи поворот виконання рішення), що значно утруднить та ускладнить захист його прав, а також покладе на нього додатковий фінансовий тягар.

Вжиття заходу забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення є тимчасовим, співмірним із позовними вимогами, не порушує прав Відповідача (оскільки у разі відмови в позові стягнення буде відновлено), але ефективно запобігає настанню негативних та незворотних наслідків для Позивача.

Предметом даного спору є визнання недійсним (скасування) договору поруки, на підставі якого здійснюється примусове стягнення у виконавчому провадженні № 81211519. Обраний захід забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого документа спрямований виключно на збереження чинного status quo та недопущення передчасного, безповоротного відчуження майна Заявника (поручителя) до вирішення питання про законність самого зобов`язання.

Заявник вважає, що вжиття такого заходу забезпечення позову не зумовлює ризику заподіяння Відповідачу (Кредитору) будь-яких матеріальних збитків чи шкоди з огляду на таке:

1. Зупинення виконавчих дій є тимчасовим процесуальним заходом, який не припиняє і не скасовує майнових вимог Кредитора, а лише відтерміновує примусове виконання до встановлення судом дійсності договору поруки.

2. Тимчасова затримка у процедурі стягнення не завдає Відповідачу прямих фінансових втрат, оскільки його право на отримання коштів за основним зобов`язанням (чи за рахунок основного боржника) залишається чинним, а інтереси кредитора у випадку прострочення додатково захищені інститутом цивільно-правової відповідальності (зокрема, ст. 625 ЦК України).

3. Натомість, невжиття таких заходів та продовження виконавчих дій (наприклад, продаж майна Заявника з прилюдних торгів) у разі подальшого задоволення позову унеможливить або значно ускладнить поновлення прав Заявника та вимагатиме запуск процедури повороту виконання рішення, що завдасть шкоди обом сторонам та третім особам (покупцям майна).

З огляду на те, що зупинення виконавчих дій є сумірним заходом, не порушує балансу інтересів сторін та не створює реальних ризиків виникнення збитків у Відповідача, керуючись ч. 1 ст. 141 ГПК України, Заявник пропонує не застосовувати заходи зустрічного забезпечення у зв`язку з відсутністю фактичних та правових підстав для їх призначення».

Дослідивши матеріали справи, заяву про забезпечення позову Фермерського господарства «Павленко Т.М.» від 03.10.2026, суд зазначає наступне.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

За змістом ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: 1)проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; 2) емітенту, зберігачу, депозитарію надавати реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства; 3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; 4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина одинадцята статті 137 ГПК України).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Суд виходить з того, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 ГПК України).

Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17 забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

А тому обмеження таких прав, як тимчасовий захід, повинен забезпечити існування стану, який є предметом спору, та забезпечить розглянути позов за звичною процедурою і унеможливить зміну обставин, які, у випадку ухвалення рішення на користь позивача, не призведуть до захисту його прав або інтересів. Тобто забезпечення повинно охоплюватись такою категорію як «право на суд».

З огляду на те, що у позові заявлені немайнові вимоги, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Суд зазначає, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19 тощо).

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами Господарського процесуального кодексу України та інших нормативно-правових актів, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення/дії, передбачених законом (чи визначених на його основі судом) найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Такі правові висновки Верховного Суду викладено у постановах, зокрема, від 24.10.2022 у справі № 916/950/22, від 15.05.2019 у справі №910/688/13, від 07.04.2025 у справі № 915/1386/24.

З наведеного випливає, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосуванні знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 січня 2025 у справі №910/8275/24.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що предметом даного позову є вимога про визнання недійсним договору поруки № SR 23-375/28-2 від 30 червня 2023 між Акціонерним товариством "ОТП Банк" як кредитодавцем та Фермерським господарством "Павленко Т.М.".

Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру.

При цьому, у заяві про забезпечення позову Фермерське господарство «Павленко Т.М.» просить суд: Забезпечити позов Фермерського господарства «Павленко Т.М.» (Вінницька обл., село Ковалівка) до Акціонерного товариства ОТП Банк (м. Київ) про визнання недійсним договору поруки шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 81211519, відкритому 08.06.2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Целіною Яною Ігорівною на підставі наказу Господарського суду Вінницької області № 902/1128/25 від 04.05.2026.

У заяві про забезпечення позову від 03.10.2026 заявник зазначає, що: «в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/11156/26 за позовом Фермерського господарства «Павленко Т.М.» (Вінницька обл., село Ковалівка) до Акціонерного товариства ОТП Банк (м. Київ) про визнання недійсним договору поруки.

Згідно з Автоматизованою системою виконавчого провадження, 08.06.2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Целіною Яною Ігорівною, на підставі статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 81211519 щодо боржника Фермерського господарства "ПАВЛЕНКО Т.М." (ідентифікаційний код юридичної особи 41089441) з виконання наказу Господарського суду Вінницької області № 902/1128/25 від 04.05.2026 про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-УА" (ідентифікаційний код юридичної особи 37336436), Фермерського господарства "Матієнко В.М." (ідентифікаційний код юридичної особи 41089331), Фермерського господарства "Павленко Т.М." (ідентифікаційний код юридичної особи 41089441) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "ОТП Банк" (ідентифікаційний код юридичної особи 21685166) за договором про надання банківських послуг №CR 23-221/28-2 від 30 червня 2023 року заборгованість по тілу кредиту у розмірі 12 764 090,00 гривень».

В заяві про забезпечення позову позивач зазначає, що якщо судове рішення у цій справі буде винесено на користь Позивача, договір поруки буде визнано недійсним, що анулює будь-які зобов`язання Позивача перед Відповідачем. Проте, якщо на час розгляду справи виконавець повністю або частково стягне кошти чи реалізує майно Позивача в межах ВП № 81211519, це призведе до безпідставного позбавлення Позивача його власності. У такому разі Позивач буде змушений ініціювати нові судові процеси (про повернення безпідставно набутого майна чи поворот виконання рішення), що значно утруднить та ускладнить захист його прав, а також покладе на нього додатковий фінансовий тягар.

Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

З наведених норм права вбачається, що суд може вжити заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 у справі №910/11552/20 (провадження № 12-44гс21).

Необхідною умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача (відповідачів) на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 15.09.2023 №917/453/23 при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Крім того, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (подібний висновок викладено в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №902/909/19 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.06.2021 у справі №310/9167/20).

Статтею 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Стаття 327 ГПК України регламентує, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При виконанні судових рішень слід керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна як держава робить усе, аби наблизити стягувача до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 905/3773/14-908/5138/14).

Крім того, відповідно до ч. 6 ст.327 ГПК України за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходи, передбачені статтею 137 цього Кодексу (таку ж правову позиції викладено у постанові Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/4765/25 від 07.10.2026).

Зважаючи на те, що рішення у справі №902/1128/25 від 04.05.2026 винесено не на користь Фермерського господарства «Павленко Т.М.», що підтверджується матеріалами справи та відкритим виконавчим провадженням №81211519, суд зазначає, що на даний момент у позивача/заявника відсутні правові механізми для подання заяви про забезпечення позову у порядку ст.ст. 136, 137 ГПК України, оскільки, на стадії виконання рішення тільки особа, на користь якої ухвалено рішення, може звернутись до суду з заявою, а суд, у свою чергу, з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходи, передбачені статтею 137 цього Кодексу.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при виконанні судових рішень слід керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не може забезпечувати належну довіру до судової влади з урахуванням того, що виконання судового рішення є стадією реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

З огляду на таке недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. Подібний за змістом висновок викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.08.2026 у справі № 916/4099/25(916/1075/26), правовідносини в якій є подібними до цієї справи.

Зважаючи на викладене, застосування запропонованих Позивачем заходів забезпечення, які б призвели до зупинення виконання рішення господарського суду у справі №910/11156/26, не відповідає вимогам статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, порушило б принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, заявником не надано суду жодних належних та допустимих доказів, з якими приписи ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 139, 140, 145, 233-235, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Фермерському господарству «Павленко Т.М.» у задоволенні заяви про забезпечення позову від 03.10.2026.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання відповідно до приписів ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до приписів ст. 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу складено та підписано 26.10.2026, у зв`язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. у відпустці.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА