Рішення № 140950437, 16.10.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.10.2026 Справа №905/402/26

за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м.Київ, вул.Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600)

до відповідача 1: Волноваської районної державної адміністрації (85700, Донецька область, м.Волноваха, вул.Героїв 51 ОМБР, 1, код ЄДРПОУ 05419927)

до відповідача 2: Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (85700, Донецька область, м.Волноваха, вул.Гагаріна, 36, код ЄДРПОУ 03197227)

про стягнення 249866,76 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м.Київ звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Волноваської районної державної адміністрації, м.Волноваха про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за період лютого-березня 2021 року у розмірі 99618,17 грн, інфляційних втрат 58774,75 грн, пені 14543,57 грн та 15% річних 76930,27 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за надані послуги за період лютого-березня 2021 року, що стало підставою для нарахування інфляційних втрат, пені та 15% річних.

Ухвалою суду від 29.06.2026 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/402/26, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач 1 у відзиві б/н від 08.07.2026 просив застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову, в обґрунтування чого посилався на наступне:

- недобросовісну та суперечливу поведінку позивача, який умисно ухилявся від проведення звірки взаєморозрахунків та досудового врегулювання спору;

- безпідставність та незаконність нарахування пені, оскільки на думку відповідача 1, позивачем порушено встановлений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій;

- безпідставність нарахування 15% річних та інфляційних втрат у частині, що виходить за межі позовної давності, з посиланням на приписи ст.ст.256, 257, 267 Цивільного кодексу України та припинення дії положень щодо зупинення перебігу позовної давності;

- Волноваська районна державна адміністрація є неналежним відповідачем, оскільки розпорядженням №371 від 07.10.2021 голови Волноваської районної державної адміністрації «Про передачу повноважень, прав, зобов`язань та обов`язків» Управлінню соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації передано повноваження, права, зобов`язання та обов`язки Волноваської районної державної адміністрації як правонаступнику повноважень, прав, зобов`язань та обов`язків реорганізованого шляхом приєднання структурного підрозділу Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області управління соціального захисту населення;

- відсутність бюджетних призначень на виконання відповідних майнових зобов`язань за спірним договором у кошторисі Волноваської районної державної адміністрації на 2026 рік.

Ухвалою суду від 13.08.2026 залучено до участі у справі в якості співвідповідача (відповідача 2) Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації.

Ухвалою суду від 17.08.2026 задоволено клопотання б/н від 14.08.2026 Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації про розгляд справи №905/402/26 спочатку, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач 2 у відзиві б/н від 18.08.2026 просив застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову, в обґрунтування чого посилався на обставини аналогічні викладеним відповідачем 1 у відзиві, додатково зазначав, що між позивачем та відповідачем 2 ніколи не існувало і не існує жодних прямих договірних відносин щодо постачання електричної енергії за спірний період, відповідач 2 не виступав стороною договору приєднання та безпосередньо не здійснював споживання електричної енергії у січні-березні 2021 року у межах цих правовідносин.

15.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» надійшла відповідь на відзив б/н від 14.09.2026, в якій позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на таке:

- строк позовної давності за заявленими вимогами не сплив, оскільки позовна давність щодо вимог про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію та штрафних санкцій за умовами комерційної пропозиції становить п`ять років, при цьому перебіг позовної давності продовжувався на строк дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню COVID-19, а на період дії воєнного стану в Україні був зупинений;

- відповідно до п.13.1 комерційної пропозиції сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або його неналежне виконання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано;

- позивач з 01.01.2019 виконує функції постачальника «останньої надії» на ринку електричної енергії, забезпечуючи постачання електроенергії споживачам, які втратили попереднього електропостачальника, а тому своєчасні розрахунки споживачів мають істотне значення для належного виконання підприємством покладених на нього спеціальних обов`язків;

- внаслідок систематичного порушення споживачами платіжної дисципліни підприємство втратило платоспроможність та перебуває на межі банкрутства, з метою стабілізації його фінансового стану Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №363 від 21.04.2023, якою на позивача було покладено спеціальні обов`язки щодо забезпечення безперебійного функціонування постачальника «останньої надії» у період з 01.04.2023 до 31.12.2023;

- відповідно до підп.3 п.9-1 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою №483 від 05.06.2019 Кабінету Міністрів України, надходження у вигляді пені та штрафів після погашення визначеної заборгованості із заробітної плати мають спрямовуватися на погашення податкового боргу, а після цього на погашення заборгованості перед оператором системи передачі за небаланси електричної енергії, водночас, підп.14 п.1 постанови №332 від 25.02.2022 НКРЕКП було зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій за відповідними договорами на ринку електричної енергії, у зв`язку з цим кошти, отримані позивачем у вигляді 15% річних та інфляційних втрат, спрямовуються на погашення податкового боргу позивача;

- станом на 16.12.2025 заборгованість позивача перед Державним бюджетом України зі сплати частини чистого прибутку становила 450,45 млн грн, при цьому позивача включено до переліку об`єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору та до переліку підприємств, критично важливих для функціонування економіки й забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у зв`язку з чим несвоєчасні розрахунки споживачів за електричну енергію унеможливлюють своєчасне виконання позивачем власних грошових зобов`язань перед постачальниками електричної енергії, операторами систем розподілу та передачі, а також сплату податків, заробітної плати працівникам та інших обов`язкових платежів, що призводить до збільшення податкового боргу й виникнення додаткових фінансових зобов`язань.

16.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від Волноваської районної державної адміністрації надійшли заперечення б/н від 16.09.2026 на відповідь на відзив, в яких відповідач 1 повторно просив застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову, а також зазначав, що у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення основної суми заборгованості відмовити у задоволенні або зменшити розмір заявлених фінансових санкцій, у тому числі 15% річних та пені, з урахуванням обставин виникнення заборгованості, бюджетного статусу відповідача, відсутності ухилення від виконання зобов`язань, поведінки позивача та принципів справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності. В обґрунтування заперечень відповідач 1 зазначав:

- Волноваська районна державна адміністрація ще у вересні 2021 року самостійно звернулася до позивача з пропозицією провести звірку фактичних розрахунків за період із січня по березень 2021 року, підписати відповідний акт та врегулювати питання оплати після встановлення й погодження фактичного обсягу спожитої електричної енергії, та, крім того, відповідач 1 направляв позивачу документи щодо правонаступництва та вживав заходів для налагодження комунікації, що свідчить про відсутність наміру ухилятися від виконання зобов`язань та підтверджує прагнення встановити фактичний розмір заборгованості та врегулювати спір;

- посилання позивача на його складний фінансовий стан не доводять вини відповідача 1 та причинного зв`язку між його діями і такими наслідками;

- бездіяльність позивача у 2021 році безпосередньо вплинула на можливість своєчасного врегулювання спору;

- звернення до суду через тривалий час не може створювати для позивача право на необмежене накопичення фінансових санкцій;

- позовна давність підлягає визначенню окремо щодо кожної заявленої вимоги з урахуванням моменту виникнення права на звернення до суду, тривалості відповідного строку, можливого переривання його перебігу та положень законодавства, чинного у відповідні періоди;

- у разі встановлення підстав для стягнення 15% річних суду слід урахувати обставини виникнення заборгованості, поведінку сторін, бюджетний статус відповідача 1, відсутність ухилення від виконання зобов`язань та тривалу бездіяльність позивача;

- статус позивача як постачальника «останньої надії» та включення його до переліків критично важливих підприємств не підтверджують самі по собі ані порушення відповідачем 1 зобов`язань, ані розміру заявленої заборгованості, а також не є підставою для автоматичного покладення на відповідача 1 негативних фінансових наслідків діяльності позивача.

17.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації надійшли заперечення б/н від 17.09.2026 на відповідь на відзив, в яких відповідач 2 повторно просив застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову, а також зазначав, що у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення основної суми заборгованості відмовити у задоволенні або зменшити розмір заявлених фінансових санкцій, у тому числі пені, 15% річних та інфляційних втрат, на підставі ст.616 Цивільного кодексу України з урахуванням тривалої бездіяльності та прострочення самого кредитора. В обґрунтування заперечень відповідач 2 зазначав:

- загальний розмір податкового боргу позивача сформувався внаслідок сукупності взаємовідносин із численними споживачами електричної енергії та не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з діями відповідачів, а тому не належить до предмета доказування у цій справі та не може бути правовою підставою для задоволення позовних вимог;

- між позивачем та Управлінням соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації не існувало прямих договірних відносин щодо постачання електричної енергії у спірний період та відповідач 2 безпосередньо не здійснював її споживання у січні-березні 2021 року;

- Волноваська районна державна адміністрація ще у вересні 2021 року зверталась до позивача з листом №0.1-42-832 від 07.09.2021 щодо проведення звірки розрахунків та добровільного врегулювання питання оплати після погодження фактичних обсягів споживання, однак позивач не вжив належних заходів для врегулювання спору та звернувся до суду лише у 2026 році, що призвело, до накопичення фінансових санкцій;

- позивачем безпідставно нараховано пеню в розмірі 14543,57 грн за період з 18.03.2021 по 23.02.2022, тобто понад шість місяців, що, суперечить ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, при цьому тривала бездіяльність кредитора та невжиття ним заходів для зменшення негативних наслідків прострочення є підставою для зменшення розміру неустойки та інших заявлених до стягнення нарахувань;

- позовна давність за заявленими вимогами спливла, а погоджений сторонами п`ятирічний строк позовної давності не звільняє суд від необхідності застосування положень чинного законодавства, при цьому листування сторін у 2021 році стосувалося виключно погодження обсягів споживання електричної енергії та не свідчило про безумовне визнання боргу, а тому не переривало перебігу позовної давності відповідно до ст.264 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст.11, 509 вказаного кодексу зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із продажем електричної енергії, здійснюється Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою №312 від 14.03.2018 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг і безпосередньо договором.

За змістом ч.1 ст.633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За приписами ч.1 ст.634 вказаного кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Постачальник «останньої надії» - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу (п.137 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Пунктом 1.2.9. Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», зміст якого визначається постачальником «останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

У п.п.6.2.3, 6.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, передбачено, що початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 цієї глави. Адміністратор комерційного обліку повідомляє через Датахаб оператора системи та постачальника «останньої надії» про перелік споживачів, які переходять до постачальника «останньої надії» протягом наступного робочого дня, з дня такого переходу. ОСР/ОСП протягом одного робочого дня з дня отримання такого повідомлення надає постачальнику «останньої надії» інформацію про контактні дані споживачів (за формою згідно з додатком 8 до цих Правил).

Розпорядженням №1023-р від 12.12.2018 Кабінету Міністрів України Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» з 01.01.2019 по 31.12.2026.

На підставі постанови №1344 від 06.11.2018 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» видана ліцензія на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

На виконання ч.11 ст.64 Закону України «Про ринок електричної енергії», позивачем, як постачальником «останньої надії», на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою: www.uie.kiev.ua, зокрема, розміщено:

- порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»;

- договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»;

- «Комерційна пропозиція №3 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії».

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» листом №60/45-вих від 04.01.2021 повідомило Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про віднесення Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області з 01.01.2021 до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії».

Таким чином, між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (постачальник) та Управлінням соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області (споживач) укладено публічний договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» шляхом фактичного споживання електричної енергії.

Відповідно до п.1.1 цього договору він є публічним договором приєднання споживача до цього договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим договором випадках. Цей договір укладається сторонами, керуючись ст.ст.633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору на умовах визначених Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії та комерційної пропозиції, що є додатком 1 до цього договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

Згідно з п.3.1 договору постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.

Пунктом 3.4 договору визначено, що електрична енергія постачається до електроустановок споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії на об`єкт призупиняється.

У відповідності до п.3.6 договору початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ.

У разі фактичного споживання електричної енергії за відсутності договору про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником умови договору з постачальником «останньої надії» вважаються прийнятими споживачем (п.3.7 договору).

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком 1 до цього договору (п.5.1 договору).

Відповідно до п.5.8 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з п.5.10 договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строк, передбачений комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції (п.5.11 договору).

Договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб (п.13.1 договору).

Умовами комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019, яка є додатком №1 до договору, визначено предмет комерційної пропозиції: постачання електричної енергії, як товарної продукції (код 09310000-5 за ДК 021:2015).

Ціна, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» формується згідно з Порядком формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП №1179 від 05.10.2018 (п.1.1 комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019).

Відповідно до п.4.4 комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС.

Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку.

Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти постачальника.

Оригінал акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача.

Підписаний з боку споживача один екземпляр оригіналу акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу постачальника.

У разі наявності зауважень до акту купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи постачальника та споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей, при цьому споживач або постачальник залучають ОС для врегулювання спірного питання. У разі якщо сторони договору не дійшли згоди у вирішенні суперечки, споживач вирішує спірне питання в порядку, що визначений Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими актами законодавства, що регулюють зазначені спірні відносини.

До усунення розбіжностей сторони договору керуються даними, що зазначені в акті купівлі-продажу, складеному постачальником, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей.

У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу акту купівлі-продажу у встановлені строки або його непідписання з боку споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений.

Документом, що підтверджує факт переходу права власності на електричну енергію від постачальника до споживача, є узгоджений сторонами акт купівлі-продажу, оформлений відповідно до умов, визначених в цьому розділі.

Дана комерційна пропозиція є чинною з 01.07.2019.

На виконання умов договору, за даними оператора системи розподілу Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», позивачем, на підставі звітів щодо фактичного корисного відпуску за точками комерційного обліку споживачів постачальника «останньої надії» Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», складено:

- акт купівлі-продажу електроенергії №006235 від 31.01.2021 за січень 2021 на суму 62795,45 грн з ПДВ та відповідний рахунок;

- акт купівлі-продажу електроенергії №009760 від 28.02.2021 за лютий 2021 на суму 99618,17 грн з ПДВ та відповідний рахунок;

- акт купівлі-продажу електроенергії №012164 від 31.03.2021 за березень 2021 на суму 53130,84 грн з ПДВ та відповідний рахунок.

Вказані рахунки направлялись на поштову адресу Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області, в підтвердження чого до матеріалів справи додано зворотні поштові повідомлення.

За твердженням позивача, Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області встановлений договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» обов`язок щодо оплати отриманої електричної енергії у визначені договором строки та у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу, зокрема, про стягнення боргу в сумі 99618,17 грн. З матеріалів справи вбачається, що заборгованість Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області за січень 2021 року в розмірі 62795,45 грн була погашена в повному обсязі, за лютий - березень 2021 року була погашена в розмірі 53130,84 грн.

Отже, розмір заборгованості, підтверджений первинними документами, становить 99618,17 грн.

Водночас, як вбачається, позивачем заявлено до стягнення заборгованість, яка виникла внаслідок споживання електричної енергії Управлінням соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області, з Волноваської районної державної адміністрації та Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації.

Оцінюючи доводи учасників справи щодо належного відповідача, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

При цьому, реорганізація шляхом приєднання передбачає універсальне правонаступництво. За такого виду реорганізації до правонаступника переходить сукупність прав та обов`язків особи, що припиняється, а не лише ті права та обов`язки, які окремо перелічені в передавальному акті.

Аналогічний правовий підхід викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, а також у постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №922/347/21. Верховний Суд виходив із того, що за універсального правонаступництва внаслідок приєднання не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків, оскільки правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків.

Згідно з відомостями, які наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області припинено, про що до реєстру внесено запис 23.03.2021. При цьому, правонаступником вказаною юридичної особи визначено Волноваську районну державну адміністрацію.

Разом з тим, з розпорядження №371 від 07.10.2021 голови Волноваської районної державної адміністрації «Про передачу повноважень, прав, зобов`язань та обов`язків», вбачається, що Управлінню соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації передано повноваження, права, зобов`язання та обов`язки Волноваської районної державної адміністрації Донецької області як правонаступника повноважень, прав, зобов`язань та обов`язків реорганізованого, шляхом приєднання, структурного підрозділу Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області Управління соціального захисту населення райдержадміністрації.

Отже, з наведеного слідує набуття Управлінням соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації сукупності прав та обов`язків, пов`язаних із правонаступництвом щодо реорганізованого управління.

Таким чином, зобов`язання щодо розрахунків за електричну енергію, спожиту Управлінням соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області в лютому-березні 2021 року перейшло до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації.

З огляду на наведене, належним відповідачем у справі є Управління соціального захисту населення, як структурний підрозділ Волноваської районної державної адміністрації.

Відтак, доводи відповідача 2 про відсутність безпосередньо укладеного ним договору з позивачем та про те, що він не споживав електричну енергію у лютому-березні 2021 року, не спростовують встановленого судом переходу відповідного грошового зобов`язання в порядку правонаступництва.

Згідно з ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 вказаного кодексу визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).

Оскільки Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області приєдналося до умов договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» саме на умовах комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019, суд для визначення кінцевого строку оплати застосовує умови, визначені в комерційній пропозиції.

За умовами п.4.1 комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. У разі не отримання рахунку споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію.

Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ (п.4.2 комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019).

Пунктом 4.3 комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 встановлено, що рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС постачальнику. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом). У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Таким чином, виходячи з погоджених сторонами умов, строк оплати за спожиту в лютому-березні 2021 року електричну енергію є таким, що настав.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов`язання за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» виконав належним чином, враховуючи, що Управлінням соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області порушені взяті на себе за договором обов`язки в частині строку їх виконання та в повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації, як правонаступника фактичного споживача, про стягнення заборгованості у розмірі 99618,17 грн за поставлену електричну енергію за період лютого-березня 2021 року є правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, за змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно з п.6.1 комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) постачальника.

Крім того, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п.7.4 комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 визначено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 15% річних за період з 18.03.2021 по 31.05.2026 в розмірі 76930,27 грн, інфляційні втрати за період з 01.04.2021 по 31.05.2026 в розмірі 58774,75 грн та пеню за період з 18.03.2021 по 23.02.2022 в розмірі 14543,57 грн.

За розрахунком суду, здійсненим за допомогою комп`ютерної програми «Ліга.Закон», сума 15% річних, інфляційних втрат та пені є фактично більшими, ніж заявлено позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, суд визнає обґрунтованими визначені позивачем суми 15% річних в розмірі 76930,27 грн, інфляційних втрат в розмірі 58774,75 грн та пені в розмірі 14543,57 грн.

Разом з тим, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19), від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 (провадження №12-45гс23).

Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання і входять до складу такого зобов`язання (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначала, що у справі №902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.

Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.

Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.

Також, при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.

До того ж у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 (провадження №12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду та наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.

При цьому, суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.

Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.

Відтак, розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Водночас, інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24.

Вирішуючи питання щодо розміру процентів річних, які підлягають стягненню з відповідача 2, суд враховує конкретні обставини цієї справи, зокрема, розмір основної заборгованості, тривалість прострочення виконання грошового зобов`язання, співвідношення заявлених до стягнення процентів річних із сумою основного боргу (заявлена до стягнення сума відсотків річних становить 77% основного боргу), наявність обставин правонаступництва відповідачів, вжиті Волноваською районною державною адміністрацією заходи для врегулювання питання сплати заборгованості у 2021 році та відсутність реакції кредитора на це звернення, воєнний стан тощо.

З огляду на наведене, враховуючи компенсаційний характер процентів річних, принципи розумності, справедливості та пропорційності, необхідність дотримання балансу інтересів сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір процентів річних, що підлягають стягненню з відповідача 2, з 15% до розміру, передбаченого ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, тобто до 3% річних. При цьому, суд зазначає, що таке зменшення не звільняє відповідача 2 від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, а визначає її розмір з урахуванням конкретних обставин цієї справи та забезпечує розумний баланс інтересів сторін.

Разом з тим, розмір заявленої до стягнення суми пені є цілком співмірним з розміром заявленої до стягнення суми основного боргу, неустойка нарахована за перший рік прострочення, а отже суд не вбачає підстав для її зменшення в порядку норм ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.

Таким чином, стягненню з відповідача 2 на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 15434,54 грн, інфляційні втрати в сумі 58774,75 грн, пеня у розмірі 14543,57 грн.

Отже, позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації підлягають частковому задоволенню з визначених вище підстав.

Вимоги позивача до Волноваської районної державної адміністрації, як відповідача 1, задоволенню не підлягають, оскільки встановлені судом обставини реорганізації та передання зобов`язань свідчать про покладення на теперішній час обов`язку виконати спірне грошове зобов`язання на Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації.

Відносно тверджень відповідачів про нарахування позивачем пені без дотримання приписів ст.232 Господарського кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п.13 комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим, 02.04.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)».

Зазначеним законом розділ IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України доповнено п.7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Таким чином, на період дії карантину шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій, який передбачався ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, продовжено до закінчення такого періоду.

Постановою №651 від 27.06.2023 Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24:00 30.06.2023.

Отже, позивач мав право здійснити відповідні нарахування за період з 18.03.2021 по 23.02.2022.

Щодо тверджень відповідачів про наявність підстав для застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

За змістом ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.ст.257, 258 вказаного кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В силу норм ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч.4 ст.267 вказаного кодексу передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Водночас, ст.259 Цивільного кодексу України передбачає можливість збільшення встановленої законом позовної давності за домовленістю сторін, якщо така домовленість укладена в письмовій формі.

В п.14.1 комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 сторони домовились встановити в договорі збільшений строк позовної давності:

- строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п`ять років;

- строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п`ять років.

Крім того, під час обчислення позовної давності суд бере до уваги законодавчі положення, які діяли протягом відповідного періоду. Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було передбачено продовження строків позовної давності на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню COVID-19. Пунктом 19 цього розділу на період дії воєнного стану було передбачено зупинення перебігу позовної давності. Пункт 19 виключено Законом України від 14.05.2025 №4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025.

Позов у цій справі подано 22.06.2026. Враховуючи дату виникнення обов`язку з оплати, погоджений сторонами п`ятирічний строк позовної давності щодо основного боргу та пені, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності до вимоги про стягнення основного боргу, інфляційних нарахувань, відсотків річних та пені.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 2998,40 грн підлягає стягненню з відповідача 2 на користь позивача (з віднесенням у частині зменшених відсотків на відповідача 2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м.Київ до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації, м.Волноваха задовольнити частково.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (85700, Донецька область, м.Волноваха, вул.Гагаріна, 36, код ЄДРПОУ 03197227) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м.Київ, вул.Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600) заборгованість за спожиту електричну енергію за період лютого-березня 2021 року в розмірі 99618,17 грн, інфляційні втрати 58774,75 грн, пеню 14543,57 грн, 3% річних 15434,54 грн, а також судовий збір в сумі 2998,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м.Київ до Волноваської районної державної адміністрації, м.Волноваха відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 16.10.2026.

Повний текст рішення складено 21.10.2026.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.О.Паляниця