Рішення № 140950435, 22.10.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

ДОДАТКОВЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2026 Справа № 905/485/26

Суддя Господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши заяву б/н від 08.10.2026 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №905/485/26

за позовом: Приватного акціонерного товариства Північний гірничо-збагачувальний комбінат, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Новгородський гідро-механічний завод, м. Краматорськ, Донецька область

про стягнення 70134,25грн.

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.10.2026 у справі №905/485/26 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Північний гірничо-збагачувальний комбінат м.Кривий Ріг до Товариства з обмеженою відповідальністю Новгородський гідро-механічний завод м.Краматорськ задоволені повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку у розмірі 67200,00грн, 15% річних у розмірі 2934,25грн та судовий збір у розмірі 2662,40грн.

Судом встановлено, що за змістом вказаного рішення судом не вирішувалося питання про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.

08.10.2026 через систему Електронний суд від представника Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» надійшла заява б/н від 08.10.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі №905/485/26, в якій просить суд ухвалити додаткове рішення щодо розподілу судових витрат та стягнути з Товариства з обмеженої відповідальності «Новгородський гідро-механічний завод» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000грн.

Ухвалою суду від 09.10.2026 прийнято вказану заяву б/н від 08.10.2026 до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю Новгородський гідро-механічний завод у строк до 16.10.2026 включно подати до суду письмову позицію на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Копія ухвали суду від 09.10.2026 була надіслана до Електронних кабінетів сторін та була вручена (доставлена до електронного кабінету) 12.10.2026, що підтверджується довідками, сформованими в системі Діловодство спеціалізованого суду.

15.10.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла письмова позиція №31 від 14.10.2026 щодо заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, в якій він просить відмовити у її задоволенні в повному обсязі, а у разі встановлення підстав для компенсації витрат зменшити їх розмір до співмірної та обґрунтованої суми з урахуванням критеріїв, передбачених статтями 126 та 129 ГПК України.

Позиція мотивована тим, що питання про стягнення 20000грн. витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватися з урахуванням критеріїв співмірності, обґрунтованості та пропорційності, установлених ГПК України. При цьому, учасник справи вважає, що заявлений розмір витрат не відповідає ціні позову, характеру та складності справи, порядку її розгляду, обсягу фактично наданих заявником послуг і доказів, наданих на їх підтвердження.

Розглянувши заяву б/н від 08.10.2026 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №905/485/26, судом встановлено наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з чч.1, 3 ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

На виконання вказаної норми, позивачем у позовній заяві повідомлено, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які очікує понести товариство, складає 20000грн.

Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Суд зазначає, що заявником дотримано вищезазначені вимоги. Так, у позові вказано, що докази понесення позивачем витрат будуть подані у строки та порядку, визначеному ГПК України, про що у порядку ч.8 с. 129 ГПК України зроблено заяву. Позовна заява була подана та підписана адвокатом Ботвінко Р.А.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За приписами ч.1 ст.6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

За приписами чч.1, 4 ст.60 ГПК України, допустимим доказами повноважень представника є довіреність або ордер, виданий відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представником Приватного акціонерного товариства Північний гірничо-збагачувальний комбінат до матеріалів справи долучено у копіях: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2622 від 03.09.2026; довіреність №1100-12.11.25_06 від 12.11.2025; договір про надання юридичних послуг (правничої допомоги) від 16.03.2018 №434; Додаткову угоду від 31.12.2022 № 68 до договору про надання правової допомоги № 434; Додаткову угоду від 01.06.2023 № 69 до договору про надання правової допомоги №434; Додаткову угоду від 09.01.2025 № 1/25 до договору про надання правової допомоги №434 з додатком; Додаткову угоду від 24.12.2025 №2/25 до договору про надання правової допомоги № 434 з додатком; Акт прийому-передачі отриманої професійної правничої допомоги від 07.10.2026 № 30; рахунок на оплату №30 від 07.10.2026 .

З наданої суду копії договору №434 про надання юридичних послуг від 16.03.2018 (далі договір) вбачається, що зазначений договір укладено між Приватним акціонерним товариством Північний гірничо-збагачувальний комбінат (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" (адвокатське об`єднання), відповідно до п.1.1. якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Зміст, умови та строки виконання покладених клієнтом на адвокатське об`єднання завдань узгоджується сторонами шляхом укладення додаткових угод до цього договору (п.1.2 договору).

Для виконання покладених клієнтом на адвокатське об`єднання завдань клієнт надає адвокатському об`єднанню повноваження, що є дійсними та реалізуються адвокатським об`єднанням виключно на підставі окремих довіреностей виданих клієнтом для представництва його інтересів окремими адвокатами, що є учасниками адвокатського об`єднання (п. 2.1 договору).

Судом встановлено, що представник позивача адвокат Ботвінко Р.А., який діє на підставі довіреності, здійснює свою адвокатську діяльність у складі Адвокатського об`єднання «Всеукраїнська адвокатська допомога», що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного реєстру адвокатів України.

За умовами пункту 5.1 договору (в редакції Додаткової угоди №69 до договору), сторони мають право шляхом укладення додаткових угод до цього договору, узгодити виконання Адвокатським об`єднанням додаткових завдань за додаткову плату, розмір якої узгоджується сторонами в такій додатковій угоді.

Сторони погодили строк договору (пункт 10.1 договору в редакції Додаткової угоди від №69 до договору) з дати його підписання до 31.12.2023. У разі, якщо за тридцять календарних днів до дати закінчення строку дії договору, сторони не направили одна одній вимоги щодо розірвання чи припинення договору, строк дії договору вважається продовженим на кожен наступний рік на тих самих умовах.

24.12.2025 між позивачем та адвокатським об`єднанням укладено Додаткову угоду №2/25 до договору №434, за умовами п.1 якої дана додаткова угода визначає обсяг і вартість правової допомоги (юридичних послуг), яка буде надаватися адвокатським об`єднанням на користь клієнта з 01.01.2026 та упродовж строку дії даного договору, а також порядок її оплати.

За умовами пунктів 2, 3 вказаної угоди адвокатське об`єднання зобов`язалось надавати клієнту допомогу, серед іншого - здійснювати представництво та захист інтересів клієнта у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій відповідно до підсудності, встановленої Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України. Сторони погодили надання Адвокатським об`єднанням обсягу Допомоги на користь позивача, зокрема, консультування, підготовка всіх необхідних процесуальних документів та представництво інтересів (вчинення процесуальних дій в інтересах) клієнта у суді першої інстанції.

Згідно з пунктом 4 Додаткової угоди №2/25 сторони домовились про те, що винагорода адвокатського об`єднання (гонорар) за надану згідно із умовами даної Додаткової угоди Допомогу, відповідно до положень ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", є фіксованою за супроводження кожної справи у суді кожної інстанції, не змінюється в залежності від обсягу послуг/витраченого часу в справі. Розмір винагороди (гонорару) встановлюється Додатком №1 до даної Додаткової угоди, яка є її невід`ємною частиною та змінюється в залежності від виду спору, його складності та судової інстанції, на розгляді якої перебувала справа.

Правова допомога (юридичні послуги) вважається наданою після підписання Акта надання послуг за супроводження справи у суді кожної інстанції, який підписується Сторонами та скріплюється печатками (пункт 8.1. Додаткової угоди).

У Додатку №1 до Додаткової угоди №2/25 від 24.12.2025 до договору №434 його сторони погодили розмір винагороди (гонорару) за надану правову (професійну правничу) допомогу щодо супроводження справ у судах (цивільні спори, адміністративні та господарські). Так, розмір винагороди (гонорару) за надану правову (професійну правничу) допомогу щодо супроводження справ у господарській справі першої інстанції: складні 5% від ціни позову, але не менше ніж 60 000,00грн; прості 3% від ціни позову, але не менше 40 000,00грн. Погоджено, що до категорії "складні" віднесені справи, ціна позову в яких перевищує 1 000 000,00грн.

Між клієнтом та адвокатським об`єднанням був підписаний акт надання послуг №30 від 07.10.2026, яким підтверджено, що адвокатське об`єднання в рамках представництва інтересів клієнта у справі №905/485/26 у Господарському суді Донецької області надало, а клієнт прийняв професійну правничу допомогу відповідно до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №434 від 16.03.2018 та Додаткової угоди №2/25 від 24.12.2025 до нього.

Вартість послуг (професійної правничої допомоги) відповідно до вказаного Акта становить 20 000,00 грн., згідно з розрахунком за наступні послуги: усна консультація клієнта, узгодження правової позиції щодо позову (15.07.2026); складення, здійснення розрахунку неустойки та відсотків річних за користування чужими грошовими коштами та подання до суду першої інстанції через підсистему "Електронний суд" позовної заяви (17.07.2026); складання та подання до суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд» відповіді на відзив (17.08.2026).

Вартість послуг (професійної правничої допомоги) відповідно до вказаного Акта становить 20 000,00грн.

Підписанням цього акта сторони підтверджують факт надання послуг (професійної правничої допомоги) відповідно до Додаткової угоди №2/25 від 24.12.2025 до нього. Клієнт зауважень та скарг стосовно наданої адвокатським об`єднанням професійної правничої допомоги не має (п.3, п.4 акту).

До зазначеного акту виставлено рахунок №30 від 07.10.2026 на суму 20000грн.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги клієнту на умовах, визначених договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Верховний Суд у постанові від 19.11.2021 у справі №910/4317/21 зробив висновок про те, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність.

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного суду викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, згідно з положеннями частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Відповідно до положень частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Відтак, у разі наявності заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Виходячи зі змісту наведених вище положень ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін (постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22).

Разом з тим у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково. При цьому, в судовому рішенні суд повинен вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 та від 03.10.2019 у справі №922/445/19; у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

Суд звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 15 та 2 ГПК України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У контексті наведеного суд наголошує на тому, що подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо. Такого позиції дотримується об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 02.02.2024 року у справі №910/9714/22.

Таким чином, незважаючи на те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін, а також суд має оцінити рівень адвокатських витрат з урахуванням того, чи є їх сума обґрунтованою.

Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017, необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Так, представник ПАТ Північний гірничо-збагачувальний комбінат у заяві б/н від 08.10.2026 просить суд стягнути з ТОВ Новгородський гідро-механічний завод витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 20000грн.

У письмових запереченнях на заяву б/н від 08.10.2026 про ухвалення додаткового рішення представник ТОВ Новгородський гідро-механічний завод стверджує, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000грн не відповідає ціні позову, характеру та складності справи, порядку її розгляду, обсягу фактично наданих заявником послуг і доказів, наданих на їх підтвердження.

Суд встановив, що відповідно до акту №30 від 07.10.2026 прийому-передачі отриманої професійної правничої допомоги адвокатським об`єднанням були надані клієнту наступні послуги: усна консультація клієнта, узгодження правової позиції щодо позову; складення, здійснення розрахунку неустойки та відсотків річних за користування чужими грошовими коштами та подання до суду першої інстанції через підсистему "Електронний суд" позовної заяви; складання та подання до суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд» відповіді на відзив. Загальна вартість послуг складає 20000грн.

Суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №514 від 04.10.2024 в частині своєчасної поставки обладнання за Специфікацією №3 від 07.11.2024, що стало підставою для нарахування неустойки на підставі п.7.3 договору та 15% річних на підставі п.7.6 договору

Тобто, даний спір є незначної складності, спір відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договірних зобов`язань. У спорах такого характеру судова практика є сталою. Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Тобто, для адвоката дана справа є звичайним розрахунковим спором, а отже, підготовка позовної заяви не потребувала значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи. Розрахунки заявлених до стягнення неустойки у вигляді штрафу та відсотків річних не є складними.

Суд враховує, що до матеріалів позову додана не велика кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час. До відзиву відповідачем надавалася незначна кількість документів, що не потребувало значного обсягу часу для дослідження та оцінки адвокатом під час підготовки відповіді на відзив.

З огляду на наведені вище обставини, у тому числі зважаючи на заявлене позивачем клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, приймаючи до уваги критерії розумності розміру адвокатських витрат, з урахуванням обставин справи, яка не є складною для кваліфікованого юриста, та наданих адвокатом в межах даної справи професійних послуг, застосувавши положення частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України суд вирішив задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення частково, стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у справі у розмірі 8000грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.123, 126, 129, ст.244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву Приватного акціонерного товариства Північний гірничо-збагачувальний комбінат б/н від 08.10.2026 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №905/485/26 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський гідро-механічний завод» (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв України, буд. 23, кв. 88, код ЄДРПОУ 22029607) на користь Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191023)судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00грн.

В іншій частині відмовити.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Додаткове рішення складено та підписано 22.10.2026.

Суддя Ю.В. Макарова